Постанова № 25622780, 08.08.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2012 № 5028/2/95/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Суліма В.В.

Рєпіної Л.О.

При секретарі судового засідання Серзі І.С.

за участю представників:

від позивача: Михайловський І.В. - за довіреністю

від відповідача 1: Коростенський В.В. - за довіреністю

від відповідача 2: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства Науково-виробничого об'єднання «Чернігівеліткартопля» на рішення господарського суду Чернігівської області від 26.10.2011 року

по справі № 5028/2/95/2011 (суддя Михайлюк С.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»

до 1.Закритого акціонерного товариства «Науково-виробничого об'єднання «Чернігівеліткартопля»;

2.Дочірнього підприємства «Коропський сирзавод» Товариства з обмеженою відповідальністю «Сил»

про стягнення 205 281,67 грн.

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 26.10.2011р. позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з Закритого акціонерного товариства Науково-виробничого об'єднання «Чернігівеліткартопля» та Дочірнього підприємства «Коропський сирзавод» Товариства з обмеженою відповідальністю «Сил» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» 126 265,39 грн. боргу, 9 640,27 грн. - пені, 1 956,36 грн. - 3% річних, 1 627,05 грн. - інфляційних та судові витрати.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Закрите акціонерне товариство Науково-виробниче об'єднання «Чернігівеліткартопля» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 26.10.2011р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду Чернігівської області від 26.10.2011р. прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

На підставі апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства Науково-виробничого об'єднання «Чернігівеліткартопля» на рішення господарського суду Чернігівської області від 26.10.2011 року у справі №5028/2/95/2011, згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом (колегією суддів у складі: головуючого по справі судді - Ткаченка Б.О., суддів Федорчука Р.В., Лобаня О.І) ухвалою від 16.01.2012р. порушено апеляційне провадження.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення господарського суду Чернігівської області від 26.10.2011р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В зв'язку з перебуванням судді-доповідача Ткаченка Б.О. на лікарняному, проведено повторний автоматичний розподіл справи, згідно розпорядження №02-15/163 від 15.03.2012р. Справу №5028/2/95/2011 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий по справі суддя - Жук Г.А., судді - Тарасенко К.В., Яковлєв М.Л.

В зв'язку з перебуванням судді-доповідача Жук Г.А. на лікарняному, проведено повторний автоматичний розподіл справи, згідно розпорядження №02-15/272 від 16.05.2012р. Справу №5028/2/95/2011 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий по справі суддя - Корсакова Г.В., судді - Рєпіна Л.О., Сулім В.В.

Розпорядженням Секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2012р., у зв'язку із знаходженням судді Рєпіної Л.О. на лікарняному, змінено склад судової колегії: головуючий по справі суддя - Корсакова Г.В., судді - Чорногуз М.Г., Сулім В.В.

Розпорядженням Секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2012р., у зв'язку з виходом судді Рєпіної Л.О. з лікарняного, змінено склад судової колегії: головуючий по справі суддя - Корсакова Г.В., судді - Рєпіна Л.О., Сулім В.В.

Закритим акціонерним товариством Науково-виробничим об'єднанням «Чернігівеліткартопля» подано письмові пояснення до апеляційної скарги, в яких відповідач 1 просить рішення господарського суду Чернігівської області від 26.10.2011 року у справі № 5028/2/95/2012 скасувати частково, відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідачів суми основної заборгованості за період з 21.04.2011р. по 21.05.2013р. в розмірі 107 346,02 грн., суми пені в розмірі 8159,77 грн., суми 3% річних в розмірі 1579,31 грн.

Представник відповідача 2 в судове засідання 08.08.2012р. не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Судова колегія вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами справи за відсутності представника відповідача 2, участь якого в засіданні суду обов'язковою не визнавалась.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи 16.04.2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (позивач у справі, лізингодавець за договором) та закритим акціонерним товариством науково-виробничим об'єднанням "Чернігівеліткартопля"(відповідач 1 у справі, лізингоодержувач за договором) укладено договір фінансового лізингу №080415-49/ФЛ-Ю-С, за умовами якого позивач надав відповідачу1 в платне володіння та користування майно, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена в Специфікації (Додаток №2 до договору) для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності відповідача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів. 18.04.2008р товариством з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг" та закритим акціонерним товариством науково-виробничим об'єднанням „Чернігівеліткартопля" підписано та скріплено печатками сторін акт приймання-передачі майна в користування, за яким лізингодавець передав лізингоодержувачу, а лізингоодержувач прийняв у користування наступне майно: ковш універсальний, серійний номер 77671, Франція, 2008р. випуску; захват для тюків, серійний номер 5259, Франція, 2008р. випуску; телескопічний навантажувач, серійний номер 1225624, Франція, 2006р. випуску, б/в. Вартість майна на момент передачі становить 460 119,00грн, в т.ч. ПДВ.

Статтею 3 Договору фінансового лізингу сторони узгодили строки сплати та розмір лізингових платежів, за яким лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до договору) та пунктів 3.4.1.-3.4.5. Договору. Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна; винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.4.1.- 3.4.5. Договору. Загальна вартість майна на момент укладення договору становить 460 119,00грн (чотириста шістдесят тисяч сто дев'ятнадцять гривень). Загальна сума винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно складає 168 129,63грн (сто шістдесят вісім тисяч сто двадцять дев'ять гривень 63 копійки). Платежі за договором здійснюються в національній валюті України (гривнях). Всі платежі здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця у наступному порядку: Лізингоодержувач здійснює платежі за цим Договором відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу). Розмір щомісячного лізингового платежу, що підлягає сплаті на користь лізингодавця, визначається на дату фактичного виконання платежу за встановленою сторонами в п.3.4.1. Договору фінансового лізингу формулою.

Відповідно до п.3.4.3. Договору фінансового лізингу, сторони домовились, якщо строк будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше дня, який передує останньому робочому дню, за яким настає такий неробочий (вихідний, святковий або ін.) день. Сторонами погоджено: Графік сплати лізингових платежів (Додаток №1 до Договору №080415-49/ФЛ-Ю-С від 16.04.2008), Специфікацію (Додаток №2 до Договору №080415-49/ФЛ-Ю-С від 16.04.2008), а також Типову форму довідки про технічний стан предмету лізингу (Додаток №3 до Договору).

12.05.2008р. між позивачем та відповідачем-1 укладено Додаткову угоду до спірного Договору фінансового лізингу, за якою сторони домовились, зокрема, п.18.9. Договору викласти в наступній редакції: в якості додаткового забезпечення виконання лізингоодержувачем умов за цим договором лізингоодержувач зобов'язаний забезпечити укладення договору поруки між лізингодавцем, як кредитором, та дочірнім підприємством "Коропський сирзавод"товариства з обмеженою відповідальністю "СИЛ", як поручителем, по зобов'язаннях лізингоодержувача. У випадку, якщо вищезгаданий договір поруки не буде укладений до 16.05.2008р. лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати даний договір, а лізингоодержувач зобов'язаний повернути майно, отримане в лізинг, протягом 3 робочих днів з дати направлення лізингодавцем повідомлення про розірвання договору та сплати лізингодавцю штрафу у розмірі 20% вартості майна.

17.05.2009, сторони підписали додаткову угоду до спірного Договору, в якій, зокрема, погоджено нову редакцію графіку сплати лізингових платежів. Також між сторонами укладено додаткову угоду від 25.10.2010 до спірного Договору, за якою лізингоодержувач визнав, що станом на 11.10.2010 він має заборгованість за нарахованими та несплаченими лізинговими платежами у розмірі 105 227,72грн. (прострочена заборгованість по відшкодуванню частини вартості майна - 53 780,60грн; прострочена винагорода (комісія) лізингодавцю з урахуванням коригування -51 447,12грн), а також має прострочену заборгованість по сплаті штрафних санкцій загальним розміром 4 667,76грн. Сторони погодили, що зазначена заборгованість сплачується в повному обсязі не пізніше 21.11.2010. У разі несплати лізингодавець нараховує пеню відповідно до умов п.11.2.1. Договору. Одночасно сторони домовились змінити редакцію ст.3 Договору, а саме в п.3.5. встановили, що у разі наявності прострочки по сплаті лізингових платежів згідно графіків сплати №№1 та 2 одночасно, в першу чергу погашається заборгованість за лізинговими платежами згідно графіку №2. Пунктом 5 додаткової угоди до спірного Договору сторони визначили, що з 21.11.2010 лізингоодержувач сплачує поточні (непрострочені) лізингові платежі за договором згідно графіку №1 з коригуванням їх розміру відповідно до п.3.4.3. Договору. Відповідно до п.7 додаткової угоди від 25.10.2010 до спірного Договору, у випадку виникнення заборгованості за лізинговими платежами за графіком №1 та графіком №2 одночасно, на строк понад 30 календарних днів, лізингодавець має право скористатись своїм правом щодо розірвання договору, вилученя майна, має право застосування оперативно-господарських санкцій, передбачених ст.ст.10,16 та п 11.3. Договору та інше. Сторонами погоджено: Графік сплати лізингових платежів №1 та Графік сплати лізингових платежів №2 (Додаток №1 до додаткової угоди від 25.10.2010 до Договору №080415-49/ФЛ-Ю-С фінансового лізингу від 16.04.2008).

Згідно з статтею 3 Договору фінансового лізингу №080415-49/ФЛ-Ю-С від 16.04.2008р. в редакції додаткової угоди від 25.10.2010р. лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) та пунктів 3.4.3. договору. Розмір винагороди (комісії) за отримане в лізинг майно за договором, зазначений у графіку сплати лізингових платежів, може бути збільшений відповідно до умов цього договору та законодавства України. Платежі за договором здійснюються в національній валюті України. Лізингоодержувач здійснює платежі за цим договором відповідно до графіку сплати лізингових платежів додаток № 1 до договору). Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін) день, то лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше дня, який передує останньому робочому дню, за яким настає такий неробочий (вихідний, святковий або ін) день.

В додатку № 1 додаткової угоди від 25.10.2010р. до договору фінансового лізингу від 16.04.2008р. сторони погодили графік сплати лізингових платежів № 1 (авансовий та чергові лізингові платежі) та № 2 (нараховані та несплачені лізингові платежі).

Пунктом 14.8. договору фінансового лізингу від 16.04.2008р. №080415-49/ФЛ-Ю-С сторони погодили, що у разі, коли лізингоодержувач прострочить сплату будь-якого чергового лізингового платежу за цим договором на строк понад 30 днів, лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача дострокової сплати усієї несплаченої на момент направлення відповідної письмової вимоги частини загальної вартості майна, а лізингоодержувач зобов'язаний сплатити її лізингодавцю протягом 10 днів з моменту направлення йому лізингодавцем відповідної письмової вимоги. Цим пунктом встановлено, що з моменту направлення лізингодавцем вищевказаної вимоги строк погашення усієї несплаченої лізингоодержувачем частини загальної вартості майна вважаться таким, що настав.

12.05.2008, між ТОВ "ВіЕйБі Лізинг"(надалі - кредитор) та дочірнім підприємством "Коропський сирзавод" ТОВ "СИЛ" (надалі - поручитель), укладено договір поруки за №080512-43/П, за яким поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання боржником (ЗАТ НВО "Чернігівеліткартопля") усіх грошових зобов'язань за контрактом в повному обсязі. При невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов'язань, виконання яких забезпечується цим Договором, поручитель і боржник відповідають перед кредитором солідарно, тобто кредитор має право на власний розсуд зажадати виконання зобов'язання як від боржника так і від поручителя, як в повному обсязі так і в частині боргу.

Пунктами 6 та 10 Договору поруки сторони обумовили, що поручитель за цим Договором буде залишатися зобов'язаним нарівні з боржником до моменту виконання боржником всіх зобов'язань в повному обсязі. Порука припиняється після виконання боржником в повному обсязі усіх грошових зобов'язань за контрактом; переведенням на іншу особу боргу, якщо поручитель не дав кредитору згоди відповідати за нового боржника; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Предметом позову у даній справі є вимога ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" про стягнення солідарно з відповідачів 127 833,24 грн. основного боргу, який складається з заборгованості по лізинговим платежам по графіку сплати станом на 21.02.2011р. в розмірі 6145,69 грн., станом на 21.03.2011р. в розмірі - 14341,53 грн. та 107 346,02 грн., що відшкодовують частину вартості майна (платежі щомісячно 21 числа за період квітень 2011р. -травень 2013р. згідно з графіком лізингових платежів № 1). Також позивач просить стягнути пеню в розмірі 9943,79 грн., 1987,42 грн. 3% річних, інфляційних збитків в сумі 1665,92 грн. ( з урахуванням уточнень до позовної заяви від 20.10.2011р.)

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем 1 умов договору фінансового лізингу №080415-49/ФЛ-Ю-С від 16.04.2008р. та додаткової угоди від 25.10.2010р. до договору в частині сплати лізингових платежів в установлений договором строк, а відповідач 2 зобов'язався солідарно з боржником виконати обов'язки за договором фінансового лізингу у разі невиконання або неналежного виконання цих обов'язків боржником.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, при цьому виходив з того, що сума боргу по платежу 21.02.2011р. становить 4577,84грн., а не 6145,69грн., зазначених в розрахунку позивачем. Пеня, відсотки річних з суми в розмірі 107346,02грн. пораховані з 21.04.2011р., в той час як початком прострочення є 25.04.2011р. Позивач здійснив нарахування інфляційних за періоди 01.03.2011р.- 20.10.2011р. (на суму 6145,69грн.), 01.04.2011р. -20.10.2011р. (на суму 14341,53грн.). Однак станом на час здійснення розрахунку (20.10.2011р.) індекс інфляції за жовтень 2011р. не опублікований, тому останнім місяцем нарахування інфляційних має бути вересень 2011р. З огляду на зазначене, судом самостійно здійснений перерахунок пені, інфляційних та 3 % річних.

Судова колегія не повністю погоджується з висновками суду першої інстанції та виходить з наступного.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Пункт 3 частини 2 статті 11 зазначеного Закону передбачає, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Матеріали справи свідчать, що відповідач 1, в порушення умов Договору та приписів вищенаведених правових норм свої зобов'язання по сплаті щомісячних лізингових платежів повністю не виконав.

Згідно з позовними вимогами з урахуванням уточнення до позовної заяви, позивач зазначив суму заборгованості відповідача по графіку сплати станом на 21.02.2011р. в розмірі 6145,69грн., станом на 21.03.2011р. -14341,53грн.

Проте, місцевим господарським судом з наявних в матеріалах справи доказів вірно встановлено, що заборгованість відповідача1 по сплаті чергового лізингового платежу 21.02.2011р. становить 4577,84грн., 21.03.2011р. -14341,53грн. (всього 18919,37грн.), що сторонами не заперечується.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача1 на підставі п. 14.8. договору фінансового лізингу від 16.04.2008р. №080415-49/ФЛ-Ю-С 107346,02 грн. платежу, який відшкодовує частину вартості майна (платежі щомісячно 21 числа за період квітень 2011р. -травень 2013р. згідно з графіком лізингових платежів № 1), виходячи з наявності заборгованості відповідача1 по сплаті лізингових платежів на строк понад 30 днів та направлення позивачем відповідачу 1 вимоги № 1076 від 14.04.2011р. про сплату 583563,34грн. викупного платежу, штрафних санкцій, 3%річних, збитків.

Проте, судова колегія з таким висновком суду в цій частині вимог не погоджується з огляду на таке.

Як встановлено колегією суддів під час апеляційного розгляду справи позивач своїм повідомленням № 1210 від 26.04.2011р. керуючись ч.2 ст. 7, п.п. 3,4 ч.2 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», п.п 10.1.1.,10.2.,16.3.2. договору, в зв'язку з наявністю простроченої заборгованості відповідача 1 понад 30 днів повідомив останнього про розірвання (відмову) від договору фінансового лізингу від 16.04.2008р. №080415-49/ФЛ-Ю-С та вимагав повернути предмет лізингу.

16.05.2011р. за актом прийому-передачі майна за договором фінансового лізингу від 16.04.2008р. №080415-49/ФЛ-Ю-С відповідачем 1 майно було повернуто позивачу.

Відповідно до п. 16.3.2. договору на вимогу лізингодавця цей договір може бути достроково розірваний ним у односторонньому порядку у випадку, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого в графіку сплати лізингових платежів ( додаток № 1 до договору).

Пунктом 14.3. договору передбачено, що у випадку неплатоспроможності лізингоодержувача лізингодавець може розірвати даний договір, після чого вилучити майно і одержати всю суму заборгованості за лізинговими платежами і штрафні санкції згідно п. 11.2. договору.

Таким чином, оскільки договір фінансового лізингу від 16.04.2008р. №080415-49/ФЛ-Ю-С був розірваний, предмет лізингу було повернуто позивачу та право власності на предмет лізингу до відповідача 1 не перейшло, то судова колегія вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення 100 463,28 грн. платежу, який відшкодовує частину вартості майна (платежі щомісячно 21 числа за період травень 2011р. -травень 2013р. згідно з графіком лізингових платежів № 1). З урахуванням положень п. 14.3. договору підлягає задоволенню вимога позивача щодо стягнення з відповідача1 заборгованості по сплаті лізингового платежу за квітень 2011р. в розмірі 6882,74 грн., строк сплати якого настав 21.04.2011р., до моменту розірвання договору.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню частково в розмірі 25 802,11 грн. ( 18919,37грн.+ 6882,74 грн.).

Таким чином, рішення місцевого господарського суду в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 100 463,28 грн. підлягає скасуванню.

Судова колегія не приймає до уваги доводи скаржника щодо невідповідності п.3.4.1. договору фінансового лізингу в частині коригування лізингових платежів на зміну курсу гривні до долара США вимогам законодавства, оскільки положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 26.12.2011р. у справі № 16/23пд/2011.

Визначення (обчислення) лізингових платежів у іноземній валюті та з урахуванням «коефіцієнту корегування», в основу якого покладено курс гривні стосовно долара США, не суперечить ні чинним приписам ЦК України, а ні положенням постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 № 1998 «Про удосконалення порядку формування цін», оскільки Закон України «Про ціни та ціноутворення» не дає підстав для висновку про державне регулювання винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане у лізинг майно.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2012р. у справі № 11/267 за позовом Закритого акціонерного товариства науково-виробничого об'єднання «Чернігівеліткартопля» до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - дочірнє підприємство"Коропський сирзавод" ТОВ "СИЛ" про визнання недійсними додаткових угод, договору фінансового лізингу від 16.04.2008р. №080415-49/ФЛ-Ю-С недійсним частково та стягнення надмірно сплачених коштів, скасована постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2012р. та залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2011р., яким в позові Закритому акціонерному товариству науково-виробничого об'єднання «Чернігівеліткартопля» відмовлено.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею), у відповідності до ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 11.2.1. договору фінансового лізингу від 16.04.2008р. №080415-49/ФЛ-Ю-С передбачена відповідальність лізингоодержувача за порушення обов'язку з своєчасної сплати лізингових платежів, передбачених пунктом 3.1. договору, графіком сплати лізингових платежів та інших платежів у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від непогашеної заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем нарахована пеня у розмірі 9943,79грн. за прострочення сплати відповідачем 1 лізингових платежів по графіку сплати на 21.02.2011р., на 21.03.2011р., та за прострочення сплати 107346,02 грн. платежу, який відшкодовує частину вартості майна ( згідно розрахунку в уточненнях до позовної заяви).

З огляду на встановлені вище обставини справи та вимоги законодавства, здійснивши власний перерахунок пені з урахуванням розміру заборгованості відповідача 1 та дати її виникнення по кожному лізинговому платежу окремо та з урахуванням строку нарахування пені, встановленого ч.6 ст. 232 ГК України, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача 1 становить 1994,18 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 пені в розмірі 7949,61 грн. (9943,79 грн.- 1994,18 грн.) задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховані 1665,92грн. інфляційних та 1987,42грн. 3% річних. Позивач здійснив нарахування інфляційних за періоди 01.03.2011р.- 20.10.2011р., 01.04.2011р. -20.10.2011р., 01.05.2011р.-30.06.2011р., 01.09.2011р. - 30.09.2011р.

За перерахунком апеляційного суду, з урахуванням дати виникнення заборгованості по оплаті лізингових платежів, виходячи з розміру заборгованості, згідно з вимогами, викладеними у листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», розмір інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача 1 становить 234,36 грн. за загальний період з 01.03.2011р. по 30.09.2011р.

З огляду на зазначене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 інфляційних в розмірі 1431,56 грн.(1665,92 грн. - 234,36 грн. ) задоволенню не підлягають.

Згідно з здійсненим судом апеляційної інстанції розрахунком, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в розмірі 444,72 грн. В решті суми 3% річних в розмірі 1542,70 грн. (1987,42 грн. - 444,72 грн.) позов задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, солідарна відповідальність означає, що у разі невиконання боржником основного зобов'язання, кредитор має право вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково як від боржника, так і від поручителя, або від них обох разом.

При цьому Цивільний кодекс України встановлює рівний обсяг відповідальності поручителя та боржника перед кредитором, якщо інше не передбачено договором поруки. Це означає, що у разі невиконання боржником основного зобов'язання, поручитель зобов'язаний сплатити кредитору не лише основну суму боргу, але й неустойку, проценти та відшкодувати завдані невиконанням збитки. При цьому розмір неустойки, процентів та збитків визначається відповідно до положень основного зобов'язання, укладеного між кредитором та боржником.

Відповідно до п. 2 договору поруки за №080512-43/П від 12.05.2008р. поручитель (відповідач2) зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання боржником (ЗАТ НВО "Чернігівеліткартопля") усіх грошових зобов'язань за контрактом в повному обсязі, а саме: сплату кредитору лізингових платежів у встановлені контрактом строки (вказаний розмір лізингових платежів відповідно до умов контракту може бути збільшений); сплату кредитору пені за затримку сплати лізингових платежів; сплату кредитору штрафних санкцій, збитків, усіх інших виплат, сплата яких покладається на боржника у відповідності до положень контракту. Згідно з листом від 10.10.2010р. відповідач2, як поручитель по зобов'язаннях лізингоодержувача надав згоду на збільшення обсягу його відповідальності внаслідок укладення відповідних додаткових угод.

Згідно з п.3 договору поруки при невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов'язань, виконання яких забезпечується цим Договором, поручитель і боржник відповідають перед кредитором солідарно, тобто кредитор має право на власний розсуд зажадати виконання зобов'язання як від боржника так і від поручителя, як в повному обсязі так і в частині боргу.

Пунктами 6 та 10 Договору поруки сторони обумовили, що поручитель за цим Договором буде залишатися зобов'язаним нарівні з боржником до моменту виконання боржником всіх зобов'язань в повному обсязі. Порука припиняється після виконання боржником в повному обсязі усіх грошових зобов'язань за контрактом; переведенням на іншу особу боргу, якщо поручитель не дав кредитору згоди відповідати за нового боржника; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

З матеріалів справи вбачається, що порука не припинена.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме підлягає стягненню солідарно з відповідачів на користь позивача 25 802,11 грн. основного боргу, 1994,18 грн. пені, 234,36 грн. інфляційних та 444,72 грн. 3% річних. В решті позовних вимог позов задоволенню не підлягає.

Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення солідарно з відповідачів 100463,28 грн. основного боргу, 7646,09 грн. пені, 1392,69 грн. інфляційних та 1511,64 грн. 3% річних.

Доводи скаржника про те, що представник позивача Поштар Т.П. не мала повноважень частково відмовлятись від позовних вимог та відповідно підписувати уточнення до позову не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки заявою про уточнення до позовної заяви представником позивача було зменшено розмір позовних вимог, а довіреність від 24.12.2010р., видана позивачем Поштар Т.П. на представлення інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», не містить обмежень повноважень Поштар Т.П. на зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення від 26.10.2011р. прийняте господарським судом Чернігівської області з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та підлягає частковому скасуванню. Апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства Науково-виробничого об'єднання «Чернігівеліткартопля» задовольняється частково.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства Науково-виробничого об'єднання «Чернігівеліткартопля» на рішення господарського суду Чернігівської області від 26.10.2011 року у справі № 5028/2/95/2011 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 26.10.2011 року у справі № 5028/2/95/2011 скасувати частково.

3. Резолютивну частину рішення господарського суду Чернігівської області від 26.10.2011 року викласти в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Закритого акціонерного товариства Науково-виробничого об'єднання «Чернігівеліткартопля» (15552, Чернігівська область, Чернігівський район, смт. Седнів, вул. Я. Лизогуба,13, ідент. код 00497377) та Дочірнього підприємства «Коропський сирзавод» Товариства з обмеженою відповідальністю «Сил» (16200, Чернігівська область, Коропський район, смт. Короп, вул. Дачна,25, ідент. код 30894726 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська,21-Г, ідент. код 33880354) 25 802,11 грн. боргу, 1994,18 грн. пені, 234,36 грн. інфляційних втрат та 444,72 грн. - 3% річних.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства Науково-виробничого об'єднання «Чернігівеліткартопля» (15552, Чернігівська область, Чернігівський район, смт. Седнів, вул. Я. Лизогуба,13, ідент. код 00497377) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська,21-Г, ідент. код 33880354) 142,37грн. державного мита та 23,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Коропський сирзавод» Товариства з обмеженою відповідальністю «Сил» (16200, Чернігівська область, Коропський район, смт. Короп, вул. Дачна,25, ідент. код 30894726) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська,21-Г, ідент. код 33880354) 142,37грн. державного мита та 23,60грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.»

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська,21-Г, ідент. код 33880354) на користь Закритого акціонерного товариства Науково-виробничого об'єднання «Чернігівеліткартопля» (15552, Чернігівська область, Чернігівський район, смт. Седнів, вул. Я. Лизогуба,13, ідент. код 00497377) 705,75 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити господарському суду Чернігівської області.

6. Матеріали справи № 5028/2/95/2011 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя Корсакова Г.В.

Судді Сулім В.В.

Рєпіна Л.О.