Рішення № 25630050, 02.08.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" серпня 2012 р.Справа № 4/28/5022-289/2012(12/36/5022-521/2011)

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

Розглянув справу

за позовом Природного заповідника "Медобори" Держкомлісгоспу України вул. Міцкевича, 21, с. Гримайлів, Гусятинський район, Тернопільська область

до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Тернопільська обласна рада, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль

про витребування земельної ділянки загальною площею 7000 кв.м. з незаконного володіння відповідача

За участю представників сторін:

позивача: юрист Довгацький А.І., довіреність № 167 від 04.07.12 р.

відповідача: підприємець ОСОБА_2, свідоцтво № НОМЕР_1 від 12.07.04 р.

представник ОСОБА_4, довіреність № 1756 від 26.04.11 р.

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: заступник начальника відділу юридичної та кадрової роботи Лукащук В.М., довіреність № 09-2183 від 06.12.11 р.

Суть справи:

В розпочатому судовому засіданні представникам сторін процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України, роз'яснено.

Природний заповідник "Медобори" звернувся до господарського суду Тернопільської області із позовом приватного підприємця ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки із не законного володіння відповідача, загальною площею 7000кв.м., що знаходиться на території Краснянської сільської ради за адресою: АДРЕСА_2.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 23.02.2009 p. у справі №12/170-3321, яке набрало законної сили, визнано недійсним договір оренди землі від 15.12.2005 p., укладений між Гусятинською районною державною адміністрацією (вул. Пушкіна, 1, смт. Гусятин, код 04058321) та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою - ОСОБА_2, оскільки договір оренди землі був укладений без погодження та дозволу власника земельної ділянки, яким є природний заповідник згідно Державного акту про право постійного користування земельною ділянкою, проте відповідач продовжує користуватися спірною земельною ділянкою.

Відповідач надав суду відзив на позов від 26 квітня 2011 року, який підтримав повноважний представник в судовому засіданні, в якому зазначає, що згідно договору купівлі -продажу від 21.10.2004 придбав будівлю цеху і спірна земельна ділянка вилучена та надана в оренду для обслуговування об'єкту нерухомості, тому відповідач використовує її за цільовим призначенням на підставі відповідного проекту землеустрою щодо її відведення в оренду терміном на 50 років, розробленого та затвердженого у відповідності до розпорядження Гусятинської РДА за №624 від 22.11.2005 р., яке до цього не скасоване і є чинне, і за оренду даної земельної ділянки сплачується орендна плата. Також зазначає, що даний спір вже було вирішено у встановленому законом порядку, що підтверджено рішенням господарського суду Тернопільської області від 23.02.2009 р. та постановою Львівського Апеляційного Господарського суду від 07.07.2009р., де було встановлено, що позовні вимоги в частині усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою до задоволення не підлягають, оскільки на момент звернення позивача до суду підприємець ОСОБА_2 використовував земельну ділянку на підставі чинного договору оренди, що також свідчить про те, що позивач з даним твердженням погодився і в судових засіданнях даних фактів не заперечував, а тому просить суд в позові ПЗ "Медобори" відмовити за безпідставністю.

Разом з тим, відповідач звернувся до суду із клопотанням про залучення до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Тернопільську обласну раду, оскільки виконкомом Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 01.02.1990р. за №ДС-10-3/16 дано дозвіл Тернопільському філіалу інституту "УкрНДІземпроект" оформити матеріали передачі земельної ділянки площею 0,70 га ВКО "Ливарник" за рахунок господарського двору Гримайлівського лісництва Тернопільського лісгопзагу, даний проект був затверджений розпорядженням Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 18 липня 1991 року за N12, яким виробничому кооперативному об'єднанню "Ливарник" під будівництво цеху надано земельну ділянку площею 0,70 га, яку вилучено за добровільною згодою в Гримайлівського лісництва Тернопільського лісгоспзагу.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 26.04.2011р. у справі №12/36/5022-521/2011 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Тернопільську обласну раду, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 14.06.2011р. зупинено провадження у справі № 12/36/5022-521/2011 та направлено матеріали справи №12/36/5022-521/2011 до Прокуратури Тернопільської області (вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль) для проведення перевірки щодо можливого вчинення посадовими особами дій, що переслідуються в кримінальному порядку.

На підставі того, що наказом №117-к від 04.04.2012р. суддю Френдій Н.А. 06 квітня 2012 року звільнено з посади судді господарського суду Тернопільської області у зв'язку з переведенням на посаду судді господарського суду Харківської області, згідно Указу Президента України "Про переведення суддів" від 12.03.2012 року №194/2012, розпорядженням від 09.04.2012р. керівника апарату господарського суду Тернопільської області Крушельницького В.З. призначено повторний автоматичний розподіл справи № 12/36/5022-521/2011 та передано її на розгляд судді Н.М. Бурді.

Ухвалою від 12.04.2012р. прийнято матеріали справи №12/36/5022-521/2011 до провадження судді Н.М. Бурди та присвоєно їй номер № 4/28/5022-289/2012(12/36/5022-521/2011).

28.05.2012р. прокуратурою Тернопільської області на адресу господарського суду Тернопільської області надіслано лист № 06/1-328вих12 від 24.05.2012р., у якому повідомлено, що прокуратурою Гусятинського району проведено повторну перевірку за фактами, викладеними в ухвалі господарського суду Тернопільської області від 14.06.2011р., за наслідками якої 30.09.2011р. прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно службових осіб Гусятинської районної ради народних депутатів за фактом видачі правовстановлюючих документів на землю державному заповіднику "Медобори", на підставі ст. 6 п. 2 КПК України у зв'язку з відсутністю в їх діях складу злочину.

Ухвалою від 12.04.2012р. поновлено провадження у справі №4/28/5022-289/2012(12/36/5022-521/2011).

В судовому засіданні, яке відбулося 26.07.2012р. представники позивача позовні вимоги підтримали, посилаючись, серед іншого, на особливий правовий статус спірної земельної ділянки, яка відноситься до природно-заповідного фонду України та подали, серед іншого, доповнення № 184 від 26.07.2012р. до позовної заяви, згідно якого просили визнати незаконним та скасувати розпорядження Гусятинської РДА і відновити становище, яке існувало до порушення.

Розглянувши доповнення № 184 від 26.07.2012р. до позовної заяви, суд оцінив його як заяву про зміну підстави та предмету позову, а оскільки вона подана після початку розгляду господарським судом справи по суті, що суперечить вимогам ст. 22 ГПК України, відмовив у її прийнятті.

В судовому засіданні, яке відбулося 26.07.2012р. представники відповідача заперечили проти позовних вимог, посилаючись серед іншого на те, що поданий до суду Державний акт на право користування землею, виданий виконавчим комітетом Гусятинської районної ради народних депутатів 1991 року серії Б №058851 Державному заповіднику "Медобори", а не позивачу - Природному заповіднику "Медобори".

В судовому засіданні, яке відбулося 02.08.2012р. представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача проти позовних вимог заперечив, зазначивши при цьому, що позивач не довів належними і допустимими доказами своє право на пред'явлення такого позову до відповідача.

У відповідності до ст.77 ГПК України, розгляд справи відкладався та оголошувалась перерва до 26.07.2012р., 02.08.2012р. для надання можливості: позивачу подати докази того, що він є правонаступником, проект землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду і витяг з державного реєстру земель, відповідачу та третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача прийняти участь у її розгляді.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст.81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідних клопотань представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, господарський суд встановив наступне:

- державний заповідник "Медобори" створений Постановою Ради Міністрів Української РСР №25 від 08.02.1990р., чому передувало рішення виконавчого комітету Тернопільської обласної ради народних депутатів від 09.06.1988р. №140 "Про створення Медобірського державного заповідника з філіалом "Кременецькі гори", висновок Тернопільської обласної інспекції Державного комітету Української РСР по охороні природи №26-92 від 20.07.1988р., висновок виконкому Тернопільської обласної ради народних депутатів №11-4/26 від 08.08.1988р., висновок Головного управління архітектури і містобудування Тернопільського облвиконкому №01-16 від 29.08.1988р., висновок Тернопільської обласної санітарно-епідеміологічної станції №1488 від 30.08.1988р.

- Тернопільським обласним виробничим лісогосподарським об'єднанням "Тернопільліс" був виданий наказ №26 від 12.03.1990р. "Про створення державного заповідника "Медобори", який Постановою КМУ від 12.10.1992р. №584 перейменований на природний заповідник на правах структурної одиниці загальною площею 10455 гектарів;

- відповідно до Акту від 30.05.1990р., затвердженого генеральним директором ВО "Тернопільліс" на підставі наказу по ВО "Тернопільліс" №47 від 16.04.1990р. була проведена передача землі, основних фондів, оборотних коштів із віддання Тернопільського "Лісгоспзагу" у державний заповідник "Медобори" з якого свідчить, що державному заповіднику "Медобори" передано 1-25 квартал Гримайлівського лісництва Тернопільського лісгоспзагу;

- згідно Державного акту на право користування землею, який виданий виконавчим комітетом Гусятинської районної ради народних депутатів 1991 року серії Б №058851 Державному заповіднику "Медобори" в безстрокове та безоплатне користування передані 8774 гектарів землі;

- в січні 1990 року кооперативним об'єднанням "Ливарник" були викуплені в Тернопільського лісгоспзагу приміщення і основні фонди цеху по випуску товарів народного споживання, які були розміщені на земельній ділянці площею 0,70 га. за рахунок господарського двору Гримайлівського лісництва Тернопільського лісгоспзагу. Відтак, кооперативне об'єднання звернулось до Тернопільського облвиконкому з клопотанням щодо надання дозволу оформлення матеріалів передачі земельної ділянки;

- 18 липня 1991 року за №12 Тернопільською обласною радою народних депутатів прийняте Розпорядження "Про відведення земель організаціям і підприємствам області для державних і громадських потреб", яким затверджено проекти відведення земель організаціям і підприємствам області для державних і громадських потреб в Бережанському, Борщівському, Гусятинському, Зборівському, Кременецькому, Підволочиському і Тернопільському районах;

- як вбачається із Додатку №1 виробничому кооперативному об'єднанню "Ливарник" під будівництво цеху надано земельну ділянку площею 0,70 га., яку вилучено із землекористувача -Гримайлівського лісництва Тернопільського лісгоспзагу;

- 27.10.1993р. між КО "Ливарник" в особі директора Качаровського Ю.Д. (Продавець) та ОСОБА_9 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу, згідно з п.1 якого покупець - купив будівлю загальною площею 230 кв.м., в тому числі земельну ділянку загальною площею 0,70 га, розміщену в АДРЕСА_3 вид.1, 2 та артезіанська скважина глибиною 120м.;

- 21.10.2004р. між ОСОБА_9 (Продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу, згідно з п.1 якого покупець купив будинок за АДРЕСА_2, право власності на який підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 02.11.2004р.;

- розпорядженням голови Гусятинської районної державної адміністрації від 22.11.2005р. №624 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,70 га, що знаходиться за межами населеного пункту на території Краснянської сільської ради та передано суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 цю земельну ділянку в оренду терміном на 50 років з орендною платою 5% від її нормативної грошової оцінки;

- 15 грудня 2005 року між Гусятинською районною державною адміністрацією (орендодавець) та суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою -ОСОБА_2 (орендар) був укладений договір оренди землі, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Краснянської сільської ради по АДРЕСА_2. Згідно пункту 2 Договору в оренди передається земельна ділянка загальною площею 7000 кв.м.;

- Актом прийому-передачі від 10.01.2006р., підписаним підприємцем ОСОБА_2 та Краснянським сільським головою засвідчено факт передачі на підставі умов договору оренди від 15.12.2005р. земельної ділянки площею 7000 кв.м. на території Краснянської сільської ради;

- Згідно довідки управління Держкомзему у Гусятинському районі Тернопільської області від 12.05.2011р. №852/02 спірна земельна ділянка перебувала в користуванні з 1992р. по 2004р. у ВКО "Ливарник", з 2004р. по 01.07.2006р. -в землях запасу, з 01.07.2006р. по 2011 р. -в ОСОБА_2; а згідно довідки від 10.06.2011р. №1096/02 спірна земельна ділянка обліковується у землях запасу Красненської сільської ради на підставі рішення господарського суду Тернопільської області від 23.02.2009р. у справі №12/170-3321 та постанови Вищого господарського суду України від 28.12.2009р.;

- відповідно до вимог ст. 11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів, органів прокуратури, слідства, дізнання визначається процесуальним законом;

- згідно положень ст. 35 ГПК України преюдиціальними є тільки факти, які встановлені рішенням господарського суду. Неодмінною умовою застосування вказаної норми закону є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або у справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для справи;

- рішенням господарського суду Тернопільської області від 23.02.2009р. у справі № 12/170-3321 (яке залишене в силі постановою Вищого господарського суду України від 28 грудня 2009 р.) за позовом Природного заповідника "Медобори", смт. Гримайлів, до приватного підприємця ОСОБА_2, м. Тернопіль, до Гусятинської районної державної адміністрації, смт. Гусятин, за участю третьої особи на стороні відповідача -Управління Держкомзему у Гусятинському районі, смт. Гусятин, про визнання недійсним договору оренди землі від 15.12.2005р. та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою позов задоволено частково - визнано недійсним договір оренди землі від 15.12.2005р.

Заявляючи позов про витребування земельної ділянки із незаконного володіння відповідача, загальною площею 7000 кв.м., що знаходиться на території Краснянської сільської ради Гусятинського району за адресою: АДРЕСА_2 позивач посилається на те, що згідно Державного акту на право користування землею, виданого виконавчим комітетом Гусятинської районної ради народних депутатів 1991 року серії Б №058851 Державному заповіднику "Медобори" в безстрокове та безоплатне користування передані 8774 гектарів землі, а також, що спірна земельна ділянка не вилучалась у встановленому законом порядку із користування Гримайлівського лісництва чи природного заповідника "Медобори", а також на ст. ст. 20, 41 ЗК Української РСР (в редакції, що діяла на момент прийняття розпорядження "Про відведення земель організаціям і підприємствам області для державних і громадських потреб") право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчувалось державними актами на право користування землею. Право короткострокового тимчасового користування землею засвідчувалось рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування. Зазначені документи видавались після відводу земельних ділянок в натурі, а вилучення земель заповідників проводиться у виняткових випадках і тільки за постановою Ради Міністрів Української РСР.

Господарський суд, оцінивши подані сторонами докази в сукупності, прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, з огляду на таке:

- відповідно до ст. ст. 13, 14 Конституції України Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом;

- громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України).

- відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою відповідної, затвердженої Кабінетом Міністрів України, форми; право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (ч. 3, 5 ст. 126 ЗК України).

- захист суб'єктивного права на землю являє собою захист правомочностей (окремих або взятих разом) та інтересів власника земельної ділянки чи землекористувача. Право на захист -це надана уповноваженій особі можливість застосування заходів правоохоронного характеру для відновлення її порушеного чи оспорюваного права. Сутність права на захист полягає у можливості його володаря самому вчиняти юридично значущі активні дії. Воно має конституційну природу та існує у межах відносин держави і суб'єкта;

- ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків;

- ЗК України (ст. 152) визначає перелік способів захисту земельних прав, який не є вичерпним. До цього переліку включено відомі цивільному законодавству основні способи захисту суб'єктивних прав, зокрема: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів (зокрема, таких способів захисту права власності, як витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, повернення власникові земельної ділянки, наданої у користування за договором оренди, тощо);

- витребування майна із незаконного володіння (віндикаційний позов) пред'являється у випадку самовільного зайняття земельної ділянки, що фактично належить уповноваженій особі, з метою її повернення. Позивачем за цим позовом може бути власник (фізичні та юридичні особи, держава й територіальні громади в особі уповноважених ними органів).

Предметом віндикаційного позову є вимога власника до незаконного володіючого не власника про повернення землі з чужого незаконного володіння.

Як вбачається із матеріалів справи, не знайшли свого підтвердження посилання позивача на те, що Природний заповідник "Медобори" є належним та законним користувачем спірної земельної ділянки, що знаходиться на території Краснянської сільської ради Гусятинського району по АДРЕСА_2, оскільки останнім не підтверджено своє право власності на земельну ділянку або право постійного користування або ж право оренди земельної ділянки належними доказами - Державним актом на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування, договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону. Більше того, спірна земельна ділянка згідно довідки управління Держкомзему у Гусятинському районі Тернопільської області від 12.05.2011р. №852/02 з 1992р. по 2004р. перебувала в користуванні у ВКО "Ливарник", з 2004р. по 01.07.2006р. -в землях запасу, з 01.07.2006р. по 2011 р. -в користуванні ОСОБА_2; а згідно довідки від 10.06.2011р. №1096/02 спірна земельна ділянка обліковується у землях запасу Красненської сільської ради на підставі рішення господарського суду Тернопільської області від 23.02.2009р. у справі №12/170-3321 та постанови Вищого господарського суду України від 28.12.2009р.

За таких обставин, позовні вимоги природного заповідника "Медобори" до приватного підприємця ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки із незаконного володіння відповідача, загальною площею 7000кв.м., що знаходиться на території Краснянської сільської ради за адресою: АДРЕСА_2 не підлягають до задоволення, як такі, що не доведені позивачем належними та допустимими доказами у відповідності до ст. ст.33-34 ГПК України.

Згідно ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача у справі.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 15.08.2012 р.

Суддя Н.М. Бурда