Ухвала суду № 25636642, 19.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2012 року м. Київ К-4651/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушта на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.08.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2008

у справі № 2-27/6578-2008А

за позовом Приватного підприємства „Семидвір'я"

до Державної податкової інспекції у м. Алушта

про скасування податкових повідомлень -рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Семидвір'я" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушта про скасування податкових повідомлень -рішень.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.08.2008 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2008 постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.08.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивовані тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, відповідачем була проведена виїзна планова документальна перевірка підприємства позивача з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 05.10.2005 по 31.12.2007 та складено акт № 608\23\33733025 від 19.05.2008.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0006452301/0 від 28.05.2008, яким було визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 90376, 60 грн.

Перевіркою встановлено, що транспортні послуги з доставки бетону отримані позивачем безоплатно, а тому вони повинні бути включені до валового доходу 2007 року відповідно до пп. 4.1, пп. 4.1.6 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", а вартість цієї послуги була визначена на підставі даних автотранспортних підприємств Алуштінського регіону.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

При цьому в силу вимог п. 1.18 ст. 1 цього ж Закону звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) врегульовано пп. 1.20.2 п. 1.20 цієї ж статті Закону.

З огляду на приписи пп. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону, яким передбачено донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, відсутність законодавчо визначеної методики визначення податкових зобов'язань за непрямими методами виключає і можливість донарахування зобов'язань за результатами застосування звичайних цін.

Згідно з пп. 4.3.3 п. 4.3 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. Порядок застосування непрямих методів визначення суми доходів фізичної особи визначається з урахуванням норм закону з питань оподаткування доходів фізичних осіб.

На час виникнення спірних правовідносин відповідний закон не приймався. Отже, методика визначення податкових зобов'язань за непрямими методами наразі законодавчо не визначена.

Таким чином, суди попередніх інстанцій вірно встановили, що відповідачем у встановленому законом порядку не доведено вартість транспортних послуг з доставки бетону.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушта на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.08.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2008 у справі № 2-27/6578-2008А слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушта відхилити.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.08.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2008 у справі № 2-27/6578-2008А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко