Ухвала суду № 256588, 04.10.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

Іменем України

УХВАЛА

“04”жовтня 2006 р.                                                                                           Справа № 03/30-05

                                                                                                                                  к/с №К-10966/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                          Нечитайла О.М.

Суддів                                                                       Конюшка К.В.

                                                                                   Ланченко Л.В.

                                                                                   Пилипчук Н.Г.

                                                                                   Степашка О.І.

при секретарі судового засідання                       Буряк І.В.

за участю представників:

позивача:                                                                Чеховський Д.Ю., до. Від 04.09.2006р.

відповідача-1                                                         Хижняк О.С., дов. від 25.09.2006р.            

                                                                                 №10308/10/10-013

відповідача-2                                                         не з’явився

відповідача-3                                                         не з’явився

відповідача-4                                                         не з’явився

прокурор                                                                не з’явився

розглянувшиу відкритому судовому засіданні

касаційної скарги                                               Державої податкової інспекції у

                                                                                Червонозаводському районі м. Харкова

та касаційного подання                                     Прокуратури Харківської області

напостанову                                                        Харківського апеляційного

                                                                                господарського суду

від                                                                          14.06.2005р.

та рішення                                                           господарського суду Харківської області

від                                                                          01.03.2005р.

у справі                                                                 № 03/30-05

за позовом                                                             Приватного підприємства «ОСА-2002»

до                                                                            1) Державної податкової інспекції у

                                                                                 Червонозаводському районі м. Харкова

                                                                                2) Відділення Державного казначейства у

                                                                                Червонозаводському районі м. Харкова

                                                                                3) Державної податкової інспекції у

                                                                                Жовтневому районі м. Харкова         

                                                                                 4) Відділення Державного казначейства у  

                                                                                 Жовтневому районі м. Харкова         

за участю                                                                Прокуратури Харківської області

про                                                                           стягнення бюджетної заборгованості з  

                                                                                 податку на додану варіттсь та визнання

                                                                                 недійсним податкового повідомлення-

                                                                                 рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ОСА - 2002" (надалі позивач, ПП «ОСА») звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (надалі відповідач-1, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова) та Відділення Державного казаначейства у Червонозаводському районі м. Харкова (надалі відповідач-2, ВДК у Червонозаводському районі м. Харкова) про відшкодування з державного бюджету надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 2178165,00 грн. за грудень 2003 р. В заяві про уточнення позовних вимог позивач просить відшкодувати податок на додану вартість в розмірі 2 870 887,00 грн. за січень 2004 р. та визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 07.06.2004р. № 0000432350/0.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Відповідно до клопотання ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова та на підставі нормативно-правового припису ст. 22 ГПК України, до справи у якості відповідача-3 та відповідача-4 було залучено відповідно Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Харкова та Відділення Державного казначейства у Жовтневому районі м. Харкова.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.03.2005р. (суддя - Подобайло З.Г.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду (головуючий суддя: Філатова Ю.М., судді: Івакіна В.О., СіверінВ.І.)  від 14.06.2005р. у справі № 03/30-05 позов ПП "ОСА-2002" задоволено:

 -визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова №0000432350/0 від 07.06.2004р. про завищення суми бюджетного відшкодування за грудень 2003р. та січень 2004р.,

- відшкодовано з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «ОСА-2002» суму ПДВ у розмірі 2 178 165,00грн.- за грудень 2003р. та за січень 2004р. у сумі 2870 887,00грн.,

- стягнуто з ДПІ у Жовтевом районі м. Харкова на користь позивача державне мито у розмірі 1785,00 грн. та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

Вказані судові рішення мотивовано тим, що висновки акту перевірки на підставі якого відповідачем прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодавства України, а в частині позовних вимог про здійснення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість наявністю всіх правових підстав, передбачених нормативно-правовим приписом пп. 7.7.3. Закону України «Про податок на додану вартість» для здійснення такого відшкодування.

Прокуратура Харківської області, не погоджуючись із винесеними у справі № 03/30-05 судовими рішеннями, звернулась до Вищого господарського суду України із касаційним поданням на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2005р. та рішення господарського суду Харківської області від 01.03.2005р. у справі № 03/30-05, в якій з мотивів порушення попередніми судовими інстанціями норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», просить скасувати судові рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким в позові ПП «ОСА-2002» відмовити.

ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою від 04.07.2005р. № 1632/9/10-025, в якій просить і судові рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Зазначена касаційна скарга мотивовано порушенням норм матеріального та процесуального права при прийнятті судових рішень у справі № 03/30-05, а саме ст.129 Конституції України, п.5.1 ст.5, п. 1.32. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7, п.1.3, 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Заперечень на касаційну скаргу від позивача не надійшло.

Відповідач-2, відповідач-3, відповідач-4 та прокурор у судове засідання суду касаційної інстанції не з’явились, своїм процесуальним правом, що передбачене ст.49 КАС України не скористались, про причини не явки суду не зазначили, незважаючи на те, що про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.  

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, судова колегія Вищого адміністративного суду України встановила наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Надані суду першої інстанції документи свідчать, що за даними податкової декларації ПП „Оса-2002" з ПДВ за грудень 2003р. податкове зобов'язання по ПДВ (рядок 9 декларації) складає 1389482 грн., а податковий кредит ( рядок 17 декларації ) складає 3567647 грн. В цій декларації позивачем заявлено до відшкодування з державного бюджету після погашення податкових зобов'язань протягом трьох наступних податкових періодів ПДВ в сумі 2178165 грн., за даними податкової декларації за січень 2004р. податкове зобов'язання по ПДВ (рядок 9 декларації) складає 1233791грн., а податковий кредит ( рядок 17 декларації) складає 4104678 грн., до відшкодування з державного бюджету після погашення податкових зобов'язань протягом трьох наступних податкових періодів заявлено ПДВ в сумі 2 870887,00 грн.

07.06.2004р. по результатам перевірки підприємства позивача з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.12.2003р. по 01.02.2004р. (акт перевірки №259/235/31800251 від 03.06.2004р.) начальником ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова було прийняте податкове повідомлення-рішення за №0000432350/0 від 07.06.2004 р. про зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявлених позивачем за грудень 2003р. у сумі 886321,00 грн. та за січень 2004р. у сумі 872029,00 грн., всього -на суму 1 758 350,00 грн.

Як зазначено в акті перевірки, позивач реалізовував товари, придбані для подальшого використання в господарській діяльності, за цінами нижче їхньої покупної вартості (нижче ціни придбання). Виходячи з фактичної ціни придбання були визначені валові витрати, та нараховані податкові зобов'язання. Ніяких корегувань у зв'язку з таким продажем у податковому обліку підприємство не робило. Податковий кредит по ПДВ в січні 2004р. склався у ПП "Оса-2002" за рахунок придбання товарів всього на суму 1101780679,84 ( в т.ч. ПДВ 1 863 113,29 грн.) З постачальниками товарів ПП "Оса-2002" розрахувалось як грошовими коштами на розрахунковий рахунок, так і векселями.

З посиланням на п. 4.8. ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість" ст.1, ст.21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", ст. 4 та Закону України "Про обіг векселів в Україні" , пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про ПДВ» , п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про податок на прибуток підприємств» перевіркою зі складу податкового кредиту підприємства за грудень 2003р. був виключений ПДВ у сумі 886 321,00 грн., сплачений у складі ціни товарів, витрати на придбання яких не були віднесені перевіркою до складу валових витрат, у зв'язку з їх реалізацією нижче ціни придбання та січень 2004р. з цих же підстав був виключений ПДВ у сумі 872 029,00 грн., сплачений у складі ціни товарів, витрати на придбання яких не були віднесені перевіркою до складу валових витрат, у зв'язку з їх реалізацією нижче ціни придбання.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та касаційного подання з огляду на наступне.

По епізоду щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, скаржники посилаються на неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм Закону України «Про оподатування прибутку підприємств», а саме те, що оскільки зазначені у деклараціях до відшкодування суми ПДВ виникли з операцій продажу товарів по цінам нижче ціни придбання, то витрати за такими операціями не можуть бути віднесені до складу валових витрат виробництва, оскільки такі операції не мають на меті отримання доходу та суперечать вимогам п.5.1 ст.5, п. 1.32. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».   

Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (із врахуванням змін та доповнень), валові витрати виробництва та обігу - сума любих витрат платника податків, яка здійснюється як компенсація вартості (робіт, послуг), які придбанні таким платником податку для подальшого використання у власній господарській діяльності.

Крім того, п.1.32 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність визначається як будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Отже, виходячи з приписів даної норми можна зробити висновок, що господарська діяльність це є діяльність особи у сукупності, а не щодо окремої операції, метою якої є отримання доходу.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що придбанні ПП «Оса - 2002» товари в подальшому було реалізовано іншим суб'єктам підприємницької діяльності, але по цінам нижче ніж вартість придбання, однак це не свідчить про те, що ці товари не були використанні у власній господарській діяльності, оскільки такий продаж товарів є послідовним дотриманням політики розширення рикну збуту товарів та становлення підприємства як велико-оптового постачальника товарів, таким чином окрім звичайних методів реклами і оптимізації продаж, було застосовано гнучку та ефективну систему знгижок для залучення роздрібно-оптових фірм з метою довгострокового співробітництва.

Судами попередніх інстанцій було зазначено, що за перевіряємий період, незважаючи на наданні знижки, підприємство не має збитку від своєї діяльності, що підтверджується податковою декларацією та крім того, на час розгляду справи зазначені угоди укладені між позивачем та його контрагентами не визнані недійсними у встановленому законом порядку, що свідчить правомірність дій ПП «ОСА-2002» при укладанні та виконанні даних угод.

Пункт 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» містить вичерпний перелік випадків, коли витрати не відносяться до складу валових витрат, у вказаному пункті відсутні випадки про не віднесення до складу валових витрат тієї частини вартості товару на яку було зменшено вартість при реалізації товарів за цінами нижче ціни придбання.

Виходячи з вищевикладеного, доводи Прокуратури Харківської області та ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, викладенні у касаційний скарзі та касаційному поданні про порушення позивачем при здійсненні господарської діяльності по операціям, що є об’єктом судового розгляду у даній справі норм п.5.1 ст.5, п. 1.32. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визнаються судовою колегією Вищого адміністративного суду України необгрунтованими.

В частині задоволення позовних вимог про відшкодування з Державного бюджету України надмірно сплачених сум податку на додану вартість у розмірі 5049052,00 грн.відповідач-1 та прокуратура Харківської області зазначають, що господарськими судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми п. 1.3 1.8 ст. 1 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме вказаними судовими інстанціями не враховано, те, що за змістом норм зазначеного закону однією з обов’язкових підстав для включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартітсь є сплата цих сум до державного бюджету України.

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість", бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. При цьому зазначений пункт Закону містить загальні норми, що стосуються самого поняття „Бюджетне відшкодування" (сума, що підлягає поверненню платнику з бюджету) та джерел його формування для послідуючого використання (повернення) - (надмірна сплата), та не містить посилань на те, що відшкодування здійснюється лише за умови фактичної сплати податку.

Таким чином, в п. 1.8. ст.1 України „Про податок на додану вартість" законодавець вказує, що випадки відшкодування визначаються саме цим Законом, а саме такий випадок передбачений в пп.7.7.3. п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Пунктом 7.7. ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" встановлено порядок визначення суми податку, який належить до сплати в бюджет або відшкодуванню з бюджету, та строки розрахунків з бюджетом.

Згідно пп. 7.7.1 п.7.7 ст.7 цього Закону суми податку, належного до сплати в бюджет або відшкодування з бюджету, визначається як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, які виникають у зв'язку з будь - яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно пп. 7.7.3 п.7.3 ст.7 цього Закону у випадку, якщо за результатами звітного періоду сума визначення згідно з п. 7.7.1 цієї статті, має від’ємне значення, така сума повинна бути відшкодована платнику податку з Державного бюджету на протязі місяця, наступного після подання декларації. Підставою для отримання відшкодування є лише дані податкової декларації за відповідний період.

Оскільки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій вірно встановлено відсутність порушень норм профільного законодавства при поданні та за змістом податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2003р. та січень 2004р., а посилання скаржників на вказані вище підстави для спростування права позивача на отримання оспорюваних сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість спростовані в ході судового розгляду справи, то судова колдегія Вищого адміністративного суду України погоджується у повному обсязі із правовою позицією господарських судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судових рішень у справі № 03/30-05 господарський суд першої та апеляційної інстанції дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

За таких обставин, касаційна скарга ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова та касаційне подання Прокуратури Харківської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2005р. та рішення господарського суду Харківської області від 01.03.2005р. у справі № 03/30-05 – без змін. 

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                                      УХВАЛИВ:    

1. Касаційну скарга ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова та касаційне подання Прокуратури Харківської областіна постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2005р. та рішення господарського суду Харківської області від 01.03.2005р. у справі № 03/30-05залишити без задоволення.

2 Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2005р. та рішення господарського суду Харківської області від 01.03.2005р. у справі № 03/30-05залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:                                                                                  Нечитайло О.М.

Судді                                                                                                           Конюшко К.В.

                                                                                                                     Ланченко Л.В.

                                                                                                                     Пилипчук Н.Г.

                                                                                                                     Степашко О.І.

З оригіналом вірно

Суддя                                                                                                          Нечитайло О.М.