Ухвала суду № 25602701, 19.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" липня 2012 р. м. Київ К-1002/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 19.07.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дружківка Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.07.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.11.2009

у справі № 2а-1065/09/0570

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Дружківський машинобудівний

завод"

до Державної податкової інспекції у м. Дружківка Донецької області

про визнання недійсними податкових повідомлень -рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Дружківський машинобудівний завод" (змінено назву - Публічне акціонерне товариство „Дружківський машинобудівний завод") звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Дружківка Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень -рішень № 0000682320/0 від 31.10.2007 та № 0000692320/0 від 31.10.2007.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02.07.2009 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.11.2009 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.07.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції Державна податкова інспекція у м. Дружківка звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2007 та складено акт №188/2300/00165669 від 22.10.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000682320/0 від 31.10.2007, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6069429 грн., штрафні санкції у розмірі 4766973, 20 грн.; № 0000692320/0 від 31.10.2007, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1468917 грн. та штрафні санкції у розмірі 587566,8 грн.

Стосовно порушення пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" в частині завищення позивачем валових витрат по коду рядка 04.12 „сума витрат зі страхування на загальну суму 14532490, 25 грн. у тому числі за 2006 рік у сумі 3323890, 25 грн. (4 квартал 2006 року та 1 півріччя 2007 року) в сумі 11208600 грн. (2 квартал 2007 року) в зв'язку з включенням до валових витрат страхувальника - ВАТ „ДМЗ" - витрат у вигляді страхових платежів за договорами добровільного страхування комерційного ризику ВАТ „ДМЗ" (відповідальність за поставку неякісної продукції) №ДМЗ/12/06-ОТВ від 01.12.2006, №ДМЗ/05/07-ОТВ від 30.05.2007 з Акціонерним страховим товариством закритого типу „Дніпроінмед", комерційного ризику перед третіми особами, пов'язаного із завданням шкоди життю, здоров'ю, майну покупця (сторонні юридичні особи), та як слідство, неотримання покупцем прибутку внаслідок використання неякісної продукції ВАТ „ДМЗ".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що договором добровільного страхування комерційного ризику ДМЗ/12/06-ОТВ від 01.12.2006 укладеному між Акціонерним страховим товариством закритого типу „Дніпроінмед" та ВАТ „Дружківський машинобудівний завод", встановлено, що предмет договору -страхування комерційного ризику Страхувальника - як продавця, на випадок поставки Покупцю (Споживачу) неякісної продукції.

Основним видом діяльності позивача є виробництво комплексів механізованих кріплень та агрегатів для очисних робіт, стругових установок, стругових комплексів, скребкових конвеєрів, зварювання конструкцій прохідницьких комбайнів тощо, у виробника виникають гарантійні зобов'язання перед покупцями, продукція, яка виготовляється позивачем, використовується для роботи в підземних умовах.

Відповідає фактичним обставинам справи та правильному застосуванню положень пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" висновок судів про те, що витрати позивача по сплаті страхових платежів належать до витрат, передбачених вказаною нормою, і мають відноситись до складу валових витрат.

Відповідно до пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат включаються, зокрема, будь-які витрати зі страхування кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору.

Таким чином, позивач мав усі підстави з метою зниження ризику фінансових витрат застрахувати ризик, пов'язаний з виконанням своїх гарантійних зобов'язань.

Стосовно порушення пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" в частині завищення позивачем валових витрат на придбання матеріалів (труби) на суму 566667 грн. за 4 квартал 2006 року і занижено за 1 квартал 2007 року на суму 566667 грн.

Висновком судово-економічної експертизи № 45/26 встановлена наявність дебіторської заборгованості станом на 31.12.2006 по рахунку 3710 „Розрахунки по виданих авансах" по договору №002-06ФПА від 23.10.2006 в сумі 680000 грн., та згідно договору №447 від 26.12.2006 на суму 20000000 грн.; станом на 31.12.2006 при наявності заборгованості ВАТ „ДМЗ" перед ЗАТ „Фінансово-промисловий Альянс" по договору №002-06ФПА від 23.10.2006 в сумі 680000, 01 грн. (відомість по рахунку 6311 „Розрахунки з постачальника за ТМЦ" значиться кредитове сальдо - 680000, 01 грн.) не проведено зарахування сплачених авансових сум по договору № 002-06ФПА від 23.10.2006 по рахунку 3710 „Розрахунки по виданих авансах" в сумі 680000 грн. в рахунок погашення поточної заборгованості.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій стосовно того, що підприємством не завищено валові витрати на придбання матеріалів (труби) на суму 566667 грн. за 4 квартал 2006 року.

Стосовно порушення пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону

України „Про оподаткування прибутку підприємств" в частині завищення

підприємством у декларації з податку на прибуток.

Згідно договору комісії № 12-10/06 від 12.10.2006, укладеним між позивачем (комітент) та ТОВ „Техметалосервіс" (комісіонер), комітент відшкодовує комісіонеру витрачені кошти згідно затвердженому звіту комісіонера про виконання комісійного доручення.

Компенсація курсової різниці підприємством ВАТ „ДМЗ" комісіонеру ТОВ „НВКФ „Техметалосервіс", а також курсової різниці комісіонеру АТ „Сігма" пов'язана з господарською діяльністю.

Стосовно завищення валових витрат на придбання

товарів за 1 квартал 2007 року на суму 14594135, 20 грн., за 2 квартал 2007 року на суму

9838270, 56 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем був укладений договір № 448 від 26.11.2006 та специфікація № 1 до нього.

Згідно договору позивач перерахував передоплату за листи сталі на суму 40000000 грн. з податком на додану вартість та відобразив операцію в податковому обліку валові витрати відображені у декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2006 року.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 та пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включаються: "Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг)..."

Підпунктом 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено: „Датою збільшення валових витрат виробництва ( обігу) вважається дата, яка приходиться на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій , яка відбулась раніше : або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата оприбуткування платником податку товарів.

Умовами зазначених пунктів Закону не передбачено включення до складу валових витрат вартості сплачених і нарахованих витрат на придбання листів сталі, якщо оприбуткування (нарахування) та оплата здійснені за одні й ті ж самі товари, але по різним угодам.

Враховуючи, що Законом передбачено включення до складу валових витрат сплачених або нарахованих витрат, понесених платником у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) або по даті списання коштів з банківських рахунків платника податку в оплату товарів, або по даті оприбуткування платником податку товарів, перевіркою зроблено висновок, що при включенні до складу валових витрат вартості листів, оприбуткованих в 1 та 2 квартал 2007 року по договору №12-27 відбулось завищення валових витрат.

Стосовно заниження податкового зобов'язання за грудень 2006 року у розмірі 8684206 грн., завищення податкового кредиту за лютий 2007 року у розмірі 4559769 грн., за березень 2007 року у розмірі 93147 грн., за квітень 2007 року у розмірі 42780 грн., за травень 2007 року у розмірі 37938 грн., за червень 2007 року у розмірі 28377 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно умов договору комісії взаємовідносини між ВАТ „ДМЗ" та ТОВ „Капрі-Експорт" значаться проведеними на підставі договору №ДК-К3-1 від 22.10.2005, де ВАТ „ДМЗ" є комітентом, а ТОВ „Капрі-Експорт" комісіонером.

У відповідності до договору комісіонер зобов'язується за дорученням комітента, від свого імені, за обумовлене цим договором винагородження здійснювати угоди по продажу продукції, яка є власністю комітента; перерахувати комітенту грошові кошти за продану продукцію на протязі 90 банківських днів з дати оформлення ВМД, можлива частинна передоплата.

Згідно угоди про залік зустрічних вимог №1 від 14.02.2007 ТОВ „Капрі-Експорт" (сторона 1) та ВАТ „ДМЗ" (сторона 2), маючи один до одного зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли до згоди згідно ст. 601 Цивільного кодексу України про залік зустрічних однорідних вимог по договорах: №УС-1 від 14.02.07, де сторона 1 є кредитором, а сторона 2 є боржником при виконанні грошового зобов'язання в сумі 23508137,42 грн.; ДК-КЗ-1 від 22.10.05, де сторона 1 є боржником, а сторона 2 є кредитором при виконанні грошового зобов'язання в сумі 23508137,42 грн.

Відповідно до договору №УС-1 уступки права вимоги від 14.02.2007 значаться взаємовідносини між ТОВ „Коростеньпостач" та ТОВ „Капрі-Експорт", де ТОВ „Коростеньпостач" є первинним кредитором, а ТОВ „Капрі-Експорт" новим кредитором. У відповідності до договору первинний кредитор уступає новому кредитору належне йому право вимагати від боржника ВАТ „ДМЗ" частини заборгованості по зобов'язанню, що виникло з договору поставки № КП-ДК-2 від 21.10.2005 між первинним кредитором та боржником в розмірі 23508137,42 грн.; первинний кредитор передає новому кредитору документи, що засвідчують право вимоги боргу: договір №КП-ДК-2 від 21.10.05. Уступка права вимоги згідно з даним Договором не змінює умов Основного договору, по якому проходить уступка права вимоги.

Експортований ВАТ „ДМЗ" вивезений за межі митної території через комісіонера - ТОВ „Капрі-Експорт" по договору комісії № ДК-КЗ-1 від 22.10.05, було проведено розрахунок не в грошовій формі, а шляхом проведення взаємозаліку зустрічних вимог відповідно до угоди №1 від 14.02.2007.

Згідно п. 2.1.7 по договору комісії № ДК-КЗ-1 від 22.10.05 передбачено, що комісіонер перераховує грошові кошти за продану продукцію протягом 90 банківських діб від дати відвантаження продукції, можлива часткова або повна передплата.

Стосовно порушення пп. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 та п. 11.44 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість", позивачем не відкоригувало податковий кредит в деклараціях з податку на додану вартість на загальну суму 239045, 61 грн. у зв'язку з операціями поставки брухту чорних металів (відходів власного виробництва).

Згідно з п. 11.44 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлено, що тимчасово до 1 січня 2008 року операції з поставки відходів і брухту чорних металів, у тому числі операції з імпорту таких товарів, звільняються від оподаткування.

Перелік таких товарів із зазначенням кодів згідно з УКТ ЗЕД затверджує Кабінет Міністрів України.

Матеріалами судово-економічної експертизи первинними документами та регістрами підтверджується документально реалізація металобрухту позивачем ТОВ „Оскар", ВАТ „Горлівський машинобудівник", ТОВ „Донбасресурси" в лютому-червні 2007 року на загальну суму 1365462, 61 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що відповідачем не враховано положення п. 11.44 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість", пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону, згідно якого дія пункту розповсюджується тільки на операції, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, та регламентує не коригування податкового кредиту, а продаж товарів за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дружківка Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.07.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.11.2009 у справі № 2а-1065/09/0570 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дружківка Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.07.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.11.2009 у справі № 2а-1065/09/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко

Суддя М.О. Федоров