Постанова № 25655351, 09.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4280/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"09" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Співак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна Компанія»на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна Компанія»до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2012 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення. Свої позовні вимоги мотивував тим, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог ст.2, ст. 13, ст.14 Закону України «Про плату за землю»№ 2535-ХІІ від 03.07.1992 р. (із змінами та доповненнями) та п.п.4.1.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення, зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. (зі змінами та доповненнями) (чинного до 01.01.2011 р.) щодо заниження суми земельного податку на суму 179,35 грн., в т.ч. за період з 18.08.2009 р. по 31.12.200 р. на суму 6,09 грн. та за період з 01.01.2010 р. по 31.01.2010 р. на суму 173,26 грн., відповідно до чого також неправомірно застосовано до позивача штрафні санкції за несплату земельного податку за вказані періоди в розмірі 384,84 грн. Вважає, що в зазначених періодах він не був платником земельного податку за земельну ділянку, на якій розташовані житлові будинки в 3-А мікрорайоні житлового масиву «Оболонь» та житловий будинок по проспекту Героїв Сталінграда, 26-А в 10-му мікрорайоні житлового масиву «Оболонь», оскільки Розпорядження № 514 від 17.07.2009 року Оболонської районної у м. Києві Державної адміністрації «Про визначення балансоутримувача житлових будинків в 3-А мікрорайоні житлового масиву «Оболонь»та житлового будинку по проспекту Героїв Сталінграда, 26-А в 10-му мікрорайоні житлового масиву «Оболонь», яким зазначені будинки були передані на балансовий рахунок ТОВ «Експлуатаційна Компанія»- не було виконано в повному об'ємі та не внесено змін до державного земельного кадастру щодо землекористувача даних земельних ділянок.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 квітня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду -скасуванню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що саме позивач є балансоутримувачем зазначених житлових будинків, а отже є платником земельного податку за користування такими земельними ділянками, та згідно вимог чинного законодавства повинен самостійно обчислювати суму земельного податку та сплачувати його до місцевого бюджету.

Проте, Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м.Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія»(код за ЄДРПОУ 323880022) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати земельного податку за період з 01.04.2006 року по 31.12.2010 року.

За наслідками зазначеної перевірки контролюючим органом було складено Акт перевірки від 02.03.2012 р. № 173/23-4/32380022, в якому встановлено порушення позивачем вимог ст.2, ст. 13, ст.14 Закону України «Про плату за землю»№ 2535-ХІІ від 03.07.1992 р. (із змінами та доповненнями) та п.п.4.1.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення, зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. (зі змінами та доповненнями) (чинного до 01.01.2011 р.) щодо заниження суми земельного податку на суму 179,35 грн., в т.ч. за період з 18.08.2009 р. по 31.12.200 р. на суму 6,09 грн. та за період з 01.01.2010 р. по 31.01.2010 р. на суму 173,26 грн.

Позивач, 07.03.2012 року подав заперечення на Акт перевірки від 02.03.2012 р. № 173/23-4/32380022, однак відповіддю на вказане заперечення від 16.03.2012 р. № 690/10/22-06 відповідач залишив висновки Акта перевірки без змін.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.03.2012 року № 000102206, яким позивачу донараховано земельний податок в сумі 179,35 грн. та застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасну сплату такого земельного податку в розмірі 384,84 грн.

На даний час діє Договір оренди, земельної ділянки від 02.09.2002 р. із змінами та доповненнями від 02.08.2005 р. За даним Договором оренди, Київська міська рада - Орендодавець - на підставі рішень Київради № 85/1519 від 08.11.2001 р. та № 118/118 від 11.07.2002 р. передала, а Оболонська районна у місті Києв державна адміністрація - Орендар - прийняла в довгострокову оренду земельну ділянку площею 344289 кв.м. для будівництва житлових будинків з об'єктами соціально-культурного та побутовогс призначення в 3-а мікрорайоні житлового масиву Оболонь.

Розпорядження щодо припинення дії Договору оренди щодо зміни функціонального призначення земельної ділянки та щодо зміни землекористувача де TOB «Експлуатаційна компанія»не надходило.

Натомість, Оболонська районна у місті Києві державна адміністрація видала Розпорядження № 514 під час дії Договору оренди.

Отже, ДПІ у Оболонському районі безпідставно визначила TOB «Експлуатаційна компанія»плату за землю за періоди 2009-2010 р., адже, плата за землю та орендна плата за земельну ділянку відповідно до Договору оренди не можуть сплачуватися одночасно.

Крім того, суд першої інстанції, посилаючись на Розпорядження № 514, не звернув увагу що в даному Розпорядженні не вказано строку, до якого будинки повинні бути передані на баланс позивачу. Тобто, дане Розпорядження не виконано та може ще виконуватися. Даний факт підтверджує відповідач в своєму Акті перевірки, а саме на сторінці 6 вказано, що у відповідності до Розпорядження 514 від 17.07.2009 р. вказані будинки передані позивачу лише на позабалансовий рахунок для обслуговування.

Суд першої інстанції в своїх доводах посилався на п. 1 ст. 42 Земельного кодексу України, де вказано, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Однак, статтею 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Праві постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунально власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальне

власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи т

організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленом законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель необхідних для забезпечення їх діяльності.

Отже, судом першої інстанції при ухвалені постанови помилково узято до уваги ст. 42 Земельного кодексу України, адже TOB «Експлуатаційна компанія», не належить до підприємств, установ та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Крім того, колегія суддів вважає недоречним та таким, що не стосується предмету спору посилання суду першої інстанції на п.п. 2, 5 ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 334 Цивільного кодексу України, де мова йде про наслідки переходу права власності на будівлю чи споруду, оскільки, ТОВ «Експлуатаційна компанія»не є власником будинків, споруд та земельних ділянок в 3-м мікрорайоні «Оболонь» та житлового будинку по пр-ту Героїв Сталінграда, 26-А в 10-м мікрорайоні житлового масиву «Оболонь».

Статтею 13 ЗУ «Про плату за землю»передбачено, що підставою для нарахуванн земельного податку є дані державного земельного кадастру, який, згідно із п. 2 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 12.01.93 p. N 15, включає дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування ґрунтів, зонування територій населених пунктів, економічної та грошової оцінки земель.

Розпорядженням № 514 навіть не визначено які земельні ділянки передаються в користування позивачу, а без таких даних, вважаємо, неможливо здійснити розрахунок земельного податку.

Окрім того, при нарахуванні земельного податку позивачу за період 2009-2010 років, відповідачем не було враховано нежилі приміщення, які розташовані в будинках, визначених Розпорядженням № 514, та власники яких повинні сплачувати земельний податок. Отже, ДПІ у Оболонському районі м.Києва було порушено механізм нарахуванн земельного податку.

Таким чином, вважаємо, що площу земельної ділянки, за яку нараховано земельний податок позивачу, визначено орієнтовно, межі в натурі (на місцевості визначені не були, дані у державному земельному кадастрі щодо відведеної позивачу земельної ділянки були відсутні в період 2009-2010 років, що свідчить про те, що розрахунок земельного податку здійснений виходячи з умовного розміру площі земельної ділянки та з умовного періоду її використання.

Як вказано в ст. 15 ЗУ «Про плату за землю», власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Таким чином, TOB «Експлуатаційна компанія» не є а ні власником, а ні землекористувачем земельних ділянок в 3-му мікрорайоні «Оболонь»з відповідними кадастровими номерами, адже державного акту на право власності або постійного землекористування позивачу не надавалося. Отже, суд першої інстанції помилково вважає Розпорядження № 514 підставою для нарахуванн земельного податку, адже, даним Розпорядженням не визначається право користування земельною ділянкою. Таким правовстановлюючим документом може бути тільки державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

Як бачимо, даних про те, що TOB «Експлуатаційна компанія»виділялись земельні ділянки та позивач внесений до державного земельного кадастру як землекористувач щодо земельних ділянок в 3-А мікрорайоні житлового масиву «Оболонь»та житловог будинку по пр-ту Героїв Сталінграда,2б-А в 10-му мікрорайоні житлового масив «Оболонь»ДПІ у Оболонському районі м.Києва не навела. З Акта перевірки також вбачається, щ у відповідача не було даних земельного кадастру про закріплення за позивачем встановлений законодавством спосіб відповідної земельної ділянки.

Таким чином, судом першої інстанції необґрунтовано прийнято постанову, не звернувши увагу на те, що у ДПІ у Оболонському районі м. Києва не було підстави, а саме, даних державного земельного кадастру для нарахування земельного податку позивачу.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 квітня 2012 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна Компанія»- задоволити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 квітня 2012 року - скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна Компанія»до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення -задоволити.

Скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києва №000102206 від 20.03.2012 року (форма «Р»).

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї постанови у повному обсязі, тобто з 14 серпня 2012 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.