Постанова № 25640405, 09.08.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2012 року 2а-2371/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Мергеля М.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Альба Україна»до Київської регіональної митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

18.05.2012 Приватне акціонерне товариство «Альба Україна»(далі -позивач, Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Київської регіональної митниці (далі -відповідач, КРМ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р»від 07.03.2012 №49, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності у розмірі 1 340 930,49 грн.

Позовні вимоги Товариства обгрунтовані тим, що позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення від 07.03.2012 № 49 незаконним та неправомірним з підстав невідповідності чинному законодавству України, у зв'язку з чим воно має бути визнане протиправним та скасованим в судовому порядку з огляду на наступне.

Будь-яких зауважень щодо правильності заповнення вантажно-митних декларацій далі -ВМД) Київською регіональною митницею під час митного оформлення не здійснювалось, так само і не видавалась Картка відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів та інших предметів. Відповідач під час митного оформлення мав можливість встановити наявність методологічних помилок у поданих позивачем ВМД та прийняти рішення про визначення правильного на його думку коду товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі -УКТЗЕД). Такого ним зроблено не було, тобто контролюючий орган погодився з правильністю визначення коду товарної номенклатури.

Отже, якщо відповідач, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погодився з кодом товарної номенклатури, зазначеним декларантом у вантажній митній декларації, то відповідно до вищевказаних приписів платник податків не несе відповідальність за помилковість визначення коду за УКТЗЕД, відтак податкові зобов'язання донарахуванню не підлягають.

Обґрунтовуючи дану позицію, позивач посилається на постанову Верховного Суду України від 02.06.2009 у справі № 21-474во09 та постанову Верховного Суду України від 21.01.2011 у справі № 21-64а10.

Крім того, Товариство зазначає, що на момент розмитнення препаратів діяли класифікаційні рішення ВКМВ та Н № КТ-100-1917-09 від 28.08.2009 та № КТ-100-1314-09 від 25.02.2009, отже позивач, зазначаючи у ВМД коди діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

Також, в оскаржуваному акті не наведено доказів, що позивачем при декларуванні визначених в акті товарів було надано неправдиву інформацію щодо цих товарів, або фактів приховування необхідної інформації тощо. Це могло би бути єдиною підставою для покладення відповідальності за неправильне декларування на Товариство.

Єдиним органом, який згідно з чинним законодавством має повноваження щодо прийняття рішення про реєстрацію препарату, як лікарського засобу є Міністерство охорони здоров'я або уповноважений ним орган. В свою чергу, видання реєстраційного посвідчення на лікарський засіб та внесення його до Державного реєстру лікарських засобів було підставою для віднесення цього товару у товарну позицію УКТЗЕД 3004 - «Лікарські засоби», що і зробив позивач.

Крім цього, Товариство вважає, що застосування до даних правовідносин статті 69 Митного кодексу України є неприпустимим, оскільки нормами цієї статті передбачені зовсім інші підстави для її застосування.

Посилання митного органу на правомірність перевірки визначення податкового зобов'язання на підставі 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України -безпідставне, так як з аналізу вказаної норми вбачається, що підставою для її застосування є виявлені факти заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у податкових (митних) деклараціях. Але у митних деклараціях податкові зобов'язання визначені не платником податків, а митним органом, на якого в силу закону покладається обов'язок щодо визначення податкових зобов'язань під час здійснення митного оформлення. Повторного визначення податкових зобов'язань контролюючим органом закон не допускає.

Підсумовуючи викладене, позивач зазначає, що згідно з положеннями Митного кодексу України та Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.2005 №314 (далі -Порядок №314), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2005 за №439/10719, прийняття рішення про зміну класифікації товарів, що імпортуються на митну територію України, можливе виключно до закінчення митних процедур. Під час митного контролю за спірними вантажними митними деклараціями відповідачем підтверджено правильність визначеного позивачем коду та нарахованих митних платежів. Відповідно до ст. 10 Митного кодексу України при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно нормативно-правові акти, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України. Відповідно до п. 10.3 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент митного оформлення товарів, платники податків відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування. Згідно ст. 17 Закону України «Про Єдиний митний тариф»обов'язок нарахування ввізного мита покладено на митні органи. Також, відповідно до п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на момент митного оформлення товарів, у разі, коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання.

Отже, якщо Київська регіональна митниця, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалась з відомостями про код товарної номенклатури, зазначеним Товариством, то відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 ст.4 Закону № 2181 КРМ не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду.

В судовому засіданні представник позивача викладену позицію в обгрунтування позовних вимог підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях, які полягають в наступному.

В ході перевірки встановлено, що Товариством невірно визначено код товару згідно з УКТЗЕД під час ввезення на митну територію України ряду препаратів протягом 2009-2011 років, що призвело до порушення вимог чинного законодавства.

Відповідач зазначає, що твердження позивача про затвердження КРМ класифікації препаратів за кодом УКТЗЕД 3004501000 не відповідає дійсності. Так, рішення Київської регіональної митниці про визначення коду товару від 28.08.2009 № КТ-100-1917-09 (щодо класифікації препарату «Мульті-табс бебі») втратило чинність відповідно до розпорядження першого заступника Київської регіональної митниці Бочка О.О. від 31.01.2012 № 16/2-р. Рішення Київської регіональної митниці від 25.02.2009 № КТ-100-0314-09 (щодо класифікації препарату «Фарматон») скасоване службовою запискою начальника відділу контролю митної вартості та класифікації товарів О.В. Іванова від 29.06.2010 № 12-26/393. Рішення Київської регіональної митниці від 25.02.2009 № КТ-100-0314-09 скасовано службовою запискою начальника відділу контролю митної вартості та класифікації товарів О.В. Іванова від 22.06.2010 № 12-26/378. Також, відповідач звертає увагу на те, що нормативно-правовими актами з питань митної справи митному органу надано право на скасування прийнятих рішень про визначення коду товару.

Згідно з додатковими загальними положеннями до групи 30 УКТЗЕД Пояснень до УКТЗЕД, затверджених наказом Держмитслужби від 01.12.2010 № 1561, опис продукту як лікарського засобу (крім такого, що конкретно стосується класифікації в УКТЗЕД), не є вирішальним чинником, якщо йдеться про його класифікацію в 30 групі. Таким чином, реєстрація препарату Міністерством охорони здоров'я України як лікарського засобу не є підставою для однозначної класифікації такого препарату у товарній групі 30 згідно з УКТЗЕД. Відповідач зауважує, що препарати, зареєстровані Міністерством охорони здоров'я України як лікарські засоби, але такі, що не відповідають умовам Додаткової примітки 5 (а) до товарної групи 30 УКТЗЕД, для цілей митною оформлення класифікуються в інших товарних групах та позиціях в залежності від їх складу.

Також, в обгрунтування своїх заперечень КРМ посилається на положення ст. 69 Митного кодексу України, згідно з якою незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

Посилання позивача на висновки Торгово-промислової палати України не має під собою правових підстав. Відповідь на питання до якого коду згідно УКТЗЕД має відноситись товар не входить до компетенції Торгово-промислових палат, тоді як визначення коду товару за УКТЗЕД є виключною компетенцією митного органу.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається із Акта невиїзної документальної перевірки дотримання ПрАТ «Альба Україна»(код ЄДРПОУ 22946976) законодавства України з питань митної справи №н/4/12/1000000000/22946976 від 06.02.2012 (далі -Акт перевірки) робочою групою в складі: Свириденко Анни Іванівни, заступника начальника відділу митного аудиту Київської регіональної митниці (голова робочої групи), Гордієнко Тетяни Володимирівни, головного інспектора відділу митних платежів Київської регіональної митниці, Кепко Світлани Максимівни, головного інспектора відділу митних платежів Київської регіональної митниці, з 24.01.2012 по 06.02.2012 проведена невиїзна документальна перевірка дотримання ПрАТ «Альба Україна»вимог законодавства України з питань митної справи при декларуванні товарів «Мультитабс», «Мультимакс», «Вітрум», «Пілфуд босналек» лосьйон 2%, «Пілфуд босналек»лосьйон 5%, «Пілфуд»лосьйон 2%, «Пілфуд»лосьйон 5%, «Кідді фарматон»сироп, «Фарматон»капсули, «Кідді фарматон»таблетки жувальні, «Клеверол»та «Ксенікал» за період з 01.02.2009 по 20.12.2011.

Вищевказаною перевіркою встановлено, що за період з 01.02.2009 по 20.12.2011 Товариство здійснювало імпорт лікарських засобів «Мультимакс»(«Мультимакс», «Мультимакс Візіон», «Мультимакс Пренатал», «Мультимакс Геронтал», «Мультимакс кіндер»), «Мульти-Табс»(«Мульти-Табс женьшень», «Мульти-Табс класичний», «Мульти-Табс бебі», «Мульти-Табс малюк», «Мульти-Табс юніор», «Мульти-Табс малюк максі», «Мульти-Табс школяр», «Мульти-Табс в-комплекс», «Мульти-Табс прегна-комплекс»), Вітрум («Вітрум Форайз», «Вітрум Юніор», «Вітрум з вітаміном Е», «Вітрум Кідз», «Вітрум Пренатал», «Вітрум Пренатал Форте», «Вітрум Суперстрес», «Вітрум», «Вітрум Центурі», «Вітрум Циркус з залізом», «Вітрум Енерджі», «Вітрум Бюті», «Вітрум Антиоксиданти», «Вітрум Бюті Еліт», «Вітрум Кардіо», «Вітрум Форайз Форте»,) «Кідді фарматон»сироп, «Фарматон»капсули, «Кідді фарматон»таблетки жувальні, «Клеверол», «Ксенікал»за кодом згідно УКТЗЕД 3004 50 10 00 (ставка ввізного мита -0%) згідно з УКТ ЗЕД, та «Пілфуд босналекс», лосьйон 2%, «Пілфуд босналек»лосьйон 5%, «Пілфуд»лосьон 2%, «Пілфуд»лосьйон»5%, за кодом згідно УКТЗЕД 3004 90 19 00 (ставка ввізного мита -0%).

Проте, як зазначено в Акті перевірки, наказом ДМСУ від 28.11.2007 № 1006 були внесені зміни до Пояснень до УКТЗЕД, якими доповнено додаткові загальні положення до групи 30 УКТЗЕД, стосовно класифікації мінеральних та вітамінних препаратів на основі вітамінів товарної позиції 2936, на основі мінералів, в тому числі мікроелементів, або їх сумішей, які використовуються для лікування або профілактики захворювань, нездужань або їхніх симптомів, тому, препарати, які мають в своєму складі високий вміст вітамінів або мінералів, як правило, щонайменш у три рази більше, ніж рекомендовано середньодобовою нормою споживання (RDA), відповідають лікарським засобам, а ті препарати, які не відповідають даним положенням, повинні розглядатись як біологічно-активні добавки.

На цій підставі відповідачем встановлено, що при проведенні митного оформлення лікарських засобів «Мультимакс Геронтал», «Мультимакс Кіндер», «Вітрум Кардіо», «Вітрум Форайз Форте», «Фарматон», «Фарматон сироп», «Пілфуд босналек»лосьон 2%, «Пілфуд босналек»лосьйон 5%, «Пілфуд»лосьйон 2%, «Пілфуд»лосьйон 5%, «Клеверол», «Ксенікал»декларантом допущено методологічну помилку, а саме невірно визначено код товару згідно з УКТЗЕД, що призвело до порушення Закону України від 05.04.2001 №2371-ІІІ «Про Митний тариф України»та вимог пункту 4.3 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»у частині визначення бази оподаткування з ПДВ для товарів, які ввозяться на митну територію України, що розраховується відповідно до вимог Закону.

Таким чином, в результаті перевірки відповідач дійшов висновку, що вказані порушення призвели до заниження податкових зобов'язань Товариством зі сплати мита на суму -936 107,48 грн. та розрахунку невірного розміру податку на додану вартість, нарахованого умовно.

Таким чином, на підставі Акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р»Київської регіональної митниці від 07.03.2012 №49, яким позивачу визначено податкові зобов'язання за платежем «мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності»на загальну суму 1 340 930,49 грн., з яких 922 050,17 грн. - за основним платежем та 418 880,32 грн. -за штрафними санкціями.

На вимогу суду представником відповідача надано пояснення, що основний платіж становить 922 050,17 грн., а не 936 107,48 грн. у зв'язку із тим, що закінчився строк (1 095 днів) для самостійного визначення контролюючим органом податкових зобов'язань по ряду ВМД на загальну суму 14 057,31 грн., зокрема, від 06.02.2009, 24.02.2009, 24.02.2009, 25.02.2009.

З матеріалів справи вбачається, що прийняте на товар «ФАРМАТОН, капсули», «КІДДІ ФАРМАТОН, таблетки жувальні»класифікаційне рішення ВКМВ та Н від 25.02.2009 № КТ-100-1314-09 скасоване службовими записками від 29.06.2010 №12-26/393 та від 22.06.2010 №378 начальника відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Івановим О.В. на підставі п. 16 наказу ДМСУ від 07.08.2007 №667 «Про затвердження Порядку роботи відділу контролю митної вартості товарів та класифікації товарів регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України»(далі -Порядок №667).

Класифікаційне рішення ВКМВ та Н від 28.08.2009 № КТ-100-1917-09 на товари «Мульті табс бебі»всі інші рішення, прийняті до 15.01.2011 відділом контролю митної вартості та класифікації товарів Київської регіональної митниці, скасовано розпорядженням першого заступника начальника КРМ Бочко О.О. від 31.01.2011 №16/2-р, зокрема, у зв'язку із набранням 15.01.2011 чинності Законом України від 21.12.2010 №2829-VІ, яким внесено зміни до Закону України «Про Митний тариф України».

Таким чином, судом встановлено, що протягом 2009-2010 років позивач здійснював кодування та декларування ввезених на митну територію України препаратів на підставі діючих рішень ВКМВ та Н.

Під час митного оформлення лікарських засобів «Мультимакс», «Мульти-Табс», «Вітрум», «Пілфуд босналек лосьон 2%», «Пілфуд босналек лосьйон 5%», «Пілфуд лосьйон 2%», Пілфуд лосьйон 5%», «Кідді фарматон сироп», «Фарматон капсули», «Кідді Фарматон таблетки жувальні», «Клеверол», «Ксенікал»вказані лікарські засоби знаходились в міжвідомчій базі даних зареєстрованих в Україні лікарських засобів відповідно до наступних реєстраційних посвідчень: №П.02.03/05986 від 15.02.2008, №Р.11.01/03909 від 22.01.2007, №UA/1576/01/01 віж 08.07.2004, № UA/3281/01/01 від 24.06.2005, № П.09.02/05260 від 27.08.2007, № UA/6602/01/01 від 26.06.2007, № UA/0786/01/02 від 19.04.2006, № UA/6575/01/01 від 26.06.2007, № UA/3282/01/01 від 24.06.2005, № UA/4642/01/01 від 27.06.2006, № UA/4021/01/01 від 15.12.2005, № UA/8506/01/01 від 04.07.2008, № UA/5780/01/01 від 22.01.2007, № П.02.03/05987 від 15.02.2008, № Р.06.03/07016 від 17.06.2008, № UA/0582/01/01 від 25.02.2009, № UA/0582/02/01 від 04.04.2008, № UA/4147/01/01 від 23.01.2006, № UA/1840/01/01 від 27.08.2004, № UA/1840/01/01 від 21.09.2009, № UA/1840/01/02 від 15.01.2008, № UA/7431/01/01 від 11.12.2007 та інші.

Крім того, для підтвердження посилань на те, що відповідач, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погодився з кодом товарної номенклатури, зазначеним декларантом у вантажній митній декларації, будь-яких зауважень щодо правильності заповнення вищевказаних ВМД відповідач під час митного оформлення не здійснював, Товариством надано копії ВМД за відповідний період по ввезених препаратах. Із вказаних документів вбачається, що зазначені митні декларації містять відмітки митного органу про їх перевірку та сплату позивачем передбачених законодавством зборів.

Судом встановлено, що в ході здійснення адміністративного оскарження дій та рішень КРМ позивачем 20.02.2012 за №311 подано заперечення на Акт перевірки. Листом №14/3-17/3109 від 28.02.2012 Київська регіональна митниця повідомила Товариство про залишення висновків Акту перевірки без змін.

22.03.2012 Товариство звернулося до Державної митної служби України із скаргою №535 на прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №49. У відповідь на вказану скаргу позивачем отримано рішення про результати розгляду скарги від 27.04.2012 № 11.1/2-15.1/4924, яким скаргу Товариства залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення -без змін.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 07.03.2012 №49 протиправним та незаконним, Товариство звернулось із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи викладені положення чинного законодавства, суд не бере до уваги посилання позивача на той факт, що під час ввезення на територію України спірних препаратів вони знаходились в міжвідомчій базі даних, зареєстрованих в Україні лікарських засобів, та мали реєстраційні посвідчення, а також на існування висновків Торгово-промислової палати України про належність препаратів до лікарських засобів.

Так, відповідно до статті 313 Митного кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

Таким чином, класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, є виключно компетенцією митних органів.

В той же час, суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним з огляду на таке.

Відповідно до пункту 35 статті 1 Митного кодексу України пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур. Тоді як згідно з пунктом 19 вказаної статті Кодексу митні процедури - операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

За змістом пункту 10.3 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на час виникнення спірних правовідносин) платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III (чинного на момент виникнення частини спірних відносин), якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Аналогічно пункт 54.5 статті 54 Податкового кодексу передбачає, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Як зазначалось вище, із положень статті 313 Митного кодексу України вбачається, що віднесення товарів до класифікаційних групувань, є виключно компетенцією митних органів.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з положеннями статті 69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Судом встановлено, що в даному випадку відповідач здійснював контрольні заходи щодо перевірки діяльності позивача вже після закінчення операцій митного контролю.

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю вже після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено в судовому засіданні, протягом 2009-2010 років позивач здійснював ввезення на митну територію України спірних препаратів на підставі відповідних класифікаційних рішень ВКМВ та Н, які вподальшому були скасовані. Таким чином, у даній справі судом не встановлено обставин та КРМ не надано належних і допустимих доказів, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри щодо порушення Товариством законодавства України безпосередньо під час пропуску товарів через митний кордон України. В той же час, судом встановлено, що під час здійснення митних операцій у відповідача до позивача жодних зауважень не було і КРМ із визначеними у ВМД кодами товарів погоджувалась та пропустила товар на митну територію України. Крім того, суд звертає увагу, що заповнюючи ВМД позивач зазначав достовірну інформацію стосовно ввезеного товару (найменування, кількісні та якісні характеристики), а митний орган погоджувався із присвоєнням товару коду групи 3004 та у окремих випадках саме такий код визначали своїми рішеннями.

У постанові від 12.06.2012 по справі за позовом приватної промислово-торгівельної фірми «ЮСІ»до Харківської обласної митниці Державної митної служби України, за участю прокуратури Київського району м. Харкова, про скасування податкових повідомлень рішень колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України зазначила, що, якщо митні органи, приймаючи ВМД, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку із виявленням помилки стосовно класифікації товару, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення підпункту «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону №2181-ІІІ.

Аналогічна позиція викладена, також, у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі за позовом ТОВ «Караван-Фіш»до Полтавської митниці про скасування податкових повідомлень та зобов'язання вчинити дії, і постанові Верховного Суду України від 21.02.2012 у справі за позовом ТОВ «Кліон»до Запорізької митниці Державної митної служби України про скасування податкових повідомлень.

Відповідно до частини першої статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Крім того, у своїх узагальненнях «Про практику розгляду судами адміністративних справ щодо спорів, пов'язаних зі справлянням податків і зборів митними органами»від 01.01.2010 Верховний Суд України дійшов чіткого висновку, що, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з відомостями щодо звільнення позивача від сплати ПДВ, чи з кодом товарної номенклатури, зазначеної імпортером, то відповідно до п. 10.3 ст. 10 Закону № 168/97-ВР та підпункту 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону N 2181-III Митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури.

Таким чином, судова практика Верховного Суду України дозволила дійти однозначного висновку про те, що відповідач не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, якщо мав місце факт згоди КРМ з відомостями щодо ставки ввізного мита чи з кодом товарної номенклатури, зазначеної позивачем, під час прийняття вантажно-митних декларацій та пропуску товару на митну територію України.

Відповідно до частини 1 статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено належними та достатніми доказами фактів порушення Товариством вимог чинного законодавства України під час пропуску товарів через митний кордон України, яке полягає, зокрема, у внесенні недостовірної інформації до ВМД щодо товарів, які ввозились.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 58.2 статті 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Враховуючи, що відповідачем неправомірно визначено суму податкового зобов'язання Товариства за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України, у розмірі 922 050,17 грн. за період 2009-2011 років, суд дійшов висновку про необґрунтоване визначення в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні загальної суми 1 340 930,49 грн. з урахуванням штрафних санкцій.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги позицію Верховного Суду України з вирішення аналогічних спорів, не доведеність відповідачем правомірності нарахування Товариству податкового зобов'язання за основним платежем у розмірі 922 050,17 грн. та відповідно штрафних санкцій, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Київської регіональної митниці форми «Р» від 7 березня 2012 року № 49.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Альба Україна» судовий збір у розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 14 серпня 2012 р.