Ухвала суду № 256563, 11.07.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

Іменем України

УХВАЛА

“11” липня 2006 р. Справа № 9/356-04

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Нечитайла О.М.

Суддів Пилипчук Н.Г.

Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Степашка О.І.

при секретарі судового засідання Буряк І.В.

за участю представників:

позивача: Піструй О.В. дов без вих. № від 08.07.2006р.

Ніколаєнко Т.В. дов. без вих. №, від 08.07.2006р.

відповідача: Зотова Л.П. дов. від 20.02.2006р. № 963/10-119/2

розглянувшиу відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Могилів Подільської обєднаної державної

податкової інспекції

напостанову Житомирського апеляційного

господарського суду

від 29.12.2005р.

та рішення господарського суду Вінницької області

від 12.05.2005р.

у справі № 9/356-04

за позовом Відкритого акціонерного товариства

«Могилів-Подільський приладобудівний

завод»

до Могилів Подільської обєднаної державної

податкової інспекції

про визнання недійсними податкових

повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акіонерне товариство «Могилів-Подільський приладобудівний завод» (надалі позивач) звернулось до Господарського суду Вінницької області із позовом до Могилів -Подільської обєднаної державної податкової інспекції (надалі відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 12.05.2005р. у справі № 9/356-04 ((суддя О.Балтак) з урахуванням заяви про уточненням позовних вимог від 05.05.2005р) позов задоволено частково, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Могилів -Подільської державної обєднаної податкової інспекції від 28.07.2004р. № 202/23-111/00225638/3574 з податку на прибуток на суму 14652,50 грн., та № 204/23-111-00225638/3577 по бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість на суму 5080,02 грн.

Визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення Могилів-Подільської обєднаної державної податкової інспекції від 28.07.2004р. № 203/23-111/00225638/3576 в частині донарахування податку на додану вартість на суму 157 585,63 грн.

Зобовязано Могилі-Подільську обєднану державну податкову інспекцію виписати нове податкове повідомлення-рішення.

Стягнуто з Могилів -Подільської обєднаної державної податкової інспекції 202,00 грн. судових витрат.

Господарський суд своє рішення мотивував тим, що висновки акту перевірки позивача на підставі якого відповідачем прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодавства України

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 29.12.2005р. у справі № 9/356-04 (головуючий Веденяпіна О.А., судді- Іоннікова І.А., Черпак Ю.К.) апеляційну скаргу задоволено частково, рішення господарського суду Вінницької області від 12.05.2005р. у справі № 9/356-04 змінено в частині визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення Могилів-Подільської обєднаної державної податкової інспекції від 28.07.2004р. № 203/23-111/00225638/35/76 в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 50122,61 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 109083,15 грн.

Стягнуто з Могилів-Подільської обєднаної державної податкової інспекції на користь Відкритого акіонерного товариства «Могилів-Подільський приладобудівний завод» 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доповнено резолютивну частину вказаного рішення реченнями:

«В решті позову відмовити»;

В іншій частині рішення залишено без змін.

Могилів-Подільська обєднана державна податкова інспекція не погоджуючись з рішенням господарського суду Вінницької області від 12.05.2005р. та постановою Житомирського апеляційного господарського суду у справі № 9/356-04 від 29.12.2005р. звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить вказані судові рішення скасувати, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуальног оправа.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача відповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України встановив наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Могилів-Подільською обєднаною державною податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.07.2004р.:

.- № 203/23-111/00225638/3576, яким позивачу визначено до сплати суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість у розмірі 272599,7 грн. у тому числі 52278,00грн. основного платежу та 2200321,70 грн. штрафних фінансових санкцій;

- № 205/17/00225638/3577, яким у позивача виявлено завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 28158,18 грн.;

- № 205/17/00225638/3579, яким позивачу визначено податковове зобовязання за платежем прибутковий податок з громадяну розмірі 5485,59 грн. у тому числі 1324,00 грн. основного платежу та 2648,00грн. штрафних (фінансових) санкцій та пені 1513,59 грн.;

- № 205/17/00225638/3574, яким позивачу визначено податковове зобовязання за платежем податок на прибуток у розмірі 14652,50 грн. у тому числі 11625,00 грн. основного платежу та 3027,50 грн штрафних (фінансових) санкцій

За результатами апеляційного узгодження податкове повідомлення-рішення № 203/23-111/00225638/3576 від 28.07.2004р. в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій у сумі 110160,85грн., - скасовано.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі висновків акту перевірки від 26.07.2004р. № 93/23-111/00225638 «Про результати комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Могилів-подільський приладобудівний завод», код ЄДРПОУ за період з 01 травня 2003р. по 01 травня 2004р. (надалі акт перевірки від 26.07.2004р.).

За висновками акту перевірки позивачем порушено:

- ст. 4, 5, 8, 11, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

- ст. 4, ст. 7, Закону України «Про податок на додану вартість»;

- п.2 ст.19 Декрету Кабінету Міністрів України «про прибутковий податок з громадян»

- відповідно до пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 та пп.16.4.1 п.16.4 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків пред бюджетами та державними цільовими фондами» за несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за 2003 та 2004рр. нарахована пеня у розмірі 1513,59,00грн.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України, проаналізувавши, на підставі встановлених господарськими судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні судових рішень вважає, що касаційна скарга Могилів-Подільської обєднаної державної податкової інспекції задоволенню не підлягає з огляду на слідуюче.

1. По епізоду щодо правильності здійснення відповідачем донарахувань по податку на прибуток.

Відповідно до п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надати» результатів робіт (послуг) платником податку.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що валовий дохід було збільшено по даті відвантаження продукції у тих звітних періодах, коли відбулась їх реалізація, тобто відповідно до нормативно-правового припису п. 11.3.1 Закону України 'Про оподаткування прибутку підприємств".

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку про обгрунтованість правової позиції господарських судів першої та апеляційної інстанцій щодо безпідставності збільшення відповідачем за результатами перевірки валового доходу підприємства у 4 кварталі 2003р. на суму 106,2 тис.

Крім того, судовою колегією підтверджується правильність висновку господарських судів про те, що неправомірне збільшення валового доходу за вказаний період потягло за собою безпідставне донарахування податку на додану вартість в сумі 212 38,71 грн.

По епізоду щодо збільшення валових доходів у 4 кварталі 2003р. на 70,2 тис. грн., та зменшення валових витрат у 1 кварталі 2004р. на 172,1 тис. грн. внаслідок порушення п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (а саме невірно визначений приріст (убуток) балансової вартості товарних запасів), судова колегія Вищого адміністративного суду України дійшла наступних висновків.

Відповідно до п.5.9 ст.5 вказаного закону, в редакції, чинній на момент виникнення оспорюваних правовідносин, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Для виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, норми цього пункту застосовуються для податкового періоду, що дорівнює звітному податковому року.

Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

У разі убутку запасів оцінка їх вартості здійснюється за методом вартості перших за часом надходжень (ФІФО) або за методом ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів, що визначається платником податку згідно з відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Застосовані платником податку методи обліку вартості запасів не можуть змінюватися протягом звітного податкового року.

Відповідно до п.1.7 "Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділами та іншими відокремленими підрозділами", затвердженого наказом ДПА України №429 від 16.09.2002р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002р. за №1023/7311, факти виявлених порушень податкового законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідачем не вказано, які вимоги п.п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» порушено, за таких обставин твердження касаційної скарги в цій частині визнаються судовою колегією необгрунтованими.

В частині твердження скаржника про недотримання позивачем пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», судова колегія дійшла наступних висновків.

Відповідно до змісту п. 5.3.9.ст.5 вказаного закону, до складу валових витрат не включаються витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, позивач документально підтвердив оплату по укладеним угодам про надання інформаційно-консультаційних послуг, а саме Позивачем надано договір №16 про надання інформаційно-консультаційних послуг від 02.02.2004 року з СПД ОСОБА_1. , акт прийому-передачі виконаних робіт від 31.03.2004р. на суму 36000,00 грн. та платіжні доручення №183 від 25.02.2004р. на суму 7000,00 грн. та №100 від 05.02.2004р. на суму 29000,00 грн.; договір №10/14 про надання аудиторських послуг з СПД ОСОБА_2. від 15.02.2004 року та додаток №1 до договору, акти прийому-передачі від 29.03.2004р. на загальну суму 15738,00 грн. та платіжне доручення №184 від 25.02.2004р (є в атеріалах справи).

Отже вказані твердження відповідача, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, спростовуються наявними в матеріалах справи документами та, як наслідок, не відповідають вимогам чинного законодавства.

2. В частині виявленого відповідачем завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та зменшення вказаного відшкодування з бюджету податковим повідомленням рішенням від 28.07.2004р. № 204/23-111-00225638, судова колегія дійшла висновку про необгрунтованість правової позиції скаржника з огляду на наступне.

Відповідно до пп 7.4.1. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За змістом пп.7.4.5. ст. 7 вказаного закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Господарським судами попередніх інстанцій встановлена наявність та відповідність вимогам закону накладної № 40, на підставі якої оспорювана сума у розмірі 31100,00 була віднесена позивачем до складу податкового кредиту. За таких обставин твердження Могилів-Подільської обєднаної державної податкової інспекції в цій чатисні є не обґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення № 203/23-111/00225638/3576 від 28.07.2004р., судова колегія не погоджується із правовою позицією відповідача, яка викладена у касаційній скарзі , виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, перевіркою по розрахункам з ПВКП "Спецпромторг",донараховано ПДВ як за отримані грошові аванси на підставі п.п.7.3.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість", всього на суму 15681,37 грн., в т.ч. за грудень 2003 р. та 21231,67 грн., січень 2004р. +7,04грн., лютий 2004 р. -801,80 грн. та за березень 2004 р. -755,54 грн.

Таким чином, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій правомірно визначено відсутність порушення позивачем вказаної вище норми закону, а судовою колегією Вищого адміністративного суду України встановлено правильність застосування останніми нормативно-правового припису підп. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо посилання скаржника на неправильне застосування господарськими судами п.п.7.4.1 та п.п. 7.4.4. ст.7 вказаного закону то колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.7.5 ст.7 зазначеного закону, датою виникнення права на податковий кредит є дата події, що відбулась раніше: або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товарів, або дата оплати цих товарів.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що отримавши податкову накладну, позивач на законних підставах включив сплачену суму ПДВ до податкового кредиту, а вартість приладів до валових витрат .

Тобто господарськими судами першої та апеляційної інстанцій правомірно застосовано викладені правові норми відносно встановлених фактичних обставин справи.

Крім того, попередніми судовими інстанціями обгрунтовано виявлено відсутність правових підстав для коригування податкового кредиту у березні 2004р у сумі 24862 грн. на вартість списаних приладів відповідно до п.п.4.5 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", який містить виключний перелік таких підстав.

3. Стосовно висновків відповідача про порушення позивачем п.2 ст.19 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» та п.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів з фізичних осіб»судова колегія визнає їх неправомірними з огляду на наступне.

Відповідно до ст.12 Інструкції "Про прибутковий податок з громадян з метою усунення фактів подвійного оподаткування за місцем виплати доходів не утримується податок з (фізичних осіб, які є суб'єктами підприємництва і підтвердили це оригіналом свідоцтва про державну реєстрацію.

Як встановлено господарськимим сулдами попередніх інстанцій, відповідачем в порушення нормативно-правового припису ст.33 Господарського процесуального кодексу України, доказів придбання позивачем товарів та продукції по даним актам не у підприємців, не надано.

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судових рішень у справі № 9/356-04 господарські суди першої та апеляційної інстанції дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

За таких обставин, касаційна скарга Могилів-подільської обєднаної державної податкової інспекції від 12.27.01.2006р. № 403/10-119/2 підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 12.05.2005р. та постанова Житомирського апеляційного господарського суду від 29.12.2005р. у справі № 9/356-04 без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Могилів-подільської обєднаної державної податкової інспекції від 12.27.01.2006р. № 403/10-119/2 на рішення господарського суду Вінницької області від 12.05.2005р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 29.12.2005р. у справі № 9/356-04 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 12.05.2005р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 29.12.2005р. у справі № 9/356-04 - залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

Судді

(підпис)

(підпис)

(підпис)

(підпис)

(підпис)О.М. Нечитайло

К.В. Конюшко

О.І. Степашко

Н.Г. Пилипчук

Л.В. Ланченко

З оригіналом вірно

Суддя О.М. Нечитайло