Ухвала суду № 25655397, 07.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/473/12 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"07" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Приходько О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Завод «Будмаш»до Прилуцької ОДПІ у Чернігівської області ДПС про скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Прилуцької ОДПІ Чернігівської області ДПС від 10.08.2011 № 0000522302/689 частково в сумі 49368,14 грн. та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення від 10.08.2011 № 0000502302/690 та № 0000512302/691.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

21.07.2011 відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Завод «Будмаш»з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 31.12.2011. За результатами перевірки було складено акт № 933/23-00240307 від 21.07.2011.

Перевіркою було встановлено порушення:

1. п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п.8.4.4 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в сумі 53587,48 грн., в т.ч. за 2010 в сумі 2312,30 грн., та за І квартал 2011 року в сумі 51275,18 грн.;

2. п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п.8.4.4 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством завищено в 2010 році відємне значення обєкта оподаткування податку на прибуток на суму 889645 грн.;

3. п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено завищення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню в суму 25181 грн., в т.ч. за серпень 2010 року в сумі 12336 грн., за жовтень 2010 року в сумі 12845 грн.;

4. п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено завищення залишку відємного значення ПДВ, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 153052,34 грн.;

5. п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого встановлено завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту в періоді, що перевірявся на загальну суму 178233,34 грн., в т.ч. за березень 2010 року на 81066,67 грн., за квітень 2010 року на 12216,67 грн., за травень 2010 року на 23350 грн., за липень 2010 року на 18480 грн., за серпень 2010 року на 12320 грн., за вересень 2010 року на 15400 грн., за жовтень 2010 року на 15400 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000512302/691 від 10.08.2011, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та визначено податкове зобовязання з ПДВ та зобовязано сплатити суму податку у розмірі 25181 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 12590,5 грн., податкове повідомлення-рішення № 0000502302/690 від 10.08.2011, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 694455 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 1,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000512302/691 від 10.08.2011, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 54744,63 грн., з них 53587,48 грн. за основним платежем та 1157,15 грн. за штрафними санкціями.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що заявлені вимоги є обґрунтованими, податкові повідомлення-рішення прийняті всупереч вимог законодавства.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що угоди позивача з ПП «НВП «Плин»та ТОВ «Астарта-К»є фіктивними, первинні документи, що посвідчують угоди, також є нікчемними, а тому спірні податкові повідомлення-рішення прийняті ним правомірно.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, що підтверджується наступним.

01.09.2010 між позивачем (покупець) та приватним підприємством «НВП Плин»(продавець) було укладено договір купівлі-продажу №01/09-1 (а.с.146-147), яким продавець зобов'язується виготовити та передати у власність покупця обладнання, а покупець оплатити та прийняти товар на умовах даного договору. Найменування товару -двигун внутрішнього згорання поршневий з компресійним запаленням (дизельний) в комплекті з паливним баком, глушником, стандартними опорами, панеллю з тахометром та датчиком мотогодин, контрольною панеллю для інсталяції на напівпричіп цистерну цементовоза автомобільного, тип двигуна 11LD 626/3(ED4B4660) виробництва Lоmbardini SRL з повітряним охолодженням, потужністю 28,0 кВт, номінальні оберти 3,000 об/хвил., обєм 1870 см3 в кількості 4 шт. на загальну суму 184800,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 30800,00 грн.

Більш того, між позивачем та ТОВ «Астарта-К»було укладено усний договір купівлі-продажу підкатних візків. Доставка підкатних візків здійснювалась позивачем. ВАТ «Будмаш»перерахував грошові кошти на суму 374000,00 грн. (платіжне доручення № 239 від 29.03.2010) на рахунок ТОВ «Астарта-К».

Відповідно до матеріалів справи, ПП «НВП «Плин»та ТОВ «Астарта-К» на момент складання податкових накладних були зареєстровані як платники податку на додану вартість, що не оспорюється відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог подано до суду податкові накладні, прибуткові ордера, видаткові накладні, рахунки-фактури, банківські виписки, що підтверджують факт реального виконання умов договорів.

Відповідно до пункту 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Отже, дана правова норма визначає, що до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Відповідно до абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість»передбачано тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, позивачем доведено факт реального виконання умов договорів.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, -нікчемним.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості оскаржуваного договору на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не занижено податок на прибуток в сумі 53587,48 грн., в т.ч. за 2010 р. в сумі 2312,30 грн., та за І квартал 2011 року в сумі 51275,18 грн.; не завищено в 2010 році від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму 889645 грн.; не завищено суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню в суму 25181 грн., в т.ч. за серпень 2010 року в сумі 12336 грн., за жовтень 2010 року в сумі 12845 грн.; не завищення залишку від'ємного значення ПДВ, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 153052,34 грн. не завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту в періоді, що перевірявся на загальну суму 178233,34 грн., в т.ч. за березень 2010 року на 81066,67 грн., за квітень 2010 року на 12216,67 грн., за травень 2010 року на 23350 грн., за липень 2010 року на 18480 грн., за серпень 2010 року на 12320 грн., за вересень 2010 року на 15400 грн., за жовтень 2010 року на 15400 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 10.08.2011 № 0000522302/689 в частині 49368,14 грн., № 0000502302/690 та № 0000512302/691.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.