Ухвала суду № 25581535, 26.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" липня 2012 р. м. Київ К/9991/67511/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Островича С.Е.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Прокуратури Житомирської області, Державної податкової інспекції у м.Житомирі

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2011 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року

по справі №2а-3528/10/0670

за позовом Дочірнього підприємства «Фокстрот Житомир»Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокстрот»(надалі -ДП «Фокстрот Житомир» ТОВ «Фокстрот»)

до Державної податкової інспекції у м.Житомирі (надалі -ДПІ у м.Житомирі)

за участю Прокуратури Житомирської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У травні 2010р. позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Житомирі від 28.01.2010р. №0000222301/0, №0000212301/0, від 07.04.2010р. №0000222301/1, №0000212301/1, від 05.05.2010р. №0000222301/2, №0000212301/2.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.02.2011р. залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2011р., позовні вимоги задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Житомирі від 28.01.2010р. №0000222301/0, №0000212301/0, від 07.04.2010р. №0000222301/1, №0000212301/1, від 05.05.2010р. №0000222301/2, №0000212301/2. Відшкодовано ДП "Фокстрот-Житомир" ТОВ "Фокстрот" з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Житомирській області 06,80грн. сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, прокуратура Житомирської області та ДПІ у м.Житомирі звернулись із касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, в яких просять скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційні скарги позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін та Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ДПІ в м. Житомирі було здійснено планову виїзну перевірку ДП "Фокстрот-Житомир" ТОВ "Фокстрот" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.09.2009р., за результатами якої складено акт №99/23-1/32076070/0110 від 15.01.2010р.

В згаданому акті, на думу податкового органу, встановлено порушення позивачем вимоги:

- п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: підприємством зайво включено до складу валових витрат витрати по електроенергії , які не підтверджено первинними документами;

- п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: підприємством зайво включено до складу валових витрат витрати по навантажувально - розвантажувальним роботам від ТОВ "Ком-Тек", які не використовувались в господарській діяльності товариства;

- п.п.5.3.9 п.5.3, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: товариством віднесено до складу валових витрат вартість товарів від постачальників - ТОВ "Кемпус" та ТОВ "Медіс-торг" на спірні суми;

- п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: підприємством до складу податкового кредиту віднесено: суми ПДВ сплачені при відшкодуванні витрат, пов'язаних із придбанням послуг по сплаті електроенергії; суми ПДВ сплачені у зв'язку із придбанням послуг по навантажувально-розвантажувальним роботам; суми ПДВ за товари по податковим накладним, отриманим від ТОВ "Кемпус" та від ТОВ "Медіс-торг" у спірному розмірі;

- п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.2.6, п.7.2, п.п.7.4.1, п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством завищено податковий кредит в результаті включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по отриманим накладним від постачальників з періодів, що перевірені попередньою перевіркою.

На підставі зазначеного акта та за результатами адміністративного оскарження відповідачем 05.05.2010р. прийняті податкові повідомлення-рішення №0000212301/2, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток та застосовано штрафні (фінансові) санкції; та №0000222301/2, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірні податкові повідомлення -рішення, суди попередніх інстанції цілком правильно та обгрунтовано виходили з наступного.

Так, відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат звітного періоду, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

У п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 даного Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ "ТД Атлант" (суборендодавець) та ДП "Фокстрот-Житомир" ТОВ "Фокстрот" (суборендар) укладено договір суборенди нежитлового приміщення №15 від 03.11.2003р., відповідно до якого суборендодавець надає, а суборендар отримує у тимчасове оплатне користування приміщення для здійснення орендарем фінансово-господарської діяльності відповідно до статуту та асортиментного переліку товарів, погодженому між сторонами (додаток№1 до цього договору) (а.с.40-45 т.2).

Відповідно до п.5.7 додаткової угоди договору від 03.11.2003р. в орендну плату не входять комунальні платежі, суборендар повинний оплачувати комунальні та експлуатаційні послуги, якими він користується на підставі рахунків, що виставляються суборендодавцем .

11.08.2005р. між ТОВ "ТЦ Темпо" (АТЗТ "Взуття") (орендодавець) та ДП "Фокстрот - Житомир" ТОВ "Фокстрот" (орендар) укладено договір оренди №3, відповідно до якого орендодавець передає в оренду орендарю нежитлові приміщення загальною площею 964кв.м., розташованих на 2 поверсі приміщення, яке знаходяться за адресою: м.Житомир, вул.Київська, 87, а орендар приймає в тимчасове платне користування об'єкт оренди і виплачує орендну плату за використання орендованого майна на умовах вказаного договору (а.с.29-39 т.2).

Згідно п.5.6 даного договору передбачено, що орендар компенсує орендодавцю витрати по оплаті комунальних послуг на основі рахунків, виставлених орендодавцем, відповідно до показників лічильників. Показання лічильників фіксуються уповноваженими представниками сторін і оформляються спільним актом.

На виконання умов вказаних договорів орендодавцями - "ТОВ "ТД Атлант" і ТОВ "ТЦ "Темпо" виставлялись рахунки-фактури на оплату комунальних послуг, водопостачання і за спожиту електроенергію, складались акти та виписувались податкові накладні (а.с.48-128 т.2) .

Оплата за комунальні послуги згідно рахунків проводилась позивачем у безготівковій формі через банківську установу, що підтверджується банківськими виписками.

При цьому, всі первинні документи оформлені належним чином. В акті перевірки немає застереження щодо оформлення первинних документів, на підставі яких позивач формував валові витрати і податковий кредит у відповідних податкових періодах.

Вартість комунальних послуг може бути віднесена орендарями на валові витрати по рахунках орендодавців (погодженим з орендарями відносно кількості спожитих послуг). Така ж позиція викладена в листі ДПА України від 05.01.2000р. за №34/6-15-1116 "Про деякі питання сплати за використання орендованого майна".

Відсутність договорів про спільне використання технологічних електричних мереж з відповідним власником електричних мереж та відсутність в рахунках-фактурах одиниці виміру обсягу поставленої електроенергії, як на цьому наполягає податковий орган, не впливає на факт понесення позивачем витрат з придбання електричної енергії.

Крім цього, відповідачем не надано суду жодного доказу про те, що отримані позивачем послуги не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Судами встановлено, що основним видом діяльності ДП "Фокстрот - Житомир" ТОВ "Фокстрот" є роздрібна торгівля побутовими електротоварами, радіо - та телеапаратурою, комп'ютерним устаткуванням. Для здійснення своєї діяльності позивач орендує приміщення на підставі договорів оренди. На виконання взятих на себе зобов'язань за договорами оренди, позивач здійснював компенсацію витрат, понесених орендодавцями по сплаті комунальних послуг, в тому числі і електроенергії. Компенсація здійснювалась на підставі рахунків, виставлених орендодавцями. Отже, понесені товариством витрати щодо компенсації витрат по сплаті комунальних послуг, пов'язані з підготовкою, організацією та веденням господарської діяльності по продажу товарів в господарських одиницях платника податків.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції про те, що витрати, понесені як компенсація за спожиту електроенергію, підтверджені всіма необхідними належним чином оформленими первинними документами, ведення яких передбачено правилами ведення податкового обліку. Зазначені витрати пов'язані з господарською діяльністю ДП "Фокстрот-Житомир" ТОВ "Фокстрот", а тому правомірно були віднесені позивачем до складу валових витрат та на підставі податкових накладних правомірно сформовано податковий кредит.

Також встановлено, що між ДП "Фокстрот - Житомир" ТОВ "Фокстрот" (замовник) та ТОВ "Ком-Тек" (виконавець) укладений договір підряду на виконання навантажувально-розвантажувальних робіт №0301-02 від 03.01.2009р., відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується власними силами та на власний ризик виконати навантажувально-розвантажувальні роботи у місцях перевалки, відвантаження покупцю товару з транспорту на транспорт, а також у місцях складування товару, на території, вказаної замовником.

Відповідно до п.4 вказаного договору вартість послуг визначається сторонами по факту її надання після закінчення терміну дії договору та фіксується в акті здачі-прийняття робіт (послуг). Оплата виконаної роботи виконується шляхом безготівкового переказу коштів виконавцю на розрахунковий рахунок (а.с. 22-23 т.2).

Згідно акту здачі-прийняття робіт №2606-02 від 26.06.2009р. виконавцем вищевказаного договору були проведені роботи (надані послуги) за договором №0301-02 від 03.01.2009р. загальна вартість яких складає 40000,00грн. в т.ч. ПДВ - 6666,67грн. (а.с. 26 т.2). В доповненні до акту виконаних робіт зазначено перелік накладних, по яких були здійснені вантажно-розвантажувальні роботи (а.с. 24-25 т.2).

Продавцем вантажно-розвантажувальних робіт виписана податкова накладна від 26.06.2009р. №2606-02/561 відповідно до договору №0301-02 від 03.01.2009р. на загальну суму 40000,00грн. в т.ч. ПДВ 6666,67грн. (а.с. 27 т.1).

Отже, в матеріалах справи містяться всі первинні документи, які свідчать про виконання умов договору. Вказані вище документи складені належним чином у відповідності до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Вказані витрати пов'язані з господарською діяльністю позивача. При цьому доказів, які б свідчили про протилежне, податковим органом суду не надано. Відповідачем також не надано доказів, які б підтверджували фіктивність договору підряду, акту здачі-прийняття робіт та податкової накладної.

Таким чином, позивач правомірно відніс витрати на виконання умов договору підряду до валових витрат.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту) (п.п.7.4.5 п.7.4 цієї статті).

Судами встановлено, що між ТОВ "Кемпус" (постачальник) та ДП "Фокстрот-Житомир" ТОВ "Фокстрот" (покупець) укладений договір поставки №08/01-03 від 01.08.2006р., відповідно до якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 вказаного договору поставка товарів здійснюється на умовах EXW (EX WORKS) місце поставки - склад постачальника, розташований за адресою: м.Київ, пр. Перемоги, 67. (а.с.130-137 т.2).

Між ТОВ "МЕДІС-ТОРГ" (постачальник) та ДП "Фокстрот-Житомир" ТОВ "Фокстрот" (покупець) укладено договір поставки №01/12/02 від 01.12.2008р., відповідно до якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 вказаного договору поставка товарів здійснюється на умовах EXW (EX WORKS) ФРАНКО ЗАВОД (м.Київ), місце поставки - склад постачальника, розташований за адресою: Київська область, Ірпінський район, смт.Гостомель, вул. Леніна, 141-П. (а.с.17-22 т.3).

На підтвердження факту поставки товарів ТОВ "Кемпус" виписані накладні (а.с.138-250 т.2, а.с.1-15 т.3) і податкові накладні (а.с.49-241 т.4), ТОВ "Медіс-торг" виписувались накладні (а.с.23-247 т.3) та податкові накладні (а.с.243-251 т.4, 1-251 т.5, а.с.1-15 т.6).

В акті перевірки зазначено, що в накладних, виписаних ТОВ "Кемпус" і ТОВ "Медіс-торг" не зазначено хто відвантажив товар у постачальника, місце складання накладних, не зазначено код підприємства за ЄДРПОУ, адреса підприємства, відсутні розшифровки підписів осіб вантажовідправників. По зазначеним договорам не надавались для перевірки акти приймання-передачі товарів, накладні на внутрішнє переміщення товарів, товарно-транспортні накладні. ТОВ "Кемпус" і ТОВ "Медіс-торг" згідно даних ПДС не знаходяться за фактичною чи юридичною адресами. На підставі цього податковий орган прийшов до висновку про безтоварність господарських операцій та нікчемність укладених договорів.

Як зазначають суди, зазначені вище обставини не можуть свідчити про безтоварність господарських операцій та нікчемність укладених договорів, оскільки в наявності є видаткові накладні та податкові накладні, фіктивність яких відповідачем не доведена.

Умовами договорів дійсно передбачалось здійснення в момент приймання товару перевірки кількості та якості товару за правилами Інструкції П-6 та Інструкції П-7 (п.п. 4.7., 4.6. договорів). Проте, складання актів приймання-передачі за кількістю та якістю є правом сторін. Крім того, такі акти складаються у випадках виявлення недостачі товарів та невідповідності їх якісним показникам.

Стосовно тверджень про ненадання під час перевірки товарно-транспортних накладних, судами обгрунтовано зазначено, що вимогами податкового обліку не передбачено обов'язковості складання ТТН в підтвердження віднесення витрат до складу валових, тим більше що при перевірці не встановлено що позивач ніс витрати по транспортуванню придбаного товару.

Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі. А Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

Крім цього, товар, зазначений у видаткових накладних та податкових накладних, дійсно отриманий позивачем, що не заперечується відповідачем. Податковим органом не надано суду доказів про те, що цей товар отриманий від інших юридичних чи фізичних осіб.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що у справі достатньо доказів, які підтверджуються здійснення господарських операцій.

До того ж, податковим органом також не надано жодного доказу про проведення перевірок контрагентів позивача з питань можливості здійснення господарських операцій по поставці товарів, доказів, що контрагенти позивача не знаходились за своїми фактичною чи юридичною адресами на час здійснення операцій з позивачем, про анулювання їх свідоцтв платника ПДВ.

Як вже зазначалось, основним видом діяльності ДП "Фокстрот - Житомир" ТОВ "Фокстрот" є роздрібна торгівля побутовими електротоварами, радіо - та телеапаратурою, комп'ютерним устаткуванням. Для здійснення своєї діяльності позивач на підставі договорів поставки (в тому числі і з контрагентами ТОВ "Кемпус" і ТОВ "Медіс-торг") закуповував товари для подальшого перепродажу. Отже, понесені товариством витрати на купівлю товару, безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією та веденням господарської діяльності по продажу товарів в господарських одиницях платника податків.

Спростовуючи висновки податкового органу про те, що угоди, укладені між позивачем і ТОВ "Кемпус" і ТОВ "Медіс-торг" є нікчемними, суди обгрунтовано зазначили наступне.

Так, згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, на даний час не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Отже, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між ДП "Фокстрот-Житомир" ТОВ "Фокстрот" та контрагентами ТОВ "Кемпус" і ТОВ "Медіс-торг" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, в саме рішення суду у цивільній чи господарській справі, вирок суду у кримінальній справі, або інший належний доказ на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

З огляду на викладене, судами вірно зазначено, що висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Щодо висновків податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту в результаті включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по отриманим накладним від постачальників з періодів, що перевірені попередньою перевіркою слід зазначити наступне.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата виникнення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судами встановлено, що у спірному періоді позивач отримував податкові накладні від постачальників, за товар, поставлений в попередніх звітних періодах та суми сплаченого ПДВ відносив до податкового кредиту, що підтверджується реєстрами отриманих накладних, журналом вхідної кореспонденції (а.с.17-60, 158-178 т.6).

Відповідно до положень п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення у позивача права на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем в інших періодах без наявності податкових накладних було б безпідставним. Перевіркою не встановлено віднесення сум сплаченого ПДВ до податкового кредиту в період отримання товарів. Податковий кредит формувався виключно в періодах отримання податкових накладних.

Судами було оглянуті та долучені до матеріалів справи реєстри отриманих податкових накладних за період, в який були отримані товари (вересень - грудень 2006р. та за 2007р.). Встановлено, що податкові накладні на цей товар від контрагентів у вказаний період не надходили.

Що ж стосується посилань відповідача на порушення позивачем п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" - відсутність звернення платника податку до податкового органу із заявою-скаргою на постачальника щодо відмови останнім в наданні податкової накладної, то колегія вважає його безпідставним, оскільки згідно вказаних вище норм Закону таке звернення є правом покупця, а не його обов'язком. Крім того, невиконання платником вказаної норми Закон не пов'язує з втратою таким платником в подальшому права на податковий кредит.

Підпункт 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не обмежує платника в праві на податковий кредит, а лише надає право на включення до податкової декларації сум податкового кредиту за умови наявності у платника товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарі (послуг).

За таких обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суддів попередніх інстанції щодо правомірність формування товариством податкового кредиту.

Слід також відзначити, що відносно директора ДП "Фокстрот-Житомир" ТОВ "Фокстрот" ОСОБА_2 і головного бухгалтера ОСОБА_3 відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст.212 КК України (ухилення від сплати податків) у зв'язку з відсутністю в їх діях складу злочину (а.с.139-140 т.6).

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційні скарги: Прокуратури Житомирської області та Державної податкової інспекції у м.Житомирі -залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді:

____ М.І. Костенко

____ С.Е. Острович

Суддя Н.Є. Маринчак