Постанова № 25615414, 17.07.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.07.2012 р. Справа № 2а-2627/12/1470

м. Миколаїв

09:40

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом

Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028

до

Акціонерного товариства "Миколаївське виробничо-торгівельне підприємства «НІКО» , вул. Гмирьова, 12, м. Миколаїв, 54028

про

стягнення податкового боргу в сумі 39914,61 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі –позивач) звернулась до суду з позовом про стягнення з Акціонерного товариства «Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство «НИКО»(надалі –відповідач) податкового боргу в сумі 39914,61 грн.

Відповідач про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (ар. с. 30), проте в судове засідання представника не направив, про причини його неприбуття не повідомив, заяву про розгляд справи за відсутності представника не надав, заперечень проти позову не подав. Частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Представник позивача заявив клопотання (ар. с. 30) про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною 6 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

Відповідач був узятий на облік в органах державної податкової служби 18.04.1994 за № 00203048, що підтверджується довідкою від 03.08.2011 (ар. с. 7).

31.01.2011 відповідач подав позивачу податкову декларацію з плати за землю, в якій визначив річну суму орендної плати –132445,45 грн. (ар. с. 9-11).Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України). Таким чином, не пізніше 30.01.2012 (за грудень 2011 року) відповідач мав сплатити 11037,13 грн., проте кошти до бюджету не надійшли.

08.02.2012 відповідач подав позивачу податкову декларацію з плати за землю, в якій визначив річну суму орендної плати –173264,89 грн. (ар. с. 11-12). Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України). Таким чином, не пізніше 01.03.2012 (за січень 2012 року) і не пізніше 30.03.2012 (за лютий 2012 року) відповідач мав сплатити 28877,48 грн. (по 14438,74 грн.), проте кошти до бюджету не надійшли.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що самостійно обчислена платником податків і зазначена ним у податковій декларації сума податкового зобов’язання вважається узгодженою.

Відповідно до підпункту 14.1.175 сума узгодженого грошового зобов’язання, але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання, є податковим боргом.

Підпунктом 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надано право стягувати до бюджетів суми податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом. Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності. Згідно з підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби вправі звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Як вказано у пункті 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Позивач 10.10.2011 направив відповідачу першу податкову вимогу № 1/20 (ар. с. 13), 29.11.2011 –другу податкову вимогу № 2/483 (ар. с . 14). Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач своїм правом не скористався, позов не заперечив, доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити.

Керуючись статтями 11, 71, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Миколаївське виробничо-торгівельне підприємство «НІКО», вул. Гмирьова, 12, м. Миколаїв, 54028 (відомості про банківські реквізити не відомі, ідентифікаційний код 01281780) на користь Держави податковий борг з орендної плати земель комунальної (державної) власності в сумі 39914,61 грн.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна