Ухвала суду № 25607954, 25.07.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2012 р.Справа № 2-а-5596/10/2170

Категорія:Головуючий в 1 інстанції:

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -Яковлєва О.В.,

суддів -Бойка А.В., Романішина В.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства "Херсонський електромашинобудівний завод" та Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року, у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Херсонський електромашинобудівний завод" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року, позов Відкритого акціонерного товариства "Херсонський електромашинобудівний завод" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення №0003912301/0 від 08.10.2010 року -задоволено частково.

Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, з якої вбачається, що рішення у справі прийнято в порушення норм матеріального права, а тому просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що податковим органом завищено суму штрафних санкцій, а тому рішення про застосування санкцій підлягає скасуванню, в сумі 18784,76 грн.

Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, з якої вбачається, що рішення у справі прийнято в порушення норм матеріального права, а тому просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою в задоволені позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту податкові накладні, які підписані неповноважною особою.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.09.2010 року податковим органом проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року, про що складено акт №4180/23-5/05808988 від 27.09.2010 року, яким встановлено:

- порушення п.п. 7.2.3 абз.2 пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту липня-вересня 2008 року та травня 2009 року суми ПДВ за податковими накладними, які виписані до періоду, який перевірявся, що призвело до збільшення податкового кредиту, на загальну суму 8015 грн.;

- порушення п.п.7.2.1, 7.2.3 п.7.2 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж закону, а саме позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість, на загальну суму 21328,21 грн., податкові накладні від ТОВ «Авто-Електромаш»№17 від 08.07.2008 року та №64 від 31.07.2008 року, які не підписані особою, уповноваженою платником податку на складання цих податкових накладних.

За результатами перевірки податковим органом винесені податкове повідомлення-рішення №0003912301/0 від 08.10.2010 року, яким позивачу збільшені зобов'язання з податку на додану вартість, на суму 67081,0 грн., у тому числі за основним платежем, на суму 29343,0 грн., та за штрафними санкціями, на суму 37738,0 грн.

За результатом встановлених обставин суд першої інстанції дійшов до висновку щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог, з яким погоджується судова колегія, з огляду на наступне.

Порядок формування платником податку податкового кредиту встановлений пунктом 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно абзацу першого п.п. 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт /послуг/ - актом прийняття робіт /послуг/ чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт /послуг/ /підпункт 7.4.5 цього ж пункту.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 названого Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів /робіт, послуг/, дата виписки відповідного рахунку /товарного чека - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів /робіт, послуг.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

За нормами ст..5 та 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Таким чином, позивач з урахуванням 1095 денного терміну давності з дня виникнення права на податковий кредит мав право включити до складу податкового кредиту поточного періоду суми ПДВ за податковими накладними, виписаними у попередніх періодах, за умови використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності у межах оподатковуваних операцій та при підтверджені сплати (нарахування) ПДВ постачальником належним чином складеними податковими накладними.

При цьому це право позивача не залежить від того, чи виписана податкова накладна у періоді, що перевіряється податковим органом, або ж у періоді, що вже перевірений.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає необґрунтованим висновок ДПІ про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту липня-вересня 2008 року та травня 2009 року ПДВ, в сумі 8015 грн., за податковими накладними, які виписані до періоду, який перевірявся.

Відповідно до пп..7.2.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Судовою колегією встановлено, що податкові накладні ТОВ «Авто-Електромаш»№17 від 08.07.2008 року та №64 від 31.07.2008 року підписані головним бухгалтером цього підприємства ОСОБА_1, повноваження якої на підписання податкових накладних підтверджені випискою з наказу №55-к від 29.02.2008 року "Про призначення ОСОБА_1 на посаду головного бухгалтера ТОВ «Авто-Електромаш»" та копією наказу №31 від 01.03.2008 року "Про облікову політику підприємства", пунктом 10 якого головного бухгалтера ОСОБА_1 призначено відповідальною особою за проведення операцій з поставки товарів (робіт, послуг) з правом підписання податкових накладних.

З огляду на вищевикладене судова колегія вважає, що податкові накладні від ТОВ «Авто-Електромаш» №17 від 08.07.2008 року та №64 від 31.07.2008 року відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення податкової накладної, в частині їх належного оформлення, а тому висновок ДПІ про неправомірне віднесення позивачем до податкового кредиту 21328,21 грн. за цими податковими накладними є безпідставним та неправомірним.

На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку щодо неправомірності спірного податкового повідомлення-рішення, в частині нарахування позивачу ПДВ за основним платежем, на суму 29343 грн., а також штрафної санкції на цю суму, в розмірі 14671,5 грн.

Що стосується нарахування спірним рішенням штрафної санкції, на суму 23066,50 грн., за несвоєчасну сплату ПДВ за серпень, вересень 2008 року, червень-вересень 2009 року, на загальну суму 46133 грн., то суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності такого нарахування, виходячи з наступного.

Відповідно до Закону України «Про систему оподаткування», платники податків зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни та у повному розмірі.

За приписами п.5.1 ст.5 цього закон,у податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

За п.17.2. вищевказаного закону платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.

Відповідно до Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166, зареєстрованого в Мін'юсті України 09.07. 1997 р. за № 250/2054, якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

Платник податку має право не подавати вказаний розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі декларації за будь-який наступний звітний (податковий) період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Такий спосіб самостійного виправлення платником помилки може бути застосований у разі виправлення у декларації звітного (податкового) періоду помилок лише однієї раніше поданої декларації.

Таким чином, позивач при виправлені помилок щодо раніш не задекларованих зобов'язань з ПДВ зобов'язаний належним чином відобразити у податковій звітності це виправлення та самостійно нарахувати і сплатити штрафні санкції у зв'язку із збільшенням такого податкового зобов'язання.

Згідно акту перевірки відповідачем встановлено заниження податку на додану вартість за серпень-вересень 2008 року та за червень-вересень 2009 року, на загальну суму 46133,0 грн., та встановлено завищення задекларованих зобов'язань з цього податку за листопад 2008 року та жовтень 2009 року, на загальну суму 46133,0грн.

Збільшення зобов'язань з ПДВ за листопад 2008 року та жовтень 2009 року позивач пояснює тим, що у цих податкових періодах проводилось коригування (додаткове декларування) раніш не сплачених зобов'язань з податку на додану вартість, і при проведенні такого коригування ним не нараховано і не сплачено штраф, у розмірі 5 відсотків від такого відкоригованого зобов'язання з ПДВ.

Судова колегія вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами той факт, що ним в повному обсязі дотриманий встановлений порядок корегування показників раніше поданих декларацій з ПДВ в сторону збільшення зобов'язань з цього податку, а тому суд вважає, що такого корегування фактично позивачем не здійснено.

Оскільки належного коригування позивачем своїх зобов'язань з ПДВ за серпень, вересень 2008 року і червень-вересень 2009 року в сторону збільшення фактично не відбулось, то за результатами проведеної перевірки відповідач на підставі наданих йому декларації з ПДВ обґрунтовано дійшов висновку про заниження позивачем зобов'язань з цього податку за серпень-вересень 2008 року і червень-вересень 2009 року, на загальну суму 46133 грн., та про завищення позивачем зобов'язання з цього податку за листопад 2008 року та жовтень 2009 року, на загальну суму 46133 грн.

Відповідно до п.17.1.3 Закону України «Про систему оподаткування» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби", затвердженого Наказом ДПА України від 17.03.2001, № 110, зареєстрованого в Мін'юсті України 26.03.2001р. за №268/5459, у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган виявляє суму недоплати платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих податкових періодах суми недоплат, то за кожний з таких податкових періодів нараховуються штрафні (фінансові) санкції у порядку та в розмірах, визначених цим пунктом. Для дотримання вимог щодо максимального (п'ятдесяти відсотків) та мінімального (десять неоподаткованих мінімумів доходів громадян) розміру штрафних (фінансових) санкцій: 1) визначається сукупно сума недоплат за кожною з декларацій за всіма податковими періодами, в яких вони виявлені; 2) визначається сукупно сума штрафних (фінансових) санкцій за всіма податковими періодами, у яких були виявлені суми недоплат та за якими нараховані такі штрафні (фінансові) санкції;3) здійснюється обрахування максимального та мінімального розміру штрафних (фінансових) санкцій від сукупної суми недоплат та порівнюється із фактично нарахованою сумою штрафних (фінансових) санкцій, визначеною сукупно за всі податкові періоди, в яких були виявлені суми недоплат. До сплати визначаються суми штрафних (фінансових) санкцій, що не перевищують максимальний розмір та не є нижчими від мінімального розміру, визначених цих пунктом.

Отже, штрафні санкції за несплату податкових зобов'язань застосовуються за кожен випадок такої несплати незалежно від стану сплати (декларування) цих зобов'язань в інших податкових періодах.

З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає правомірним нарахування позивачу спірним рішенням штрафної санкції, на суму 23066,50 грн., за несвоєчасну сплату ПДВ за серпень, вересень 2008 року, червень-вересень 2009 року, на загальну суму 46133 грн., а тому позовні вимоги в частині скасування штрафу, на суму 23066,50 грн., правомірно залишено без задоволення судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства "Херсонський електромашинобудівний завод" та Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Судді: О.В. Яковлєв А.В. Бойко В.Л. Романішин