Постанова № 25601751, 08.08.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

08.08.2012 р. справа № 2а- 8814/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі:

секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

представників:

позивача - Ліщук В.В.,

відповідача - Пугач Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Харківської обласної митниці до Віддіул примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області , третя особа - гр. ОСОБА_3, проскасування постанов, зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач, Харківська обласна митниця, подав позов до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного Управління юстиції в Харківській області, в якому просив: 1) скасувати постанову ВП №32431545 начальника ВПВР УДВС ГУЮ в Харківській області Корнейчука С.П. про перевірку виконавчого провадження від 07.06.2012 р. та постанову старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ в Харківській області Пугач Н.В. від 04.05.2012 р. ВП №32430739; 2) зобов'язати ВПВР УДВС ГУЮ в Харківській області відкрити виконавче провадження по виконанню постанови Київського районного суду м. Харкова від 09.02.2012 р. по справі №2018/2444/2012 про накладення адміністративного стягнення у вигляді конфіскації на користь держави безпосереднього предмету порушення митних правил: автомобіль марки "FIAT CINQUECENTO", 1993 року випуску, кузов НОМЕР_1, реєстраційний знак "НОМЕР_2", після встановлення його місцезнаходження.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що у спірних правовідносинах орган державної виконавчої служби протиправно відмовив у відкритті виконавчого провадження з виконання постанови Київського районного суду міста Харкова від 09.02.2012р. по справі №2018/2444/2012. Згаданий судовий акт набув законної сили, а тому, на думку позивача, підлягає безумовному виконанню. Посилаючись на викладені вище обставини, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області, з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що орган митного контролю у спірних правовідносинах не здійснив та не забезпечив можливість здійснення конфіскації автомобіля. Автомобіль, що підлягає конфіскації, не був за документами переданий митницею до державного виконавця, як це передбачено чинним законодавством. Відтак, виконавчий документ - постанова Київського районного суду міста Харкова від 09.02.2012р. по справі №2018/2444/2012 - не може бути виконаний. Відповідач стверджував про правомірність прийнятого рішення і, посилаючись на викладені вище обставини, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Третя особа, гр. ОСОБА_3, правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивачем за номером 047/8070/12 було складено протокол про порушення митних правил -ст.348 Митного кодексу України від 11.07.2002р. №92-ІV громадянином Литви -п. ОСОБА_3. Суть виявленого митним органом порушення полягає у невиконанні п. ОСОБА_3. зобов'язання про зворотнє вивезення до 07.09.2005 р. тимчасово ввезеного на митну територію України автомобілю марки FIAT CINQUECENTO реєстраційний знак НОМЕР_2.

Суд відмічає, що внаслідок недбалості з боку посадових осіб позивача згаданий протокол датований 17 грудня 2012 р., у той час як фактично протокол був складений 17.01.2012 р.

Окремо суд звертає увагу, що при складенні протоколу про порушення митних правил №047/8070/12 позивачем згідно з ст.377 Митного кодексу України від 11.07.2002р. №92-ІV було вилучено належний порушнику гр. ОСОБА_3 автомобіль марки BMW реєстраційний номер НОМЕР_3.

Вказані дії позивача повністю узгоджуються з приписами ст.377 Митного кодексу України від 11.07.2002р. №92-ІV, де зазначено, що у разі вчинення порушення митних правил особою, яка не має в Україні постійного місця проживання або адреси, допускається вилучення товарів, транспортних засобів у розмірах, необхідних для забезпечення стягнення штрафу або вартості товарів, транспортних засобів, зазначеної у частині третій статті 405 цього Кодексу (ч.2 ст.377 ст. 377 Митного кодексу України від 11.07.2002р. №92-ІV); вилучені товари, транспортні засоби та документи повинні бути перелічені у протоколі, що складається в передбачених цим Кодексом випадках, або в доданому до нього описі з точним зазначенням кількості, міри, ваги та особливих ознак цих товарів, транспортних засобів та документів, а також вартості товарів, транспортних засобів (ч.3 ст.377 ст. 377 Митного кодексу України від 11.07.2002р. №92-ІV).

Відповідно до ч.3 ст.405 Митного кодексу України від 11.07.2002р. №92-ІV у разі коли неможливо конфіскувати товари, що є безпосередніми предметами порушення митних правил, або товари із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортні засоби, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України, з осіб, які вчинили порушення митних правил, стягується вартість зазначених товарів, транспортних засобів у порядку, встановленому законодавством України.

Всупереч положенням наведених норм кодексу, позивач при складанні протоколу про порушення митних правил №047/8070/12, достовірно володіючи інформацією про неможливість вилучення тимчасово ввезеного на митну територію України автомобілю марки FIAT CINQUECENTO реєстраційний знак НОМЕР_2 з метою подальшої конфіскації за рішенням суду, безпідставно не визначив у протоколі вартість згаданого транспортного засобу згідно з документами, що були складені при оформленні тимчасового ввезення автомобілю на митну територію України.

Постановою Київського районного суду міста Харкова від 09.02.2012р. по справі №2018/2444/2012 гр. ОСОБА_3 був визнаний винним у скоєні порушення митних правил, передбачених ст.348 Митного кодексу України від 11.07.2002р. №92-ІV і підданий адміністративному стягненню у вигляді конфіскації на користь держави безпосереднього предмету порушення митних правил - автомобілю марки FIAT CINQUECENTO реєстраційний знак НОМЕР_2, після встановлення його місцезнаходження. Автомобіль марки BMW реєстраційний номер НОМЕР_3 за рішенням суду підлягав поверненню гр. ОСОБА_3

Заявою від 27.02.2012 р. вих.№13/01-2568 позивач звертався до Київського районного суду міста Харкова з приводу встановлення порядку і способу виконання постанови від 09.02.2012р. по справі №2018/2444/2012.

Дана заява Харківської обласної митниці була залишена без задоволення постановою Київського районного суду міста Харкова від 07.03.2012р. саме з мотиву відсутності відомостей про вартість автомобілю марки FIAT CINQUECENTO реєстраційний знак НОМЕР_2.

Постанова Київського районного суду міста Харкова від 07.03.2012р. митницею не оскаржувалась.

Отже, неможливість реального та безперешкодного виконання у спірних правовідносинах постанови Київського районного суду міста Харкова від 09.02.2012р. по справі №2018/2444/2012 зумовлена виключно неналежним ставленням відповідних посадових осіб Харківської обласної митниці до виконання покладених законодавством обов'язків, що спричинило ненадходження на користь Держави вартості автомобіля, котрий підлягає конфіскації.

У ході розгляду справи судом встановлено, що постанова Київського районного суду міста Харкова від 09.02.2012р. по справі №2018/2444/2012 набрала законної сили, що не заперечується сторонами по справі і з огляду на приписи ч.3 ст.72 і ч.2 ст.76 КАС України не підлягає додатковому доказуванню перед судом.

З питання примусового виконання постанови Київського районного суду міста Харкова від 09.02.2012р. по справі №2018/2444/2012 позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області.

Постановою відповідача, Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області, в особі старшого державного виконавця Пугач Н.В. від 04.05.2012р. ВП№32430739 було відмовлено у відкритті виконавчого провадження з виконання постанови Київського районного суду міста Харкова від 09.02.2012р. по справі №2018/2444/2012. У силу приписів ст.181 КАС України суд не вбачає правових підстав для залучення до участі у справі як окремого відповідача посадової особи державної виконавчої служби, котра прийняла спірне рішення, бо дана особа у спірних правовідносинах діяла від імені органу, а відтак, уособлювала собою саме даного суб'єкта права.

Як з'ясовано судом, юридичною підставою для винесення спірного рішення про відмову у відкритті виконавчого провадження орган державної виконавчої служби обрав п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», а фактичною підставою слугувало судження суб"єкта владних повноважень про неможливість виконання виконавчого документу -постанови райсуду у справі про адміністративне правопорушення, позаяк автомобіль, що підлягає конфіскації, митним органом не вилучався, державному виконавцю не передавався, місце знаходження автомобіля невідомо.

У порядку адміністративного (позасудового) оскарження спірна постанова від 04.05.2012р. ВП№32430739 «Про відмову у відкритті виконавчого провадження»була оскаржена позивачем до начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГУЮ в Харківській області, постановою якого 07.06.2012р. ВП №32431545 «Про перевірку виконавчого провадження»подана обласної митницею скарга була відхилена.

Спірна постанова від 07.06.2012р. ВП №32431545 «Про перевірку виконавчого провадження»базується на мотиві порушення стягувачем (Харківською обласної митницею) встановленого законом порядку виконання рішення суду про конфіскацію майна, внаслідок чого автомобіль, що підлягає конфіскації, не був вилучений, державного виконавця не було повідомлено про місце знаходження цього автомобіля.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених органом державної виконавчої служби України в основу спірних рішень, суд зазначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд відмічає, що правовідносини з приводу прийняття державним виконавцем рішення про відмову у відкритті виконавчого унормовані ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до п.8 ч.1 якої державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

За визначенням ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

У силу ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження»постанова Київського районного суду міста Харкова від 09.02.2012р. по справі №2018/2444/2012 є виконавчим документом, набрала законної сили, а відтак, за приписами ст.ст.124 і 129 Конституції України, ст.405 Митного кодексу України від 11.07.2002 р. №92-ІV, ст. 298 Кодексу України про адміністративне правопорушення підлягає обов"язковому виконанню.

При розгляді справи судом встановлено, що, стверджуючи про наявність обставин, які виключають здійснення виконавчого провадження, відповідач не посилався ані на несвоєчасне подання виконавчого документу, ані на надіслання виконавчого документу до неналежного органу державного виконавчої служби, ані не неналежне оформлення виконавчого документу, ані на неіснування автомобілю як речі матеріального світу, а лише зазначав, що згідно з ст.64 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з Порядком обліку, зберігання, оцінки, вилученого митними органами майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, передачі цього майна органам державної виконавчої служби і розпорядження ним (затверджений постановою КМУ №1724 від 26.12.2011р.), згідно з Порядком взаємодії органів державної виконавчої служби та митних органів при переданні майна, конфіскованого за рішенням судів та розпорядження ним (затверджено наказом Міністерства юстиції України, Державної митної служби України №1833/5/943 від 12.10.2009р.) митний орган повинен вилучити майно, що підлягає конфіскації, і передати таке майно до органу державної виконавчої служби України.

Між тим, суд зауважує, що зі змісту перелічених актів законодавства випливає, що їх приписами врегульовані правовідносини, в яких органи митного контролю здійснили фактичне вилучення майна, конфіскованого в подальшому за рішеннями судів.

Оскільки у спірних правовідносинах позивач не здійснював вилучення майна -автомобілю, то посилання органу державної виконавчої служби на положення згаданих актів законодавства є безпідставним, адже норми Закону України «Про виконавче провадження»не містять чіткого застереження про неможливість відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна, місце знаходження якого невідомо.

Так, зокрема, п.2 ч.4 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що під час пред'явлення виконавчого документа або його дубліката до виконання разом з ним подаються у разі виконання рішення про конфіскацію майна за постановою суду - копія протоколу вилучення майна, що підлягає конфіскації, або довідка про відсутність такого майна.

Отже, з приписів наведеної норми закону слідує, що відсутність майна, яке підлягає конфіскації, не є визначеною законодавцем підставою, що перешкоджає прийняттю державним виконавцем рішення про відкриття виконавчого провадження.

При цьому, суд бере до уваги, що приписами ст.40 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець наділений повноваженнями на розшук транспортного засобу.

Таким чином, вимоги позивача про скасування спірних постанов слід визнати обгрунтованими, позаяк дослідивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд не встановив наявності станом на дати прийняття спірних рішень у розпорядженні органу державної виконавчої служби доказів на підтвердження обставин, котрі б дійсно та об'єктивно унеможливлювали виконання постанови Київського районного суду міста Харкова від 09.02.2012р. по справі №2018/2444/2012.

Разом з тим, оскільки в силу приписів ст.ст.6, 8, 19 Конституції України суд не може підміняти собою суб"єкта владних повноважень при виконанні управлінської функції, відсутні підстави для покладання на відповідача обов'язку прийняти рішення про відкриття виконавчого провадження, адже вказане питання має бути вирішено органом державної виконавчої служби з урахуванням наявних дискреційних функцій, обставин спірних правовідносин та даного рішення суду.

Отже, відповідач повинен бути обтяжений обов'язком повторно розглянути питання про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови Київського районного суду міста Харкова від 09.02.2012 р. по справі №2018/2444/2012 на підставі тих документів, які були подані позивачем початково.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 181, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Харківської обласної митниці до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, третя особа - гр. ОСОБА_3, про скасування постанов, зобов'язання вчинити певні дії -задовольнити частково.

Скасувати в повному обсязі постанову від 04.05.2012р. ВП №32430739 "Про відмову у відкритті виконавчого провадження".

Скасувати в повному обсязі постанову від 07.06.2012р. ВП №32431545 "Про перевірку виконавчого провадження".

Зобов"язати Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області повторно розглянути питання про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови Київського районного суду міста Харкова від 09.02.2012р. по справі №2018/2444/2012.

В решті вимог адміністративний позов - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 10.08.2012 р.

Суддя А.В. Сліденко