Постанова № 25651524, 17.08.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2012 року Справа №5021/590/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

прокурор -не з'явився;

позивач -не з'явився;

відповідач -ОСОБА_1;

3-тя особа - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора Великописарівського району в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Сумській області (вх. №2307С/1-35) на рішення господарського суду Сумської області від 05 червня 2012 року по справі №5021/590/12

за позовом прокурора Великописарівського району в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Сумській області, м. Суми

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Охтирка Сумської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Кириківська селищна рада, смт. Кириківка Великописарівського району Сумської області

про стягнення 54 256,66 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор Великописарівського району Сумської області звернувся до господарського суду Сумської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Сумській області з позовом до ФОП ОСОБА_1, в якому просив стягнути з останнього в дохід місцевого бюджету Кириківської селищної ради Сумської області 54 256,66 грн. шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Рішенням господарського суду Сумської області від 05 червня 2012 року по справі №5021/590/12 (суддя Котельницька В.Л.) в задоволенні позову відмовлено.

Прокурор з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

У судове засідання прокурор, позивач і третя особа не з'явились, повноважних представників до суду не направили, хоча про дату і місце судового розгляду були повідомлені належним чином ухвалою суду від 17 липня 2012 року.

Ні позивач, ні відповідач, ні третя особа відзивів на скаргу не надали.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Рішенням тридцять третьої сесії п'ятого скликання Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області від 25.06.2010 року "Про передачу в оренду об'єктів цілісного майнового комплексу з водопостачання приватному підприємцю ОСОБА_1" було вирішено призначити виконавцем послуг по водопостачанню на території Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області приватного підприємця ОСОБА_1 та передано йому в оренду 18 об'єктів цілісного майнового комплексу з водопостачання, розташовані на території Кириківської селищної ради з 01.07.2010 року.

На підставі цього рішення між Кириківською селищною радою Великописарівського району Сумської області (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу по водопостачанню структурних підрозділів комунального господарства від 24.06.2010 року (далі - Договір), у відповідності до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування цілісний майновий комплекс по водопостачанню, склад і вартість якого вказано у додатку №1, акті приймання-передачі комплексу, складеного станом на 24.06.2010 року, залишкова вартість якого становить 58905 грн.

Факт передачі цілісного майнового комплексу по водопостачанню на території Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області підтверджується актом передання-приймання від 30.06.2010 року.

Відповідно до ст.ст. 1, 16 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" ФОП ОСОБА_1 як суб'єкт господарювання, що здійснює експлуатацію об'єктів централізованого питного водопостачання по с. Кириківка Великописарівського району Сумської області, зобов'язаний проводити свою діяльність на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

На момент укладення Договору та прийняття рішення Кириківською селищною радою від 25.06.2010 року діяв дозвіл на спеціальне водокористування, виданий Кириківській селищній раді Великописарівського району 15.03.2004 року, згодом термін дії цього дозволу був продовжений до 01.03.2011 року.

Керуючись статтею 42 Водного кодексу України, сторони Договором передбачили, що обов'язок продовження строку дії дозволу на спеціальне водокористування покладається на Кириківську селищну раду.

Статтею 44 Водного кодексу України передбачено, що водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Втім, незважаючи на те, що строк дії дозволу на спеціальне водокористування закінчився 01.03.2011 року, з довідки від 14.09.2011 року відомо, що селищна рада, в порушення умов Договору та норм законодавства, на той момент ще не вирішила питання щодо отримання дозволу на спеціальне водокористування.

З листів та звернень, що містяться в матеріалах справи, адресованих відповідачем позивачу вбачається, що ФОП ОСОБА_1 звертав увагу позивача на необхідність продовження терміну дії дозволу, хоча це і не є його обов'язком, оскільки згідно пункту 2.2 Договору передача майнового комплексу в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на нього, а пунктом 2.3 Договору визначено, що власником майна залишається селищна рада, орендар же користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до статті 42 Водного кодексу України дозвіл на спеціальне водокористування видається на первинного водокористувача, що має власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.

Вторинні водокористувачі згідно ст. 42 Водного кодексу України, це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду із водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

Отже, дозвіл на спеціальне водокористування повинен отримувати власник свердловин.

Як вбачається з матеріалів справи, новий дозвіл на спеціальне водокористування УКР 3872 СУМ був отриманий власником свердловин -Кириківською селищною радою лише 28.11.2011 року строком до 17.11.2014 року.

Господарським судом встановлено, що прокуратурою Великописарівського району Сумської області було проведено перевірку додержання вимог Водного кодексу України, Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" в діяльності відповідача і встановлено, що останній здійснює спеціальне водокористування без отримання дозволу.

Крім того, по с. Кириківка Великописарівського району Сумської області нараховується 558 споживачів, які проводять оплату за надані відповідачем послуги з питного водопостачання на підставі встановлених лічильників обліку води.

Згідно відомостей розрахункових абонентських книжок протягом серпня 2011 року споживачами с. Кириківка обліковано 1893 м. куб. використаної питної води.

На підставі такого об'єму використаної води споживачами проведено оплату за надані послуги питного і водопостачання у розмірі 8 745,66 грн., зокрема, за період з 08.08.2011р. по 31.08.2011р. включно, споживачами використано 1466 м.куб. питної води, за використання якої ними проведено оплату в розмірі 6 772,92 грн.

Прокурор зазначив, що ФОП ОСОБА_1 дозвіл на спеціальне водокористування не отримав, в порядку ст. ст. 8, 20 Закону України "Про прокуратуру" направив до Державної екологічної інспекції в Сумській області вимогу вих. №1412 від 12.09.2011 року про проведення розрахунку збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів відповідачем за період з 08.08.2011р. по 31.08.2011 р. включно.

Державна екологічна інспекція в Сумській області провела розрахунок розміру збитків за самовільне використання водних ресурсів відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів в редакції від 30.06.2011 р., затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. №389, за спірний період.

Виходячи з об'ємів використаної питної води, споживачами по с. Кириківка Великописарівського району, згідно лічильників обліку води, збитки за самовільне використання водних ресурсів склала 54 256, 66 грн.

Як досліджено судом першої інстанції, за результатами проведеної перевірки документів прокурорського реагування відповідно до вимог Закону України "Про прокуратуру" прокуратурою Великописарівського району не вносилось.

Після порушення провадження у даній справі прокуратурою Великописа-рівського району до Державної екологічної інспекції у Сумській області було направлено вимогу № 821-вих від 18.05.2012 р. про проведення перевірки додержання вимог Водного кодексу України, Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" за відповідачем за фактом самовільного водокористування.

У свою чергу, Державною екологічною інспекцією у Сумській області в ході розгляду даної справи було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ФОП ОСОБА_1, про що свідчить відповідний акт від 31.05.2012 року, згідно якого встановлено, що з 01.03.2011 р. по 28.11.2011 р. артезіанські свердловини, в порушення вимог законодавства, експлуатувались без дозволу на спеціальне водокористування.

Проте, розрахунку розміру збитків, обумовлених виявленими порушеннями природоохоронного законодавства, Державною екологічною інспекцією у Сумській області здійснено не було.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Приписами статті 35 вищезазначеного Закону унормовано, що державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється радами та їх виконавчими і розпорядчими органами, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органами на місцях. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, тощо.

Згідно з положеннями Закону України "Про прокуратуру" предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, зокрема, додержання законів, що стосуються, в тому числі, охорони навколишнього середовища (пункт 3 частини 1 статті 19 названого Закону).

Слід зазначити, що за результатами перевірки дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог природоохоронного законодавства прокуратурою документів прокурорського реагування не вносилось, до проведення перевірки спеціалістів позивача залучено не було, факту порушення вимог природоохоронного законодавства та в чому саме полягає виявлене порушення також жодним чином не зафіксований.

Відповідно до п.1.2 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України 10.09.2008р. №464 цей Порядок визначає процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів.

Пунктом 4.13. Порядку чітко встановлено, що за результатами проведеної перевірки, в тому числі спільної з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції складається Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Пунктом 1.2 Методики розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. №389 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 р. за № 767/16783 (надалі - Методики) закріплено, що вона встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, в тому числі, у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів.

Також, Методика встановлює єдині вимоги до визначення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів суб'єктами господарювання.

Отже, застосування Методики розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів можливе лише за наявності факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зафіксованому в акті перевірки, який повинен містити доказову інформацію про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Виходячи з наведеного, судова колегія підтримує висновок місцевого суду про неправомірність застосування позивачем Методики розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів та розрахунку розміру збитків в сумі 54256,66грн. за порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства за період з 08.08.2011р. по 31.08.2011р., факт наявності якого саме за цей період не був зафіксований позивачем у встановленому законодавством порядку.

Окрім того, акт позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Державної екологічної інспекції у Сумській області від 31.05.2012 року, який фіксує факт порушення вимог природоохоронного законодавства за період з 01.03.2011р. по 28.11.2011р., колегія суддів не може вважати належним доказом, оскільки доказів розрахунку розміру збитків на підставі зазначеного акту позивачем надано не було.

Приписами статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Враховуючи це, при вирішенні спору про стягнення збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, суд, насамперед, повинен досліджувати наявність такої підстави відповідальності, як вина відповідача.

Із п.6 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994р. № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (стаття 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника.

Тому, на позивача не покладається обов'язок доказування наявності вини відповідача у заподіянні шкоди; відповідач має довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Аналізуючи матеріали справи, суд зауважує, що дозволи на спеціальне водокористування були видані на ім'я власника свердловин, тобто відповідач не мав дозволу на спеціальне водокористування ні до 01.03.2011 р. ні після 28.11.2011 р., не має його і на теперішній час. Проте, саме факт відсутності дозвільних документів у відповідача не вважається позивачем порушенням вимог природоохоронного законодавства, а був кваліфікований таким тільки за період відсутності дозвільних документів у власника свердловин - з 01.03.2011 р. по 28.11.2011 р. згідно акту позапланової перевірки відповідача від 31.05.2012 р.

Отже, як було з'ясовано, позивач не вважає порушенням вимог природоохоронного законодавства факт відсутності дозвільних документів саме у відповідача.

Більш того, відповідачем в ході розгляду справи були надані суду докази, що в період з 01.03.2011 р. по 28.11.2011 р. ним неодноразово направлялись звернення власнику свердловин з проханням оформити дозвільні документи.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність вини відповідача в тому, що свердловини в період з 01.03.2011 р. по 28.11.2011 р. експлуатувались без дозволу на спеціальне водокористування, що унеможливлює застосування до нього такої міри відповідальності, як відшкодування збитків.

На підставі наведеного, враховуючи той факт, що матеріали справи не містять належних доказів в підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, суд визнає позовні вимоги не обґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Сумської області про відмову у задоволенні позовних вимог є обґрунтованим і прийнятим у відповідності з чинним законодавством, а тому підстави для його скасування та задоволення скарги прокурора відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 05 червня 2012 року по справі №5021/590/12 залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 13.08.2012 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.