Рішення № 25651435, 14.08.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" серпня 2012 р. Справа № 25/076-12

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго",

01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5

до Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція",

08298, Київська область, м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 7

про стягнення 97 225,46 грн.

за участю представників:

позивача -Марковська В.В. (довіреність від 13.02.2012 № 93/2012/02113-19);

Цурка Н.О. (довіреність від 13.02.2012 № 93/2012/02113-29);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі -позивач) до Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" (далі -відповідач) про стягнення 97 225,46 грн., з яких: 91 677,83 грн. -основний борг, 548,68 грн. -пеня, 2 596,78 грн. -3% річних, 2 402,17 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати послуг з постачання теплової енергії за договором від 01.05.2001 №9075001.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.07.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.07.2012.

25.07.2012 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. №11850 від 25.07.2012) відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 26.07.2012 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 11.07.2012 не виконав, розгляд справи відкладено на 14.08.2012.

10.08.2012 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. №12633 від 10.08.2012) позивач подав документи на вимогу ухвали суду від 26.07.2012.

У судовому засіданні 14.08.2012 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених у позові.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання вдруге не направив, не повідомивши про причини, хоча належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, оскільки відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 10.07.2012 №14237065 адреса місцезнаходження відповідача відповідає зазначеній в позовній заяві та тій, на яку направлялись ухвали суду.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 19.07.2012 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.11.2010 у справі № Б8/180-10 порушено провадження у справі про банкрутство відносно відповідача -Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до статті 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у зв'язку з чим, заборонено органам стягнення та органам виконавчої служби стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюються стягнення відповідно до законодавства.

Згідно зі статтею 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошові зобов'язання, які виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами.

Згідно з абзацом 24 статті 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію. Тобто, мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.

Статтею 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено наслідки дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Так, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, а також не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) (частина 4 статті 12 Закону).

Між Акціонерною енергетичною компанією "Київенерго" (відповідно до абзацу 5 загальних положень статуту позивача, зареєстрованого державним реєстратором 26.01.2012, Акціонерну енергетичну компанію «Київенерго»перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Київенерго»у відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства») (далі - постачальник) та Закритим акціонерним товариством "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" (Закрите акціонерне товариство "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" перейменовано на Приватне акціонерне товариство "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" у відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства») (далі - споживач) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.05.2001 №9075001 (далі -Договір).

З технологічних причин системи теплопостачання будинків, розташованих за адресами: вул. Бахмацька, 20 та вул. Корсунька, 46, була відключена від теплових мереж котельня "Бахмацька" та підключена до теплових мереж ТМ №1РК "Біличі". У зв'язку з цим та необхідністю відокремлення розрахунку відпуску теплової енергії зазначеними тепловими джерелами, номер договору 9075001 з 01.11.2007 змінено на № 1410140 (копія дозволу від 27.11.2007 №21/51841 з довідкою про стан тепловикористовуючого обладнання додається).

Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з пунктом 2.2.1. Договору позивач зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляції -в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року; в кількості та обсягах згідно з Додатком 1 до Договору.

Приписами пункту 2.3.1. Договору передбачено, що відповідач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені в Додатку №1 до Договору, не допускати їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до пункту 5.1. Договору та звертання-доручення до нього, визначення кількості спожитої протягом розрахункового періоду (місяця) теплової енергії здійснюється розрахунковим способом згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Відповідно до пункту 4 Додатку 4 до Договору відповідач, згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел, не пізніше 15 числа наступного місяця за розрахунком сплачує кількість фактично спожитої теплової енергії.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу теплову енергію, що підтверджується обліковими картками (табуляграмами) за період з 01.12.2010 по 01.06.2012 (спірний період), які додані до матеріалів справи.

Однак, свої зобов'язання за Договором відповідач виконує не належним чином, внаслідок чого у останнього за період з 01.12.2010 по 01.06.2012 виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.16.2012 становить 91 677,83 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передавання товарної продукції з грудня 2010 року по червень 2012 року. Зазначені акти зі сторони відповідача не підписані, крім акту приймання-передавання товарної продукції за грудень 2011 року від 30.12.2011, натомість, позивачем подано доказ відправки відповідачу пакетів розрахункових документів за договором, які позивачем відправлялися відповідачеві кожного місяця з власної ініціативи, оскільки, вказане відповідно до умов Договору не відноситься до обов'язку позивача, до пакету документів входять: рахунок, акт приймання-передачі товарної продукції, акт звіряння розрахунків за спірний період.

Згідно пункту 5 Додатку 4 до Договору споживач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі тепло збуту №8 за адресою: вул. Довженка, буд. №2, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки споживач повертає в РВТ).

Позивачем на адресу відповідача надіслано лист (вих. № 048-234-8368 від 09.06.2011) з вимогою погасити заборгованість відповідача з оплати послуг за Договором та надано згоду на продовження терміну дії тимчасового Договору з 28.05.2011 до 28.05.2012 (копію залучено до матеріалів справи). Вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судові засідання не направив, доказів оплати отриманих послуг у повному обсязі на час вирішення спору суду не надав.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем грошове зобов'язання перед позивачем виконане частково, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

До обов'язків покупця частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Грошові зобов'язання, які виникають після порушення справи про банкрутство, безпосередньо в процедурі банкрутства, відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»є поточними вимогами. На такі вимоги не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів (абзаци 6 та 24 статті 1 та статті 12 Закону), тому вони погашаються в процедурі банкрутства без будь-яких обмежень.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 91 677,83 грн. заборгованості за постачання теплової енергії є обґрунтованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, позивач на підставі пункту 7 Додатку 4 до Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 548,68 грн.

Вимога про стягнення пені у розмірі 548,68 грн. задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до статті 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

У пункті 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 №01-06/249 вказано, що за результатами перегляду судових рішень господарських судів у порядку, передбаченому розділом ХІІ-2 Господарського процесуального кодексу України, Верховним Судом України прийнято низку постанов, у яких викладено, зокрема, правову позицію, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних, оскільки останні входять до складу грошового зобов'язання і не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання (постанови від 08.11.2010 №4/719; від 15.11.2010 №4/720).

Така правова позиція Верховного Суду України також підкреслює неможливість стягнення пені у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, незалежно від того, чи є такі вимоги поточними чи конкурсними, оскільки пеня за своєю правовою природою є санкцією за неналежне виконання зобов'язань.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення інфляційні втрати в розмірі 2 402,17 грн. та 3% річних в розмірі 2 596,78 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру інфляційних втрат за період прострочення з січня 2010 року по червень 2012 рік та 3 % річних за періоди прострочення з січня 2010 року по червень 2012 рік та з'ясував, що надані позивачем розрахунки є арифметично вірними і відповідають обставинам справи, а тому, позовні вимоги про стягнення 2 402,17 грн. інфляційних втрат та 2 596,78 грн. 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача: 91 677,83 грн. основної заборгованості, 2 402,17 грн. інфляційних втрат та 2 596,78 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 548,68 грн. задоволенню не підлягають.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 944,51 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" (08298, Київська область, м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 7, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00292729) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00131305) 91 677 (дев'яносто одна тисяча шістсот сімдесят сім) грн. 83 коп. основної заборгованості, 2 596 (дві тисячі п'ятсот дев'яносто шість) грн. 78 коп. 3% річних, 2 402 (дві тисячі чотириста дві) грн. 17 коп. інфляційних втрат та 1 933 (одна тисяча дев'ятсот тридцять три) грн. 53 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 17.08.2012.

Суддя С.О. Саванчук