Рішення № 25621642, 06.08.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.08.12р. Справа № 39/5005/4527/2012

За позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод з ремонту

до Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" , м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним договору застави

Суддя Ліпинський О.В.

Представники:

від позивача: Лущик О.А. дов. від 28.05.2012 р. № 32 представник

Даценко К.І. дов. від 21.03.2012 р. № 12 представник

від відповідача: Пивоварчук А.С. дов. № 59 від 23.04.2012 р. представник

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництву пасажирських вагонів" (надалі Позивач) звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства „Банк Кредит Дніпро" (надалі Відповідач), в якому з урахуванням поданих доповнень, просить суд:

- визнання недійсним договір застави № 181207-З/1, укладений між Відкритим акціонерним товариством "Дніпропетровський завод ремонту та будівництва пасажирських вагонів" (Заставодавець) та Закритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Кредит-Дніпро" (Заставодержатель), посвідчений 18.02.2007 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М. за реєстровим номером № 5433, повністю та, зокрема, в частині останнього 10 абзацу пункту 1.2. та пункту 6.8. вказаного Договору.

Заявлені позовні вимоги, вмотивовані тим, що договір застави № 181207-З/1 був укладений із порушенням норм ст. 98 Цивільного кодексу України, з перевищенням повноважень спостережної ради товариства позивача та за відсутності надання попереднього погодження загальних зборів акціонерів та правління товариства позивача. Окрім того, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на суперечність умов договору, правової природи застави та поруки.

Відповідач проти позову заперечу, посилаючись на те, що спірний договір укладено на підставі рішення Спостережної ради Позивача, яка діяла у відповідності до компетенції, визначеної Статутом товариства. Заперечуючи проти заявленого позову, Відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності щодо вимог Позивача про визнання недійсним спірного договору від 18.02.2007 року.

Позивачем подана заява про відновлення пропущеного строку позовної давності, за змістом якої він просить визнати причину пропуску строку для звернення з вимогою про визнання спірного договору недійсним поважною, та захистити порушене право шляхом задоволення позову.

В судовому засіданні 02.08.2012 року оголошувалася перерва до 06.08.2012 року, згідно ст.. 77 ГПК України.

В засіданні суду 06.08.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як убачається з матеріалів справи, 18.12.2007 року між Закритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Кредит-Дніпро" (теперішня назва -Публічне акціонерне товариство "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО"), за договором -Заставодержатель, та Відкритим акціонерним товариством "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" (теперішня назва -Публічне акціонерне товариство "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів"), Заставодавець, був укладений Договір застави № 181207-3/1.

Відповідно до умов Договору застави, його укладено з метою забезпечення повного і своєчасного повернення кредиту, наданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Транс-Кредит" (код 20279978) (Боржник) за Договором про надання траншевої мультивалютної кредитної лінії № 181207-Л від 18.12.2007 року та додатковими угодами до нього, для ведення статутної поточної діяльності, в тому числі поповнення обігових коштів з лімітом кредитування у сумі еквівалентній 40 000 000 (сорока мільйонам) грн. 00 коп., зі строком погашення отриманих кредитів відповідно до п. 4.1. Кредитного договору, зі строком дії Кредитного договору по 14.12.2010 року, згідно до п. 9.1. Кредитного договору.

Договір застави нотаріально посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Верба В.М. за реєстровим номером 5433.

Від імені Позивача (Заставодавця), спірний договір підписано головою правління Шатохінм Анатолієм Георгійовичем.

Заставна вартість предметів застави визначена в договорі за погодженням та має загальну суму 2 220 381 (два мільйони двісті двадцять тисяч триста вісімдесят одна) грн. 99 коп., що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Універсальна, буд. 10д.

Предметом застави є:

№ п/пІнвентарний номерНазваВартість, грн1.24428Площадка ґрунтовки з напольною витяжкою11 536,032.40297Вакуумна установка підсосу пилу18683,333.40098Вакуумна установка підсосу пилу18683,334.40303Вакуумна установка підсосу пилу18683,335.40806Установка покрасочна для фарбування поверхонь86172,476.40807Установка покрасочна для фарбування поверхонь86172,477.42467Фільтр вологовиокремлювач ФВ-512865,008.46803Камера покрасочна60366,689.46804Камера покрасочно-сушильна моделі ПЛ-301377462,5710.46843Фільтр вологовиокремлювач ФВ-512035,0011.46853Система вентиляції від покрасочної камери14474,5512.49520Пилосос промисловий GB-93344167,7013.49521Пилосос промисловий GB-93358522,9514.50174Візок для фарбування кутків вагону1498,5015.50175Візок для фарбування кутків вагону1598,5016.78163Візок пересувний 1748,3517.78164Візок пересувний1748,3518.78165Візок пересувний1748,3519.78166Візок пересувний1748,3620.78167Візок пересувний1748,3621.78168Візок пересувний1748,3622.80075Візок велосипедний3879,0023.80076Візок велосипедний 3879,0024.80077Візок велосипедний3401,0025.80085Ящик для зберігання лако-фарбих матеріалів1804,9626.80086Ящик для зберігання лако-фарбих матеріалів1804,9627.49016Установка для фарбування під високим тиском86171,3328.40812Установка комбін. для очищення повітря12144,6929.46844Установка для нанесення гелькоутів108340,0030.46845Установка для нанесення смоли66670,0031.46860Установка для нанесення стекло пласт. GLAS CRAF74082,3132.46864Газокалориф. установка та система вентиляції6999,8733.49531Газокалорифер № 34632,0034.67853Мішалка пневматична676,2435.67867Машина пневмополірув. Comaria 9076614,0836.70060Камера фарбування та сушки моделей15575,5537.70061Стелаж стоєчн.4-ярусний довж. 6 м345,5838.70069Стелаж стоєчн. довж. 11,5 м777,5639.78130Стелаж10932,2340.78172Витяжна шафа на ділянці інтер'єру 4035,8341.82203Кондиціонер 403,73Згідно матеріалів справи спостережною радою товариства Позивача 12.12.2007 р. (том. 2, а.с. 5-8) прийнято рішення про передачу вказаного майна у заставу Відповідачу, та уповноваження голови правління товариства на підписання всіх документів, пов'язаних з оформленням застави.

Господарський суд дійшов висновку щодо ґрунтовності заявленого позову, та наявності підстав для визнання спірного договору застави недійсним. Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд виходить з наступного.

За своєю правовою природою, застава є способом відчуження майна та здійснення власником правомочності розпоряджатися належним йому майном шляхом передачі цього майна у власність іншої особи -кредитора під відкладальною умовою не погашення боргу у спосіб встановлений ст. ст. 589, 590, 591 ЦК України, зокрема, шляхом добровільної передачі чи звернення стягнення.

Згідно приписів ч. 2 ст. 98 ЦК України, рішення про відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів загальних зборів учасників товариства.

З урахуванням нормативних положень ч. 1 ст. 190, ч.ч. 1 та 2 ст. 191 ЦК України, ч. 2 ст. 145 ГК України, вартість майна товариства в розумінні ст. 98 ЦК України повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Відповідно до оспорюваного правочину, вартість предмета застави, визначена в п. 1.7. Договору за погодженням сторін, становить 2 220 381,99 грн.

Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості майна товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства. Активи (майно і в тому числі майнові вимоги) товариства відображаються у статтях активу балансу за кодами 010, 020, 030, 035, 040, 045, 050, 060, 100, 110, 120, 130, 140, 150, 160, 170, 180, 190, 200, 210, 230, 240, 250. Зобов'язання товариства та забезпечення майбутніх витрат і платежів товариства визначаються у статтях пасиву балансу за кодами 400, 410, 420, 440, 450, 460, 470, 500, 510, 520, 530, 540, 550, 560, 570, 580, 590, 600, 610.

Балансова (залишкова) вартість основних засобів, до якої відносяться об'єкти застави, і яка відображена в балансі підприємства, є балансовою вартістю, щодо якої існують обмеження в статуті Позивача в розрізі розмежування компетенції органів управління товариства про прийняття рішення про відчуження майна залежно від вартості всього майна товариства.

Матеріалами справи встановлено, що згідно балансів Товариства на 31.12.2007 р. та 30.09.2007 р., що діяв на дату укладання договору застави та прийняття рішення наглядовою радою 12.12.2007 р., чиста вартість активів товариства позивача складала мінус 41 761 800,00 грн., а чиста вартість активів станом на 31.12.2006 р. -мінус 85 466 000,00 грн.

Розрахунок підтверджений довідками розрахунку вартості чистих активів станом на 31.12.2007 р. та 30.09.2007р. за № 233/135 від 31.07.2012 р. в двох екземплярах, що наявні в матеріалах справи. Зазначений розмір відповідає даним, наведеним у балансах товариства Позивача на кінець 30.09.2007 р. та 31.12.2007 р. - фактично, це сума власного капіталу, тобто підсумок першого розділу пасиву балансу (рядок 380).

Рядок 380 відображає власний капітал та розмір чистих активів -це активи підприємства за вирахуванням його зобов'язань. Порядок визначення чистих активів наведено в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 19 "Об'єднання підприємств", затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 07.07.99 р. № 163, та Методичних рекомендаціях щодо визначення вартості чистих активів акціонерних товариств, затверджені рішенням Держкомісії з цінних паперів та фондового ринку "Про схвалення Методичних рекомендацій щодо визначення вартості чистих активів акціонерних товариств" від 17.11.2004 р. № 485.

Тобто вартість майна Позивача мала від'ємне значення, зобов'язання було більше ніж активів на зазначену від'ємну різницю. На підставі вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку про те, що будь-яке відчуження майна (передача його у заставу) можливо було виключно за попереднім погодженням загальних зборів акціонерів товариства позивача, оскільки таке відчуження впливало на платоспроможність товариства. Приймаючи таке рішення, загальні збори реалізували б виключну компетенцію, і такі повноваження не могли бути навіть делеговані іншим органам -наглядовій раді чи правлінню товариства позивача.

Доказів прийняття рішення вищого органу акціонерного товариства щодо відчуження (передачі в заставу) майна Позивача, суду не надано.

Наведені вище обставини, дають підстав для висновку, що Спостережна рада при прийнятті Рішення від 12.12.2007 фактично підмінила компетенцію Загальних зборів акціонерів щодо прийняття рішень про відчуження (передачу в заставу) майна вартістю понад 50% майна товариства, а також компетенцію правління щодо надання повноважень Голові правління Шатохіну А.Г. на укладення відповідного договору, що є порушенням приписів ст. ст. 97, 99, 160 ЦК України, вийшла за межі своїх повноважень.

При цьому, в даному випадку виконання Спостережною радою функцій Правління суперечить компетенції Спостережної ради, а саме: контролю за діяльністю виконавчого органу та захисту прав акціонерів, що передбачено ст. 160 ЦК України, п. 8.3.1 Статут позивача.

Частиною 6 статті 46 Закону України "Про господарські товариства" встановлено заборону участі членів спостережної ради в діяльності виконавчого органу товариства, що також свідчить про чітке розмежування законодавцем функцій органу контролю й регулювання діяльності товариства та виконавчим органом товариства, роботою якого керує Голова правління.

Суд спростовує доводи Відповідача щодо наявності права Голови правління ВАТ "Дніпропетровський завод ремонту та будівників пасажирських вагонів" самостійно укладати спірний договір, оскільки таке твердження є помилковим і не відповідає вимогам законодавства, що регулює спірні відносини.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 92, ст. 154 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом; орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень; установчим документом акціонерного товариства є його статут; статут акціонерного товариства, крім відомостей, передбачених ст. 88 цього Кодексу, має містити, зокрема, відомості про склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень.

Статутом позивача передбачено такі його органи -загальні збори акціонерів та правління як виконавчий орган. Зазначене статутне положення не суперечить нормам статей 97, 99, 161 ЦК України, згідно з якими управління товариством здійснюють його органи (загальні збори і виконавчий орган); загальні збори створюють виконавчий орган в складі однієї або кількох осіб і він приймає рішення від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом товариства і законом; виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Голова правління Шатохін А.Г. не є самостійним органом управління, бо останній складається не з однієї, а кількох осіб (п. 8.4.1, 8.4.4 Статуту Позивача), а тому для набуття товариством цивільних прав та обов'язків він повинен був виносити відповідні питання на розгляд засідання правління (ч. 2 ст. 99, ст. 161 ЦК України). Такої ж позиції дотримується Верховний суд України у своїй постанові від 21.12.2006 р. зі справи № 97/9-2005.

Проте засідання Правління для вирішення питання про уповноваження голови правління на укладення спірного договору не скликалися, рішення ними не приймалося.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1), особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2), волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3).

Згідно ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Згідно ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За відсутності рішення Загальних зборів акціонерів та Правління позивача на відчуження (передачу в заставу) майна та укладення спірного договору, сторони не набули цивільних прав та обов'язків, що виникають з оспорюваного правочину -договору застави, оскільки Спостережна рада та Голова правління позивача при здійсненні дій, направлених на укладення оспорюваного правочину, діяли не у відповідності з повноваженнями, визначеним установчими документами та законом.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (ч. 3 ст. 92 ЦК України). Оскільки обмеження повноважень щодо представництва у спірних правовідносинах встановлено законом, Відповідач повинен був знати про такі обмеження. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження.

Статтею 241 ЦК України визначено, що вчинення представником правочину із перевищенням повноважень не створює жодних юридичних наслідків для довірителя за виключенням випадку наступного схвалення правочину.

Матеріалами справи не містять доказів наступного схвалення безпосередньо уповноваженим органом -загальними зборами акціонерів Позивача, вчиненого Головою правління спірного правочину, а отже, такий договір не створює жодних юридичних наслідків.

Заперечуючи проти заявленого позову, Відповідач посилаються на пропуск Позивачем позовної давності, про застосування якої подав відповідні заву, яку мотивовано обізнаністю Позивача про існування спірного договору в момент його укладення (18.12.2007), та у травні 2008 року, під час складання акту обстеження заставного майна від 26.05.2008 року.

Відповідно до приписів ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 260 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі до винесення судом рішення, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

Положеннями ч. 5 ст. 267 ЦК України, визначено, що в разі якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вище встановлено судом, спірний договір застави був вчинений головою правління товариства без наявності попередньої згоди, та наступного його схвалення самим товариством в особі його уповноважених органів, а отже, про існування вказаного договору, та відповідно порушення свого права, товариство під час укладення цього правочину обізнано не було.

Про існування спірного договору, товариство дізналося лише після отримання його копії від Відповідача 09.09.2009 року, при цьому, твердження Відповідача щодо обізнаності про існування цього договору ще під час складання акта обстеження схоронності предмета застави, є хибним, оскільки даний документ не виражає дію Позивача щодо узгодження договору застави, та не підтверджує безпосередню наявність у позивача та його обізнаність зі змістом цього договору.

Відсутність договору застави у Позивача опосередковано підтверджується довідкою головного бухгалтера товариства від 03.08.2012 р. № 2033/140.

Зазначена вище довідка приймається судом як доказ необізнаності товариства Позивача з фактом укладення спірного договору, адже за даним цього документа, товариством не вівся аналітичний облік забезпечень за наданим забезпеченням -спірним договором застави, внаслідок чого, в бухгалтерському обліку товариства відсутні дані про нього, не занесені дані про передачу майна в заставу на забалансовому рахунку 05 "Гарантії та забезпечення надані" згідно з Наказом Міністерства фінансів України 30.11.99 № 291 "Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організації", що є обов'язковим для всіх юридичних осіб незалежно від форми власності.

З урахуванням наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що пропуск Позивачем строку позовної давності, стався не з вини товариства -юридичної особи, а внаслідок неналежного виконання Головою правління Шатохіним А.Г. посадових обов'язків та непредставлення документів про обтяження заставою майна Позивача, в зв'язку з чим, суд вважає поважними причини пропущення позовної давності, а порушене право таким, що підлягає захисту.

На підставі викладеного та з урахуванням встановлених обставин, господарський суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у справі, в тому числі витрати по сплаті судового збору за подання позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним Договір застави № 181207-З/1, укладений між Відкритим акціонерним товариством "Дніпропетровський завод ремонту та будівництва пасажирських вагонів" та Закритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Кредит-Дніпро", посвідчений 18.02.2007 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М. за реєстровим номером № 5433, повністю та, зокрема, в частині останнього 10 абзацу пункту 1.2. та пункту 6.8. вказаного Договору.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Банк Кредит Дніпро" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 17, код ЄДРПОУ 14352406) на користь Публічного акціонерного товариства „Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Універсальна, 10, код ЄДРПОУ 00554514) 1073 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, видати наказ.

Повернути Публічному акціонерному товариству „Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Універсальна, 10, код ЄДРПОУ 00554514) з державного бюджету 21 грн. 00 коп. зайво сплаченого судового збору, перерахованого згідно платіжного доручення № 61089 від 18.04.2012 року.

Суддя О.В. Ліпинський

Повне рішення складено 13.08.2012