Постанова № 25601026, 10.07.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 липня 2012 р. № 2-а- 6014/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Глянь О.І.

за участю:

представника позивача -Архангельського М.Ю.

представника відповідача - Кучеренко П.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвогнеізоляція" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецвогнеізоляція", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0003661503 від 08.05.2012 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що не згоден з висновками, викладеними в акті ДПІ у Київському районі м. Харкова ХО ДПС від 19.04.2012 року №545/5-308/33481618 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, вважає їх такими, що зроблені безпідставно, а винесене на їх підставі податкове повідомлення - рішення від 08.05.2012 року за №0003661503 підлягає скасуванню. Позивач стверджує, що здійснюючи господарську діяльність дотримується всіх вимог чинного законодавства України. Укладені ним правочини - дійсні, виконані сторонами у повному обсязі, без претензій та зауважень один до одного, ні ким не оскаржувані та у судовому порядку не визнані не дійсними. Виконання умов договорів підтверджується наданими до матеріалів справи документами. На думку позивача, твердження ДПІ у акті перевірки щодо анулювання свідоцтва платника ПДВ, яке надане ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» - безпідставне та незаконне, оскільки постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 р. у справі 2а-14158/11/2070 скасовано Рішення № 83/15-02-036 від 14.10.2011 року ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про анулювання реєстрації платника податків на додану вартість ТОВ «Промбуд-Монтажінвест». Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012 року вказану постанову залишено без змін. Таким чином, ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» на момент вчинення господарських операцій з ТОВ «Спецвогнеізоляція», тобто на лютий 2012 року, мало право згідно п.201.8 ст.208 Податкового кодексу України на складання податкових накладних. За таких підстав позивач вважає дії ДПІ по складанню акту неправомірними та незаконними, а податкове повідомлення - рішення, таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова у Харківській області Державної податкової служби, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов відповідач вказав, що ДПІ у Київському районі м. Харкова ХО ДПС проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за лютий 2012 року підприємства ТОВ Спецвогнеізоляція", за результатами якої встановлено порушення ТОВ "Спецвогнеізоляція" п.198.6 ст. 198 п.201.8, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим підприємством завищено суму податкового кредиту по декларації з ПДВ за лютий 2012 року на 32.639,06грн., внаслідок чого занижено суму, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет по декларації за лютий 2012 року на 32.639,00 грн. Відповідач стверджує, що у зв'язку з анулюванням 14.10.2011 року свідоцтва платника податку на додану вартість від 13.03.2010 року № 100274387 контрагента позивача - ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», позивач не мав права на віднесення податкових накладних виписаних «Промбуд-Монтажінвест» до складу податкового кредиту на загальну суму - 195.834,36 грн., сума ПДВ - 32.639,06 грн. За таких підстав, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято податковою інспекцією цілком правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому у задоволенні позову ТОВ "Спецвогнеізоляція" слід відмовити.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, зазначені у письмових запереченнях на позов, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецвогнеізоляція", пройшов державну реєстрацію у порядку, визначеному чинним законодавством, набув статусу суб'єкта господарювання, код ЄДРПОУ 33481618.

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова у Харківській області Державної податкової служби в силу норм Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та за наведеними у ст. 3 КАС України ознаками є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, головним державним податковим ревізор-інспектором відділу адміністрування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб Федоренко О.М. ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на підставі пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України, в порядку статті 76 розділу II Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за лютий 2012 року Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦВОГНЕІЗОЛЯЦІЯ".

Результати перевірки оформлені актом від 19.04.2012 року №545/5-308/33481618 (а.с.141-142).

За висновками податкової інспекції, викладеними у згаданому акті перевірки, встановлено порушення позивачем ТОВ "СПЕЦВОГНЕІЗОЛЯЦІЯ" п.198.6 ст. 198 п.201.8, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим підприємством завищено суму податкового кредиту по декларації з ПДВ за лютий 2012 року на 32.639,06грн., та внаслідок чого занижено суму, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет по декларації за лютий 2012 року на 32.639,00 грн.

З посиланням на зазначений акт перевірки, 08.05.2012 року відповідачем винесено спірне податкове повідомлення - рішення №0003661503, яким ТОВ "СПЕЦВОГНЕІЗОЛЯЦІЯ" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 48.958,50 грн., з яких 32.639,00 грн. - основний платіж, 16.319,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (а.с.5).

Не погодившись з вказаним рішенням, ТОВ "СПЕЦВОГНЕІЗОЛЯЦІЯ" звернулось з даним позовом до суду.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість відображених в акті від 19.04.2012 року №545/5-308/3348161 висновків податкового органу на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне:

З наявних у справі документів вбачається, що у перевіряємому періоді позивач - ТОВ "СПЕЦВОГНЕІЗОЛЯЦІЯ", мав господарські взаємовідносини з підприємством ТОВ „Промбуд-Монтажінвест", код ЄДРПОУ 36987611.

Так, на підставі укладених договорів підряду між ТОВ "Спецвогнеізоляція"-(замовник) та ТОВ „Промбуд-Монтажінвест"-(підрядник), останній зобов'язується виконати роботи в порядку та на умовах визначених Договором, а саме:

- за договором від 30.09.2011 року №3009/1 виконати роботи з монтажу вентиляційних фасадів згідно проектної документації, на об'єкті «Культурно - комерційний комплекс із підземною парковкою, який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 10 (а.с.41-42);

- за договором від 01.02.2012 року №0102/1 виконати роботи по покрасу стін приміщення (корпус Д) в м. Дергачі по вул. Лозівська, 130, відповідно до проектної документації (а.с.49-50);

- за договором від 05.01.2012 року №0501/2 виконати роботи по ремонту приміщення, відповідно проектної документації на об'єкті, який знаходить за адресою м. Харків, вул. 23 Серпня, 10/12 (а.с.38-39);

- за договором від 21.10.2011 року №2110/1 виконати роботи по ремонту приміщень в будівлі, відповідно проектної документації на об'єкті, який знаходить за адресою м. Харків, вул. 23 Серпня, 10/12 і провулок Шекспіра, 7 в м. Харкові (а.с.74-75).

Фактичне виконання договорів підтверджується виписаними ТОВ „Промбуд-Монтажінвест" на адресу ТОВ "Спецвогнеізоляція" податковими накладними на загальну суму 195.834,36 грн., сума ПДВ 32.639,06 грн. включеними до складу податкового кредиту, а саме: від 28.02.2012 року №71 на суму з ПДВ 34.620,48 грн. (а.с.48), від 22.02.2012 року №49 на суму з ПДВ 25.000,00 грн. (а.с.36), від 29.02.2012 року №73 на суму з ПДВ 1.159,60 грн. (а.с.57), від 28.02.2012 року №74 на суму з ПДВ 57.745,38 грн. (а.с.72), від 28.02.2012 року №72 на суму з ПДВ 54.148,19 грн. (а.с.73), від 09.02.2012 року №19 на суму з ПДВ 13.740,00 грн. (а.с.82), від 28.02.2012 року №75 на суму з ПДВ 9.420,70 грн. (а.с.83).

Факт укладення та виконання сторонами зазначених договорів між ТОВ "Спецвогнеізоляція" та ТОВ „Промбуд-Монтажінвест" підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт/та затрат/ на суму 4.836.048 грн. (а.с.43), на суму 2.615.960 грн. (а.с.51-52), на суму 5.774.538 грн. (а.с.60), на суму 5.414.819 грн. (а.с.65), на суму 1.742.069 грн. (а.с.76), актом приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2012 року 48.360,48 (а.с.44-47), на суму 26.159,60 грн. (а.с.53-55), на суму 57.745,38 грн. (а.с.61-64), на суму 54.148,19 грн. (а.с.66-71), на суму 17.420,70 грн. (а.с.77-81).

Виконання даних робіт ТОВ „Промбуд-Монтажінвест" та отримання даних послуги за вказаними договорами, необхідні позивачу для виконання зобов'язань, на підставі укладених договорів з ТОВ «Аве-Плаза», ПП «Технологія», ТОВ «ПК Алекс Групп», а саме: договору підряду на виконання монтажних робіт від 28.09.2011 року №001 (а.с.20-35), договору підряду від 01.02.2012 року №ДП-10212 (а.с.84-85), договору підряду від 19.10.2011 року №4-11/ГС (а.с.91-92), від 03.10.2011 року №1-11/ГС (а.с.105-106).

Реальність укладення та виконання вказаних договорів підтверджується податковими накладними від 14.02.2012 року №16, від 21.02.2012 року №21, від 29.02.2012 року №33, від 29.02.2012 року №34, від 29.02.2012 року №35, від 29.02.2012 року (а.с.40, 89, 98, 97, 104, 112), актами приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2012 року (а.с.36-39, 86-88, 93-96, 98-103, 107-111).

Оглянувши долучені до справи копії первинних документів, що були складені з посиланням на зазначені вище правочини, суд зазначає, що документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Як вбачається з акту перевірки, єдиною підставою для висновку щодо неправомірності віднесення сум до податкового кредиту на підставі виписаних ТОВ „Промбуд-монтажінвест" податкових накладних слугувало рішення податкової інспекції від 14.11.2011 року про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ „Промбуд-монтажінвест" від 13.03.2010 року №100274387 та виключення даного підприємства з Реєстру.

Однак, вказані посилання відповідача в акті перевірки, суд не бере до уваги, оскільки постановою Харківського окружного адміністративного суду по справі № 2-а-14158/11/2070 від 24.11.2011р. визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Харкова № 83/15-02-036 від 14.10.2011р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбуд-монтажінвест", зобов'язано Державну податкову інспекцію в Жовтневому районі м. Харкова поновити реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбуд-монтажінвест" як платника податку на додану вартість шляхом внесення запису про скасування (відміну) анулювання реєстрації до Реєстру платників податку на додану вартість (а.с.113-117)

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012 р. згадану постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 р. залишено без змін (а.с.118-120).

Отже, вказані судові рішення набрали законної сили.

Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст.14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п.6.2 Наказу ДПА України №978 від 22.12.2010 року, який діяв на час складання спірного нормативного акту індивідуальної дії, підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою податкового органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації та скасування свого рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляються до центрального органу державної податкової служби для розгляду та внесення відповідних змін до Реєстру.

Згідно до абз.3,4 п.3 Інформаційного листа Вищого Адміністративного Суду України № 1172/11/13-10 від 02.08.2010 р., у разі набрання законної сили рішенням суду про задоволення позовних вимог про скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття.

Отже, таке рішення податкового органу не створює будь-яких правових наслідків, і тому протиправно анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним рішенням суду.

Суд також відзначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Отже, платник податків не несе відповідальності за своїх контрагентів.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Факт отримання позивачем товару підтверджується вище зазначеними податковими, видатковими накладними, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями, що приєднані до матеріалів справи, іншими доказами по справі.

В ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів, наданих позивачем.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище різня звичайних цін. визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків. нарахованих (сплачених) платником податку заставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з мстою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладной.

Необхідно зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податку на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Відповідно до пл. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податковою) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно з п. 201.1. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність -це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Відповідно до п.п. 201.6, 201.7 та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

При судовому розгляді підтвердився той факт, що позивач виконав вимоги норм Податковою кодексу України, що регулюють спірні правовідносини, сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, який в свою чергу, виконав вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України, видавши позивачу належним чином оформлену податкову накладну на визначені та сплачені позивачем суми податку.

Оскільки, ТОВ "Спецвогнеізоляція" належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірних правочинів, суд доходить висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість у перевіреному періоді.

Достатніх та належних доказів на підтвердження судження про порушення позивачем наведених норм закону відповідач до суду в ході розгляду справи за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подав.

Фактів таких порушень згідно з вимогами Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в акті перевірки не навів.

Із наданих позивачем первинних документів (договорів поставки, видаткових та податкових накладних, а також документів, що підтверджують подальше використання та реалізацію придбаної продукції) вбачається, що господарські операції між ТОВ "Спецвогнеізоляція" та його контрагентом ТОВ „Промбуд-Монтажінвест" мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні валових витрат та податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Враховуючи, що відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу валових витрат та податкового кредиту, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки щодо невідповідності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами ТОВ "Спецвогнеізоляція" та його контрагентом ТОВ „Промбуд-Монтажінвест" положенням норм чинного законодавства України.

Встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ „Промбуд-Монтажінвест", а також правомірність віднесення позивачем сум до складу податкового кредиту, відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та заниження позивачем податку на прибуток не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду відповідачем не було доведено правомірності мотивів винесення спірних податкових повідомлень - рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ "Спецвогнеізоляція", позов слід задовольнити.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 11, 12, 51, 71, 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвогнеізоляція" до Державої податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державої податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0003661503 від 08.05.2012 року.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні -з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 16 липня 2012 року.

Суддя Панченко О.В.