Ухвала суду № 256714, 27.07.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

Іменем України

УХВАЛА

“27” липня 2006 р. Справа № А-8/41

к/с- К-11258/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Нечитайла О.М.

Суддів Усенко Є.А.

Маринчак Н.Є.

Пилипчук Н.Г.

Конюшко К.В,

при секретарі судового засідання Буряк І.В.

за участю представників:

позивача: Мушинський В.Т., дов. від 25.07.2006р.

відповідача Зіняк М.М. дов. від 12.05.2006р. № 4073/3/10

Амброзяк Д.Ю., дов. від 26.07.2006р.

№5962/А/10

розглянувшиу відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у

Богородчанському районі Івано-Франківської

області

напостанову Львівського апеляційного

господарського суду

від 21.09.2005р.

у справі № А-8/41

за позовом Солотвинського державного лісогосподарського

підприємства Івано-Франківської області

до Державної податкової інспекції у

Богородчанському районі Івано-Франківської

області

про визнання недійсним податкового повідомлення-

рішення

ВСТАНОВИВ:

Солотвинське державне лісогосподарське підприємство Івано-Франківської області (надалі позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 05.02.2004р. № 0000022301/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість у розмірі 58863,00 у тому числі 20877,00 грн. основного платежу та 37986,00грн . штрафних фінансових санкцій.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області (суддя- Шіляк М.А.) від 16.06.2005р. у справі № А 8/41 у позові відмовлено.

Зазначене рішення мотивовано тим, що висновки акту перевірки на підставі якого відповідачем прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду (головуючий - Дубник О.П., судді Кордюк Г.Т., Орищин Г.В.) від 21.09.2005р. у справі № А-8/41 апеляційну скаргу Солотвинського державного лісогосподарського підприємства Івано-Франківської області задоволено, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.06.2005р. у справі № А 8/41 скасовано, позов задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 05.02.2004р. № 0000022301/0.

Вказана постанова мотивована тим, що кошти, отримані позивачем по угоді № 951 не є обєктом оподаткування податком на додану вартість в розумінні нормативно-правового припису ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»

Державна податкова інспекція у Богородчанському районі Івано-Франківської області не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2005р. у справі № А-8/41 звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою від 19.10.2005р. № 19.10.2005р., в якій просить вказане судове рішення скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити касаційну скаргу.

Відповідач касаційну скаргу аргументував порушенням господарським судом норм матеріального права, а саме, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.5.1.17 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» та положень третього розділу Земельного кодексу України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.11.2005р. у справі № А-8/41 касаційну скаргу державної податкової інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської області разом із матеріалами справи № А-8/41 передано для розгляду Вищому адміністративному суду України.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в яких проти доводів скаржника заперечує та у задоволенні касаційної скарги просить відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, судова колегія Вищого адміністративного суду України встановила наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Державною податковою інспекцією у Богородчанському районі Івано-Франківської області прийняте податкове повідомлення-рішення від 16.06.2005р. №0000022301/0, яким згідно з підпунктом "б" п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків пред бюджетами та державними цільовими фондами» та згідно з п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.4.1 ст.4, п.п.5.1.17 п.5.1 ст.5, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та на підставі п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків пред бюджетами та державними цільовими фондами» визначено позивачу суму податкового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 20877,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 10 відсотків від суми недоплати, але не більше 50 відсотків та не менше 170грн. сукупно за весь строк недоплати у розмірі 37986 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення винесене на підставі висновків акту перевірки Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської області від 16.01.2004р. № 1/23/22184176 "Про результати перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів та інших неподаткових платежів Солотвинського держлісгоспу за період з 01.10.2002р. по 30.09.2003р."

Даним актом встановлено порушення позивачем п.п.3.,1 п.3.1 ст.З, п.4.1 ст.4, п.п.5.1.17 п.5.1 ст.5, п.п.7.3.1, п.п.7.4.5, п.п.7.5.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, із внесеними змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 20877,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 10 відсотків від суми недоплати, але не більше 50 відсотків та не менше 170грн. сукупно за весь строк недоплати розмірі 37986 грн.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги та проаналізувавши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, на підставі встановлених фактичних обставин, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог касаційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно із ст 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок проводиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відшкодування збитків внаслідок недоодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки власником землі та землекористувачам визначено ст.156 Земельного кодексу України, а саме власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій Позивач погодив відведення землі під будівництво нафтопроводу, чому передувало розпорядження голови Івано-Франківської облдержадміністрації від 02.06.2003р. №490 "Про будівництво нафтопроводу" НПС Жулин- НПЗ "Надвірна".

Згідно п.1.1 угоди №951 на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок вилучення земельних ділянок лісового фонду Солотвинського держлісгоспу під будівництво нафтопроводу ВАТ "Укртранснафта" (Забудовник) зобов'язується відшкодувати (оплатити) Солотвинському держлісгоспу (Лісокористувачу) збитки, заподіяні зайняттям земельних ділянок, а "Лісокористувач" зобов'язується дозволити "Забудовнику" проведення будівельно-монтажних робіт по будівництву нафтопроводу "Жулин-Надвірна" по території земельної ділянки "Лісокористувача".

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» об"єктом оподаткування з податку на додану вартість є операції платників податків з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операцій з передачі права власності на об"єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

За змістом п.1.4 ст.1 вказаного закону продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або надання майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Тобто виходячи зі змісту вищевикладеного, судовою колегією вбачається, що законодавець чітко окреслив поняття обєкту оподаткування податком на додану вартість (продаж товарів) та випадки оподаткування вказаним податком, серед наведеного переліку такої підстави для нарахування податку на додану вартість як відшкодування збитків в даному випадку не передбачено.

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України підтримує висновок господарського суду апеляційної інстанції про те, що кошти отримані Солотвинським держлісгоспом по угоді № 951, як відшкодування збитків, заподіяних внаслідок вилучення земельних ділянок під будівництво нафтопроводу є обєктом оподаткування податком на прибуток, як інші доходи, але не є обєктом оподаткування податком на додану вартість по причині того, що компенсація вартості товарів не є тотожною поняттю продаж товарів.

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі № А-8/41 господарський суд апеляційної інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

За таких обставин, касаційна скарга державної податкової інспекції у Богородчанському районі м. Івано-Франківської області від 19.10.2005р. № 6040/8/10 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2005р. у справі № А-8/41 без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Богородчанському районі м. Івано-Франківської області від 19.10.2005р. № 6040/8/10 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2005р. у справі № А-8/41 залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2005р. у справі № А-8/41 - залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

Судді

О.М. Нечитайло

Є.А Усенко.

Н.Є. Маринчак

Н.Г. Пилипчук

К.В. Конюшко