Рішення № 25651195, 01.08.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-66/8086-2012 01.08.12

Суддя господарського суду міста Києва Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Климович М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Мегаполіс"

до відповідача: Концерну "Військторгсервіс"

про стягнення 14556,32 грн. основного боргу, 1125,02 грн. пені та 410,37 грн. три відсотка річних

за участю представників сторін:

від позивача: Лобач І.А. -за дов. від 18.05.12р.

від відповідача: Головійчук М.В. за довіреністю від 01.08.12

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Мегаполіс", звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Концерну "Військторгсервіс" про стягнення 14556,32 грн. основного боргу, 1125,02 грн. пені та 410,37 грн. три відсотка річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання в повному обсязі відповідачем вимог укладеного між сторонами договору поставки від 11.08.2010 року № 1302/10 щодо оплати отриманого за накладними товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 14556,32 грн. Позивач також зазначає про наявність у відповідача обов'язку за прострочення виконання зобов'язання сплатити пеню та три проценти річних.

Відповідач, згідно з відзивом на позовну заяву, проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що згідно умов договору право власності на поставлений товар переходить до відповідача лише після повної оплати товару, та за таких обставин, прострочення оплати надає позивачу права вимагати від відповідача повернення товару, а не оплати його вартості.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд ВСТАНОВИВ:

11.08.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Мегаполіс" (постачальником) та Концерном "Військторгсервіс" (покупцем) було укладено договір № 1302/10 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Пунктом 2.1. договору визначено, що ціна, одиниця виміру кількості товару та загальна кількість товару зазначаються в накладних, що є невід'ємною частиною цього договору, Сторони, підписуючи цей договір, згодні з тим, що накладна виконує за умовами цього договору функції специфікації і саме у накладній зазначається кількість товару, ціна, та загальна сума партії товару, що постачається.

Згідно п. 3.3. договору здача-прийом товару здійснюється уповноваженими представниками постачальника та покупця на складі покупця; підтвердженням здачі-прийому товару є підписи уповноважених представників сторін на екземплярах накладних та довіреність на особу, яка уповноважена покупцем на підписання накладної.

Пунктом 5.2. договору визначено, що остаточний термін оплати отриманої покупцем партії товару складає 7 календарних днів з моменту одержання товару покупцем за накладною.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що за порушення строків розрахунків, передбачених цим договором, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) від суми заборгованості за кожний день прострочення розрахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було здійснено поставку відповідачу товару за договором від 11.08.2010 року № 1302/10 на загальну суму 31986,42 грн., що підтверджується виданими позивачем відповідачу видатковими накладними від 22.06.2011 року № 101029281 на суму 365,64 грн. та від 22.06.2011 року № 101029280 на суму 31620,78 грн.

Проте, відповідачем свої зобов'язання за договором від 11.08.2010 року № 1302/10 були виконані лише частково у сумі 17430,10 грн., внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним договором на загальну суму 14556,32 грн., яка заявлена позивачем до стягнення.

Статтями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як зазначалось, відповідачем було не в повному обсязі та несвоєчасно виконано зобов'язання за договором від 11.08.2010 року № 1302/10 щодо оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого на час звернення до суду у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за наведеним договором на загальну суму 14556,32 грн.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про сплату відповідачем суми заборгованості у розмірі 14556,32 грн.

Відповідачем підтверджено суду нездійснення ним оплати за договором від 11.08.2010 року № 1302/10 на загальну суму 14556,32 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 14556,32 грн. боргу за поставлений товар є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

Неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором від 11.08.2010 року № 1302/10 призвело до прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначалось, пунктом 8.1. договору передбачено, що за порушення строків розрахунків, передбачених цим договором, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) від суми заборгованості за кожний день прострочення розрахунків.

За таких обставин, керуючись вказаним пунктом договору, враховуючи, що відповідачем не виконані в строк свої зобов'язання стосовно оплати товару за договором від 11.08.2010 року № 1302/10, позивач за період з 30.06.2011р. по 29.12.2011р. нарахував відповідачу та пред'явив до стягнення пеню у розмірі 1125,02 грн.

За таких обставин, враховуючи, що несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань підтверджено обставинами та доказами у справі, суд погоджується зі зробленим позивачем та доданим до позову розрахунком пені у розмірі 1125,02 грн., який, за висновками суду, є арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам законодавства, внаслідок чого позов в цій частині також підлягає задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, позивачем за період з 30.06.2011. по 06.06.2012 року нараховані та пред'явлені до стягнення три відсотки річних в сумі 410,37 грн. При перевірці судом проведеного позивачем розрахунку встановлено, що суми заявлених до стягнення трьох процентів річних є арифметично вірною, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

З огляду на таке, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 510, 525, 526, 549, 551, 599, 610, 611, 612, 623, 625, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Мегаполіс" до Концерну "Військторгсервіс" про стягнення 14556,32 грн. основного боргу, 1125,02 грн. пені та 410,37 грн. три відсотка річних -задовольнити.

Стягнути з Концерну "Військторгсервіс" (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А, ЄДРПОУ 33689922) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Мегаполіс" (69002, м. Запоріжжя, просп. Леніна, 96; ЄДРПОУ 25484884) 14556,32 грн. основного боргу, 1125,02 грн. пені, 410,37 грн. три відсотка річних, 1609,50 грн. витрат зі сплати судового збору.

В судовому засіданні 01.08.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення складено в повному обсязі та підписане 06.08.2012р.

Суддя С.А. Гончаров