Ухвала суду № 25623182, 31.07.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2012 р.Справа № 2-а-678/11/2170

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Вербицької Н.В.,

Кравченка К.В.

при секретарі: Абилгазіновій К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 2 березня 2012р. по справі за адміністративним позовом ТОВ «Торгівельна фірма «Діаніт»до ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2011р. ТОВ «Торгівельна фірма «Діаніт»звернулося в суд із позовом до ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що спірні податкові повідомлення рішення складені на підставі протиправних висновків акту планової виїзної перевірки від 24.12.2010р. № 5540/23-4/36235885. Позивач стверджує, що під час проведення перевірки відповідач використав бухгалтерські та податкові документи, які були вилучені прокуратурою Херсонської області, посадові особи позивача участі у перевірці не брали та не мали можливостей надавати пояснення та первинні фінансово-господарські документи, необхідні для достовірного визначення зобов'язань з податків і зборів, які були предметом вивчення цієї перевірки. Позивач звертає увагу суду, що відповідач висновки акту перевірки не підтвердив первинними документами, а вилучені документи для перевірки використовував вибірково, крім того для нарахування зобов'язань з податків відповідачем використано перекручені дані про обставини здійснення платником податків господарської діяльності. Протиправними, вважає позивач, висновки відповідача стосовно безтоварності поставки товарів окремими контрагентами. Позивач наполягає, що всі товари (роботи, послуги) придбання яких відображено у податковій звітності, були фактично отриманими, використаними для потреб його господарської діяльності, підтверджені належним чином складеними податковими накладними, розрахунки за поставлений товар здійснені переважно у безготівковій формі . Тому позивач вважає, що ним виконані всі вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі - Закон №334) та Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі- Закон№168) для врахування витрат на сплату вартості товару і послуг у складі валових витрат та сплаченого при цьому ПДВ у складі податкового кредиту.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 2 березня 2012р. позов задоволено, скасовані податкові повідомлення-рішення від 17 січня 2011р. №0000083500/0, № 0000062301/0.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.200КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що планова перевірка позивача відповідачем проведена з порушенням порядку і правил проведення вказаних перевірок, та можливістю надати відповідні бухгалтерські документи, які б спростували висновки податкових органів. В складеному акті перевірки працівники ДПІ посилаються на неіснуючі бухгалтерські документи, у той час як наявні бухгалтерські та податкові документи, що містяться у матеріалах справи в акті перевірки не відображені. При аналізі правовідносин з контрагентами - постачальниками стосовно купівлі продажу товарів та послуг податковий орган частину правочинів по одному і тому ж постачальнику по одному і тому ж виду угод визнає нікчемними, а по іншим - приймає до відома, фактично підтверджуючи легітимність цих операцій. Оскільки позивач довів правомірність бухгалтерського обліку, суд вважав необхідним скасувати прийняті податкові повідомлення-рішення.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що у провадженні слідчого відділу прокуратури Херсонської області перебувала кримінальна справа №500034-10, порушена за фактом створення фіктивних декількох підприємств. Під час досудового слідства у вказаній кримінальній справі 3.03.2010р. був проведений обшук та вилучені документи бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Діаніт». Із протоколу обшуку (т.1 а.с.42) вбачається, що документи переважно були вилучені у папках, але які саме документи були вилучені у протоколі не зазначено.

Маючи намір провести планову перевірку підприємства, податковими органами направлено повідомлення №163/23-114 від 26.05.2010р. про початок планової перевірки, однак це повідомлення було повернуто відповідачеві у зв'язку з неврученням та закінченням терміну зберігання у відділені поштового зв'язку.

24 січня 2011р. директор ТОВ «Діаніт»отримав в приміщенні ДПІ у м.Херсоні податкові повідомлення-рішення від 17 січня 2011р.

Відповідно до ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990р. №509-ХІІ (далі Закон №509-ХІІ) право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Враховуючи, що перевірка проводилась у приміщенні прокуратури Херсонській області, до перевірки не залучались представники підприємства, від посадових осіб не отримані пояснення, а тому суд вважав, що не були використані усі первинні документи товариства.

Згідно п.1.2.Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327, зареєстрованого в Мінюсті України 25.08.2005р. за №925/11205 плановою виїзною перевіркою вважається перевірка суб'єкта господарювання щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого суб'єкта господарювання чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Як визначено в ч.1,2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити як назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

А тому судова колегія вважає, що податковим органом не було дотримано строків щодо сповіщення позивача про проведення перевірки. Окрім цього, у акті перевірки відповідач не зазначає спосіб отримання документів для проведення перевірки позивача, перевірка проводиться в супереч вимогам Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства не за місцезнаходженням чи за місцем розташування об'єкта права власності, натомість ДПІ визначає, що проводилась саме планова виїзна перевірка позивача. Недотримання процедури проведення перевірки не дало змоги позивачеві надати всі документи, що пов'язані з обчисленням та сплатою податків, а відповідачеві - не дало змогу забезпечити об'єктивне вивчення всіх обставин ведення господарської діяльності позивача та у законний спосіб визначити розмір належних до сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з наступного.

Перевіряючи відповідності інформації, внесеної до акту перевірки, наявним документам судом були виявлені значні неузгодженості, які ревізор, як у судовому засіданні першої інстанції, так і при розгляді справи в апеляційному суді не змогла пояснити. В свою чергу, позивач в обґрунтування своєї позиції провів систематизований аналіз документів, використаних для нарахування зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартість. За цим аналізом відповідач у акті перевірки посилається на неіснуючі бухгалтерські документи та не приймає до уваги наявні бухгалтерські та податкові документи, що містяться у матеріалах справи.

За правилами ч.1 ст.71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

При аналізі правовідносин з контрагентами-постачальниками стосовно купівлі продажу товарів та послуг податковий орган частину правочинів по одному і тому ж постачальнику по одному і тому ж виду угод визнає нікчемними, а по іншим - приймає до відома чим грубо порушує вимоги чинного законодавства.

За правилами ст.204ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В статті 234ЦК України визначено, що фіктивний є правочин, який вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. А тому право визнання недійсності правочину надано тільки суду, а не податковим органам.

Відповідно до п.2.3.2 Порядку №327 2.3.2. за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Аналізуючи надані до матеріалів справи докази та інші документи, судова колегія приходить до висновку, що під час проведення перевірки ДПІ не забезпечило отримання всіх наявних на той час бухгалтерських та податкових документів позивача, що дозволяло б всебічно вивчити всі обставини здійснення господарської діяльності платника податку та оподаткування їх результатів при складанні податкової звітності.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що дана перевірка проведена ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС не у спосіб, передбачений законом, а тому не може бути визнана законною.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду постановлена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.198,200,206КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС -залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 2 березня 2012р. -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: Н.В. Вербицька

К.В. Кравченко