Ухвала суду № 25654563, 09.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15186/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"09" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя : Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

За участю секретаря судового засідання: Гуменюк С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.11р. у справі №2а-15186/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Промислові інвестиції»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Компанія з управління активами «Промислові інвестиції»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.12.2010р. № 0004293540/1.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.11р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги те, що до спірних господарських операцій не можуть застосуватися положення п.п.4.2.8 п.4.2. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Апелянт також вказує на процесуальні порушення суду першої інстанції, зокрема, на пропуск позивачем строку на звернення до суду, наявність судового рішення, яке набрало законної сили про відмову у задоволенні позову з таким же предметом спору.

У судове засідання представник апелянта не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Компанія з управління активами «Промислові інвестиції»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 16.08.05р. по 31.03.10р., валютного та іншого законодавства за період з 16.08.05р. по 31.03.10р., за результатами якої складено акт перевірки № 276/22-01/33640219 від 14.09.10р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.2994р. № 334/94-ВР внаслідок невключення до складу валового доходу, суми доходу в грошовій формі у розмірі 43 832 687 грн., у тому числі по періодам: за 9 місяців 2008 року у сумі 8887,17 грн. від операцій з отримання на рахунок коштів, які залучені від інвестора інститутів спільного інвестування (надалі - «ІСІ») та отримання доходу з інших джерел; за 2009 р. у сумі 25 075 000 грн. від операцій з отримання на рахунок коштів, за частку ТОВ «Київміськбуд-Інвест», які не були повернуті по договору розірвання та були зараховані актом заліку однорідних вимог як оплата за розміщення інвестиційних сертифікатів, які залучені не від інвестора інституту спільного інвестування та отримання доходу з інших джерел; за І квартал 2010 року у розмірі 18 748 800 грн. від операцій з отримання на рахунок коштів, які не є доходами, нарахованими за активами ІСІ та отримання доходу з інших джерел.

Внаслідок вказаних порушень встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 10 958 170 грн., в тому числі по періодам : за 9 місяців 2008 року - в сумі 2 221 грн., за 2009 рік -6 268 750 грн., за 1 квартал 2010 року - в сумі 4 687 200 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення № 0004293540/0 від 27.09.10р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 19 257 097,30 грн., з яких: за основним платежем у сумі 10 958 170 грн. та 8 298 927,30 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження вказаного повідомлення - рішення, таке рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, про що свідчить податкове повідомлення -рішення № 0004293540/1 від 01.12.10р.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте без урахування всіх обставин справи, суперечить положенням Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині визначення валового доходу платника податків, Закону України «Про інститути спільного інвестування»в частині визначення коштів спільного інвестування, що призвело до помилкового визначення бази оподаткування і, відповідно, до неправильного нарахування податку на прибуток.

Колегія суддів погоджується з висновком сулу першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено податковим органом при перевірці між ТОВ «КУА «Промислові інвестиції», в інтересах ПІФНВЗТ «Другий венчурний фонд»(Емітент) та ТОВ «Фінансова компанія «Управитель будівництва «Сонячне місто»(Інвестор), було укладено договір купівлі-продажу інвестиційних сертифікатів №25/01 від 28.01.2010р. (а.с.133-135), за умовами якого Емітент зобов'язався передати у власність Інвестора, а Інвестор, у свою чергу, прийняти і оплатити інвестиційні сертифікати - цінні папери у кількості 24407 шт. номінальною вартістю 1000 грн., договірною вартістю 1027,36 грн. загальною вартістю 25 074 775,52 грн.

Порядок розрахунків обумовлений пунктом 2 договору, згідно з яким Інвестор сплачує Емітенту протягом трьох робочих днів після підписання договору вартість цінних паперів, оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «КУА «Промислові інвестиції»; протягом семи робочих днів наступних за зарахуванням грошових коштів на рахунок Емітент надає депозитарію ВАТ «Національний депозитарій України» розпорядження на переказ цінних паперів на рахунок у цінних паперах Інвестора; право власності на цінні папери переходить до Інвестора з моменту зарахування цінних паперів на рахунок у цінних паперах Інвестора.

Також перевіркою було встановлено, що оплату за вищезазначеним договором проведено шляхом заліку зустрічних однорідних вимог відповідно до акту від 28.01.2010р., складеного між ТОВ «Надра-Альянс», ТОВ «Фінансова компанія «Управитель будівництва «Сонячне місто» та ТОВ «КУА «Промислові інвестиції», яким зафіксовано наявність зустрічних вимог по переданим корпоративним правам та цінним паперам. Зазначена заборгованість, згідно акту заліку, виникла на підставі наступних господарських операцій:

1. ТОВ «Надра-Альянс», придбало, а ТОВ «КУА «Промислові інвестиції» продало, згідно договору купівлі-продажу (відступлення) корпоративних прав від 29.12.2009р., корпоративні права (частину частки) в статутному капіталі ТОВ «Київміськбуд-Інвест»; за умовами даного договору покупець зобовґязався сплатити продавцю вартість частини частки в розмірі 25 075 000,00грн. шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в строк до 31.12. 2009р. (а.с.129).

2. Згідно банківської виписки від 30.12.2009р., на рахунок ПЗНВІФ «Другий венчурний фонд» надійшли від ТОВ «Надра-Альянс» кошти в розмірі 25 075 000,00грн., з призначенням платежу - продаж корпоративних прав ТОВ «Київмісьбуд-інвест».

3. ТОВ «Надра-Альянс» та ТОВ «КУА «Промислові інвестиції» уклали додатковий договір від 22.01.2010р. до договору купівлі-продажу (відступлення) корпоративних прав (частину частки) в статутному капіталі ТОВ «Київміськбуд-інвест», про розірвання договору від 29.12.2009р. на загальну суму 25 075 000,00грн., згідно умов якого покупець повертає отримані за Договором купівлі-продажу (відступлення) корпоративних прав від 29.12.2009р. корпоративні права, а продавець приймає у власність корпоративні права (а.с.130).

4. ТОВ «КУА «Промислові інвестиції» продало цінні папери за договором купівлі-продажу інвестиційних сертифікатів №25/01 від 28.01.2010р. ТОВ «Фінансова компанія «Управитель будівництва «Сонячне місто» на суму 25 074 775,52 грн.

5. ТОВ «Фінансова компанія «Управитель будівництва «Сонячне місто» продало цінні папери інвестиційні сертифікати згідно договору купівлі-продажу цінних паперів №2-Б/01 від 28.01.2010р. ТОВ «Надра-Альянс» на суму 25 074 775,52 грн.

6. ТОВ «КУА «Промислові інвестиції» здійснило розрахунки з ТОВ «Надра-Альянс» у сумі 224,48 грн.

7. Відповідно до акту від 28.01.2010р. сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 25 074 775,52 грн. (а.с.136).

Апелянт вважає, що кошти в сумі 25 075 000,00 грн., які надійшли на рахунок ПЗНВІФ «Другий венчурний фонд»від ТОВ «Надра-Альянс»з призначенням платежу - продаж корпоративних прав ТОВ «Київміськбуд-інвест»та були враховані, згідно акту заліку зустрічних однорідних вимог від 28.01.10, як оплата за розміщенні інвестиційні сертифікати, не можуть вважатися коштами залученими від інвесторів ІСІ, а відтак до спірної операції не можуть застосуватися положення п.п.4.2.8 п.4.2. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Окрім того, на думку апелянта, чинним законодавством України заборонено припинення зобов'язань щодо сплати вартості цінних паперів ІСІ за допомогою заліку зустрічних вимог, можливість завершення правочину про купівлю цінних паперів ІСІ визначається як сплата вартості цінних паперів грошовими коштами.

Апелянт також вважає, що переходу права власності на корпоративні права ТОВ «Київміськбуд-Інвест»не відбувалось, оскільки зміни до статуту вказаного підприємства не вносилися, договір не реєструвався.

Колегія суддів вважає помилковими вищезазначені доводи апелянта, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч.3 ст. 42 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»від 15.03.2001р. № 2299-ІІІ, сплата вартості цінних паперів ІСІ здійснюється тільки грошовими коштами. Оплата у розстрочку допускається виключно для цінних паперів венчурного фонду.

Слід зазначити, що можливість припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог передбачена ст. 601 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Отже, чинним законодавством не заборонено здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог, окрім обмежень, встановлених ст. 602 Цивільного кодексу України, а саме вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Враховуючи те, що зарахування зустрічних однорідних грошових вимог між ТОВ «Надра-Альянс», ТОВ «ФК «Управитель будівництва «Сонячне місто»та КУА «Промислові інвестиції»на суму 25 074 775,52 грн. не відповідає жодному з обмежень, наведених у ст. 602 Цивільного кодексу України, неповернуті за договором відступлення корпоративних прав грошові кошти вважаються такими, що сплачені за інвестиційні сертифікати, придбані у ТОВ «ФК «Управитель будівництва «Сонячне місто», яке, в свою чергу, придбало їх у Позивача. Вказані факти підтверджуються виписками в цінних паперах вказаних осіб. Отже, вказані грошові кошти є коштами спільного інвестування, що дає можливість правомірного застосування пп.4.2.8. п.4.2. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, відповідно до вказаної норми ( в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу валового доходу: кошти спільного інвестування, а саме кошти, залучені від інвесторів інститутів спільного інвестування (ІСІ), доходи від здійснення операцій з активами ІСІ та доходи, нараховані за активами ІСІ, а також кошти, залучені від власників сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, доходи від здійснення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що ст. 42 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»не забороняє прямо та у виключній формі залік зустрічних однорідних вимог, що є необхідним для застосування обмеження, встановленого п. «д»ст. 602 Цивільного кодексу України. Отже, проведення заліку зустрічних однорідних грошових вимог між ТОВ «Надра-Альянс», ТОВ «ФК «Управитель будівництва «Сонячне місто»та КУА «Промислові інвестиції»відповідно до акту від 28.01.2010 р. є правомірним.

Помилковими колегія суддів вважає доводи апелянта про те, що на дату проведення планової виїзної перевірки КУА «Промислові інвестиції»переходу права власності на корпоративні права ТОВ «Київміськбуд-Інвест»не відбувалось.

Згідно зі ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до Листа Держпідприємництва «Про момент виходу учасника зі складу ТОВ»N7184 від 18 червня 2009 року перехід права власності на майно оформлюється документом згідно з вимогами глави 24 ЦКУ "Набуття права власності". Враховуючи норми глав 24, 54, 55 ЦК України, це може бути договір купівлі-продажу, міни, дарування або заява учасника про уступку своєї частки статутного фонду на користь іншої особи.

Так, відповідно до ч.1 ст. 146 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Крім того, статтею 209 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Виходячи з приписів ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів.

Згідно з положеннями ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав (ч.2 ст. 656 ЦКУ).

Відповідно до ст. 657 ЦК України, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації виключно договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Окрім того, приписами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осію та фізичних осіб-підприємців»не передбачено реєстрації правочинів про перехід права власності на частку у статутному капіталі юридичної особи.

Таким чином, право власності на корпоративні права ТОВ «Київміськбуд-Інвест»перейшло від Третьої особи до ТОВ «Надра-Альянс», що також підтверджується Актом приймання-передання від 30. 12.2009.

Отже, суд першої інстанції правомірно відзначив, що ст.210 ЦК України не підлягає застосуванню до договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі, оскільки жодної нормою законодавства України не передбачена обов'язковість державної реєстрації договору про перехід права на частку в товаристві з обмеженою відповідальністю.

Крім того, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що правомірність здійснення заліку зустрічних однорідних вимог не залежить від переходу права власності, оскільки зобов'язання з оплати виникали за умовами укладених договорів, а не пов'язані безпосередньо з переходом права власності.

Колегія суддів погоджується також з висновком суду першої інстанції про те, що облігації як майно є активом інституту спільного інвестування, право вимоги щодо виплати відсотків за наведеними облігаціями, яка отримана Позивачем згідно п.1 Додаткового договору №53-Б/01 є також активом ІСІ, а виплата відсоткового доходу за вимогою (правом вимоги) з боку ТОВ «Надра-Фінанс»01.02.2010 р. на поточний рахунок Третьої особи є виплатою доходів, нарахованих за активами ІСІ.

Так, згідно з приписами ст. 204 ЦК України правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до Звіту про результати розміщення облігацій ТОВ «Надра-Фінанс»від 25 вересня 2007 року датою закінчення розміщення випуску є 25 вересня 2007 року. Отже, емітент (ТОВ «Надра - Фінанс»), продав зазначені цінні папери Третій особі на вторинному ринку.

Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок»не містить обмежень щодо вторинного обігу облігацій при їх приватному розміщені, тому Позивач придбав облігації ТОВ «Надра - Фінанс»цілком законно та за рахунок правомірного використання коштів спільного інвестування.

Відповідно до п. 23 ст. 7 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (надалі - «ДКЦПФР») відповідно до покладених на неї завдань, окрім іншого, роз'яснює порядок застосування чинного законодавства про цінні папери та акціонерні товариства. Враховуючи зазначене, Прокуратурою м. Києва було подано запит до ДКЦПФР стосовно роз'яснення визначення «коштів спільного інвестування»№16/01 від 16 вересня 2010 року.

ДКЦПФР надала відповідне роз'яснення Позивачу №15/01/16731 від 24 вересня 2010 року , зі змісту якого вбачається, що коштами спільного інвестування, зокрема, є кошти, внесені засновниками корпоративного інвестиційного фонду, кошти залучені від інвесторів інституту спільного інвестування, доходи від здійснення операцій з активами інституту спільного інвестування, доходи, нараховані за активами інституту спільного інвестування, та інші доходи від діяльності інституту спільного інвестування (проценти за позиками, орендні (лізингові) платежі тощо).

У своєму роз'ясненні ДКЦПФР зазначила, що відповідно до ч. 5 ст. 34 Закону про ІСІ до складу активів венчурного фонду можуть входити боргові зобов'язання. Такі зобов'язання можуть бути оформлені векселями, заставними, договорами позики та в інший спосіб, не заборонений законодавством України. Позики за рахунок коштів венчурного фонду можуть надаватися тільки юридичним особам, учасником яких є такий венчурний фонд.

Крім того, ДКЦПФР, враховуючи п.1 та ч.2 п.З ст. 7 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок», дійшла висновку, що доходи, нараховані за активами інституту спільного інвестування, в тому числі доходи нараховані за відсотковими облігаціями, які були залучені до складу активів такого інституту спільного інвестування, є коштами спільного інвестування, а отже, згідно з п.п. 4.2.8 п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валового доходу.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що облігації як майно є активом інституту спільного інвестування, право вимоги щодо виплати відсотків за наведеними облігаціями, яка отримана Позивачем згідно п.1 Додаткового договору №53-Б/01 є також активом ІСІ, а виплата відсоткового доходу за вимогою (правом вимоги) з боку ТОВ «Надра-Фінанс»01.02.2010 р. на поточний рахунок Третьої особи є виплатою доходів, нарахованих за активами ІСІ.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Викладеним спростовуються доводи апеляційної скарги.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги з приводу правовідносин щодо оподаткування вказаних господарських операцій колегія суддів приймає до уваги також і висновок №9519/10-19 від 12.11.2010р. Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (а.с.138-149).

З приводу покликань апелянта на процесуальні порушення суду першої інстанції, зокрема, неврахування судом першої інстанції наявності судового рішення про той же предмет спору, що перешкоджає провадженню в адміністративній справі та є підставою для закриття провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 4 частини першої статті 157 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

Ця підстава може застосовуватися, якщо набрало законної сили судове рішення у тотожній адміністративній справі, тобто:

1) спір у такій справі виник між тими самими сторонами; 2) спір у справі стосується одного й того самого предмета; 3) позов у справі заявлений з тих самих підстав.

Відповідно до ч.1. ст.50 КАС України, сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

В даному випадку, у справі № 2а-74/11/2670, на яку покликається апелянт, стороною у справі - позивачем був Заступник прокурора м. Києва, а не ТОВ «Компанія з управління активами «Промислові інвестиції»; предметом вказаного спору було оскарження було податкове повідомлення -рішення № 0004293540/0 від 27.09.10р., тоді як предметом даного спору є податкове повідомлення-рішення від 01.12.2010р. № 0004293540/1.

Окрім того, підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011р. (а.с.179-184) слугувало виключно те, що правом оскарження податкового повідомлення-рішення в судовому порядку користується саме платник податку, тоді як позовні вимоги заявлені прокурором всупереч повноважень, визначених законом. При цьому судом не досліджувались обставини щодо правомірності визначення спірного податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Отже, обставини, встановлені у вказаній постанові суду не можуть мати преюдиційного значення в розумінні ст.72 КАС України.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не було прийнято ухвали з питань залишення позову без розгляду, відмови в закритті провадження спростовуються матеріалами справи, в яких містяться такі ухвали.

Покликання апелянта на інші процесуальні порушення не заслуговують на увагу, так як не є наслідком неправильного вирішення справи.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянтів не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.11р. у справі №2а-15186/11/2670 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.11р. у справі №2а-15186/11/2670- без змін.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.