Рішення № 25649460, 17.08.2012, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________

Провадження №- 22-ц-/2090/54712012р.

Справа №- 2023/2-1175/11 Головуючий 1 інст. Сєлютіна Н.М.

Категорія - договірні Доповідач -Міненкова Н.О.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого судді : Міненкової Н.О.

суддів -Колтунової А.І. Гальянової І.Г.

при секретарі -Галушко Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 14 червня 2012 року по справі за позовом ПАТ КБПриват Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

в с т а н о в и л а

в липні 2011 року до суду звернувся представник позивача до відповідачів і просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №-HAROGA00000017 від 22 червня 2007 року в розмірі 14218,70 дол. США, що складає за офіційним курсом 113180,87 грн. звернути стягнення на квартиру, що розташована в АДРЕСА_1 шляхом продажу предмету іпотеки, з укладанням від імені відповідача договору купівлі -продажу будь -яким способом з іншою особою покупцем. Виселити відповідачів та інших осіб з квартири.

Уточнюючи позовні вимоги представник позивача в квітні 2012 року просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 14218,70 дол. США, що складає за офіційним курсом 113180,87 грн. звернути стягнення на квартиру шляхом продажу предмету іпотеки, з укладанням від імені відповідачів договору купівлі -продажу будь -яким способом з іншою особою -покупцем та виселити відповідачів зі зняттям їх з реєстрації в спірній квартирі.( а.с.113-115).

Заперечуючи проти задоволення позову ОСОБА_2 та представник ОСОБА_1 ОСОБА_4 пояснювали, що між сторона кредитного договору та договору іпотеку виникли суперечності щодо розміру суми заборгованості. Вважають, що розмір заборгованості за кредитним договором складає за їхніми підрахунками 12634,24 доларів США, що на день подання позову складає 100947,60 грн., а тому вважають у разі сплати ними на користь банку суми 12634,24 дол. США, що в еквіваленті складає 100947,60 грн. зобов'язання за договором необхідно вважати припиненими( а.с.125).

Рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 14 червня 2012 року позовні вимоги задоволенні.

Не погодились з рішенням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 й у апеляційній скарзі просять рішення скасувати. В обґрунтування скарги посилаються на те, що судом не було враховано те, що на час звернення до суду термін погашення кредиту, встановлений договором не настав. Вимоги про дострокове розірвання кредитного договору не заявлялися. Крім того вважають, що про дострокове повернення усієї суми банком повинна бути надіслана вимога на адресу боржника та іпотекодавця і про це надані докази. Докази надані не були. Вважають, що не були надані докази щодо солідарної відповідальності боржника та іпотекодавця, так як за умовами договору іпотеки іпотекодавець несе відповідальність в межах вартості іпотечного майна. Крім того, в своїх додаткових поясненнях до апеляційної скарги апелянти зазначали, що судом першої інстанції не було враховано те, що відповідно до договору іпотеки передбачена видача заставної, а тому право звернення стягнення на предмет іпотеки Банк має до тих пір, коли він залишається власником Заставної. , але вважають, що дане питання не з'ясовувалось судом першої інстанції. Просили рішення скасувати та постановити нове про відмову в задоволенні позову.

Заперечуючи проти апеляційної скарги представник позивача зазначав, що порушення зобов'язань за кредитним договором відбувалося ще у 2009 року, а з березня 2010 року сплати щомісячних платежів за кредитом була взагалі припинена, а тому кількість днів прострочення складає більше 1000 днів. Право на дострокове повернення всієї суми кредиту передбачено ч.2 ст. 1054 та ч.2 ст. 1050 ЦК. Дані обставини передбачені також і п.2.3.7 кредитного договору. Вважає, що позовні вимоги були обґрунтованими і рішення суду про їх задоволення повністю відповідає вимогам закону.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши сторони та їх представників судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок заборгованості за кредитним договором в сумі 13826,45 грн., що в перерахунку за офіційним курсом долара США до гривні складає 110058,54 грн., суд першої інстанції обґрунтовано виходив з умов укладених між сторонами кредитного договору та договору іпотеки. Відповідачі не надали обґрунтованих контр розрахунків, які б спростовували розрахунки заборгованості надані представником банку.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачі передали в іпотеку квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить їм на праві спільної часткової власності. Договір підписаний як боржником так і іпотекодавцем, а тому звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки не протирічить нормам закону, який регулює ці правовідношення.

При укладенні договору іпотеки сторони погодили вартість предмету іпотеки, у зв'язку з чим суд першої інстанції погодився з тією ціною, що була встановлена між іпотекодержателем і іпотекодавцем. Крім того, з позовної заяви Банку вбачається, що вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки були обґрунтовані застосуванням ст. 38 Закону України „Про іпотеку", відповідно до якої ціна продажу іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, а тому в рішенні суду не була зазначена початкова ціна продажу об'єкта іпотеки, як того передбачається статтями 41,42 ЗУ „Про іпотеку". Щодо доводів апеляційної скарги про те, що в договорі іпотеки передбачено видачу заставної і судом першої інстанції не перевірялося чи мало місце передача заставної, судова колегія вважає, що дані доводи не можуть бути підставою для скасування рішення суду. З наданого в суді апеляційної інстанції витягу з Державного реєстру іпотек вбачається, що власником заставної на 06.08. 2012 року є ПАТ КБ „Приват Банк".

Відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги щодо скасування рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки судова колегія також враховує і те, що відповідачі не заперечували як суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції наявність заборгованості за кредитним договором і необхідність сплачувати цю заборгованість, останні також усвідомлювали те, що даний договір не є розірваним і подальша несплата боргу призводить до його збільшення, між тим вони не надали докази про те, що намагалися вирішити дане питання у позасудовому порядку. Справа знаходиться на розгляді в судах з липня 2011 року, але погашення заборгованості не відбувалося, а тому судова колегія вважає, що суд першої інстанції постановив рішення в цій частині позовних вимог відповідно до вимог ст.ст. 213,214 ЦПК України .

Між тим, судова колегія вважає, що рішення суду в частині виселення відповідачів з квартири та зняття їх з реєстрації підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.33, ст. 39 Закону України „Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України „Про іпотеку".

Згідно ч.ч. 1,3 ст. 109 ЖК України виселення із займаного житлового приміщення допускається з підстав, установлених законом. Звернення стягнення на передане в іпотеку житлове приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок або житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

При розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати те, що згідно з ч. 4 ст. 9 , ст. 109 ЖК України, ст. 30-40 Закону України „Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться, в порядку , встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Судом першої інстанції у порушення вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України не дана оцінка вищевказаним нормам матеріального права та умовам договору. В матеріалах справах міститься досудова вимога, адресована боржнику і іпотекодавцю, відтак, судом не встановлювалася та не досліджувалася обставина про те, чи була отримана вимога відповідачами.

В суді апеляційної інстанції представник банку послався на наявність в матеріалах справи ксерокопії вимоги та реєстру рекомендованих відправлень, але відсутні дані про отримання вимоги безпосередньо відповідачами. Між тим в самій вимозі є зазначення що у випадку вручення цієї вимоги іпотекодавцю чи боржнику особисто в руки, на екземплярі Банку цими особами повинно бути власноручно написані наступні реквізити:" отримав особисто", прізвище, ім'я по -батькові, підпис , дата.

При таких обставинах, судова колегія не може погодитися з судом першої інстанції в частині задоволення вимог про виселення відповідачі та зняття їх з реєстрації за вищевказаною адресою, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню, з відмовою в задоволенні позову в цій частині вимог.

Керуючись ст. 209,218,303,304,307, 309,313,317,319 ЦПК України судова колегія,

в и р і ш и л а

апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 14 червня 2012 року змінити, скасувавши його в частині виселення ОСОБА_1, ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 зі зняттям їх з реєстраційного обліку за зазначеною адресою.

В цій частині позовних вимог ПАТ КБ „ПриватБанк" відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили після його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя -

Судді -