Ухвала суду № 25654750, 14.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-174/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" серпня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Оксененка О.М., Федотова І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дата Капітал»-Резніка Віталія Сергійовича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дата Капітал»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дата Капітал»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги мотивує тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті із порушенням вимог законодавства, оскільки право позивача на включення витрат на оплату послуг, отриманих від ТОВ «Транспортно-Експедиційна Компанія «Київ-Логістикс», до складу валових витрат підтверджується усіма необхідними первинними документами, а податковий кредит було сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих контрагентом. Відтак, висновки відповідача стосовно не підтвердження господарських операцій щодо придбання товарів (послуг) первинними документами позивач вважає необґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - протиправним та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Дата Капітал»-Резнік Віталій Сергійович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про задоволення даного позову.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції -без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Позивач зареєстрований Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 13.03.2008 року.

У період з 01.12.2011 року по 05.12.2011 року ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Дата Капітал»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 1569/23-10/35811293 від 05.12.2011 року, за змістом якого перевіркою було встановлено, що податковий кредит ТОВ «Дата Капітал»з податку на додану вартість за березень 2009 року та валові витрати з податку на прибуток за І квартал 2009 року було сформовано в тому числі на підставі первинних документів, виданих від імені ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс», яке має ознаки фіктивного. Зокрема, під час перевірки використано протокол допиту директора вказаного підприємства, допитаного в рамках кримінальної справи № 76-00279, який пояснив, що ТОВ «ТЕК-Логістик»було зареєстроване ним за грошову винагороду без наміру здійснення господарської діяльності. З пояснень сказаної особи вбачається, що про вид господарської діяльності з метою здійснення якої ним було створено, йому не відомо, особисто до відповідних про отримання печатки він не звертався, ніяких функцій по керуванню фінансово-господарською діяльністю та прийняттю рішень по підприємству у якості директора ним не виконувалось, до статутного фонду підприємства ніяких коштів не вносив, майна не передавав, жодних первинних документів (договорів, актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних, рахунків-фактур тощо) особисто не підписував. Окрім цього, під час перевірки були використані пояснення громадянки, яка на даний час обіймає посаду директора ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс», надані працівникам ВБЕЗ Жовневого РУГУ МВС м. Тираспіль, відповідно до яких вказана особа за грошову винагороду було запропоновано підписати документи, згідно яких вона являється засновником ТОВ «ТЕК «Київ-Логістик», чим вона і скористалась, враховуючи своє скрутне становище. Згодом нею було підписано довіреність на невідому їй особу, яка уповноважувала останню на ведення справ від її імені. Перевіряючими використано також акт перевірки ТОВ «ТЕК «Київ-Логістик»від 06.07.2011 року № 833/23-10/35573967, яким встановлено, що всі операції вказаного підприємства з постачальниками та покупцями мали безтоварний характер, а ТОВ «ТЕК «Київ-Логістик»здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Враховуючи викладене, відповідач зробив висновок про порушення ТОВ «Дата Капітал»підпункту 7.4.5. підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у березні 2009 року у розмірі 11050,00 грн.; підпункт 5.1 підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого неправомірно занижено суму податку на прибуток у розмірі 13812,00 грн. в І кварталі 2009 року.

19 грудня 2011 року на підставі висновків вказаного акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва було прийнято податкові повідомлення-рішення №0011302310, яким позивачу за порушення пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" було нараховано суму податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток підприємств" у розмірі 17265,00 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 13812,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3453,00 грн.; № 001129230, яким позивачу за порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» було нараховано суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 13813,00 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 11050,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2763,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що спірне повідомлення-рішення відповідачем прийнято у відповідності до наданих повноважень та в межах компетенції. з дотриманням норма чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що 10 лютого 2009 року між ТОВ «Дата Капітал»(замовник) та ТОВ «ТЕК «Київ-Логістик»(виконавець) укладено договір № 10/022009, відповідно до якого виконавець зобов'язувався надавати консультаційні послуги, що пов'язані з виробничою та комерційною діяльністю замовника: надання консультацій, які потрібні Виконавцю для виконання робіт по розробці системи контролю за переміщенням автотранспорту та вантажів, що перевозяться автотранспортом; розробку рекомендацій по впровадженню даної системи контролю в залежності від географічного положення користувачів даної системи; надання аналітичної інформації про подібні існуючі системи, оцінку їх переваг та недоліків; надання консультацій послуг в сфері транспортної логістики, які необхідні для розробки системи контролю за переміщенням автомобілів та вантажів, що перевозяться автотранспортом; ведення звітності щодо витрат в рамках даного договору, оформлення щомісячних звітів. На вимогу замовника, виконавець зобов'язується надавати інші консультаційно-інформаційні послуги що уточнюють, пояснюють та деталізують зазначені в п. 1.1 договору послуги (п. 1.1, 1.2 договору).

На виконання вказаного договору між позивачем та ТОВ «ТЕК «Логістикс»було підписано акт приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 30 березня 2009 року, за змістом якого виконавець -ТОВ «ТЕК Логістик»було виконано роботи по наданню консультаційних послуг загальною вартістю 66300,00 грн., в тому числі ПДВ 11050,00 грн.

ТОВ «ТЕК «Київ-Логістик»виписало позивачу податкову накладну № 30030905 від 30.03.2009 року на суму 66300,00 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 11050,00 грн., який включено позивачем до податкового кредиту та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість з березень 2009 року.

Також судом першої інстанції було встановлено, що оплата ТОВ «Дата Капітал»на користь ТОВ «ТЕК «Київ-Логістик»була здійснена в безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням № 76 від 31 березня 2009 року на суму 66300,00 грн.

Позивач вважає, що ним були дотримані всі умови, передбачені Законами України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств», для формування податкового кредиту і валових витрат, в зв'язку з чим ТОВ «Дата Капітал»має право на відображення у податковому обліку господарської операції з ТОВ «ТЕК «Київ-Логістик».

Однак, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про безпідставність таких доводів позивача з огляду на наступне.

Підстави віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту, на час виникнення спірних правовідносин, визначались Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Аналогічні висновки з питань визначення правомірності формування валових витрат, можна зробити також з положень п. 5.1., 5.2.1., 5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до яких правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування валових витрат виникають лише у разі реального вчинення операцій.

Так, пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також обов'язковою передумовою для формування валових витрат з наведених норм, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.-5.7. ст.5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Виходячи із системного аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Правова позиція по даному питанню висловлена Вищим адміністративним судом України при розгляді справ даної категорії справ, зокрема, в ухвалі від 26.10. 2010 року по справі № К-5746/07, в ухвалі від 08.07.2010 року по справі № К-23280/07 та викладена у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

За змістом зазначеного вище для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Між тим, за відсутності факту здійснення господарської операції, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. При цьому, про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала); відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції (наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо); відсутність можливості здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо та інші обставини.

Судом першої інстанції було встановлено, що ДПІ у Печерському районі м. Києва під час проведення перевірки було встановлено, що надані позивачем первинні документи бухгалтерського обліку є формально складеними та не підтверджують фактичне здійснення господарської операції між ТОВ «Дата Капітал»та ТОВ «ТЕК «Київ-Логістик», оскільки останнє, як продавець, не мало трудових ресурсів (технічного персоналу), основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, виробничих активів, складських приміщень для зберігання товарів та фактично було створене без мети здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до податкової звітності, поданої ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»до ДПІ у Печерському районі м. Києва - довідки форми 1 ДФ за І квартал 2009 року - загальна чисельність працюючих за 1 - 4 квартали 2009 року на вказаних підприємствах складала 1 особу -директора підприємства.

Однак. відповідачем встановлено, що у ТОВ «ТЕК «Київ-Логістик»основні засоби та виробничі запаси відсутні. Так, згідно декларації з податку на прибуток ТОВ «ТЕК «Київ-Логістик»за 1 квартал 2009 року підприємство не декларувало наявність балансової вартості запасів та основних фондів, не проводило розрахунок амортизації.

Його засновник та директор в порушення діючого законодавства фінансово-господарською діяльністю не займався, ніяких договорів, видаткових, податкових накладних та інших документів первинного бухгалтерського обліку не підписував, поставок товарів не здійснював та нікому не доручав вчиняти будь-які дії від імені. Зазначені обставини підтверджуються протоколом допиту від 22 січня 2010 року та постановою Печерського районного суду м. Києва від 23 березня 2010 року по кримінальній справі № 1-266/10, що набрала законної сили, згідно якої вказану особу звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ст. 205 ч.1, ст. 358 ч. 2 (підроблення документів) Кримінального кодексу України. Звільнення від кримінальної відповідальності відбулось на підставі ч. 1. ст. 47 КК України у зв'язку з передачею підсудного на поруки трудового колективу ПП «Фінпап-Україна», тобто з нереабілітуючих підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво -це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про встановлення факту причетності директора зазначеного вище суб'єкта господарювання до вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), який полягав, у створенні суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс», без мети здійснення господарської (підприємницької) діяльності, а виключно з метою прикриття незаконної діяльності.

Отже, судом першої інстанції було встановлено, що реальної фінансово-господарської діяльності ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»не здійснювало, тобто по суті було фіктивним, а отже і не могло виконувати послуги за договором № 10/022009 від 10.02.2009 року, укладеним з ТОВ «Дата Капітал»та надавати консультаційні послуги на користь останнього.

Крім того, за вимогами п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до п. 18 наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.1997 року за № 233/2037, яким затверджено Порядок заповнення податкової накладної, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податків здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.

За змістом п. 5 даного Порядку у взаємозв'язку з п. 18 Порядку, податкова накладна, видана/підписана не уповноваженою особою, є недійсною.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження здійснення господарської операції.

Обов'язковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним , таким, що має юридичну силу.

Отже, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою операцією.

У разі підписання первинного документу не уповноваженою особою, такий документ не створює будь-яких правових наслідків у бухгалтерському, а отже і у податковому обліку (у вигляді виникнення валових витрат та права на податковий кредит), як і документ на якому імітовано або підроблено підпис уповноваженої особи.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» фальшивість документа, що надає права або звільняє від обов'язків, може бути підставою для відмови у наданні відповідного права, в тому числі і права на бюджетне відшкодування.

В той же час, з аналізу матеріалів справи вбачається, що підпис у первинних документах, якими підтверджується здійснення господарських операцій між ТОВ «Дата Капітал»та ТОВ «ТЕК «Київ-Логістик»виконані від імені останнього неуповноваженою особою, тобто не директором вказаного підприємства, який фінансово-господарську діяльність від імені даного підприємства не здійснював.

Посилання позивача на те, що первинні документи (договір, акт здачі-прийняття робіт, податкова накладна тощо) підписувалися від імені ТОВ «ТЕК «Київ-Логістик»уповноваженою особою на укладання договорів та підписання інших первинних документів від імені підприємства, не приймаються судом до уваги, адже з пояснень директора даного підприємства вбачається, що він не уповноважував третіх осіб проводити фінансово-господарську діяльність ТОВ «ТЕК «Київ-Логістик»від його імені, жодних документів фінансово-господарської діяльності підприємства він не підписував, печатку та реєстраційні документи підприємства він ніколи не отримував та не використовував, що свідчить про неможливість підписання ним та проставляння печатки на довіреності від імені підприємства.

Таким чином колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Дата Капітал»незважаючи на наявність формально оформлених первинних документів, відсутнє право на відображення у податковому обліку господарської операції з придбання послуг у ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс», оскільки реальність цієї господарської операції спростована матеріалами справи.

За змістом Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Отже, наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності .

Таким чином колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що послуги позивачу ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»фактично не надавались та позивачем не придбавались.

Створення ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»для фіктивного підприємництва свідчить про відсутність у підприємства можливостей на виконання господарських зобов'язань за укладеною з ТОВ «Дата Капітал»угодою та відсутністю будь-яких фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань та досягнення економічного результату.

З урахуванням зазначеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач та особи, що діяли від імені ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс», ставили за мету не виконання договору, а складання документів, які б дали правові підстави отримати податкову вигоду шляхом зменшення податкових зобов'язань.

Оскільки наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків, при цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, тому з огляду на фіктивність діяльності ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс», непідтвердження товарності господарських операцій з надання послуг за договором, укладеним позивачем з цим контрагентом, та використання послуг у господарській діяльності позивача, витрати на придбання цих послуг не можуть вважатися такими в контексті положень підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обгрунтованість доводів відповідача про порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За наведених обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення даного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, а тому підстави для її задоволення відсутні.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дата Капітал»-Резніка Віталія Сергійовича -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Оксененко О.М.

Федотов І.В.