Постанова № 25630354, 09.08.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2012 р.Справа № 5017/1032/2012Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Мацюри П.Ф.,

Суддів: Разюк Г.П. та Ліпчанської Н.В.,

(Склад судової колегії змінено розпорядженням №598 від 08.08.2012р.)

При секретарі судового засідання: Подуст Л.В.

За участі представників сторін:

Від позивача - Кушнірук О.С., за довіреністю;

Від відповідача - Еліч Ю.В, за довіреністю;

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час, дату, та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу "Іллічівський судноремонтний завод" у формі ТОВ

на рішення господарського суду Одеської області від 05 червня 2012 р.

у справі №5017/1032/2012

за позовом Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт

до "Іллічівський судноремонтний завод" у формі ТОВ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонд державного майна України

про стягнення 173826,51 грн., -

ВСТАНОВИВ:

02 квітня 2012р. Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до "Іллічівський судноремонтний завод" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 173826,51 грн., з яких 167411,72 грн. -основний борг, 5128,06 грн. -штрафні санкції (пеня за порушення строків виконання грошового зобов'язання), 269,63 грн. -інфляційні, 1017,10 грн. -3% річних та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що протягом періоду з грудня 2011р. по березень 2012р., відповідно до умов договору №49-39-05/164-0 від 01.02.2005р. Державне Підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" надало, а "Іллічівський судноремонтний завод" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю прийняло послуги по утриманню будиночків останнього на базі відпочинку "Райдужний" на загальну суму 167411,72грн. Зазначені послуги, згідно виставлених рахунків, відповідачем не оплачені, що стало підставою для звернення ДП "Іллічівський морський торговельний порт" до суду з відповідним позовом.

05 червня 2012р. рішенням господарського суду Одеської області (суддя Невінгловська Ю.М.), позовні вимоги Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" -задоволені частково. Стягнуто з "Іллічівський судноремонтний завод" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" 167411.72 грн. основного боргу, 1000грн. пені, 1017.10 грн. 3% річних та 269.63 грн. інфляційних, а також стягнуто з "Іллічівський судноремонтний завод" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" 3476.53 грн. судового збору.

Рішення господарського суду мотивовано нормами чинного законодавства, з посиланням на умови укладеного між сторонами договір №49-39-05/164-0 від 01.02.2005р.

Зменшення штрафних санкцій мотивовано обставинами виникнення заборгованості щодо використання відповідачем бази відпочинку.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким в задовольнити позовні вимоги у розмірі 69425.33грн., куда повинні війти витрати по утриманню бази за 2011рік і січень 2012р.

Свої вимоги відповідач обґрунтовує відсутністю калькуляції загальноексплуатаційних витрат на утримання бази відпочинку ОСК "Радужний" на 2012р. та підстав для надання позивачем таких послуг у зазначеному розмірі, оскільки листом від 18.04.2012р. Державним Підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" повідомило відповідача про те, що ЩСК "Радужний" у 2012році відкриватися для прийому відпочиваючих не буде, у зв'язку з чим, мереж постачання води, коналізації, фекальна насосна станція і будиночки не будуть вводитися в експлуатацію, а таким чином вартісні показники мають бути меншими, а зменшена вартість послуг не узгоджувалась.

Відповідач вважає, що при прийнятті вищевказаного рішення господарським судом Одеської області неповно встановлено обставини справи та не досліджено повністю матеріали справи, а тому воно підлягає скасуванню.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія, встановила наступне.

01.02.2005р. між Державним Підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" та "Іллічівським судноремонтним заводом" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю укладено договір № 49-39-05/164-0, предметом якого є взаємовідносини сторін та розмежування їх господарської компетенції при використанні майна комплексу бази відпочинку "Райдужний", розташованої за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, Старе Бугово.

Умовами п.п. 2.2.3, 2.2.4 договору встановлено обов'язок заводу відшкодовувати порту витрати по сплаті податку на землю в частині площі, зайнятої об'єктами, які знаходяться в користуванні заводу; відшкодовувати порту частину загальноексплуатаційних витрат по утриманню бази відпочинку "Райдужний" (прибирання території, освітлення території, вивіз сміття, охорона території, обслуговування душових, туалетів, кінозалу, дитячих площадок і т.п.).

Згідно п.п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.6 договору, розрахунки по договору проводяться щомісячними платежами в національній валюті України в безготівковій формі; завод щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, відшкодовує порту частину податку на землю у відповідності до п. 2.2.3 договору; завод щомісячно, не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, відшкодовує порту частину загальноексплуатаційних витрат у відповідності до п. 2.2.4 договору. З метою визначення долі заводу в загальноексплуатаційних витратах, порт не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, надає заводу для узгодження та затвердження калькуляцію витрат на утримання бази відпочинку за розрахунковий місяць з розшифровкою по статтям витрат з додатком копій документів, що підтверджують понесені витрати. Завод зобов'язується протягом п'яти робочих днів розглянути надану калькуляцію. У разі відсутності у заводу заперечень по калькуляції, завод затверджує калькуляцію. Затвердження та погоджена сторонами калькуляція є підставою для виставлення портом заводу рахунку до сплати своєї долі загальноексплуатаційних витрат; рахунки порту, що виставлені із додержанням умов цього договору, підлягають до сплати протягом 10-ти банківських днів з дати отримання рахунку представником заводу.

Умовами п. 4.2 договору передбачено, що у випадку незгоди заводу з наданими портом для погодження та затвердження документами (п. 3.2-3.4 договору), завод у встановлений договором строк направляє порту свої заперечення та зауваження. У випадку недосягнення згоди по спірним питанням, спори та розбіжності передаються на розгляд господарського суду у встановленому законом порядку.

Пунктом 7.3 договору встановлено, що цей договір вступає в силу з дати його підписання та діє до моменту припинення дії договору оренди цілісного майнового комплексу ДП "Іллічівський судноремонтний завод" № 687 від 05.09.2003р., укладеного між Фондом державного майна України і ТОВ "Верф", правонаступником прав та обов'язків, якого є завод.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до матеріалів справи та як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, згідно розрахунку позивача, актів виконаних робіт та рахунків, що виставлялись до сплати відповідачу ДП "Іллічівський морський торговельний порт" у період з грудня 2011 року по березень 2012 року включно, на підставі договору № 49-39-05/164-0 від 01.02.2005р., надано послуги з утримання бази відпочинку "Райдужний" на суму 167411,72 грн. (у т.ч. 10811,72 грн. - відшкодування земельного податку). При цьому, як зазначає позивач, визначення розміру витрат, які підлягають до відшкодування "Іллічівський судноремонтний завод" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю здійснено на підставі калькуляції по відшкодуванню загальноексплуатаційних витрат по утриманню ОСК "Райдужний" на 2011 рік, оскільки відповідна калькуляція на 2012 рік сторонами не узгоджена. Згідно наданих сторонами пояснень, відповідні рахунки за спірний період "Іллічівський судноремонтний завод" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю по відшкодуванню суми податку на землю та загальноексплуатаційних витрат на суму 167411,72 грн. за договором № 49-39-05/164-0 від 01.02.2005р. не сплачені.

Таким чином, за "Іллічівським судноремонтним заводом" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на момент розгляду справи рахується заборгованість перед позивачем за договором № 49-39-05/164-0 від 01.02.2005р. у розмірі 167411,72 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

А отже господарський суд першої інстанції вірно дійшов до висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ДП "Іллічівський морський торговельний порт" в частині стягнення з відповідача суми боргу по відшкодуванню загально експлуатаційних витрат та податку на землю у сумі 167411,72 грн., розмір яких визначено позивачем на підставі калькуляції на 2011 рік, з огляду на відсутність узгодженої сторонами калькуляції на 2012 рік з наступних підстав:

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

При цьому, факт відсутності узгодженої між сторонами калькуляції відповідних витрат на 2012 рік або помісячної калькуляції не свідчить про неналежне виконання позивачем обов'язків по утриманню бази відпочинку та понесення відповідних витрат, які мають бути відшкодовані відповідачем за договором № 49-39-05/164-0 від 01.02.2005р., за відсутності у сторін будь-яких заперечень щодо чинності даного договору.

Водночас, суд враховує ті обставини, що Державне Підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" надсилались відповідачу на підписання акти виконаних робіт та виставлялись до сплати рахунки за спірний період, що підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами поштових відправлень та відповідними супровідними листами.

Так, умовами договору № 49-39-05/164-0 від 01.02.2005р. (п. 3.3 та 4.2 договору), передбачено порядок викладення зауважень відповідачем щодо визначення портом розміру загальноексплуатаційних витрат та податку на землю, а також належності документів, якими підтверджуються зазначені витрати.

Між тим, згідно наявних в матеріалах справи листів відповідача, "Іллічівський судноремонтний завод" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю лише у кінці квітня 2012 року та у травні 2012 року повідомило позивача про необхідність надання калькуляції на 2012 р. для узгодження, оскільки, ОСК "Райдужний" експлуатуватись у 2012 році не буде, при цьому, у даних листах відсутні будь-які заперечення відповідача щодо помилковості чи недостовірності відомостей зазначених у актах виконаних робіт та відповідних рахунках за спірний період.

Отже, з огляду на викладене суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно невиконання "Іллічівським судноремонтним заводом" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю зобов'язань за договором № 49-39-05/164-0 від 01.02.2005р. щодо своєчасного відшкодування позивачу загальноексплуатаційних витрат та податку на землю за період з грудня 2011 року по березень 2012 року включно у розмірі 167411,72 грн., а заперечення відповідача розцінює, як такі, що направлені на ухилення "Іллічівським судноремонтним заводом" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю від виконання своїх зобов'язань.

Крім зазначених в позовних матеріалах обставин справи при апеляційному перегляді справи із пояснень представників сторін виявилось знаходження на території бази відпочинку приватних будинків які належать відповідачеві.

Розрахунки пені, 3% річних та інфляційних не оспорюється. Зменшення пені здійснено з урахуванням обставин у справі та причин виниклого порушення та узгоджується з ст. 233Господарського кодексу України і ст. 551 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог Державне Підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" та стягнення з відповідача 167411,72 грн. основного боргу, 1017,10 грн. 3% річних та 269,63 грн. інфляційних, та зниження з 5128.06грн до 1000 грн. стягнення пені.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведені в апеляційній скарзі підстави спростовуються матеріалами справи докази сплати боргу не доведені, норми матеріального та процесуального права не порушені. Підстави повного, або часткового скасування рішення відсутні.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105, ГПК України, суд -,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу „Іллічівський судноремонтний завод" у формі Товариства з обмеженою залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 05 червня 2012р. у справі № 5017/1032/2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Господарського Суду України.

Головуючий суддя П.Ф. Мацюра

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Н.В. Ліпчанська