Ухвала суду № 25639894, 09.08.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2012 р. Справа № 104202/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Затолочного В.С.,

за участю секретаря судового засідання Луцак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, голови комісії з ліквідації Державної екологічної інспекції у Закарпатській області Рішка Сергія Васильовича на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної екологічної інспекції в Закарпатській області, Державної екологічної інспекції у Закарпатській області про визнання нечинним та скасування наказу про звільнення та про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 22.02.2012 року звернулася в суд з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції в Закарпатській області, Державної екологічної інспекції у Закарпатській області в якому, уточнивши позовні вимоги, просить визнати незаконним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції в Закарпатській області №152-0 від 30 грудня 2011 року «Про звільнення ОСОБА_2.», поновити її на роботі у Державній екологічній інспекції в Закарпатській області, прийняти її на аналогічну посаду до правонаступника та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В позовній заяві зазначає, що вона працювала на посаді провідного спеціаліста відділу екологічного контролю та радіаційної безпеки у пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності митниць призначення та відправлення, пункт пропуску «Ужгород» - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області.

В нічну зміну з 30 на 31 грудня 2011 року вона працювала у пункті пропуску «Ужгород», а зранку в суботу 31 грудня 2011 року її усно повідомили про її звільнення, внаслідок чого у неї стався гіпертонічний криз і вона перебувала на лікарняному до 11.01.2012 року, а наказ про звільнення вона отримала 23.01.2012 року.

Як підставу для її звільнення зазначено наказ Державної екологічної інспекції в Закарпатській області від 03.10.2011 року № 745 та акт про неподання заяви про переведення від 30.12.2011 року.

Позивачка вважає, що наказ про її звільнення прийнято з грубим порушенням норм КЗпП України, оскільки ніяку іншу посаду їй ні в усній ні в письмовій формі не запропоновано, жодного дисциплінарного стягнення вона не мала, посада її не скорочувалася, державну службу зайнятості не було поінформовано про наступне звільнення працівника.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Державної екологічної інспекції в Закарпатській області №152-0 від 30 грудня 2011 року "Про звільнення ОСОБА_2.". Зобов'язано Державну екологічну інспекцію в Закарпатській області поновити ОСОБА_2 у Державній екологічній інспекції у Закарпатській області на аналогічну посаду з подібними трудовими функціями у відповідності до посади з якої її було звільнено. Стягнуто з Державної екологічної інспекції в Закарпатській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.12.2011 року по 11.04.2012 року. Постанова в частині поновлення на роботі ОСОБА_2 та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 1 952,34 гривень підлягає негайному виконанню.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Державна екологічна інспекція у Закарпатській області, голова комісії з ліквідації Державної екологічної інспекції в Закарпатській області Рішко Сергій Васильович оскаржили його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просять постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року скасувати і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що оскільки ст.49-2 КЗпП України передбачає, що працівник попереджається про наступне вивільнення, а в наказі зазначено про можливе вивільнення (що не передбачено трудовим законодавством), то це призвело до нерозуміння позивачкою змісту наказу, його наслідків та можливості реалізації прав та виконання нею відповідних обов'язків. Однак апелянт не погоджується з даним висновком суду першої інстанції так як він є лише припущенням суду, який вдався до трактовки термінів «наступне» та «можливе» і дійшов до висновку, що вони в даному випадку є нерівнозначними. З даного наказу чітко слідує, що працівники попереджені про їх можливе звільнення і текст наказу не можна трактувати якось інакше, тобто він є зрозумілим для всіх хто з ним ознайомився. Крім того, той факт, що наказ про можливе вивільнення є належним доказом щодо попередження працівників про звільнення для підтвердження дотримання роботодавцем процедури звільнення передбаченої ст.49-2 КЗпП України свідчить також судова практика, зокрема ухвала Вищого адміністративного суду України від 08.06.2011 року.

Представник відповідачів в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просить її задовольнити.

Позивач та її представник в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечили та просять залишити її без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 30 грудня 2011 року головою Комісії з ліквідації Державної екологічної інспекції в Закарпатській області, начальником Державної екологічної інспекції у Закарпатській області Держекоінспекції України винесено наказ №152-0 «Про звільнення ОСОБА_2.», в якому зазначено: звільнити ОСОБА_2 31 грудня 2011 року з посади провідного спеціаліста відділу екологічного контролю та радіаційної безпеки у пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності митниць призначення та відправлення, пункт пропуску «Ужгород» державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області за п.1 ст.40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати та провести повний розрахунок та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки. Як підставу вказано: наказ Державної екологічної інспекції в Закарпатській області від 03.10.2011 року №745 «Про попередження працівників про можливе вивільнення» та акт про неподання заяви про переведення від 30.12.2011 року.

Із спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видно, що станом на 24.02.2012 Державна екологічна інспекція в Закарпатській області (код ЄРДПОУ 34888559) знаходиться в стані припинення.

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 03.03.2012 року видно, що 27.12.2011 року проведено державну реєстрацію Державної екологічної інспекцій у Закарпатській області (код ЄРДПОУ 38015668).

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає за належне зазначити наступне.

Згідно п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст.492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

З матеріалів справи видно, що 3 жовтня 2011 року Голова комісії з ліквідації Інспекції Павлей Ю.М. виніс наказ №745 «Про попередження працівників про можливе вивільнення», яким було наказано персонально попередити працівників Державної екологічної інспекції в Закарпатській області за списком додатку про можливе вивільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці згідно п.1 ст.40 КЗпП України. Згідно додатку з даним наказом ОСОБА_2 ознайомилася 04 10.2011 року.

Колегія суддів, вважає, що позивача наказом від 03.10.2011 року попереджено про можливе вивільнення, яке в її розумінні могло відбутися або не відбутися. З наведеного випливає, що порядок попередження про наступне вивільнення відповідачем був проведений з порушеннями, оскільки трудове законодавство не передбачає такого поняття як можливе вивільнення, що призвело до нерозуміння позивачем змісту наказу від 03.10.2011 року, його наслідків та можливості реалізації прав та виконання нею відповідних обов'язків.

30 грудня 2011 року працівниками інспекції в м. Ужгороді по вул. Собранецькій був складений акт про неподання ОСОБА_2 заяви про переведення до Державної екологічної інспекцій у Закарпатській області. В акті зазначено, що даний факт підтверджується службовими записками від 30.12.2011 року начальника відділу екологічного контролю та радіаційної безпеки у пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності митниць призначення та відправлення Вагерича О.О., заступника начальника відділу Гуштан Т.В. та головного спеціаліста цього ж відділу Чопика С.М.

Однак, як зазначено позивачем ніхто не попереджав її про необхідність написання якихось заяв про переведення.

17 січня 2012 року Територіальною державною інспекцією праці у Закарпатській області на підставі звернення ОСОБА_2 був складений акт перевірки №07-17-029/0026, в якому встановлено ряд порушень трудового законодавства при вивільненні позивача, а саме: з наказом про звільнення ОСОБА_2 під розписку не ознайомлена, чим порушені вимоги п.п.1.4 п.1 Наказу Держкомстату України від 05.12.2008 року №489. Зазначено, що 30.12.2011 року гр. ОСОБА_2 була запропонована посада провідного спеціаліста відділу екологічного та радіологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон «Ужгород», пункт пропуску «Залізнична станція «Павлово» - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області Держекоінспекції України. Констатовано, що заяву про переведення ОСОБА_2 не подавала, про що свідчать службові записки від 30.12.2011 року. Крім того, встановлено порушення ст.44, ст.83, ч.1 ст.116 КЗпП України, оскільки при звільненні не проведений повний розрахунок, а саме: не нарахована і не виплачена вихідна допомога в розмірі середньомісячної заробітної плати та компенсація за невикористану відпустку; встановлено порушення ст.47 КЗпП України у зв'язку з невидачею трудової книжки в день звільнення.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч.3 ст.36 КЗпП України). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи. При ліквідації підприємства (установи, організації) правила п.1 ст.40 КЗпП України можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Як встановлено судом першої інстанції, в даному випадку мало місце перетворення юридичної особи - Державної екологічної інспекції в Закарпатській області з передачею новоствореній юридичній особі Державній екологічній інспекції у Закарпатській області всіх прав та обов'язків попередника.

В постанові від 7 листопада 2011 року N6-45цс11 Верховний Суд України відзначив, що звільнення працівника на підставі п.1 ст.40 КЗпП України вважається законним, якщо до звільнення працівнику було запропоновано вакантні посади, що відповідали його спеціальності та кваліфікації. При цьому, перелік посад яким працівник відповідає за своєю спеціальністю, кваліфікацією та досвідом роботи, визначається роботодавцем.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції аналізуючи законодавчі норми та обставини по справі вважає, що відповідач повинен був належним чином попередити позивача про наступне звільнення, запропонувати роботу за відповідним фахом (спеціальністю) і лише при відсутності такої роботи - іншу роботу, яка є на підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання незаконним та скасування наказу про звільнення ОСОБА_2, поновлення її на аналогічній посаді з подібними трудовими функціями у відповідності до посади з якої її було звільнено та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу і вважає, що оскільки державний орган, де працювала позивачка та посада, з якої вона була звільнена - ліквідовані, то ОСОБА_2 підлягає поновленню на аналогічній посаді у новоствореному органі.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, голови комісії з ліквідації Державної екологічної інспекції у Закарпатській області Рішка Сергія Васильовича залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року у справі №2а-616/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

В.С. Затолочний

Ухвала у повному обсязі складена 14.09.2012 року.