Постанова № 25627897, 09.08.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2012 року Справа№2а-2921/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого- судді Брагіної О.Є.,

при секретарі судового засідання -Будз Б.Б.,

за участю представників сторін:

позивача -Мокроусової Т.С., Кравченко С.О.,

відповідача -Глюзи С.Р., Завальської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м.Києві, адміністративну справу:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бучанський завод склотари»

до Ірпінської об?єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В

товариство з обмеженою відповідальністю «Бучанський завод склотари»(далі по тексту -позивач, товариство, підприємство) звернулось з адміністративним позовом до Ірпінської об?єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС (далі по тексту- відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.06.2012 р. №№0000432310, 0000442310, та від 18.06.2012 р. №№0000452310, 0000462310, якими позивачу було зменшено суму від?ємного значення об?єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 25 918 977 грн. у декларації з податку на прибуток за 2011 р., визначено суму грошового зов?язання з цього податку у розмірі 73 757 грн.; зменшено суму бюджетного відшкодування у таких розмірах: 443 216 грн. та 942 615 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2012 р. було відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду на 30.07.2012 р. У зв?язку з неявкою у судове засідання сторін, повідомлених належним чином про дату та місце розгляду справи, від яких не надійшло заяв про розгляд справи за їх відсутності, справу було відкладено на 09.08.2012 р.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, в своїх поясненнях зазначили, що підставою прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень стали неправильні висновки, зроблені податковим органом в акті перевірки від 31.05.2012 р. №748/22-4/30530431. На думку представників позивача відповідачем були допущені методологічні помилки при дослідженні бухгалтерських та податкових документів позивача, зокрема, безпідставно прийнято відходи (склобій) за безоплатно отриману продукцію, собівартість якої підлягає включенню до складу доходу підприємства; існування неправильного підходу податкового органу у визначенні поняття представництва юридичної особи; невірне застосування норм Податкового кодексу України, як наслідок, - ухвалення незаконних рішень відносно позивача, в результаті чого права та інтереси підприємства діями суб?єкта владних повноважень були порушені. Просили суд позово задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача проти задовлення позову заперечували, обгрунтовуючи свою позицію правильністю висновків перевіряючих щодо порушення позивачем п.п.135.5.4 п.135.5 статті 135, п.п.138.4, 138.7 статті 138, п.п.139.1.1, 139.1.9 п.139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від?ємного значення об?єкту оподаткування за результатами 2011 р. в сумі 25918977 грн. та заниження податкового зобов?язання з податку на прибуток за 4 квартал 2011 р. у сумі 73757 грн.; а також порушення п.187.1, статті 187, п.188.1 статті 188, п.198.2 , 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством було завищено бюджетне відшкодування у розмірі 443216 грн. та завищено залишок від?ємного значення з ПДВ на суму 942615 грн. За наслідками виявлених порушень було складено акт перевірки та ухвалені податкові повідомлення-рішення. Дії праціників податкового органу вважають правомірними, а заявлені вимоги безпідставними.

Судом встановлено наступне: товариство з обмеженою відповідальністю «Бучанський завод склотари»є юридичною особою, зареєстрованою рішенням Ірпінського міськвиконкому від 05.08.1999 р. за №1518, свідоцтво про державну реєстрацію №13571200000000024, перереєстроване у зв?язку із внесенням змін до розміру статутного фонду 01.12.2004 р., 03.10.2005 р., 07.03.2006 р. №135710500060000024. Взято на податковий облік ДПІ у м.Ірпеня Київської області 12.04.2007 р. №215.

В травні 2012 р., Ірпінською об?єднаною державною податковою інспекцією Київської області ДПС, згідно направлень від 19.03.2012 р. №№17-19,23; від 20.04.2012 р. №102; від 23.04.2012 р. №104; від 03.05.2012 р. №118, виданих Ірпінською ОДПІ була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача на предмет дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р., валютного та іншого законодавства за цей же період, результатом якої стало складання акту №748/22-4/30530431 від 31.05.2012 р., в якому було зафіксовано порушення ТОВ «Бучанський завод склотари»п.п.135.5.4 п.135.5 статті 135, п.п.138.4, 138.7 статті 138, п.п.139.1.1, 139.1.9 п.139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від?ємного значення об?єкту оподаткування за результатами 2011 р. в сумі 25918977 грн. та заниження податкового зобов?язання з податку на прибуток за 4 квартал 2011 р. у сумі 73757 грн.; а також порушення п.187.1, статті 187, п.188.1 статті 188, п.198.2 , 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством було завищено бюджетне відшкодування у розмірі 443216 грн. та завищено залишок від?ємного значення з ПДВ на суму 942615 грн. На підставі акту перевірки були ухвалені податкові повідомлення-рішення від 13.06.2012 р. №№0000432310, 0000442310, та від 18.06.2012 р. №№0000452310, 0000462310, якими позивачу було зменшено суму від?ємного значення об?єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 25 918 977 грн. у декларації з податку на прибуток за 2011 р., визначено суму грошового зов?язання з цього податку у сумі 73 757 грн.; зменшено суму бюджетного відшкодування у таких розмірах: 443 216 грн. та 942 615 грн.

В ході перевірки працівники контролюючого органу дійшли висновку, що позивачем в процесі виробництва зворотні відходи (склобій) враховуються за ціною нижче собівартості і вважаючи, що собівартість склобою повинна бути включена до складу доходу підприємства. Крім того, відповідач відніс готову продукцію, яка була списана за актами комісії позивача про її псування та повернута до виробництва як склобій, до складу безоплатно отриманої і вимагав включення вартості такого склобою до складу доходу підприємства.

Працівниками контролюючого органу не було визнано витрати позивача на придбання склобою у ТОВ «МТС 500» у зв?язку з невідповідністю оформлених за угодою купівлі-продажу №18 від 05.01.2011 р.видаткових накладних статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та пунктам 2.4, 2.15-2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

До порушень, виявлених відповідачем в процесі перевірки, віднесено включення пдприємством до складу валових витрат суми вартості юридичних послуг, одержаних товариством від представництва компанії «Бейкер і Мекензі Сі Ай Ес Лімітед». На думку перевіряючих включення вказаних витрат до валових витрат підприємства є необгрунтованим з огляду на наявність у підприємства власних юристів.

Також в акті перевірки відповідач стверджує про необхідність включення до складу інших доходів товариства суми перевищення собівартості склобою над середньомісячною вартістю зворотних відходів (склобою) та вартості списаної готової продукції, оскільки на вказані суми доходів необхідно нараховувати податкові зобов?язання з ПДВ.

Надаючи правової оцінки відносинам, які склалися між сторонами, суд виходить із наступного:

вирішуючи зазначений спір, суд зважає, що державна політика у сфері податкових відносин визначається загальними принципами, основні з яких це обов'язковість сплати встановлених законом податків та зборів; рівність усіх платників податків перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації -забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної приналежності, форми власності юридичної особи; невідворотності настання визначеної законом відповідальності, у разі порушення податкового законодавства; єдиний підхід до встановлення податків і зборів -визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. №509-XII (далі по тексту Закон України №509-XII), на податкову службу покладається обов'язок здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Статтею 3 Закону України №509-XII встановлено, що органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб?єкта владних повноважень обов?язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підтвердження законності прийнятих відповідачем податкових повдомлень-рішень, позивачем надано заперечення на позовну заяву.

В судовому засіданні представники відповідача визнали помилковість висновку акту перевірки з приводу твержень про безпідставність включення до складу валових витрат товариства у 2 кв.та 4 кв.2011 р. суми у розмірі 332869,74 грн.

Відповідно до пункту 77.4 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податковї служби приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 КАСУ,- пункт 77.8 статті 77 ПК України. Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу. При здійсненні перевірки позивача податковим органом було дотримано вимоги статті 77,83,85 ПК України.

Підпунктом 138.1.1 т пункту 138.1 статті 138 ПК України встановлено, що податкові витрати складаються, зокрема, із собівартості реалізованих товарів. Відповідно до п.п. 138.8.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України собівартість утворюється із прямих матеріальних витрат (вартість сировини та зарплата) та зменшується на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному у Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за № 27/4248 (далі по тексту Положення) прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

Пунктом 11 Положення визначено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Відповідно до наказу про звітну політику ТОВ «Бучанський завод склотари»ціною можливого використання продукції є ціна можливого використання склобою. Отже, позивачем правомірно зменшено собівартість продукції, яка формує податкові витрати на суму вартості звороних відходів за ціною можливої реалізації склобою, тому висновки відповідча в частині необхідності зменшення собівартості, що формує податкові витрати на суму вартості зворотних відходів за ціною готової продукції є хибними.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об?єкта оподаткування визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов?язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Вказані документи повинні мати обов?язкові реквізити, серед яких необхідно зазначити посаду осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, підпис та інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції,- вказано в частинах 1-2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі по тексту Закон України №996-XIV).

05.01.2011 р., між позивачем та ТОВ «МТС 500»було укладено договір №18 на поставку барвного склобою, згідно з яким постачальник ТОВ «МТС 500»відвантажило позивачу склобій на загальну суму 315150 грн. за видатковими накладними №№РН10-13 ; РН 30-37,43-44, 45,56 від 17.01.2011 р., 31.01.2011 р., 21.02.2011 р., 28.02.2011 р., 14.03.2011 р., 31.03.2011 р. Вказані накладні відповідачем не визнано як первинні бухгалтерські документи з посиланням на висновок спеціаліста СТКЗР Білоцерківського МВ НДЕКЦ при ГУ МВС України №215 від 08.05.2012 р., в якому зазначено, що підписи в досліджувальних документах виконані не ОСОБА_6 (відповідальною особою ТОВ «МТС 500»), а іншою особою.

Дії фізичних осіб-представників, які учинили підписи на договорах та інших ділових паперах, у контексті правової оцінки правочинів, що вчинені між двома юридичними особами, слід оцінювати з точки зору наявності у цих фізичних осіб відповідних повноважень на укладання правочину від імені юридичної особи. Так, в силу статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень створює, змінює, припиняє цивільні права та обов?язки особи, яку він представляє лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин ввжається схваленим, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють створює, змінює і припиняє цивільні права та обов? язки з моменту вчинення цього правочину. Відповідно до частини 2 статті 1158 ЦК України особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення зобов?язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовується положення про відповідний договір. Таким чином, лише факт того, що певна особа учинила правочин (певні дії, що мають юридичне значення) в інтересах юридичної особи без її доручення або з перевищенням повноважень не має наслідком нікчмності такого правочину (дії), адже такого наслідку законом не передбачено.

Враховуючи викладене висновок відповідача про неправомірне включення підприємством до складу валових витрат підприємства за 1 кв.2011 р. у розмірі 315150 грн. у зв?язку з наявністю у видаткових накладних ТОВ «МТС 500»підпису не уповноваженої підприємством особи є хибним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Суд також погоджується з позицією позивача про неправильне застосування відповідачем положень Податкового кодексу України , а саме п.п.138.4, 138.7 статті 138 ПК України в частині зобов?язання віднести до складу валових витрат за 1 квартал 2011 р. суми витрат у розмірі 568658 грн., позаяк згідно п.1 підрозділу XIX розділу III ПК України набрав чинності лише з 01.04.2011 р. і , в даному випадку, закон зворотньої сили немає.

Підпунктом 138.10. Встановлено, що до складу інших витрат, які враховуються при обчисленні об?єкта оподаткування включаються інші витрати, до яких підпунктом 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 ПК України відносяться так звані адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством. Відповідно до п.п. «г»п.п.138.10.2 п.138.10 статті 138 ПК України це винагороди за консультаційні, інформаційні та аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

Позивачем до складу адміністративних витрат у 2 кв. та 4 кв. 2011 р. були включені суми 210 650,78 грн. та 122 218,96 грн. відповідно. Вказані суми були виплачені представництву компанії «Бейкер і Мекензі Сі Ай Ес Лімітед»та підтверджені первинними документами. Проте, відповідач не погодися з цим, посилаючись на безпідставність таких витрат, оскільки, на його думку, на підприємстві достатньо юристів для обслуговування його потреб.

При цьому суд зважає на таке: структура механізму державного регулювання - це система заходів, розроблених державою, з урахуванням вимог ринку та інтересів суб'єктів бізнесу. До цієї системи входять правовий та фінансовий механізми; механізми стимулоювання, підтримки, сприяння, контролю; форми та методи реалізації державного регулювання, державні органи та фонди, які покликані займатися діяльністю підприємницьких структур та суб'єктів бізнесу. Органи державного управління будують свої відносини з підприємцями, використовуючи: податкову і фінансово-кредитну систему, яка встановлює ставки податків і відсотків по державних кредитах; податкові пільги; ціни та правила ціноутворення; цільові дотації; валютний курс; розміри економічних санкцій; державне майно і систему резервів, ліцензії, концесії, лізинг, соціальні, економічні та інші норми і нормативи; науково-технічні, економічні, соціальні, державні та регіональні програми; договори на виконання робіт і поставок для державних потреб.

Втручання державних органів до господарської діяльності суб'єктів підприємницького бізнесу не допускається, якщо вони не зачіпають передбачених чинним законодавством прав державних органів на здійснення контролю за діяльністю підприємців.

Державні органи та службові особи можуть давати підприємцям вказівки тільки відповідно до своєї компетенції, встановленої законодавством.

Таким чином, висновок податкового органу щодо неправомірного віднесення до складу адміністративних витрат суми оплати за надані юридичні послуги, за відсутності претезій до правильності оформлення первинних документів, суд розцінює як втручання у господарську діяльність підприємства, а висновок податкового органу про безпідставність таких витрат, неправомірним.

Згідно із п.п. «б» підпункту 185.1 ПК України об?єктом оподаткування ПДВ є операції з постачання товарів. Датою виникнення податкових зобов?язань з постачання товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше дата відвантаження товарів, а вразу експорту товарів- дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг- дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг. Оскільки позивачем при отриманні безоплатних товарів (склобою) не відбувається факт відвантаження товару, то відповідно не виникають і податкові зобов?язання з ПДВ. При утворенні зворотних відходів та при списанні готової продукції, яка як склобій повертається на виробництво у позивача не виникає доходу за відсутності безоплатно одержаної продукції (товару). Зворотні відходи та зіпсована готова продукція використовуються товариством у господарській діяльності (п.5.9 Технологічного регламенту підприємства), а відтак відсутні операція з постачання товарів (робіт, послуг) і, відповідно відсутні і податкові зобов?язання по нарахуванню та сплаті ПДВ

З метою застосування терміну постачання товару п.п. 14.1.191. пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Готова зіпсована продукція позивача і зворотні відходи (склобій) використовуються позивачем у подальшому процесі виробництва, тобто господарській діяльності, а тому відповідна операція , з огляду на буквальний зміст п.п. 14.1.191 не може розцінюватися судом як постачання товару і оподатковуваться ПДВ.

Ураховуючи викладене суд вважає, що відповідачем у судовому засіданні не доведено належними та допустими доказами правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, а відтак позовні вимоги є законними та обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

< Текст рез. частини ухвали (постанови) >

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Ірпінської об?єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС від 13.06.2012 р. №№ 0000432310, 0000442310 та від 18.06.2012 р. №№ 0000452310, 0000462310.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її отримання

СУДДЯ Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 14 серпня 2012 р.