Ухвала суду № 25602421, 01.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" серпня 2012 р. м. Київ К/9991/23198/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Лосєв А.М.Судді: Бухтіярова І.О. Муравйов О.В., при секретарі Титенко М.П.за участю представників: позивача:Шваб А.В., відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.09.2011 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012 р.

у справі № 2а-9351/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерно-Трейд»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зерно-Трейд»(надалі - позивач, ТОВ «Зерно-Трейд») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі -відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.09.2011 р. (суддя -Н.Г. Вєкуа), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -А.О. Денісов, судді: Л.М. Гром, М.С. Міщук) позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.06.2011 р. № 0000710702.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у період за вересень 2010 року та листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у період за жовтень 2010 року, за результатами якої 31.05.2011 р. складено акт № 71/07-02/32493237 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі -Закон України «Про податок на додану вартість»), що виразилося у завищені суми бюджетного відшкодування за листопад 2010 року на суму 1 048 070,00 грн.

На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.06.2011 р. № 0000710702, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 048 070,00 грн.

Судами встановлено, що 04.10.2010 р. між ТОВ «ЗЕРНО-ТРЕЙД»та ПП «Альбатрос-Південь»укладено договір № 260-2010, відповідно до якого останнє постачало, а ТОВ «ЗЕРНО-ТРЕЙД»приймало у власність сільськогосподарську продукцію.

Факт укладення та виконання умов договору підтверджується: податковими та видатковими накладними, виписками з банківських рахунків, квитанціями про приймання вантажу, повідомленнями про вагони з зерном, посвідченнями про якість зерна.

Відповідач не заперечував, що вказані первинні документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

ПП «Альбатрос-Південь»на час укладення договору № 260-2010 було зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало статус платника податку на додану вартість.

Разом з тим, відповідач вважає, що у реальності зазначений договір не виконувався, господарські операції за цим договорам не відбувалися, а єдиним благом для позивача від господарських взаємовідносин між згаданими підприємствами є одержання ним податкової вигоди, оскільки не встановлено факт передачі товарів від продавця до покупця, у зв'язку з відсутністю договорів про господарські відносини, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

Підставою для такого висновку відповідача стала інформація, виявлена під час невиїзної документальної перевірки ПП «Альбатрос-Південь», якою встановлено, що за юридичною адресою підприємства директор відсутній, фактичне місцезнаходження не встановлено, будь-якої інформації про складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту немає, декларації з податку на прибуток не подавались.

Однак, суди попередніх інстанцій обґрунтовано не погодилися з такими висновками податкового органу, з огляду на наступне.

Факт передачі товару позивачем підтверджено видатковими накладними на пшеницю 5 та 6 класів із зазначенням кількості товару та суми, на яку передано товару. Документи містять усі необхідні реквізити із відтисками мокрих печаток підприємств.

Про факт розрахунку за товар, окрім податкових накладних, свідчать виписки з банку, у яких зазначено, коли саме та скільки коштів було перераховано на розрахунковий рахунок ПП «Альбатрос-Південь».

Також, судами першої та апеляційної інстанцій взято до уваги докази перевезення товару, а саме квитанції про прийняття вантажу, згідно яких Одеський припортовий завод ТОВ «Боріваж»приймав від перевізника ТОВ «Кайман-Юг»пшеницю, закуплену ТОВ «ЗЕРНО-ТРЕЙД»та зберігав цю пшеницю до моменту її подальшого продажу позивачем.

Доводи податкового органу про те, що ПП «Альбатрос-Південь»не подавало податкової звітності за 2010 рік, не бралися судами до уваги, оскільки постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.03.2011 р. у справі № 7/558-10-5431, встановлено факт подання ПП «Альбатрос-Південь»до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську декларацій з податку на додану вартість та податку на прибуток протягом 2010 року.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

У відповідності до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6.).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

При цьому матеріалами справи підтверджено, що позивач на підставі належним чином оформлених накладних, виписаних на його адресу ПП «Альбатрос-Південь», обгрунтовано відніс суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Крім того, судом встановлено, що у подальшому, отриманий товар ТОВ «ЗЕРНО-ТРЕЙД»було реалізовано латвійській компанії SIA AINEX», згідно укладеного між ними договору № GZ-03-10 від 16.07.2010 р. та додатком до нього.

Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено дотримання позивачем порядку формування валових витрат та податкового кредиту за період, що перевірявся, то у відповідача не було законних підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судом першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.09.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012 р. у справі № 2а-9351/11/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бухтіярова І.О. (підпис) Муравйов О.В.

Суддя А.М. Лосєв