Ухвала суду № 25608013, 01.08.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2012 р.Справа № 2а-11693/10/1570

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Соколенко О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

за участю секретаря - Баязітової Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби та Ізмаїльської міжрайонної прокуратури на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.02.2012 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат»до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби, за участю -Ізмаїльської міжрайонної прокуратури про часткове скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

08.12.2010 року публічне акціонерне товариство «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат»звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби, за участю - Ізмаїльської міжрайонної прокуратури про часткове скасування податкового повідомлення-рішення № 0000962301/0 від 17.09.2010 року в частині донарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 4807519,50 грн., у тому числі за основним платежем 3205013 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 16025506,50 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.02.2012 року адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» задоволено в повному обсязі.

12.03.2012 року Ізмаїльська об'єднана державна податкова інспекція Одеської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу на вказану постанову Одеського окружного адміністративного суду, до якої 14.03.2012 року приєдналась Ізмаїльська міжрайонна прокуратура.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, апелянти зазначають, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі Ізмаїльська об'єднана державна податкова інспекція Одеської області Державної податкової служби та Ізмаїльська міжрайонна прокуратура зазначають, що позивачем в порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість»неправомірно сформовано податковий кредит за рахунок віднесення до його складу сум ПДВ по операціях, які мають ознаки безтоварних. Апелянти посилаються на те, що по деяким господарським операціям у товариства відсутні товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт перевезення товарів, що стосується інших операцій -апелянти зауважують, що у контрагентів позивача відсутні достатні трудові та матеріальні ресурси для ведення господарської діяльності. У зв'язку з вказаним Ізмаїльська ОДПІ вважає, що досліджені при проведенні перевірки господарські

операції спрямовані лише на здійснення операцій з отримання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту.

На підставі викладеного ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 07.02.2012 року та постановлення нової, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат».

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 08.07.2010 року по 18.08.2010 року Ізмаїльською об'єднаною державною податковою інспекцією була проведена планова виїзна перевірка відкритого акціонерного товариства «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року. Термін вказаної перевірки продовжувався з 19.08.2010 року по 09.09.2010 року на підставі наказу начальника Ізмаїльської ОДПІ № 670 від 18.08.2010 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 19282301/00278818 від 10.09.2010 року, на підставі якого Ізмаїльською об'єднаною державною податковою інспекцією видано податкове повідомлення-рішення від 17.09.2010 року № 0000962301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 4807995 грн. (за основним платежем -3205330 грн., за штрафними (фінансовими санкціями -1602665 грн.).

В ході зазначеної перевірки органами податкової служби встановлено порушення ВАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат»Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 3208276 грн.

В акті про результати планової виїзної перевірки податковими органами зазначено, що товариством неправомірно сформовано податковий кредит по операціях з контрагентами ТОВ «Дніпровська Компанія «Будпостач», ТОВ «Оптторгзапчасть», ТОВ «Техпром М», ТОВ «Транском», СПД ОСОБА_5, ТОВ «ТД «Альянс-Дніпро», С(Ф)Г «Нектар», зважаючи на те, що відсутні підтвердження товарності операцій та не можливо встановити факт отримання та відвантаження товарів. Крім того, податкова інспекція посилалась на те, що позивачем сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, які оформлені з порушенням встановленого порядку.

В свою чергу колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення адміністративного позову ВАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат», зважаючи на наступне:

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: 1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 2) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи та акту перевірки у період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року ВАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат»було задекларовано податкового кредиту на суму 23 565 996 грн.

За результатами проведеної перевірки Ізмаїльською ОДПІ було зроблено висновок про заниження товариством податку на додану вартість в сумі 3208276 грн.

Так, податкова інспекція посилалась на те, що в порушення п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по операціям з TOB «ДК «Будпостач», ТОВ «Оптторгзапчасть» та TOB «Техпром М» по поставці товарів, використання яких у межах господарської діяльності підприємства не доведено. Крім того, Ізмаїльська ОДПІ посилалась на неможливість здійснювати вказаними підприємствами господарської діяльності у зв'язку з відсутністю основних фондів, транспортних засобів, інших матеріальних ресурсів, технічного персоналу; відсутністю у позивача необхідної первинної документації, технічних умов, сертифікатів якості.

Також податковий орган зазначив, що ТОВ «Техпром М»та TOB «Транском»не відображало у своїй звітності взаємовідносини з ВАТ «ІЦКК», у звязку з чим неможливо підтвердити сплату податку на додану вартість до бюджету.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з думкою суду першої інстанції стосовно помилковості висновків Ізмаїльської ОДПІ щодо завищення ВАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат»податкового кредиту по операціям з переліченими вище контрагентами, зважаючи на наступне:

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції.

За відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вимоги до первинних документів містяться у ст. 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ВАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат»було укладено з TOB «ДК «Будпостач», ТОВ «Оптторгзапчасть», ТОВ «Транском»та TOB «Техпром М»договори поставки, за умовами яких контрагенти позивача зобов'язувались поставити, а ВАТ «ІЦКК»прийняти та оплатити товар згідно специфікацій.

При цьому, право власності на товар згідно із цими договором (за виключенням договору, укладеного з ТОВ «Транском») переходить до покупця на складі покупця після підписання накладної на приймання-передачу товару. Моментом передачі товару продавцем та прийому товару покупцем, вважається видаткова накладна, підписана з обох сторін.

В свою чергу, згідно з умовами договору, укладеного з TOB «Транском» моментом передачі товару продавцем та прийому товару покупцем, вважається відмітка у товарно-транспортній накладній.

В підтвердження правомірності формування сум податкового кредиту по операціям з TOB «ДК «Будпостач», ТОВ «Оптторгзапчасть», ТОВ «Транском»та TOB «Техпром М»відкрите акціонерне товариство «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат»надало первинні документи про здійснення господарських операцій, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, векселі та інші супровідні документи. Також, в підтвердження поставки товарів від TOB «ДК «Будпостач», ТОВ «Транском»позивачем були надані товарно-транспортні накладні.

Дослідивши подані товариством документи, колегія суддів приходить до висновку, що первинні документи оформлені належним чином та містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

Посилання податкового органу на те, що позивачем в підтвердження відомостей зазначених в товарно-транспортних накладних по операціям з TOB «ДК «Будпостач»не були надані договори на перевезення з ПП ОСОБА_4 та ОСОБА_3, та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей вказаними підприємцями, є необґрунтованими.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до Інструкцыъ про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від16.05.1996 №99 довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. Довіреність на одержання товарних цінностей може видаватися покупцем товару та передається постачальнику при одержанні товару, у зв'язку з чим позивач як покупець (одержувач) по договору поставки не може мати довіреностей на одержаний товар.

В свою чергу, позивачем був наданий договір про надання транспортних послуг № 01-12/09 від 01.12.2009 року, укладений з ПП ОСОБА_4

Що стосується відносин з ОСОБА_3, позивачем зазначено, що договір про надання транспортних послуг з вказаним підприємцем не укладався.

Однак, колегія суддів суду апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відсутність укладеного з перевізником договору при наявності належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, які мають всі необхідні дані, що підтверджують факт перевезення вантажу з пункту відвантаження до пункту призначення, не може бути підставою для висновку про відсутність поставки товару.

Також безпідставними є посилання відповідача на «безтоварність» операцій з TOB «ДК «Будпостач»у зв'язку з несплатою позивачем грошових коштів за товар.

Як вбачається з додаткових угод від 01.02.2010 року та 15.02.2010 року, укладених сторонами, платежі за товар здійснюються шляхом видачі векселів.

В підтвердження розрахунків між ВАТ «ІЦКК» та TOB «ДК «Будпостач»позивачем були надані акти приймання-передачі векселів, проведення яких відображено в бухгалтерському обліку.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно ст.. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Таким чином, видача векселів здійснюється після поставки товарів.

Зазначене також підтверджує факт здійснення поставки товарів, що виключає віднесення операцій з ТОВ «ДК «Будпостач»до безтоварних.

Що стосується посилань Ізмаїльської ОДПІ на відсутність на поставлений TOB «ДК «Будпостач», ТОВ «Оптторгзапчасть»та TOB «Техпром М»товар паспортів на обладнання, запчастини, технічних умов та іншої технічної документації на матеріальні цінності, сертифікатів якості, слід зазначити, що укладені договори поставки не передбачають надання продавцем разом із товаром таких документів, як паспорти, сертифікати якості, на необхідність наявності яких податкова посилається в акті перевірки.

Зважаючи на зазначене вірним є висновок суду першої інстанції, що відсутність вказаних документів не свідчить про нездійснення поставки товарів.

Що стосується наявності розбіжностей у фактичній вазі макулатури, яка була поставлена на адресу ВАТ «ЩКК» ТОВ «Транском»згідно товарно-транспортних накладних з вагою, зазначеною в документах, судом першої інстанції вірно встановлено, що вага не може бути визначена за даними товарно-транспортних накладних, оскільки згідно укладеного з вказаним контрагентом договору від 13.10.2009 року фактична вага макулатури, що була поставлена до ВАТ «ІЦКК», визначається відповідно до специфікацій та за результатами вхідного контролю ВАТ «ІЦКК».

Така фактична вага була підтверджена на момент проведення перевірки первинними документами бухгалтерського обліку позивача, відповідно до даних про вагу макулатури.

Ще однією підставою, що викликало у податкового органу сумнів щодо товарності операцій, якм зазначено в акті перевірки є відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності.

Проте, судом першої інстанції вірно встановлено, що в залежності від специфіки виду діяльності підприємство, у разі виникнення такої потреби, може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури.

При цьому, слід відмітити, що в самому акті перевірки зазначено, що основним видом діяльності контрагентів позивача є посередництво в торгівлі товарами.

Окрім надання первинних документів, які підтверджують реальність здійснюваних операцій важливим фактором здійснення господарської операції є оприбуткування отриманих товарів на підприємстві.

Так, в підтвердження оприбуткування товару по операціям TOB «ДК «Будпостач», ТОВ «Оптторгзапчасть», ТОВ «Транском»та TOB «Техпром М» позивачем надані прибуткові ордери, картки рахунків, які свідчать про оприбуткування товарів в бухгалтерському обліку підприємства, висновки інвентаризації.

Що стосується посилань податкового органу на невідображення контрагентами ВАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат»ТОВ «Техпром М»та TOB «Транском»у своїй звітності взаємовідносин з позивачем, слід зазначити, що згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 10.2 ст. 10 цього Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д", п. 10.1 цієї статті відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, несплата податку продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем, а тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо тієї особи, яка не здійснила сплату податку до бюджету.

Теж саме стосується випадків невстановлення податковим органом місцезнаходження постачальників, зважаючи на те, що покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про контрагентів, включених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, якщо на момент здійснення господарських операцій вказані контрагенти були включені до зазначеного Реєстру та мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на момент здійснення господарських операцій TOB «ДК «Будпостач», ТОВ «Оптторгзапчасть», ТОВ «Транском»та TOB «Техпром М»були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та зареєстровані як платники податку на додану вартість, а відомості щодо контрагентів позивача зазначені у вказаному Реєстрі співпадають з відомостями, які містяться у первинних документах, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Підсумовуючи все вищевикладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що реальність здійснення господарських операцій між TOB «ДК «Будпостач», ТОВ «Оптторгзапчасть», ТОВ «Транском»та TOB «Техпром М»та ВАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» підтверджено належними первинними документами, які в повній мірі відображають зміст та обсяг здійснюваних операцій, найменування та кількість товару, а також факт отримання позивачем вказаного товару, а тому товарність здійснюваних позивачем операцій не викликає сумнівів, у зв'язку з чим колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції стосовно правомірності формування позивачем сум податкового кредиту по операціям з вказаними контрагентами.

Крім того, в ході перевірки Ізмаїльською ОДПІ також зазначено про неправомірність формування ВАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат»податкового кредиту по оопераціям з СПД ОСОБА_5, ТОВ «ТД «Альянс-Дніпро», С(Ф)Г «Нектар».

В свою чергу, позивачем не оспорюється факт завищення ним суми податкового кредиту по операції з TOB ТД «Альянс-Дніпро», у зв'язку з чим визначення податковим органом ВАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат»податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 475,50 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкції у сумі 158,50 грн. є правомірним.

В обґрунтування завищення податкового кредиту ВАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат»по операціям з СПД ОСОБА_5 та С(Ф)Г «Нектар»Ізмаїльська ОДПІ посилалсь на відсутність належних первинних документів, зокрема, податкових накладних, оформлених у встановленому порядку, які підтверджують виконання господарської операції та надають можливість вілнести суми ПДВ до податкового кредиту.

Так, податковий орган зазначив, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, наданих СПД ОСОБА_5, які мають однакові номери, та по податковим накладним, наданим С(Ф)Г Нектар, які не містять порядкового номеру.

В акті перевірки також зазначено, що по взаємовідносинах із СПД ОСОБА_5 неможливо достовірно визначити згідно якого акту виконаних робіт була виписана податкова накладна №339 від 14.09.2009 року та чи відносились виписані податкові накладні з однаковими номерами до наданих до перевірки різних актів виконаних робіт. Крім того, зазначається, що відхилення між податковим зобовязанням СПД ОСОБА_5 та податковим кредитом позивача по їх взаємовідносинам складає 567 грн.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що дійсно податкових накладних є дві, але при виписці однієї з податкових накладних, що підтверджує здійснення автоперевезень, була зроблена механічна помилка в даті. Судом встановлена відмінність господарських операцій, а саме: постачання товару різними транспортними засобами.

В свою чергу, недотримання покупцем порядку, встановленого пп.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», при існуванні незначних недоліків в заповненні податкових накладних, одержаних від продавця, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування фінансових санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, товарність операцій з контрагентом СПД ОСОБА_5 підтверджується актами виконаних робіт, товарно-транспортними накладними.

Крім того, податковим органом взагалі не ставиться під сумнів реальність здійснення позивачем господарських операцій з СПД ОСОБА_5 та С(Ф)Г Нектар, а висновок про неправомірність формування податкового кредиту зроблений лише на підставі недоліків у заповненні податкових накладних.

Однак, зважаючи на те, що спірні податкові накладні дають можливість ідентифікувати платника податку на додану вартість покупця, особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, та враховуючи, що правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів, колегія суддів приходить до висновку, що вказані податкові накладні є доказом здійснення господарської операції та на їх підставі позивач правомірно відніс суми ПДВ до податкового кредиту.

Отже, враховуючи все вищезазначене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що відкритим акціонерним товариством «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат»не було допущено порушень вимог Закону України "Про податок на додану вартість" в частині формування податкового кредиту (за виключенням операції з TOB ТД «Альянс-Дніпро»), оскільки реальність здійснюваних господарських операцій підтверджена належними первинними документами, які свідчать про поставку товарів, отримання їх позивачем та використання у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим у позивача на законних підставах виникло право на податковий кредит.

Зазначене підтверджується також висновком експертного економічного дослідження від 29.10.2010 року за № 8931, проведеного Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз, згідно якого висновок акту перевірки Ізмаїльської ОДПІ від 10.09.2010 року за № 19282301/00278818 щодо порушення ВАТ «ІЦКК»п.п. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2 ст. 7, п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7,

п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та відповідно донарахування ПДВ в сумі 3206780 не підтверджується наданими на дослідження документами.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0000962301/0 від 17.09.2010 року, в частині збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосуванні штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 4807519 грн. 50 коп. (у тому числі за основним платежем 3205013 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1602506 грн. 50 коп.) прийнято необґрунтовано, є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби та Ізмаїльської міжрайонної прокуратури залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.02.2012 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Бойко А.В.

Судді: Танасогло Т.М.

Яковлєв О.В.