Постанова № 25601531, 17.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 липня 2012 року 17:25 № 2а-3085/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Паньківу В.В. розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний"до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києвапровизнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.11.2011р. №0032281510за участю представників сторін:

від позивача: : Баранець О.В.;

від відповідача: Луценко Я.О.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17.07.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 11.11.2011 року №0032281510.

В обґрунтування позовних вимоги позивач зазначає, що Відповідач прийшов до помилкового висновку щодо порушення ПАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" норм законодавства під час складання декларації на прибуток за ІІ квартал 2011 року, а податкове повідомлення-рішення, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 12175979,00 грн., прийнято без врахування норм Податкового кодексу України та всіх обставин справи, а відтак підлягає скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що у Позивача були відсутні правові підстави для включення до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за другий квартал 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування 2010 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва 27.10.2011 року було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ПАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний".

За результатами проведеної перевірки складено Акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 27.10.2011 року №3603/15-127/04012321 (надалі по тексту -Акт перевірки).

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки Позивач 04.11.2011 року звернувся до Відповідача з запереченнями на Акт перевірки.

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва рішенням від 09.11.2011 року «Про розгляд заперечення до акту перевірки №3603/15-127/04012321 від 27.10.2011 року»висновки, викладені в Акті перевірки, залишила без змін.

На підставі Акту перевірки Відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 11.11.2011 року №0032281510 за формою «П», яким Позивачеві зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, задекларованого в податковій декларації за ІІ квартал 2011 року у розмірі 12175979,00 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням Позивачем 24.11.2011 року до ДПА у м. Києві подано первинну скаргу (№11/346) та 01.02.2012 року до ДПС України подано повторну скаргу (№11/24), за результатами розгляду яких прийнято рішення від 20.01.2012 року за вих. №592/10/25-114 та 15.02.2012 року за вих. №2784/6/10-2415, якими податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

В матеріалах справи міститься Акт перевірки Державної податкової інспекції Голосіївського району м. Києва №681/1-23-60-04012321 «Про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року».

За результатами проведеної перевірки та з висновків Акту перевірки вбачається підтвердження наявності у Позивача збитків у сумі 11983691,00 грн., з яких 9507487,00 грн. -від'ємне значення об'єкта оподаткування 2009 року, що відображено в рядку 04.9 Декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2010 року, згідно п.6 розділу 3.1.2 Акта перевірки №681/1-23-60-04012321 та 2476204,00 грн. від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2010 року, що підтверджується пп. 7 розділу 3.1.4 Акта перевірки №681/1-23-60-04012321.

Наведені відомості щодо наявності у Позивача від'ємного значення оподаткування за 2009 рік та за І квартал 2010 року у сумі 11983691,00 грн. відповідачем не спростовуються та правомірність формування зазначених відомостей підтверджуються матеріалами проведених попередніх податкових перевірок.

Збитки Позивача, отримані за 2010 рік в розмірі 4569989 грн. підтверджуються Актом №681/1-23-60-04012321, з яких 2476204,00 грн. (збитки 1-го кварталу), 192288,00 грн. (збитки ІІ-ІV кварталу 2010 року) та 1901497,00 грн. (20% від 9507487 грн. збитків, задекларованих станом на 01.01.2010 року).

Приймаючи оскаржуване повідомлення-рішення Відповідач виходив з того, що у зв'язку із набранням 01 квітня 2011 року чинності розділу ІІІ Податкового кодексу України та відсутністю у ньому посилання на врахування у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у першому кварталі 2011 року у відповідності до п.22.4 ст.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року не включається.

Відповідно до пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України якщо за результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пункт 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлює, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Так, згідно з пунктом 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, розділ ІІІ Податкового кодексу України -"Податок на прибуток підприємств" набирає чинності з 01 квітня 2011 року.

Пункт 1 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України визначає, що розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Відповідно до пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий - четвертий квартали 2011 року.

До набрання чинності розділом ІІІ Податкового кодексу України, питання оподаткування податком на прибуток регулювалось Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Таким чином, під час розрахунків з бюджетом щодо доходів і витрат, отриманих і проведених до 01 квітня 2011 року, в тому числі за І квартал 2011 року (з 01 січня 2011 року по 31 березня 2011 року) мають застосовуватись відповідні норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а такі розрахунки відображаються в декларації з податку на прибуток підприємства, форма та порядок складання якої затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року №143.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діяли з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Згідно з пунктом 22.4 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01 січня 2010 року.

Крім того, у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

З аналізу вищезазначених норм Законів, можна зробити висновок, що від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягає включенню платником податку до складу валових витрат І кварталу 2011 року без обмежень. Від'ємне значення об'єкта оподаткування виникає фактично у разі перевищенні валових витрат над валовими доходами, звідки випливає, що від'ємне значення об'єкту оподаткування за І квартал 2011 року без урахування суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік утворитись не могло. Суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік включались до фінансового результату І кварталу 2011 року не самі по собі, а в складі валових витрат за І квартал 2011 року, а їх виключення зі складу валових витрат не передбачено ні Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", ні Податковим кодексом України.

Враховуючи вищенаведене, у 2010 році платники податку на прибуток мали право включити до валових витрат 20% суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилось станом на 01 січня 2010 року та 80% суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток (7605990,00 грн.) було включено Позивачем до валових витрат першого кварталу 2011 року згідно з вимогами статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як вбачається з матеріалів справи у Позивача на ІІ квартал 2011 року виникло від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 12175979,00 грн., що складається зі збитків 2010 року в сумі 4569989,00 грн. та зі збитків 2009 року в сумі 7605990,00 грн.

На підтвердження правомірності формування у ПАТ «Асфальтобетонний завод "АБ Столичний»сум від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток Позивачем надано первинну документацію податкової звітності, бухгалтерську довідку з консолідованими даними на підтвердження формування суми значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2011 року та банківські виписки (копії містяться в матеріалах справи).

Відповідно до частини третьої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

З вищевикладеного вбачається, що Позивач, включаючи до складу валових витрат ІІ кварталу 2011 року суму валових витрат у вигляді від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього 2010 року, діяв у відповідності до вимог пункту 6.1 статті 6 та пункту 22.4 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а з набранням чинності розділом ІІІ Податкового кодексу України правомірно врахував суму від'ємного значення, яке утворилось в І кварталі 2011 року, при заповненні податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним з принципів ведення бухгалтерського обліку та, зокрема, застосування регістрів бухгалтерського обліку є принцип групування та узагальнення інформації, відповідно до якого результати господарських операцій повинні відображатись та обліковуватись в бухгалтерському обліку в порядку черговості, в залежності від моменту їх здійснення.

Виходячи з положень вищенаведених норм, Відповідач не може на власний розсуд виключати з декларації ті чи інші показники або періоди обліку фінансових результатів, які позивач повинен відобразити, оскільки це матиме наслідком перекручення та спотворення даних бухгалтерського та податкового обліку.

При вирішенні даного спору суд виходить з принципу презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, що закріплений в підпункті 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків, тобто у разі наявності певних сумнівів щодо порядку застосування норм ст.. 150 ПК України до спірних правовідносин, з метою уникнення конфлікту інтересів, податковий орган приймати податкові рішення на користь платника податків.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби №0032281510 від 11.11.2011 року -скасуванню з огляду на неправомірність його прийняття.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва №0032281510 від 11.11.2011 року.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук