Рішення № 25647471, 13.08.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2012 р.Справа № 5023/2539/12 вх. № 2539/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.

за участю

позивача - Фісатіді Г.Д. довіреність № б/н від 31.05.12 р.;

1-го відповідача - не з'явився;

2-го відповідача - Ковальчук В.В. довіреність № б/н від 24.10.11 р., Рубанець А.О., довіреність № б/н від 06.05.11 р.;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Продукт", м. Харків

до 1) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Харків;

2) Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз", м. Київ

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротрейд продукт" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом щодо стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (1-ий відповідач) заборгованості за договором лізингу в сумі 20 000,00 гривень, 5 915 440,00 гривень заборгованості за договорами поставки, та 65 640,00 гривень сплаченого судового збору. Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що передав 1-му відповідачу в користування насіннєву лінію на підставі договору лізингу № 28 від 20.01.2012р., проте 1-ий відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань щодо сплати платежів за користування. В свою чергу насіннєву лінію було використано для поставок насіння сільськогосподарських культур. Так, між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Компанія "РАЙЗ" було укладено два договори поставки №ПКП-01/1201-24 від 24.01.2012р та № ПКП-02/1202-17 від 17.02.2012р, відповідно яких позивач зобов'язався поставити насіння соняшнику, а Публічне акціонерне товариство "Компанія "РАЙЗ" зобов'язалося прийняти такий товар та оплатити його на умовах 100% передоплати у строки, встановлені договорами. В зв'язку з неотриманням оплати в повному обсязі у встановлені строки, позивачем на суму боргу нараховані пеня, 3% річних, індекси інфляції, та проценти за користування чужими грошовими коштами. 17 лютого 2012 року між позивачем та 1-м відповідачем було укладено договір поруки, за яким 1-й відповідач поручився перед позивачем за виконання Приватним акціонерним товариством "Компанія "РАЙЗ" взятих на себе зобов'язань за вказаними договорами поставки. В зв'язку з цим позивач просив стягнути всю суму боргу з поручителя - 1-го відповідача.

До початку розгляду справи по суті позивач уточнив свої позовні вимоги, в зв'язку з чим надав суду уточнення позовної заяви (вх. № 11459 від 07.06.2012р.), в якій просить суд стягнути заборгованість за договорами поставки №ПКП-01/1201-24 від 24.01.2012р та № ПКП-02/1202-17 від 17.02.2012р. солідарно з 1-го відповідача та з Приватного акціонерного товариства "Компанія "РАЙЗ" (2-й відповідач), а саме: 5 500 000,00 гривень основного боргу, 234 950,00 гривень пені, 46 540,00 гривень - 3% річних від суми заборгованості, 16 500,00 гривень інфляційних збитків, 117 450,00 гривень - проценти за користування чужими грошовими коштами, а всього - 5 915 440,00 гривень, та 65 640,00 гривень сплаченого судового збору.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, згідно статті 23 цього ж кодексу позов може бути подано до кількох відповідачів, в зв'язку з чим уточнена позовна заява була прийнята господарським судом Харківської області до розгляду, про що 11.06.2012р. було прийнято відповідну ухвалу, та розгляд справи продовжено з урахуванням цих змін.

11.06.2012 року позивачем через канцелярію господарського суду надана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належну 2-му відповідачу кукурудзу у кількості 4079614 кг загальною вартістю 5 915 440,00 гривень, яка знаходиться на зберіганні у ТДВ "ГАДЯЦЬКИЙ ЕЛЕВАТОР".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.06.2012 року клопотання позивача задоволено, накладено арешт на належну 2-му відповідачу кукурудзу у кількості 4079614 кг загальною вартістю 5 915 440,00 гривень, яка знаходиться на зберіганні у ТДВ "ГАДЯЦЬКИЙ ЕЛЕВАТОР".

23 липня 2012 р. через канцелярію суду від 2-го відповідача надійшли заперечення на позовну заяву згідно яких на думку 2-го відповідача позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, також посилається на порушення умов договорів поставки з боку позивача щодо надання ним копій сертифікатів на насіння та атестату або свідоцтва на товар, та зазначає, що товар так і не був поставлений позивачем, тому і сплачений 2-м відповідачем був лише фактично отриманий ним товар.

06 серпня 2012 р. через канцелярію суду від 2-го відповідача надійшло клопотання про зобов'язання позивача надіслати відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї матеріалами, обґрунтовуючи тим, що в матеріалах справи відсутні докази такого відправлення.

06 серпня 212 р. через канцелярію суду від 2-го відповідача надійшло клопотання про витребування додаткових доказів та продовження строку розгляду справи відповідно до якого він просить суд витребувати у позивача докази понесення останнім збитків, зберігання всього товару, докази включення позивача до Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу, докази своєчасного надання 2-му відповідачу оригіналів документів, передбачених п.3.4. договорів поставки, докази своєчасного звернення з позовом до 1-го відповідача та письмових домовленостей між позивачем та 2-м відповідачем, що передбачають забезпечення основного зобов'язання порукою з 1-м відповідачем, також просить продовжити строк розгляду справи на 15 днів.

06 серпня 2012 року через канцелярію суду від 2-го відповідача надійшло клопотання про скасування ухвали господарського суду Харківської області від 11.06.2012 року по даній справі про забезпечення позову. Своє клопотання обґрунтовує тим, що заява про забезпечення позову має бездоказовий характер, не вірно визначено ринкову вартість зерна, на яке накладено арешт, та безпідставно забезпечено грошові вимоги накладанням арешту на майно.

В судовому засіданні 06 серпня 2012 року представники 2-го відповідача повністю підтримали свої клопотання. Представник позивача проти задоволення зазначених клопотань заперечувала повністю. Представник 1-го відповідача в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 серпня 2012 року клопотання 2-го відповідача про зобов'язання позивача надіслати 2-му відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї матеріалами було задоволено, клопотання 2-го відповідача про витребування додаткових доказів та продовження строку розгляду справи задоволено частково - продовжено строк розгляду справи. Дане клопотання в частині витребування додаткових доказів та клопотання про скасування ухвали господарського суду Харківської області від 11.06.2012 року про забезпечення позову прийнято до розгляду.

В зв'язку із необхідністю направлення позивачем 2-му відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї матеріалами, і надання суду доказів такого відправлення, а також для надання суду письмових заперечень на клопотання 2-го відповідача, розгляд справи було відкладено на 13 серпня 2012 року о 14:00.

08 серпня 2012 року через канцелярію суду від позивача з супровідним листом надійшли докази відправлення 06 серпня 2012 року 2-му відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї матеріалами, письмові заперечення на клопотання 2-го відповідача про витребування додаткових доказів та про скасування ухвали господарського суду Харківської області від 11.06.2012р. Проти клопотання про витребування додаткових доказів позивач заперечує на тій підставі, що сторони вправі заявляти клопотання про витребування тих доказів, якими ця сторона обґрунтовує свої вимоги і заперечення, а не ті докази, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги, стверджує, що на обґрунтування позову позивач надав всі наявні в нього докази, а також зазначає, що жодна норма договорів поставки не встановлює обов'язок позивача поставити насіння саме власного виробництва, та не містить вимоги надати докази включення позивача до Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу, крім того обов'язок 2-го відповідача з оплати грошових коштів не ставився в залежність від будь-яких зустрічних дій позивача. Проти клопотання про скасування ухвали господарського суду Харківської області від 11.06.2012 р. про забезпечення позову позивач заперечує на тій підставі, що 2-м відповідачем на надано доказів того, що відпала потреба в забезпеченні позову або змінилися обставини, що спричинились до застосування заходів забезпечення позову.

13 серпня 2012 року через канцелярію господарського суду від 2-го відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження по справі, яке він обґрунтовує тим, що ним до господарського суду Харківської області подано позов про розірвання договорів поставки. Також від 2-го відповідача надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву в яких він стверджує про штучну зміну підсудності позивачем; зазначає, що позивачем не було надано 2-му відповідачу всіх необхідних документів при поставці товару, вважає, що позивач виступає не виробником, а посередником при продажу товару, що позбавляє набувача права на відшкодування ПДВ в ціні товару, і, як наслідок, збільшує його собівартість; також вказує про відсутність в нього обов'язку сплатити передоплату, так як статтями 538, 693 Цивільного кодексу України не встановлено можливості вимагати попередньої оплати, що підтверджується і наданими 2-м відповідачем з супровідним листом актами звірки взаємних розрахунків, де борг визначено у позивача на користь 2-го відповідача, крім того вважає, що зобов'язання взагалі припинилося в зв'язку з припиненням строку дії договорів поставки.

В судовому засіданні 13 серпня 2012 року представники 2-го відповідача підтримали заявлені клопотання про витребування доказів, про скасування ухвали господарського суду Харківської області від 11.06.2012 р про забезпечення позову, про зупинення провадження у справі. Представник позивача проти заявлених клопотань заперечувала з підстав, викладених у письмових запереченнях. Проти клопотання про зупинення провадження у справі представник позивача заперечувала з тих підстав, що позивачем не надано доказів існування іншої пов'язаної справи, до розгляду якої неможливо розглянути даний спір. Представник 1-го відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання 2-го відповідача про витребування додаткових доказів в зв'язку з наступним:

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. Тобто сторона заявляє клопотання про витребування тих доказів, якими ця сторона обґрунтовує свої вимоги і заперечення. Діючим процесуальним законодавством не встановлено можливості витребування доказів, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги і заперечення. Оцінку наданим сторонами доказам надає суд, на підставі яких і виноситься рішення.

Що стосується витребування у позивача доказів включення його до Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу, то 2-м відповідачем не надано суду доказів залежності виконання ним свого обов'язку з попередньої оплати товару від находження або не находження позивача в такому реєстрі. Договорами поставки не передбачено обов'язок позивача поставляти насіння виключно власного виробництва.

Стосовно витребування у позивача письмових домовленостей між позивачем та 2-м відповідачем, що передбачають забезпечення основного зобов'язання порукою з 1-м відповідачем, то 2-й відповідач не довів суду, що такі письмові домовленості між ним та позивачем дійсно існують, та не зазначив причини неможливості подання ним самим таких домовленостей.

Суд також приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання 2-го відповідача про скасування ухвали господарського суду Харківської області від 11.06.2012 р. про забезпечення позову з наступних підстав:

Норми діючого господарського процесуального законодавства України не надають суду права скасовувати власні ухвали.

Відповідно до ст. 68 ГПК України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

В пункті10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 р. № 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (в редакції від 26.12.2011р.) зазначено, що враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення позовних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінилися певні обставини, що спричинились до застосування заходів забезпечення позову. Тобто визначений виключний перелік випадків можливості скасування заходів забезпечення позову. Проте 2-м відповідачем не надано суду доказів того, що відпала потреба в забезпеченні позову, або змінилися обставини, що спричинились до застосування заходів забезпечення позову.

Суд приходить до висновку також про відсутність підстав для задоволення клопотання 2-го відповідача про зупинення провадження по справі в зв'язку з наступним:

Згідно частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

2-м відповідачем не надано суду доказів того, що іншим судом розглядається пов'язана з даним спором справа. Надана суду копія позовної заяви про розірвання договорів поставки, із відміткою канцелярії господарського суду Харківської області від 13 серпня 2012 року не свідчить про те, що на момент розгляду даного спору існує інша справа, до розгляду якої неможливо розглянути цей спір, невідомо чи таку позовну заяву буде прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача та 2-го відповідача господарським судом встановлено, що 24.01.2012 року та 17.02.2012 року між позивачем (постачальник за договорами) та 2-м відповідачем ( покупець за договорами) було укладено договори поставки № ПКП-01/1201-24 та № ПКП-02/1202-17 відповідно (надалі - договори поставки).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов договорів поставки позивач взяв на себе зобов'язання передати у власність 2-го відповідача, а 2-ий відповідач прийняти та оплатити на умовах договору насіння соняшнику.

В п.4.2. договорів поставки сторони встановили 100% передоплату:

- за договором поставки № ПКП-01/1201-24 від 24.01.2012р. - 30% вартості товару (900 000,00 грн.) - до 27.01.2012 року, 70% вартості товару (2 100 000,00 грн.) - в строк до 20.02.2012р.;

- за договором поставки № ПКП-02/1202-17 від 17.02.2012р. - 50% вартості товару (2 250 000,00 грн.) в строк до 22.02.2012р., 50% вартості товару (2 250 000,00 грн.) - до 01.03.2012р.

На виконання зазначених умов договору 2-м відповідачем було фактично сплачено лише 2 000 000,00 гривень за договором поставки № ПКП-01/1201-24 від 24.01.2012р., що підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, 2-им відповідачем залишилася несплачена вартість товару в сумі 5 500 000,00 гривень, що підтверджено матеріалами справи.

Позивачем було здійснено часткову поставку товару за договором поставки № ПКП-01/1201-24 від 24.01.2012р. на загальну суму 1 987 500,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Претензій щодо якості та/або кількості поставленого товару, або відсутності необхідних супровідних документів, 2-ий відповідач не заявляв позивачу.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України. Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 538 цього кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього кодексу.

Згідно частини 3 статті 538 Цивільного кодексу України у разі не виконання однією з сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В даній нормі законодавець розширює коло прав сторони, права якої порушені невиконанням, а не звужує цих прав, і в будь-якому випадку така сторона не позбавляється права вимагати виконання іншою стороною свого обов'язку в натурі - в даному випадку сплати суми попередньої оплати.

Виключний перелік підстав припинення зобов'язань визначений статтями 598 - 609, частиною3 статті 615, частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу України, і жодною нормою не передбачено такої підстави для припинення зобов'язання як закінчення строку дії договору, на підставі якого таке зобов'язання виникло.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості 2-м відповідачем не сплачена, 2-ий відповідач не надав на вимогу суду докази виконання своїх зобов'язань, та враховуючи доведеність факту порушення 2-им відповідачем умов договорів поставки та діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в частині стягнення з 2-го відповідача заборгованості в сумі 5 500 000,00 гривень.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.2.1. договорів поставки передбачено, що в разі прострочення здійснення товару покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення. Враховуючи викладене, та приймаючи до уваги, що 2-й відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті в термін, встановлений договорами поставки, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 234 950,00 гривень відповідають вимогам договорів та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення індексу інфляції в сумі 16 500,00 гривень та трьох відсотків річних, що становить 46 540,00 гривень, підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 117 450,00 гривень в зв'язку з наступним:

Згідно зі статтею 1057 Цивільного кодексу України договором, виконання його пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом. До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054 - 1056 цього кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання і не суперечить суті такого зобов'язання.

Проте, сама тільки умова договору про попередню оплату не означає, що така умова являє собою комерційний кредит. Попередня оплата може являти собою комерційний кредит, якщо подібні умови платежів визначені в договорі, як надання комерційного кредиту. Виходячи зі статті 1057 Цивільного кодексу України зобов'язання комерційного кредитування виникає не автоматично, а при досягненні угоди про це.

Укладені між сторонами договори поставки не містять умов комерційного кредиту, тому позивач безпідставно посилається на норми, які регулюють кредитний договір (параграф 2 "Кредит" та параграф 1 "Позика" глави 71 Цивільного кодексу України) в договори поставки (параграф 1 "Поставка" глави 30 Господарського кодексу України).

Враховуючи, що умови договорів поставки не містять розміру відсотків за користування чужими грошовими коштами, і діючим законодавством такий розмір також не визначений, суд вважає безпідставним нарахування позивачем таких процентів в розмірі 117 450,00 гривень.

17 лютого 2012 року між позивачем та 1-м відповідачем було укладено договір поруки (надалі - договір поруки), за яким 1-й відповідач поручився перед позивачем за виконання 2-м відповідачем своїх обов'язків за договорами поставки.

Згідно статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

В частині 4 статті 559 Цивільного кодексу України закріплено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладання договору поруки.

В п.3.3. договору поруки встановлено, що порука припиняється у випадку непред'явлення кредитором позову до поручителя протягом одного місяця з дня настання строку виконання зобов'язання.

Приймаючи до уваги, що позивачем не надано суду доказів звернення до поручителя - 1-го відповідача - з позовом протягом встановлених строків, в зв'язку з чим порука припинилася, і суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості солідарно з 1-го відповідача.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі, передбаченому Законом України "Про судовий збір", що становить 65 640,00 гривень слід покласти на другого відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 554, 559, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, Законом України "Про судовий збір", ст.ст. 1, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. В частині позовних вимог до 1-го відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 у задоволенні позову відмовити.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "КОМПАНІЯ "РАЙЗ" (03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 152, код ЄДРПОУ 13980201, п/р 2600700110172 банк ПАТ КБ "Фінансова ініціатива" в м. Києві, МФО 380054) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТРЕЙД ПРОДУКТ" (код ЄДРПОУ 34331634; адреса: 61052, м. Харків, вул. Дмитрівська, 31/35, п/р 26001002345548 в ПАТ "ОТП Банк", МФО 300528, м. Харків) 5 500 000,00 грн. основного боргу, 234 950,00 грн. пені; 46 540,00 грн., 3% річних від суми заборгованості; 16 500, 00 інфляційних. та судовий збір у розмірі 62 031,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення 117 450,00 грн. процентів за користування грошовими коштами в задоволенні позову відмовити.

Суддя Светлічний Ю.В.

Справа №5023/2539/12

Повне рішення складене 17 серпня 2012 року.