Ухвала суду № 25653727, 09.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17733/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"09" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Іванчуку В.М.,

за участю:

представника позивача -Коржа М.П.,

представника відповідача -Макаревича О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Мега-Буд»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2012 року,

В С Т А Н О В И В :

ПП «Мега-Буд»звернулося у суд з позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №000101/2304 від 29.08.2011 року, а також визнати протиправними дії щодо його складання.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2012 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення -рішення від 29.08.2011 року №000101/2304. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача щодо нереальності угод, укладених позивачем з його контрагентом ПП «Авторесурс-Сервіс», які стали підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та пов'язаність отриманого позивачем товару за названими договорами, із здійсненням останнім господарської діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Мега-Буд»з питань правових відносин з ПП «Авторесурс-Сервіс»за період січень, лютий 2011 року, за результатами якої складено акт від 12.08.2011 року №386/1-23-40-33493733 та виявлено порушення позивачем п. 198.1, 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 344833,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення від 29 серпня 2011 року № 00011/2304, яким визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 344833,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження рішенням ДПА у м. Києві від 18.11.2011 року назване податкове повідомлення -рішення залишено без змін.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення -рішення, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою для нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача отримання останнім товару від ПП «Авторесурс-Сервіс», за відповідними договорами поставки, які суперечать п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1, 5 ст. 203 ЦК України, тобто є нікчемними, а тому не створюють юридичних наслідків.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що за наслідками проведення документальних позапланових невиїзних перевірок контрагента позивача щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку №5 до декларації з ПДВ за січень, лютий 2011 року, встановлено порушення останнім вимог ст. ст. 203, 215 та 216 ЦК України в момент вчинення правочинів, які не були спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, товар (послуги) по вказаним правочинам в порушення вимог ст. ст. 662, 655 та 656 ЦК України не передавався. Також перевіркою встановлено відсутність у названого підприємства складських приміщень, автомобільного та іншого транспорту, а також устаткування, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Враховуючи встановлене, податковим органом зроблено висновок, що відображені у податковій звітності позивача правові взаємовідносини з вищевказаним суб'єктом господарювання вчинені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплату податків.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України, який вступив в силу з 01 січня 2011 року.

Відповідно до ст. 198 названого кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як убачається із матеріалів справи, 21 лютого 2011 року між позивачем та ПП «Авторесурс-Сервіс»було укладено договори поставки №221005, №221007 та №221008.

Відповідно до п. 1.1. названих договорів продавець - ТОВ «Авторесурс-Сервіс»зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець -позивач -прийняти та оплатити його на умовах даного договору. Найменування, асортимент, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товару узгоджується сторонами під час оформлення заявки та зазначається в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

На підтвердження факту отримання позивачем товарів, поставлених ПП «Авторесур-Сервіс», надано копії видаткових накладних, підписані уповноваженою особою позивача, а також довіреності суворої звітності на підтвердження повноважень зазначеної особи на отримання поставленого товару.

Окрім того, на підтвердження товарності названих угод, позивачем надані копії актів приймання виконаних підрядних робіт та підсумкові відомості ресурсів, якими підтверджено використання придбаних у контрагента товарів під час здійснення позивачем господарської діяльності - проведення будівельних робіт на об'єкті ЗАТ «Завод напівпровірників».

На спростування тверджень відповідача щодо невиконання постачальником обов'язків щодо подання звітності та підтвердження виникнення податкових зобов'язань, які виникли за наслідками виконання укладених позивачем з ПП «Авторесур-Сервіс»договорів, першим надано копію листа постачальника від 09.09.2011 року, а також копії декларації з податку на додану вартість з додатком №5, реєстру виданих та отриманих податкових накладних. Копією квитанції №2, яка міститься в матеріалах справи, підтверджується факт доставки названої податкової звітності до податкового органу.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту суми, на яку виписано податкові накладні ТОВ «Авторесурс-Сервіс», колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності до пп. 201.1. ст. 201 ПК України Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п.п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Також судова колегія не приймає до уваги посилання податкового органу на висновок спеціаліста від 14.05.2011 року №742, відповідно до якої встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 вчинена не названою особою, оскільки об'єктом дослідження були підписи на деклараціях з податку на додану вартість та звітах про суми пільг, в той час як підписи в податкових накладних, які стали підставою для формування податкового кредиту об'єктом зазначеного дослідження не були.

З огляду на викладене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Повний текст ухвали складено 14 серпня 2012 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М