Рішення № 25646967, 08.08.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-32/7359-2012 08.08.12

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго", м. Київ

до відповідача Будинкоуправління № 12 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства Оборони України, м. Київ

про стягнення 2 221 638, 19 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Півень Д.О. - юрисконсульт

від відповідача: Подвойська Є.О. - юрисконсульт

За клопотанням відповідача, з урахуванням виняткових обставин справи, значного обсягу доказів, витребування від учасників судового процесу додаткових матеріалів, які підлягають належній правовій оцінці, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (п'ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Будинкоуправління № 12 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства Оборони України про стягнення основного боргу в сумі 2 084 940,92 грн., інфляційних в сумі 76 377,15 грн., трьох процентів річних в сумі 54 354,66 грн. та пені в сумі 5 965,46 грн., відповідно до Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 311108 від 01.03.2000 року.

До прийняття рішення по справі, позивач звернувся до суду, згідно ст. 22 ГПК України, із заявою про уточнення позовних вимог, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 1 751 291, 18 грн., з яких:

· основний борг -1 614 593, 91 грн.;

· інфляційні в сумі -76 377, 15 грн.;

· три проценти річних - 54 354, 66 грн.;

· пеня -5 965, 46 грн.

Відповідач письмово на листі надав заперечення проти позову, в яких зазначив про відсутність бюджетного фінансування та дотацій з боку Міністерства оборони України. Поряд з цим, посилається на важке фінансове становище, оскільки єдиним джерелом доходів є прибутки, одержані від квартирної плати, яке несвоєчасно вноситься мешканцями житлового фонду, що перебуває у його віданні, в зв'язку з чим відсутні кошти для погашення виникло заборгованості. Одночасно зазначає, що для досягнення суттєвих змін, щодо погашення боргу за спожиту теплову енергію, найбільший результат принесе укладання договору про реструктуризацію заборгованості.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін, приймаючи до уваги доводи представника позивача, заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 01.03.2000р. між Публічним акціонерним товариством "Київенерго", далі Енергопостачальна організація, та Будинкоуправлінням № 12 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства Оборони України, далі "Абонент", було укладено Договір № 031-1108-9 на постачання теплової енергії у гарячій воді, далі Договір, предметом якого (п. 1.1., 2.2.1.) є постачання, користування та своєчасна оплата спожитої теплової енергії у гарячій воді.

Пунктом 1 Додатку 3 "Тарифи на теплову енергію" до Договору визначені тарифи на оплату Абонентом теплової енергії в сумі 29-64 грн. за кожну відпущену гігакалорію на гаряче водопостачання і опалення, без урахування ПДВ.

Додатком № 4 "Порядок розрахунків за теплову енергію" встановлено певні обов'язки абонента, а саме:

· пунктом 3 - в разі, якщо Абонент при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується ним не пізніше 28 числа поточного місяця;

· пунктом 4 - Абонентам, що не мають приладів обліку кількість фактично спожитої теплової енергії визначаєтся згідно договірних навантажень, а різниця між заявленою та спожитою тепловою енергією сплачується ним самостійно, не пізніше 15 числа слідуючого за розрахунковим;

· пунктом 5 - обов'язок Абонента щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі тепло збуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки у РВТ).

· пунктом 7 - на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Як вбачається наданої позивачем до матеріалів справи довідки про надходження коштів за спожиту теплову енергію від відповідача, останнім погашено частину основної заборгованості в сумі 470 347, 01 грн., що в судовому засідання також підтвердив представник відповідача, а саме:

· до 01.05.2012р. в сумі 245 053, 64 грн.;

· після 01.05.2012р. в сумі 225 293, 37 грн.

Припинення провадження у справі -це форма завершення судової процедури, за якою рішення по суті не виноситься.

Законодавець зазначає, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК України), зокрема у таких випадках:

· припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

· спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Оскільки відповідачем погашено частину основної заборгованості за Договором № 031-1108-9 на постачання теплової енергії у гарячій воді в сумі 225 293, 37 грн., провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Будинкоуправління № 12 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України щодо стягнення з останнього основного боргу в зазначеній сумі слід припинити за ознаками п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

З урахуванням викладеного, свої зобов'язання за Договором відповідач виконав частково, тому за ним за період з жовтня 2010р. по липень 2012р. рахується заборгованість за використану теплову енергію в сумі 1 614 593, 91 грн. Факт виникнення заборгованості підтверджено відомостями обліку, табуляграмами та довідкою про розрахунок основного боргу, долучених до матеріалів справи.

Позивач стверджує, що мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач наполягає на стягненні з відповідача пені в сумі 5 965, 46 грн. за період прострочення:

· з суми заборгованості розмірі 194883, 16 грн. за період з 01.03.2012р. по 31.03.2012р.;

· з суми заборгованості в розмірі 277505, 87 грн. за період з 01.04.2012р. по 30.04.2012р.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, а тому намагається стягнути з нього додатково три проценти річних в сумі 54 354, 66 грн. за період прострочення грошового зобов'язання з жовтня 2010р. по квітень 2012р., та інфляційні в сумі 76 377, 15 грн. за вказаний період.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу, різновидом якого ж договір на постачання продукту, яким виступає теплова енергія та її види. У Цивільному кодексі України 2003р. договору поставки присвячено лише одна стаття (ст. 712), а тому можливо керуватися вимогами про договір купівлю-продаж, коли інше не встановлено договором, законом або витикає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України). Тобто, положення про порядок оплати товару, ціні, тарі, споживчої теплової енергії потрібно брати із загальних положень присвячених договору купівлі-продажу, а саме використовувати вимоги ст. 655-697 ЦК України.

Втім, потрібно дотримуватися статті 55 ГК України, де зазначено, що сторонами договору поставки можуть бути лише суб'єкти господарювання. Частиною 6 статті 265 ГК України законодавець ще раз підтвердив принцип, за яким різняться договір купівлі-продажу та поставки, а саме реалізація суб'єктами господарювання товарі негосподарським суб'єктам здійснюється за правилами про договір купівлі-продажу.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання, тому до спірних правовідносин слід застосувати норми права, які регулюють питання постачання продукції -теплової енергії, зокрема договір постачання. Пункт 1 ст. 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до спеціальної норми права, передбаченої у статтях 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, а також відповідних нормативно-правових актів. Статтями 24, 25, 26, 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", передбачені умови укладення договорів на теплопостачання.

В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Позивачем доведені обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, і те що зобов'язання не припинилося виконанням належним чином з боку відповідача. Відповідач доказів належного виконання зобов'язань за договором суду не надав.

Відносно заперечень відповідача щодо заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне:

Згідно Положення Будинкоуправління № 12 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, далі Положення, воно є юридичною особою, має статутний фонд, самостійний баланс, круглу печатку, штамп із зазначенням свого найменування, розрахунковий рахунок в установах банку та керується в своїй діяльності законами, постановами Кабінету Міністрів України, рішеннями Київської міської державної адміністрації (п. п. 1.3, 1.4.).

Пунктом 2.4. Положення визначено, що Будинкоуправління № 12 здійснює будь-які види господарської діяльності а джерелом його фінансування, згідно п. 4.2. є прибутки, одержані від квартирної та орендної плати, відшкодування за обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, надходжень від оплати за комунальні послуги та зборів орендаторів, інше.

Посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування спростовуються тим, що до компетенції господарського суду не належить формування, використання та контроль над бюджетними надходженнями та їх призначеннями (ст. 1 ЦК України).

Одночасно суд зазначає що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями (ст. 96 ЦК України), а положеннями ст. 617 ЦК України визначено право особи, яка порушила зобов'язання, довести, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів, що кореспондується з положеннями ст. 218 ГК України. З огляду на викладене твердження позивача про неможливість погашення боргу в зв'язку з тяжким фінансовим становищем та несвоєчасним розрахунками з боку мешканців житлового фонду не приймаються судом до уваги.

Зобов'язання з боку відповідача не припинилося виконанням належним чином і позивачем доведений факт неналежного виконання ним зобов'язання за Договором. Основний борг в сумі 1 614 593, 91 грн., який позивач намагається стягнути з відповідача підтверджено обставинами справи та доказами на їх підтвердження, зокрема підписаним сторонами та скріпленим печатками актом звіряння розрахунків станом на 01.05.20102р., а тому позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню. Відповідач доказів виконання зобов'язань за Договором суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

Оскільки погашення відповідачем основного боргу в сумі 245 053, 64 грн. відбулося до звернення позивача з позовом до суду, тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині як необґрунтовано заявлених.

Зобов'язання не припинилося виконанням проведеним належним чином з боку відповідача та мала місце несвоєчасна оплата за Договором, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 5 965, 46 грн. обґрунтовані а наданий позивачем розрахунок пені відповідає вимогами частини 6 статті 232 ГК України.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Наданий позивачем розрахунок річних відповідає вимогам вказаної статті.

Оскільки мало місце прострочення оплати послуг за договором, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 54 354, 66 грн. та інфляційних в сумі 76377, 15 грн. також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду. Зокрема, сума судового збору підлягає поверненню у випадках, зазначених у таких нормах ГПК: частині першій статті 80 (припинення провадження у справі).

Втім, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судові витрати, як це зазначено у другій частині статті 49 ГПК України, що кореспондується з вимогами ст. 7 Закону України "Про судовий збір" та приписами ст. 80 ГПК України. Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки останнім не вчинено жодних дій щодо належного виконання своїх договірних зобов'язань з погашення заборгованості, яка утворилася, щодо пропозицій з надання відстрочки чи розстрочки її погашення та не доведення спору до судового врегулювання, тощо.

З урахуванням викладеного витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно вимог частини п'ятої статті 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 08.08.12р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 24, 25 Закону України "Про теплопостачання", ст. ст. 96, 525, 526, 599, 617, 625, 655, 712 ЦК України, ст. ст. 55, 173, 193, 194, 232ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 36, 43, ст. ст. 44, 80, 82, 82-1, 84, ч. ч. 2,3 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Будинкоуправління № 12 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства Оборони України щодо стягнення з останнього основного боргу в сумі 225 293, 37 грн., грн. - припинити.

2. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Будинкоуправління № 12 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства Оборони України задовольнити частково.

3. Стягнути з Будинкоуправління № 12 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства Оборони України, 04050, м. Київ, вул. Тургенівська, буд. 64/68, код ЄДРПОУ 22992752, на користь:

- Публічного акціонерного товариства "Київенерго", 01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд 5, код ЄДРПОУ 00131305, заборгованість в сумі 1 614 593, 91 грн., пеню в сумі 5 965, 46 грн., три проценти річних в сумі 54 354, 66 грн., інфляційні в сумі 76 377, 15 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 39 531, 69 грн., видавши наказ.

4. У задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Будинкоуправління № 12 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства Оборони України щодо стягнення боргу в сумі 245 053, 64 грн. -відмовити.

5. Витрати по сплаті судового збору в сумі 4 901, 07 грн. покладаються на Публічне акціонерне товариство "Київенерго".

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено -13.08.12р.

Суддя Ю.О. Підченко