Рішення № 25621975, 07.08.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-68/8929-2012 07.08.12

За позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»простягнення 7.605,79 грн. в порядку регресу,

Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: Поліщук О. О., за довіреністю,від відповідача: Лисенко В. А., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»про стягнення 7.605,79 грн. в порядку регресу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 7.605,79 грн., як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2012 порушено провадження у справі № 5011-68/8929-2012 та призначено до розгляду на 23.07.2012.

У судовому засіданні, що відбулося 23.07.2012 було оголошено перерву до 07.08.2012.

Позивач у судових засіданнях підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти заявлених позовних вимог заперечував та просив у їх задоволені відмовити, посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні докази керування громадянином ОСОБА_3 автомобілем «Мерседес»д.н. НОМЕР_1 на законних підставах, а отже відсутні підстави кваліфікувати ДТП, що сталася 18.05.2009 страховим випадком.

У судовому засіданні 07.08.2012 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» та ОСОБА_4 (далі -страхувальник) 03.06.2008 було укладено договір добровільного страхування автотранспорту № 19G-0201888 (далі -Договір) за яким було застраховано автомобіль марки «Daewoo Lanos»державний номер НОМЕР_3.

Рішенням загальних зборів акціонерів було змінено організаційно-правову форму позивача з Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»на Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(далі -позивач), про що внесено відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В місті Києві 18.05.2009 на проспекті Ватутіна сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю транспортного засобу марки «Daewoo Lanos»державний номер НОМЕР_3, який належить на праві власності страхувальнику та перебував під його керуванням та транспортного засобу марки «Мерседес»д.н. НОМЕР_1, який належить на праві власності ТОВ «Краз Лізинг»та перебував під керуванням водія ОСОБА_3

Внаслідок зазначеного ДТП було пошкоджено автомобіль марки «Daewoo Lanos»державний номер НОМЕР_3, який належить на праві власності страхувальнику.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 23.06.2009 у справі № 3-3607/09 ОСОБА_3 визнано винними у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

З метою визначення вартості матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля марки «Daewoo Lanos»державний номер НОМЕР_3, позивач замовив у Товариства з обмеженою відповідальністю «Естімейт»звіт про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу. Згідно зі звітом № 4158 від 03.06.2009 вартість матеріального збитку в результаті ДТП з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 9.273,59 грн.

Судом установлено, що позивач відповідно до страхового акту № 79555 від 17.06.2009, звіту № 4158 від 03.06.2009 та на підставі заяви страхувальника виплатив страхове відшкодування у розмірі 7.605,79 грн., про що свідчить видатковий касовий ордер № 1192 від 22.07.2009.

Транспортний засіб марки «Мерседес» д.н. НОМЕР_1, який належить на праві власності ТОВ «Краз Лізинг», що на час скоєння ДТП перебував під керуванням водія ОСОБА_3, застраховано у відповідача згідно полісу № ВС/4013938 (1 типу), що підтверджується матеріалами справи.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача вимогу № 79555 від 23.02.2010 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 7.855,79 грн., що була отримана уповноваженим представником відповідача 15.03.2010, про що свідчить відмітка про отримання на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Проте, станом на момент звернення позивача до суду та станом на день винесення судом рішення, відповіді на зазначену заяву відповідачем не надано, виплати страхового відшкодування в порядку регресу не здійснено.

Згідно з ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 "Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди"визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа чи громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ч.1 статті 1172 ЦК України).

Судом встановлено, що на момент ДТП винна особа ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах із ТОВ «Краз Лізинг», а саме працював на посаді водія та під час ДТП виконував свої трудові обов'язки, що встановлено постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 23.06.2009 у справі № 3-3607/09. Доказів зворотнього відповідачем до суду не надано.

Відтак, враховуючи положення ст.ст. 1172 та 1187 ЦК України ТОВ «Краз Лізинг»є особою, що відшкодовує завдану ОСОБА_3 шкоду. Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України у своїх постановах від 30.07.2009 у справі № 9/57-31/353 від 04.11.2010 та у справі № 14/222 від 11.05.2011 у справі № 18/1091.

Встановлені вище обставини, спростовують доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву стосовного того, що в матеріалах справи відсутні докази керування громадянином ОСОБА_3 автомобілем «Мерседес»д.н. НОМЕР_1 на законних підставах та щодо відсутності підстав кваліфікувати ДТП, що сталася 18.05.2009 страховим випадком.

При цьому матеріалами справи підтверджується, що цивільна відповідальність власника транспортного засобу «Мерседес»д.н. НОМЕР_1, застрахована у відповідача згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/4013938.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Підпунктом 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза -це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих (12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів").

Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним відповідачем зі своїм страхувальником, ліміт відповідальності по майну -25.500 грн., розмір франшизи становить 0 грн.

Відтак, відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.

З урахуванням наведеного суд, враховуючи встановленні обставини справи та зважаючи на те, що відповідач є винною особою за збитками, які заподіяні працівником ТОВ «Краз Лізинг»ОСОБА_3, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заподіяної шкоди в розмірі 7.605,79 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували правомірність та обґрунтованість заперечення проти задоволення позовних вимог.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги, щодо стягнення з відповідача шкоди в порядку регресу в розмірі 7.605,79 грн., підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»(01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 48А, код ЄДРПОУ 20113829) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3, код ЄДРПОУ 25965081) страхове відшкодування в розмірі 7.605 (сім тисяч шістсот п'ять) грн. 79 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1.609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.08.2012.

Суддя Ониськів О.М.