Ухвала суду № 25602411, 01.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" серпня 2012 р. м. Київ К/9991/14064/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Лосєв А.М.Судді: Бухтіярова І.О. Муравйов О.В., при секретарі Титенко М.П.за участю представників: позивача:Грищенюк Д.І., відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21.06.2011 р.

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012 р.

у справі № 2а-1982/11/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Макарівська птахофабрика»

до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської

області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Макарівська птахофабрика»(надалі -позивач, ТОВ «Макарівська птахофабрика») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області (надалі - відповідач, ДПІ у Макарівському районі Київської області) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21.06.2011 р. (суддя -В.І. Лисенко), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -С.Б. Шелест, судді: О.М. Романчук, Я.Б. Глущенко) позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.10.2010 р. № 0000382300.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2010 р., за результатами якої 08.10.2009 р. складено акт № 300/137/23-0/33272065 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів пункту 81.2 пункту 81.15.7 статті 81 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі -Закон України «Про податок на додану вартість»), у якому зазначено, що виходячи з норм цього пункту, Кабінет Міністрів України визначає та оприлюднює повний перелік видів діяльності, на які поширюються норми цієї статті, згідно з Національним класифікатором України «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженим відповідно до Закону України «Про стандартизацію»; абзацу 3 підпункту 81.15.1 пункту 81.15 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість», який визначає, у разі якщо товари (послуги), основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів (послуг), то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з частки використання таких товарів (послуг), основних фондів в операціях сільськогосподарського виробництва та відповідно в інших операціях.

На підставі акта відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 18.10.2010 р. № 0000382300/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 257 354,90 грн., у тому числі 838 236,60 грн. основного платежу та 419 118,30 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судами встановлено, що у період з липня 2009 року по червень 2010 року позивач реалізував курячий послід на суму 623 518,71 грн., у т.ч. податок на додану вартість 103 919,78 грн. Результати цієї господарської операції було відображено позивачем у спеціальній податковій декларації.

Відповідно до пункту 2.15 статті 2 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України»сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) - товари, зазначені у групах 1 - 24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про Митний тариф України», якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах).

З змісту викладеної норми вбачається, що до сільськогосподарської продукції (товарів) також належать відходи, отримані при виробництві сільськогосподарської продукції (товарів), визначених у групах 1 - 24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про Митний тариф України», а саме: органічні добрива (гній, перегній, пташиний послід, а також полова, бадилля тощо), суміші органічних та мінеральних добрив, у яких частка органічних добрив становить більше 50 відсотків від загальної ваги таких сумішей, а також усе біологічне паливо та енергія, отримані при переробці та утилізації сільськогосподарської продукції (товарів) та їх відходів (біогаз, біодизель, етанол, тверде біопаливо, у виробництві якого була використана сільськогосподарська продукція (її відходи) в розмірі більше 50 відсотків від усієї використаної продукції (електрична енергія, пар, гаряча вода тощо).

Сільськогосподарська продукція (товари), зазначені у цій статті, обкладаються податком на додану вартість згідно із статтею 81 Закону України «Про податок на додану вартість»та фіксованим податком згідно із Законом України «Про фіксований сільськогосподарський податок».

Відповідно до статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що платники податку на додану вартість, зареєстровані як суб'єкти спеціального режиму оподаткування, подають податкову декларацію (скорочену) згідно з наказом ДПА України «Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість»від 21.01.2009 р. № 8, де відображаються лише операції з поставки сільськогосподарських товарів (послуг), вироблених (наданих) у результаті здійснення власної господарської діяльності.

У пункті 2.6 наказу Міністерства фінансів України від 29.12.2006 р. № 1315 «Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку біологічних активів»зазначено, що пташиний послід є побічною сільськогосподарською продукцією.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що виробництво курячого посліду, що є продукцією, яка виробляється безпосередньо платником податку суб'єктом спеціального режиму оподаткування, є сільськогосподарською діяльністю.

А відтак, це означає, що операції з реалізації курячого посліду, відповідно до статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість», відображаються у спеціальній податковій декларації, що і було зроблено позивачем.

Що стосується висновку відповідача про обов'язок відображення операцій з реалізації меланжу у загальній декларації, а не у спеціальній, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2.15 статті 2 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України»сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) це товари, зазначені у групах 1 - 24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про Митний тариф України», при умові, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах).

Вид діяльності, яким займається позивач, а саме одержування яєць постановою Кабінету міністрів України від 21.01.2009 р. № 23 «Про затвердження переліку видів діяльності, на які поширюються норми статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість»віднесено до класу, розділу 01.24, підкласу 01.24.0.

Судами встановлено, що у періоді, який перевірявся податковим органом, позивач реалізував бите яйце (меланж) на загальну суму 245 680,30 грн., у т.ч. 40 946,72 грн. податок на додану вартість та відобразив результат цієї господарської операції у спеціальній податковій декларації.

У пункті 2.6 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку біологічних активів»від 29.12.2006 р. № 1315 визначено, що побічною є сільськогосподарська продукція, яка одержується від одного біологічного активу або їх групи одночасно з основною, але має другорядне значення, а економічні вигоди від її використання є несуттєвими (у рослинництві - солома, гичка, бадилля; (у тваринництві - гній, пташиний послід ).

У процесі виробництва яєць харчових присутні фактори, які впливають на якість продукції. Товар пошкоджується, порушується цілісність яєчної шкаралупи або ж, у зв'язку з особливостями технологічного процесу, зовнішня оболонка (шкаралупа) на яйцях не досягає відповідної товщини.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що відповідачем безпідставно не враховано, що природа походження яйця курячого та пошкодженого яйця (битого або з недоліками) одна і та ж.

До моменту пошкодження яйце куряче проходить той самий технологічний процес, що й яйце куряче харчове і не може вироблятися одночасно з основною продукцією, бо до моменту пошкодження і є основною продукцією. До того ж, погіршення якості товару не може розцінюватися відповідачем як зміна статусу яйця харчового (товару), на побічну продукцію.

У зв'язку з чим, суди дійшли правильного висновку про помилковість доводів відповідача про те, що меланж є побічною сільськогосподарською продукцією, яка одержується від одного біологічного активу або їх групи одночасно з основною, але має другорядне значення, а економічні вигоди від її використання є несуттєвими.

Беручи до уваги викладене, висновки судів про те, що при реалізації меланжу позивачем правомірно відображено податкові зобов'язання у скороченій декларації з податку на додану вартість, є правильними.

Що стосується висновку відповідача про неправомірне віднесення позивачем до податкового кредиту у податковій декларації з податку на додану вартість (загальній) за червень місяць 2010 року суми 899 874,00 грн. замість суми 284 584,91 грн., що, на думку податкового органу, призвело до заниження податку на додану вартість на суму 693 370,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 81.2 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Згідно з пунктом 5.1 розділу п'ятого Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166, для платників, які зареєстровані як суб'єкти спеціального режиму оподаткування, у податковій декларації (скороченій) відображаються операції, пов'язані із сільськогосподарським виробництвом, інші операції у податковій декларації, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Судами встановлено, що 30.12.2009 р. між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Украгрозакупівля»(надалі -ТОВ «Украгрозакупівля») укладено договір № КК 10/04 УАЗ.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Украгрозакупівля»поставило позивачу комбікорм у кількості 8817,7 тис. тон для годування птиці. ТОВ «Макарівська птахофабрика» прийняло вказану продукцію та оплатити її вартість у сумі 19 783,6 тис. грн., у т.ч. податок на додану вартість 3 297,3 тис. грн.

Податок на додану вартість, сплачений у ціні придбання комбікорму у ТОВ «Украгрозакупівля», включено позивачем до складу податкового кредиту у скороченій декларації з податку на додану вартість, оскільки придбаний комбікорм призначався для використання у власній господарській діяльності, а саме для годуванні курей - несучок.

Відповідно до Договору зберігання від 15.01.2010 р. № 15/0, частину придбаного комбікорму у кількості 2 648,8 тис. тон позивач передав на зберігання ТОВ «Бон-Ексім».

У подальшому 30.06.2010 р. між ТОВ «Макарівська птахофабрика» та ТОВ «Бон-Ексім»укладено Договір № 30/06 БМ, на підставі якого позивач продав, придбаний у ТОВ «Украгрозакупівля»комбікорм, ТОВ «Бон-Ексім»у кількості 2 648,8 тис. тон на суму 5 867 700,00 грн., у т. ч. податок на додану вартість 977 954,54 грн.

За наслідками здійснення вказаної вище операції позивач відкоригував податковий кредит у сторону збільшення за період січень травень 2010 року, згідно поданої загальної податкової декларації за червень 2010 року на суму 5 399 241,60 грн., у т. ч. податок на додану вартість 899 873,60 грн., а також було відкориговано і податковий кредит у сторону зменшення за вказаний період і по спеціальних деклараціях з ПДВ.

Відповідно до абзацу 3 підпункту 81.15.1 пункту 81.15 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі якщо товари (послуги), основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів (послуг), то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з частки використання таких товарів (послуг), основних фондів в операціях сільськогосподарського виробництва та, відповідно, в інших операціях.

Підпунктом 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 зазначеного вище Закону передбачено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства, позивачем відкориговано податковий кредит відповідно до частки використання придбаних комбікормів у господарській діяльності.

Зокрема, до складу податкового кредиту спеціальних податкових декларацій віднесено суми податку на додану вартість, сплачені ТОВ «Украгрозакупівля» при придбанні комбікормів, які були використані у основній господарській діяльності годуванні птиці та до складу податкового кредиту загальної податкової декларації віднесено суми податку на додану вартість, які були сплачені при придбанні продукції, яка у подальшому була реалізована ТОВ «Бон-Ексім», тобто, розподіл податкового кредиту відбувся відповідно до питомої ваги використання придбаної продукції у господарській діяльності із дотриманням вимог статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість».

А відтак, суди дійшли правильного висновку, що нормами чинного законодавства не передбачено нарахування штрафних санкцій за коригування податкового кредиту (уточнення даних у податковій декларації з податку на додану вартість), яке здійснив позивач.

У підпункті 5.7.1 пункту 5.7 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість № 166 чітко передбачено, що розподіл податкового кредиту відбувається у тому періоді, у якому здійснювалось відповідне виготовлення та/або придбання товарів (робіт, послуг) однак, слід зазначити що позивач не здійснював розподіл податкового кредиту у червні 2010 року, як вважає відповідач, а здійснював коригування податкового кредиту, яке може здійснювати у будь-який час, протягом 1095 днів, без урахування періодів, у яких здійснювалось придбання товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали протиправним та скасували податкове повідомлення-рішення від 18.10.2010 р. № 0000382300.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судом першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області залишити без задоволення.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21.06.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012 р. у справі № 2а-1982/11/1070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бухтіярова І.О. (підпис) Муравйов О.В.

Суддя А.М. Лосєв