Ухвала суду № 25616252, 02.08.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2012 р. Справа № 86019/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С.М.,

суддів Матковської З.М., Запотічного І.І.,

при секретарі Коцур В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.04.2012р. у справі № 2а-13996/11/1370 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сколівське кар'єроуправління» до Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

В грудні 2011 року позивач звернувся в суд із позовом до Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю та незаконністю висновків податкового органу про фактичне непроведення позивачем господарських операцій з ПП «Легіон - Тур» щодо придбання відповідно до договору №08/011 від 10 листопада 2008 року товаро - матеріальних цінностей. Зокрема вказує, що дійсність господарських операцій з ПП «Легіон - Тур» крім первинних документів, на які посилається орган державної податкової служби також підтверджується и іншими первинними документами, що свідчать про подальше використання отриманих товарів господарській діяльності позивача. Зазначає про безпідставність застосування органом державної податкової служби до спірних правочинів ч.2 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу у якій просить скасувати вищевказану постанову суду, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права. Апелянт вказує на те, що судом прийнято до уваги докази, які не були представлені позивачем до перевірки та фактично наводить факти викладені в акті перевірки. Просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою в позові відмовити.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу підтримав та дав пояснення аналогічні наведеним в апеляційній скарзі та суді першої інстанції.

В судовому засіданні представник позивача заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та пояснив, що всі правовідносини з контрагентом ПП «Легіон-Тур» підтверджуються документально. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав:

Судом встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «Сколівське кар'єроуправління» з питань підтвердження відомостей по взаєморозрахунках з ПП «Легіон - Тур» за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2008р. та складено Акт №124/23-0/03327227 від 17 серпня 2011 року. Згідно з Актом перевірки, встановлено порушення позивачем ст.216, ч.2 ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 1.7, п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1.. 7.4.5. п.7.4., п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за листопад 2008 року на 47135,00 гривень та пп. 5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1. п.11.2. ст. 11 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого ВАТ «Сколівське кар'єроуправління» завищено валові витрати за 4 квартал 2008 року на 235673,0 гривень.

На підставі вказаного Акта винесено податкові повідомлення - рішення №0000392.351, яким позивачу донараховано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 58918,75 грн. (в т.ч. 47135 грн. - основного платежу і 11783,75 грн. - штрафних санкцій) та № 0000432351, яким позивачу донараховано зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 73647,81 грн. ( в т.ч. 58918,25 грн. - основного платежу та 14729,56 грн. штрафних санкцій).

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлення-рішення стали висновки податкового органу про фактичне непроведения ВАТ «Сколівське кар'єроуправління» господарських операцій з ПП «Легіон -Тур» відповідно до договору купівлі - продажу №08/011 від 10 листопада 2008. Згідно даного договору Продавець ( ПП «Легіон - Тур») зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю (ВАГ «Сколівське кар'єроуправління») товар - дизпаливо, запасні частини, а Покупець зобов'язується його прийняти та оплатити. Асортимент товару, що постачався за вказаним договором також попередньо погоджувався між сторонами шляхом виставлення ПП «Легіон - Тур» рахунку фактури № 03/11-05 від 03.11.2008 року.

Приймаючи оспорювань рішення суд першої інстанції врахував надані позивачем докази, а саме: накладну від 28.11.2008 року, податкову накладну від 28.11:2008 року; акт приймання -передачі від 28.112008р.

Аналізуючи вказані докази суд першої дійшов правильного висновку, що такі підтверджують те що ПП «Легіон -Тур» було передано ВАТ «Сколівське кар'єроуправління Дизпаливо - 23000,00 літрів на суму 119508,00, в тому числі ПДВ - 19918,00, запчастини ( Вісь натяжна - 1 шт.. Електродвигун ДПЕ-21У-2 - 1 шт., Штанги СБУ - 10 шт.), на суму 126313,20 грн. в тому числі ПДВ - 21052,20 гривень та Масло дизель - 3300 літрі на суму 36986,40 в тому числі ПДВ - 6164,40 гривень. Передача здійснювалась за місцезнаходженням ВАТ «Сколівське кар'єроуправління»: Львівська область. Сколівський район, с. Гребенів.

Колегія суду поділяє думку суду першої інстанції, що вищезазначені первинні документи в повному обсязі відображають зміст господарської операції та відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Загальна вартість поставлених товаро - матеріальних цінностей, що становить 282807,60 гривень, в тому числі ПДВ - 47134,60 гривень була оплачена позивачем відповідно до платіжних доручень № 438 від 26.12.2008 року., та № 439 від 29.12.2008 року.

Судом досліджено докази подальшого використання придбаних запчастин та паливно - мастильних матеріалів у власній господарській діяльності. Зокрема позивачем подано відомості витрат паливно - мастильних матеріалів за грудень 2008 року, витяг з книги складського обліку товаро - матеріальних цінностей, штатний розклад, список працівників, перелік основних засобів ВАТ «Сколівське кар'єроуправління». Вказані документи підтверджують відображення отриманих від ПП «Легіон - тур» товарів не тільки в податковому, але й в складському обліку ВАТ «Сколівське кар'єроуправління», з поступовим подальшим їх використанням в господарській діяльності позивача.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об»єктивно оцінив наявні в матеріалах справи докази та прийшов до правильного висновку про реальне виконання Договір купівлі - продажу №08/011 від 10 листопада 2008 року укладеного між ПП «Легіон - тур» та ВАТ «Сколівське кар'єроуправління».

А відтак доводи апелянта про нікчемність вказаного договору спростовуються первинними документами.

Ч.І ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин. якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Однак відповідно до ч.З даної норми у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Тобто, законодавець відносить до правочинів, що порушуються публічний порядок виключно правочини спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. А правочин, що не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам може бути визнаний судом недійсним, тобто є оспорюваним правочином і відповідно наслідки недійсності до такого правочину можуть бути застосовані виключно після набрання законної сили відповідним рішенням суду. З зазначених підстав судом також відхиляються доводи позивача про встановлення факту здійснення нікчемних господарських операцій ПП «Легіон -Тур» в акті невиїзної документальної перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 13.04.2011 № 664/23-118/31526007.

Суд першої інстанції вірно акцентував увагу на тому, щообставини, що вказані в Акті перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 13.04.2011 № 664/23-118/31526007 щодо здійснення ПП «Легіон - Тур» нікчемних господарських операцій повинні доводитись відповідачем в даному судовому засіданні. В той час вказані обставини оцінюються судом з врахуванням усіх інших доказів, поданих сторонами, зокрема позивачем. При цьому судом враховується, що при проведенні ДПІ у Шевченківському районі м. Львова невиїзної документальної перевірки ПП «Легіон - Тур» жодні первинні документи не оглядались та не оцінювались, а висновки формувались виключно на підставі інформації, отриманої з податкових баз. що не відповідає вимогам п.75.1.2 ст. 75 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно п.5.2. вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Відповідно до п.5.3.9 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

На момент виникнення спірних правовідносин визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, бази та ставки оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету були встановлені Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року з наступними змінами та доповненнями (далі -Закон № 168/97-ВР). Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Підсумовуючи наведене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не порушено норм матеріального чи процесуального права, а висновки суду відповідають обставинам справи та підтверджуються наявними в справі доказами.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, 206, 254 КАС України, суд -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.04.2012р. у справі № 2а-13996/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлений 06.08.2012р.

Головуючий суддя : Кузьмич С.М.

Судді: Матковська З.М.

Запотічний І.І.