Ухвала суду № 25601941, 12.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" липня 2012 р. м. Київ К-55662/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватної фірми „АММ" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2009

у справі № 2а-38318/09/2070

за позовом Приватної фірми „АММ"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про визнання податкових повідомлень -рішень недійсними

ВСТАНОВИВ:

Приватна фірма „АММ" звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000602307/0 від 15.07.2008 та № 0000592307/0 від 15.07.2008.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2009 позовні вимоги задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2009 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2009 скасовано, прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань відносин з ТОВ „Омега-2" за період 01.04.2003 по 30.06.2003 та складено акт № 3834/23-304/30883410 від 11.07.2008.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000602307/0 від 15.07.2008, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 25000000 грн. в тому числі штрафні санкції 1250000 грн., № 0000592307/0 від 15.07.2008, яким позивачу відмовлено у відшкодуванні податку на додану вартість у розмірі 10000 грн. по декларації за червень 2003 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1 абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", занижено позивачем за 1 квартал 2007 року податку на прибуток на суму 12500000 грн., порушення п.1.8 ст. 1, ч. 3 п. 4.8 ст. 4, пп. 7.2.1, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4

Закону України „Про податок на додану вартість".

Між позивачем та ТОВ „Омега 2" укладена угода № 37 від 25.06.2003 брендинга (торгова марка) в кількості 30 дисків у пакувальному і опломбованому сейфі на загальну суму 60000000 грн. у тому числі податок на додану вартість 10000000 грн.

На виконання договору позивачем було передано 18 векселів на суму 60000000 грн. ТОВ „Омега 2", але не були оплачені платником податку та в майбутньому, через ліквідацію юридичної особи векселедержателя ТОВ „Омега 2".

За зазначеним договором позивач включив в декларацію з податку на прибуток у другому кварталі 2003 року до складу скоригованих валових витрат суму 50000000 грн.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Положеннями абзаців 1, 3 п. 4.8 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість", за правилами яких, у разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (послуг), які є об'єктом оподаткування згідно з п. 3.1 ст. 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів, векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валовими витратами виробництва та обігу (валовими витратами) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або не матеріальній формі, здійснюваних, як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податків для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою господарського суд Харківської області від 23.01.2007 по справі за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова визнано недійсною угоду за №37 від 25.06.2003, яку укладено між позивачем та ТОВ „Омега 2", як таку, що ні відповідає вимогам закону та суперечить інтересам держави та суспільству.

Отже, при отриманні податкової накладної за умови проведення розрахунку з продавцем шляхом видачі йому простого векселя у відповідному звітному податковому періоді в покупця товарів не виникає право на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, зазначених в такій податковій накладній.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Приватної фірми „АММ" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2009 у справі № 2а-38318/09/2070 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватної фірми „АММ" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2009 у справі № 2а-38318/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко

Суддя М.О. Федоров