Ухвала суду № 25623447, 13.08.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Липа В.А.

Суддя-доповідач:Мацький Є.М.

УХВАЛА

іменем України

"13" серпня 2012 р. Справа № 0670/938/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Євпак В.В.

Капустинського М.М.,

при секретарі Волянська О.В. ,

за участю сторін

представників

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі апеляційну скаргу Бердичівської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "04" квітня 2012 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібзавод" до Бердичівської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11.01.2012 р. №0000012301 ,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібозавод " звернулося до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бердичівської ОДПІ від 11 січня 2012 року за № 0000012301, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 27751 грн. 00 коп. (27750 грн. 00 коп. - за основним платежем та 1 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2012 року

Скасовано податкове повідомлення - рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції від 11.01.2012 року № 0000012301.

В апеляційній скарзі Бердичівська ОДПІ просила скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позову.

Апелянт зазначив, що під час проведення перевірки позивача було встановлено порушення з боку товариства вимог п. 198.3 та п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за лютий 2011 року в розмірі 27750 грн. 00 коп. Вважають, що договір, укладений між ТОВ "Бердичівський хлібзавод" та ТОВ "Карбо" не відповідає вимогам ч. 1 ст. 203, статей 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочина, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Наведені обставини, на думку відповідача, дають можливість дійти висновку про те, що позивачем було укладено договір з ТОВ "Карбо" без мети реального настання правових наслідків, виключно для створення видимості проведення господарських операцій.

Розглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах, передбачених статтею 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100299915 від 09.09.2010 року являється платником податку на додану вартість.

16 листопада 2011 року на підставі направлень від 03.11.2011 року №№ 596, 597 та відповідно до ст. ст. 20, 75, 78, 82 Податкового кодексу України податковими інспекторами Бердичівської ОДПІ проведено виїзну позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібзавод" з питань достовірності визначення податкового кредиту по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "Карбо" за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року.

Під час проведення перевірки було встановлено наступні порушення:

- п. 198.3 та п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за лютий 2011 року в розмірі 27750 грн. 00 коп.;

- ч. 1 ст. 203, статей 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені п. 5 статті 203 ЦК України по правочину здійсненому за лютий 2011 року з ТОВ "Карбо".

За результатами проведеної перевірки Бердичівською ОДПІ було складено Акт від 16.11.2011 року за № 4306/23-01/33394612.

На підставі вказаного Акту перевірки Бердичівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 листопада 2011 року № 00014662301, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 41625 грн. 00 коп. (за основним платежем - 27750 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 13875 грн. 00 коп.).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації у Житомирській області. Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 01.01.2012 року № 50/А-С/25-009 скасовано податкове повідомлення-рішення Бердичівської ОДПІ від 30.11.2011 року № 0001462301 в частині застосованої фінансової (штрафної) санкції в розмірі 13874 грн. 00 коп. На підставі про результати розгляду первинної скарги від 01.01.2012 року № 50/А-С/25-009 Бердичівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.01.2012 року № 0000012301, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 27751 грн. 00 коп. (27750 грн. 00 коп. - за основним платежем та 1 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 11.01.2012 року № 0000012301 ТОВ "Бердичівський хлібзавод" звернулося зі скаргою до ДПА України. Рішенням про результати розгляду скарги від 01.02.2012 року № 1991/6/10-2112 ДПС України скаргу товариства залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 11.01.2012 року № 0000012301 без змін.

Порушення вимог п. 198.3 та п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України призвело до завищення податкового кредиту за лютий 2011 року на суму 27750 грн. 00 коп., що складає суму донарахованих позивачу сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Інших підстав прийняття оскаржуваного рішення Акт перевірки не містить.

Тобто, по суті, висновок Бердичівської ОДПІ про нарахування податкових зобов'язань позивачу ґрунтується на тому, що його контрагент не задекларував податкових зобов'язань за відносинами з позивачем, оскільки податкова декларація ТОВ "Карбо" визнана недійсною та у товариства відсутні трудові та матеріальні ресурси, виробничі бази, складські приміщення.

Так, в судовому засіданні сдом першої інстанції встановлено, що 30 листопада 2010 року між ТОВ "Бердичівський хлібзавод" та ТОВ "Карбо" укладено Договір № 15, відповідно до якого Продавець (ТОВ "Карбо") продає, а Покупець (ТОВ "Бердичівський хлібзавод") купляє сахар-пісок (далі Товар).

На виконання умов Договору ТОВ "Карбо" було поставлено ТОВ "Бердичівський хлібзавод" Товар та виписано податкові накладні від 01.02.2011 року за № 30 на суму 42000 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ; від 09.02.2011 року № 43 на суму 41500 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ; від 16.02.2011 року № 48 на суму 6916 грн. 67 коп. в т.ч. ПДВ; від 22.02.2011 року № 55 на суму 41500 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ, які містяться в матеріалах справи.

Факт придбання Товару також підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № РН-0000030 від 01.02.2011 року на суму 42000 грн. 00 коп.; № РН-0000043 від 09.02.2011 року на суму 41500 грн. 00 коп.; № РН-0000048 від 16.02.2011 року на суму 41500 грн. 00 коп.; № РН-0000055 від 22.02.2011 року на суму 41500 грн. 00 коп.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 даного Закону визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із підпунктами 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі); посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. свідоцтва,

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами ст. 198 Податкового кодексу України, яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно із п. 201.1 ст. 201 Податкового кодекс України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну,накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

У відповідності із п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надаєтьсянадається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що факт вчинення господарських операцій між ТОВ "Бердичівський хлібзавод" та ТОВ "Карбо" підтверджується Договором № 15 від 30.11.2010 року, податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами та платіжними дорученнями.

Надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібзавод" документи дають підстави для висновку про сплату товариством сум податку на додану вартість в ціні придбання Товару у ТОВ "Карбо", який видавав позивачу податкові накладні.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що на час здійснення господарських операцій ТОВ "Карбо" було зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Також, факт поставки та оплати Товару було підтверджено в судовому засіданні показаннями свідка.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Згідно із ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентом. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для контрагента.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та застосовувати штрафні санкції до покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Оскільки сума бюджетного відшкодування ПДВ підтверджена належним чином, позивач, відповідно до вимог чинного законодавства мав підстави для відшкодування податку на додану вартість в повному обсязі.

Таким чином, зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені чинним законодавством умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Щодо посилання апелянта органу на нікчемність укладеного договору між позивачем і ТОВ "Карбо", то колегія суддів зазначає, що при визнанні угоди нікчемною податковим органом не дотримано вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Апелянтом як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення Договору між ТОВ "Бердичівський хлібзавод" та ТОВ "Карбо" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи Бердичівською ОДПІ не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження фіктивності здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про фіктивність господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Отже, суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195,196,200,205,206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бердичівської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "04" квітня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: В.В. Євпак М.М. Капустинський

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібзавод" вул.Червона,4,м.Бердичів,Житомирська область,13304

3- відповідачу Бердичівська об"єднана державна податкова інспекція Житомирської області вул. Б. Хмельницького,24-а,м.Бердичів,Житомирська область,13312