Ухвала суду № 25653573, 09.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15310/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"09" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Флай стар»до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2012 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Флай стар»звернулося у суд з позовом до ДПІ у Деснянському районі м. Києва, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000552302 від 08.06.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача щодо нереальності угод, укладених позивачем з його контрагентом ТОВ «Моней Фарм», які стали підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та пов'язаність послуг, отриманих позивачем за названими договорами, із здійсненням останнім господарської діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що ДПІ у Деснянському районі м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Флай стар»з питань правових відносин з ТОВ «Моней Фарм»за період січень, грудень 2009 року та березень 2010 року, за результатами якої складено акт від 25.05.2011 року №3895/23-6/30964709 та виявлено порушення позивачем п.п. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 76678,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення від 08 червня 2011 року № 0000552302, яким визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 61342,00 грн. та 15336,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За наслідками адміністративного оскарження назване податкове повідомлення -рішення залишено без змін.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень -рішень, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою для нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача проведення ремонтно-будівельних робіт ТОВ «Моней Фарм», за відповідними договорами, які суперечать п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1, 5 ст. 203 ЦК України, тобто є нікчемними, а тому не створюють юридичних наслідків.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що за наслідками проведення документальних позапланових невиїзних перевірок контрагента позивача з питань правильності визначення розміру податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 23.07.2008 року по 31.07.2010 року, встановлено завищення податкових зобов'язань та порушення останнім вимог ст. ст. 203, 215 та 216 ЦК України в момент вчинення правочинів, які не були спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, товар (послуги) по вказаним правочинами в порушення вимог ст. ст. 662, 655 та 656 ЦК України не передавався. Також перевіркою встановлено відсутність у названого підприємства складських приміщень, автомобільного та іншого транспорту, а також устаткування, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Враховуючи встановлене, податковим органом зроблено висновок, що відображені у податковій звітності позивача правові взаємовідносини з вищевказаним суб'єктом господарювання вчинені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплату податків.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

За правилами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як убачається із матеріалів справи, 15 квітня 2009 року між позивачем та ТОВ «Моней Фарм»укладено договір № 15/04-09 на проведення ремонтно-будівельних робіт, згідно якого контрагентом позивача взято на себе зобов'язання по виконанню ремонтно-будівельних робіт, а позивачем - створити необхідні умови для виконання робіт, прийняти їх результат та заплатити обумовлену цим Договором ціну. Загальна ціна даного Договору складала 170 541,07 грн., в т.ч. ПДВ -28 423,51 грн. Перелік виконаних робіт та придбаних у контрагента позивача супутніх матеріалів зазначений у наявній в матеріалах справи копії додатку № 1 до даного Договору.

Аналогічні договори були укладені 23.11.2009 року №23/11-09 на суму 149 825,05 грн., в т.ч. ПДВ 24 970,84 грн. та 22.02.2010 року №22/02-10на суму 47 690,39 грн., в т.ч. ПДВ -7 948,40 грн.

Перелік виконаних робіт та придбаних у контрагента позивача супутніх матеріалів зазначені у наявній в матеріалах справи копії додатку № 1 до даних договорів.

На підтвердження факту виконання будівельно-ремонтних робіт за названими договорами позивачем надано копії актів виконаних робіт, підписані уповноваженими особами товариства, а проведення розрахунків підтверджується копіями виписок з банку.

Окрім того, аналізуючи можливість проведення контрагентом позивача ремонтно-будівельних робіт, судова колегія приймає до уваги наявність у суб'єкта господарювання ліцензії на здійснення діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури від 07.04.2009 року серії АВ №459079.

Також, відповідно до реєстраційних документів позивача та статуту, товариство, зокрема, здійснює діяльність у сфері здавання в оренду власного нерухомого майна, складського господарства, а відповідно до свідоцтва про власність НБ №010003388 від 06.09.2000 року, будівля і при будинкова територія за адресою: м. Київ, провул. Карельський, 3, що були об'єктом ремонтно-будівельних робіт за названими вище договорами, належать позивачу на праві приватної власності.

Таким чином, проведення відповідних робіт відповідало меті діяльності позивача.

На спростування тверджень відповідача щодо ухилення ТОВ «Моней Фарм»від оподаткування грошових коштів, отриманих за договорами, підписаними з позивачем слугують копії декларацій з податку на додану вартість та додатків №5 до неї, які подані до податкового органу та підтверджують включення платником податку до складу своїх податкових зобов'язань сум, на які ним виписані податкові накладні, надані позивачу.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту суми, на яку виписано податкові накладні ТОВ «Моней Фарм», колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності до пп. 7.2.1, 7.2.6, 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

З огляду на викладене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М