Постанова № 25621447, 08.08.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2012 р. Справа № 5009/736/12 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. -головуючий, Жукової Л.В. (доповідач), Студенця В.І.,

розглянувши касаційну скаргувідкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"на рішеннягосподарського суду Запорізької області від 05.04.2012 р.та постановуДонецького апеляційного господарського суду від 30.05.2012 р.у справі № 5009/736/12 господарського суду Запорізької областіза позовомдержавного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Дніпровської електроенергетичної системи міста Запоріжжядовідкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"пророзірвання договору № 02/325-99 від 01.08.1999 р. оренди державного майна (нежитлового приміщення); зобов'язання ВАТ "Запоріжжяобленерго" надати позивачу для підписання два примірники оформлених актів приймання-передачі з оренди нерухомого майна: будівлі Літера А-1, приміщення з № 1 по № 19 включно, загальною площею 251,9 кв. м. та виселення відповідача з орендованого приміщення в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: Калугіна Г.Б. (дов. від 26.01.2012р.);

відповідача: не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.04.2012 року (суддя О.В. Яцун) у справі №5009/736/12 позовні вимоги Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Дніпровської електроенергетичної системи м.Запоріжжя (далі - ДП "НЕК "Укренерго" в особі Дніпровської електроенергетичної системи) до відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" м.Запоріжжя (далі - ВАТ "Запоріжжяобленерго") про розірвання договору оренди №02/325-99 від 01.08.1999р.; зобов'язання ВАТ "Запоріжжяобленерго" надати позивачу для підписання два примірники оформлених актів приймання-передачі з оренди нерухомого майна та виселення відповідача з орендованого приміщення задоволено частково та зобов'язано відповідача звільнити орендовану будівлю літера А-1, приміщення з №1 по №19 включно, загальною площею 251,9кв.м., що розташована за адресою: Запорізька область, м.Мелітополь, проспект 50-річчя Перемоги, буд. 36/13, шляхом виселення в добровільному порядку протягом 10 днів із дня набрання рішення законної сили. Рішення мотивоване встановленим судом першої інстанції фактом припинення договору оренди державного майна (нежитлового приміщення) №02/325-99 від 01.08.1999р. - з 01.02.2012р. та невідповідністю вимог позивача в частині зобов'язання відповідача оформити та надати для підписання позивачу акти приймання-передачі способам захисту прав чи інтересів, визначених у ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.05.2012 року (головуючий суддя: О.А. Скакун, судді: Н.В. Ломовцева, Н.М. Принцевська), рішення господарського суду Запорізької області від 05.04.2012 року у справі №5009/736/12 - залишено без змін, апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м.Запоріжжя залишено без задоволення.

Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 05.04.2012 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.05.2012 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що господарськими судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

В судове засідання представники відповідача не з'явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за відсутності представників відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, 01.08.1999р. між Дніпровською електроенергетичною системою, що діяла на підставі доручення від імені Національної енергетичної компанії "Укренерго" (Орендодавець) та ДАЕК "Запоріжжяобленерго" (Орендар), правонаступником якого є позивач у даній справі, укладений договір №02/325-99 оренди державного майна (нежитлового приміщення), відповідно до п.1.1 якого Орендодавець передає Орендарю в строкове платне користування нежитлові приміщення в будинку №113-а по вулиці Краснофлотській м.Мелітополя Запорізької області, загальною площею 245,3 кв.м. для використання під офіс Мелітопольських електричних мереж Дніпровської ЕС.

Відповідно до п.2.1 договору, вступ орендаря у користування майном настає одночасно із підписанням сторонами акту прийому-передачі приміщення.

На виконання вищевказаного пункту, позивач 01.09.1999 року передав відповідачу об'єкт оренди за відповідним актом приймання-передачі.

Відповідно до п.10.1 договору, строк його дії встановлений з 01.08.1999р. по 31.12.2001р.

Пунктом 10.5 договору сторони визначили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на термін один рік на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Пунктом 10.7 договору оренди встановлено, що дія договору оренди припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Договір підписаний з протоколом розбіжностей від 04.10.1999р. в частині пункту 3.3 щодо порядку внесення орендної плати, а також до нього укладено додаткову угоду від 01.02.2000р., якою внесено зміни до п.п.3.1, 3.3 договору щодо розміру та порядку внесення орендної плати.

Заявою №07/184 від 16.01.2012 року позивач повідомив відповідача про припинення договору оренди з 01.02.2011 року, та необхідність повернути державне майно, що є предметом оренди, шляхом складання актів приймання-передачі вищезазначеної будівлі та виселення.

У відповіді на лист за №1000/001-008 від 31.01.2012р., відповідач повідомив про відсутність у позивача правових підстав для припинення дії договору оренди з 01.02.2011р., оскільки рішенням господарського суду Запорізької області від 12.01.2012р. у справі №20/5009/7401/11 позивачу було відмовлено в позові про розірвання договору оренди, а договір визнано чинним на день прийняття рішення суду.

Зважаючи на викладене, умови договору оренди, за якими дія договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який він був укладений по письмовій заяві, положення ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції на момент укладення договору оренди), суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що договір оренди №02/325-99 від 01.08.1999р. припинив свою дію, а тому безпідставними є вимоги позивача про його розірвання.

При цьому доводи скаржника щодо встановлення господарським судом Запорізької області в рішенні від 12.01.2012р. у справі №20/5009/7401/11 факту чинності спірного договору оренди до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки волевиявлення орендодавця щодо припинення договірних відносин і повернення об'єкту оренди підтверджується його листом №07/184 від 16.01.2012р., направленим орендареві в межах місячного строку, встановленого ст. 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції на момент укладення спірного договору оренди), у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Договором встановлений обов'язок орендаря у разі припинення договору повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з врахуванням фізичного зносу ( 5.4). Відповідач свого обов'язку щодо повернення приміщення орендодавцеві не виконав.

З урахуванням викладеного, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вмотивованого висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог щодо зобов'язання звільнити спірні нежитлові приміщення, а тому правомірно задовольнили вимоги позивача.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес шляхом встановлених способів захисту цивільних прав та інтересів. Аналогічне положення міститься у ст. 20 ГК України, також, визначені способи захисту прав і законних інтересів кожного суб'єкту господарювання та споживачів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений законом або договором.

Господарськими судами правильно було визначено, що вимога позивача про зобов'язання відповідача надати позивачу для підписання два примірники оформлених актів приймання-передачі з оренди нерухомого майна не відповідає встановленим законом способам захисту порушених прав і законних інтересів, тому правомірно відмовили позивачу в задоволенні вищевказаної позовної вимоги.

Решта доводів скаржника, викладені у касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, натомість обґрунтованих доводів про порушення судами норм процесуального права та матеріального права скаржником суду касаційної інстанції не наведено.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ними обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 05.04.2012 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.05.2012 р. у справі № 5009/736/12 залишити без змін.

Головуючий Черкащенко М.М.

Судді Жукова Л.В.

Студенець В.І.