Ухвала суду № 25602405, 25.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" липня 2012 р. м. Київ К/9991/83943/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Лосєв А.М.Судді: Костенко М.І. Муравйов О.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24.05.2011 р.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2011 р.

у справі № 2а/1770/651/2011

за позовом Підприємства споживчої кооперації «Корецький хлібокомбінат»Корецької райспоживспілки

до Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Підприємство споживчої кооперації «Корецький хлібокомбінат»Корецької райспоживспілки (надалі -позивач, ПСК «Корецький хлібокомбінат») звернулось до суду з позовом до Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області (надалі відповідач, Гощанська МДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24.05.2011 р. (суддя -Н.С. Ткачук), залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -М.М. Капустинський, судді: І.Ф. Бондарчук, І.Г. Охрімчук) позов задоволено повністю: скасовано податкові повідомлення-рішення Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції: №0002201550/0 від 07.10.2010 р. (№0002201550/1 від 05.11.2010 р., № 0002201550/2 від 10.01.2011 р.), яким ПСК «Корецький хлібокомбінат»Корецької райспоживспілки нараховано штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість у сумі 7 740,44 грн.; №0002191550/0 від 07.10.2010 р. (№0002191550/1 від 05.11.2010 р., № 0002191550/2 від 10.01.2011 р.), яким ПСК «Корецький хлібокомбінат»Корецької райспоживспілки нараховано штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість у сумі 7 308,73 грн.; №0002181550/0 від 07.10.2010 р. (№0002181550/1 від 05.11.2010 р.; №0002181550/2 від 10.01.2011 р.), якими ПСК «Корецький хлібокомбінат»Корецької райспоживспілки нараховано штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість у сумі 451,80 грн.; стягнуто на користь КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки»з Державного бюджету України, у рахунок відшкодування витрат понесених зі сплати судового збору - 3,40 грн.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.09.2009 р., за результатами якої 22.12.2009 р. складено акт № 457/23-50/00913048 (надалі -акт).

На підставі акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0002181550/0 від 07.10.2010 р., яким за затримку до 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання податковим органом ПСК «Корецький хлібокомбінат»Корецької райспоживспілки було визначено штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 451,80 грн., що становить 10% відсотків від погашених сум податкового боргу;

- № 0002191550/0 від 07.10.2010 р., яким за затримку від 31 до 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання податковим органом ПСК «Корецький хлібокомбінат»Корецької райспоживспілки було визначено штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 7 308,73 грн., що становить 20% відсотків від погашених сум податкового боргу;

-№ 0002201550/0 від 07.10.2010 року, яким за затримку, що є більшою 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання податковим органом ПСК «Корецький хлібокомбінат»Корецької райспоживспілки було визначено штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 7 740,44 грн., що становить 50% відсотків від погашених сум податкового боргу.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень скарги позивача були залишені без задоволення, а податкові рішення -без змін.

Судами встановлено, що на початок 2010 року по обліковій картці платника податків - ПСК «Корецький хлібокомбінат»Корецької райспоживспілки з податку на додану вартість обліковувалась переплата у сумі 0,58 грн.

22.02.2010 р. позивач подав податковому органу податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2010 року, у якій платник самостійно визначив податкове зобов'язання за вказаний календарний період у розмірі 18 523,00 грн.

З платіжних доручень №70 від 25.02.2010 р., №72 від 26.02.2010 р., №76 від 01.03.2010 р. та квитанцій банку від 08.02.2010 р., 11.02.2010 р., 25.02.2010 р. вбачається, що вказана сума узгодженого податкового зобов'язання сплачена позивачем у повному обсязі та здійснено переплату в сумі 1 577,00 грн., при цьому, у платіжних дорученнях чітко вказано призначення платежу, а саме: «ПДВ за січень 2010 року».

У подальшому, а саме 02.03.2010 року позивач подав відповідачу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2009 року, яким ПСК «Корецький хлібокомбінат»Корецької райспоживспілки самостійно зменшило суму, яка підлягала сплаті до бюджету у розмірі 3 091,00 грн.

19.03.2010 р. позивач подав податковому органу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2010 року, згідно якої платником самостійно визначено податкове зобов'язання за вказаний календарний період у розмірі 10 101,00 грн.

З платіжних доручень № 142, № 154 від 29.03.2010 р., № 170, № 171 від 30.03.2010 р. вбачається, що сума узгодженого податкового зобов'язання позивачем сплачена у повному обсязі, при цьому, в платіжних дорученнях чітко вказано призначення платежу, а саме: «ПДВ за лютий 2010 року».

20.04.2010 р. позивач подав відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2010 року, згідно якої платником самостійно визначено податкове зобов'язання за вказаний календарний період у розмірі 6 592,00 грн.

З платіжних доручень № 181 від 08.04.2010 р., № 191 від 14.04.2010 р., № 192 від 15.04.2010 р., № 195 від 16.04.2010 р., № 216 від 23.04.2010 р., № 245 від 28.04.2010 р., № 248 від 29.04.2010 р., № 252, № 253 від 30.04.2010 р. вбачається, що сума узгодженого податкового зобов'язання позивачем сплачена у повному обсязі, при цьому, в платіжних дорученнях чітко вказано призначення платежу, а саме: «ПДВ за березень 2010 року».

20.05.2010 р. позивач подав податковому органу податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року, у якій платник податків самостійно визначив податкове зобов'язання за вказаний календарний період у розмірі 9 604,00 грн.

Судами встановлено, що платіжним дорученням № 321 від 31.05.2010 р., позивач сплатив суму узгодженого податкового зобов'язання у повному обсязі. При цьому, у платіжному дорученні чітко вказано призначення платежу «ПДВ за квітень 2010 року».

21.06.2010 р. позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року, якою платник самостійно визначив податкове зобов'язання за вказаний календарний період у розмірі 9 149,00 грн.

З платіжних доручень № 372 від 29.06.2010 р. та № 391 від 30.06.2010 р. вбачається, що сума узгодженого податкового зобов'язання позивачем сплачена у повному обсязі, при цьому, у платіжних дорученнях чітко вказано призначення платежу, а саме: «ПДВ за травень 2010 року».

20.07.2010 р. позивач подав податковому органу податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року, якою платник податків самостійно визначив податкове зобов'язання за вказаний календарний період у розмірі 9 410,00 грн.

З платіжних доручень № 423 від 14.07.2010 р., № 447 від 28.07.2010 р. та № 473 від 30.07.2010 р. вбачається, що сума узгодженого податкового зобов'язання позивачем сплачена у повному обсязі, при цьому, у платіжних дорученнях чітко вказано призначення платежу, а саме: «ПДВ за червень 2010 року».

Дослідивши зазначені платіжні доручення та квитанції банку суди дійшли висновку, що самостійно визначені податкові зобов'язання позивач сплатив у повному обсязі.

Однак, відповідач, посилаючись на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі -Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), зарахував сплачені суми не в рахунок сплати узгоджених сум податкових зобов'язань за вказані у платіжних дорученнях періоди, а в рахунок сплати податкового боргу (у порядку календарної черговості), що виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 31.12.2009 р. № 0004162350/0.

Нормами пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання визначено як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) -у рівних пропорціях.

Наведена норма визначає правило, але не містить порядку або механізму його реалізації та не передбачає будь-якого суб'єктного складу, тобто переліку осіб, щодо яких вона застосовується, та переліку осіб, яким надано право її виконання.

Інші норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»також не встановлюють порядку та механізму погашення боргу за рахунок сплачених платником податків поточних податкових зобов'язань і в жодному разі не наділяють орган державної податкової служби повноваженнями здійснювати будь-які дії стосовно визначення черговості сплати податкових зобов'язань чи погашення податкового боргу, зміни призначення платежу, вказаного платником податків, а також розпорядження його коштами.

Підпункт 8.6.2 пункту 8.6 статті 8 зазначеного Закону надає платнику податків право вільно здійснювати операції з коштами без узгодження з податковим органом.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками попередніх судових інстанцій щодо відсутності повноважень у органу державної податкової служби змінювати призначення коштів, які сплачуються платником податків в рахунок погашення поточних податкових зобов'язань.

Отже, суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили позовні вимоги, визнавши податкові повідомлення-рішення від 07.10.2010 р. № 0002201550/0, № 0002191550/0, № 0002181550/0 (від 05.11.2010 р. № 0002201550/1, № 0002191550/1, № 0002181550/1; від 10.01.2011 р. № 0002201550/2, № 0002191550/2, № 0002181550/2) протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судом першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24.05.2011 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2011 р. у справі № 2а/1770/651/2011 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Костенко М.І. (підпис)Муравйов О.В.

Суддя А.М. Лосєв