Ухвала суду № 25602639, 01.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" серпня 2012 р. м. Київ К/9991/88124/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Лосєв А.М.Судді: Бухтіярова І.О. Муравйов О.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16.08.2011 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.11.2011 р.

у справі № 2а-6306/11/1270

за позовом Приватного акціонерного товариства «Кіровський ковальський завод «Центрокуз»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Кіровський ковальський завод «Центрокуз»(надалі -позивач, ПАТ «Кіровський ковальський завод «Центрокуз») звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (надалі -відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16.08.2011 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.11.2011 р., позовні вимоги задоволено повністю: скасовано податкове-повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 01.07.2001 р. № 0000098011; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати з сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не подав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість, які підлягають нарахуванню до сплати в бюджет, задекларованих у деклараціях за березень 2011 року, за результатами якої складено 10.06.2011 р. складено акт № 397/08-8/00223591 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів пунктів 198.6, 198.3, 198.2 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, пункту 4.6 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 р. № 41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 р. за № 197/18935 (надалі Порядок), що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягала нарахуванню до сплати у бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на суму податку на додану вартість 376 510,00 грн.

Крім того, в акті зазначено, що згідно акта Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції від 08.06.2011 р. № 1027/16/37234620 «Про результати камеральної перевірки ПП «ТД «Потенціал-5»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податку на додану вартість за березень 2011 року»встановлено, ПП «ТД «Потенціал-5»за юридичною адресою не знаходиться. Також зазначається про те, що в ході перевірки ПП «ТД «Потенціал-5»не підтверджено наявність господарських операцій із продавцями та покупцями, а тому СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську зроблено висновок про нікчемність правочинів, укладених ПАТ «Центрокуз» з ПП «ТД «Потенціал-5», у зв'язку з чим, позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість за березень 2011 року у сумі 376 510,00 грн.

На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.07.2011 р. № 0000098011, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 470 637,50 грн., у т.ч. 376 510,00 грн. -основного платежу та 94 127,50 грн. -штрафних (фінансових) санкцій.

Судами встановлено, що 20.04.2011 р. позивачем надіслано електронним зв'язком відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2011 року, у якій задекларовано податкові зобов'язання на суму 3 323 850,00 грн. та податковий кредит у розмірі 3 198 315,00 грн.

Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів наведена у додатку № 5 до вказаної декларації.

Висновки про нікчемність правочину, укладеного між ПАТ «Центрокуз»та ПП «ТД «Потенціал-5»зроблено на підставі акта Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську від 08.06.2011 р. № 1027/16/37234620 про результати камеральної перевірки ПП «ТД «Потенціал-5»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року.

З змісту акта від 08.06.2011 р. № 1027/16/37234620 вбачається, що при проведенні камеральної перевірки Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у місті Луганську дійшла висновку про відсутність у ПП «ТД «Потенціал-5»цивільної право-дієздатності, та як наслідок про фіктивність правочинів, укладених останнім з контрагентами, здійснення ПП «ТД «Потенціал-5»фінансово-господарської діяльності за межами правового поля. Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у місті Луганську дійшла до такого висновку у зв'язку з ненаданням ПП «ТД «Потенціал-5» до перевірки первинних документів, а також у зв'язку з відсутністю ПП «ТД «Потенціал-5»за юридичною адресою.

Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не погодилися з такими висновками податкового органу, з огляду на наступне.

Під час розгляду даної справи судами було досліджено довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на ПП «ТД «Потенціал-5», з якої вбачалося, що ПП «ТД «Потенціал-5»зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 12.08.2010 р., 24.05.2011 р. державним реєстратором внесено запис про підтвердження відомостей про юридичну особу, а 10.06.2011 р. запис про внесення рішення засновників щодо припинення юридичної особи. Інших записів, у тому числі щодо відсутності юридичної особи за місцезнаходженням, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено не було.

Крім того, судами встановлено, що на час виникнення спірних правовідносин ПП «ТД «Потенціал-5»було платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100304619, виданим Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у місті Луганську, індивідуальний податковий номер 372346212366. Даний факт податковим органом спростовано не було.

Водночас, відповідач надав суду інформацію з Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту розрізі контрагентів на рівні ДПА України, відповідно до якої у декларації за березень 201 року ПП «ТД «Потенціал-5»задекларовано податкові зобов'язання у сумі 376 509,83 грн. від продажу ПАТ «Центрокуз»товарів.

Вказані дані відповідають даним додатку № 5 податкової декларації з податку на додану вартість ПП «ТД «Потенціал-5»за березень 2011 року.

Крім того, податковим органом не було доведено факту відсутності ПП «ТД «Потенціал-5»за юридичною адресою.

Підсумовуючи викладене суди правомірно відхили висновки викладені в акті Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську від 08.06.2011 р. № 1027/16/37234620 як доказ фіктивності правочинів між ПАТ «Центрокуз»та ПП «ТД «Потенціал-5», та обґрунтовано зазначили, що висновок про нікчемність правочинів, можливо зробити лише після детального вивчення господарських угод, укладених за період, що перевірявся, первинної бухгалтерської документації платника податків, однак податковим органом цього зроблено не було.

Судами встановлено, що 16.03.2011 р. між ПАТ «Центрокуз»та ПП «ТД «Потенціал-5»укладено договір № 32/1.5.1-11, згідно умов якого останнє прийняло на себе зобов'язання продати позивачу металопрокат, у кількості, якості та асортименті, зазначеному у специфікації.

На виконання умов зазначеного договору ПП «ТД «Потенціал-5»поставило ПАТ «Центрокуз»металопрокат на загальну суму 2 259 058,97 грн., у тому числі 376 509,83 грн. податку на додану вартість, що підтверджено рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними від 29.03.2011 р. на суму 78 240,00 грн. (13040,00 грн. податку на додану вартість), від 30.03.2011 на суму 949019,50 грн. (158 169,92 грн. податку на додану вартість), від 31.03.2011 р. на суму 943 799,47 грн. (157 299,91 грн. податку на додану вартість) та на суму 288 000,00 грн. (48 000,00 грн. податку на додану вартість).

Факт оплати отриманого від ПП «ТД «Потенціал-5»металопрокату підтверджено платіжними дорученнями № 683, № 695 та № 697 від 30 та 31 березня 2011 року.

На підставі вищевказаних документів ПАТ «Центрокуз»включило до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 376 509,83 грн., відображеного у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року, про що свідчить додаток № 5 до декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року.

Відповідно до статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Враховуючи, що у березні 2011 року настало одразу дві події і дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товару і дата отримання платником податку товарів, суди дійшли правильного висновку про те, що ПАТ «Центрокуз»мало право на віднесення до податкового кредиту у березні 2011 року суми податку на додану вартість у розмірі 376 509,83 грн., сплаченої ПП «ТД «Потенціал-5»у ціні придбаного металопрокату.

Більш того, допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податково кредиту .

Вказана позиція судів узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 р. у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»№ 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобовязання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого скасували податкове-повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 01.07.2001 р. № 0000098011.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судом першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16.08.2011 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.11.2011 р. у справі № 2а-6306/11/1270 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис) Бухтіярова І.О. (підпис)Муравйов О.В.

Суддя А.М. Лосєв