Ухвала суду № 25585067, 09.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-1816/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"09" серпня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 травня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кен-Пак (Україна)»до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кен-Пак (Україна)»(далі -позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 травня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову суду з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та постановити нову, якою відмовити в задоволені вимог адміністративного позову повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кен-Пак (Україна)» зареєстроване Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області від 27 листопада 2002 року та з 13 грудня 2002 року перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби як платник податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «КенПак (Україна)» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Дормашавто»за період з червня 2010 року по грудень 2010 року та січень, лютий і квітень 2011 року.

За результатами перевірки, Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби було складено Акт № 233/23-1/32201166 від 20 березня 2012 року, яким встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за період з червня 2010 року по лютий 2011 року на суму 226 316, 28 грн.; та п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток, за квітень 2011 року на суму 6324, 99 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення -рішення № 0000232304 від 04 квітня 2012 року, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 289220, 35 грн.: за основним платежем - 232641, 27 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 56579,08 грн.

Вважаючи прийняте податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби протиправним, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було доведено суду допустимими доказами товарність (фактичність здійснення) операцій із контрагентом ТОВ «Дормашавто», зокрема факт поставки позивачеві робіт, послуг від ТОВ «Дормашавто», оплата їх вартості, належним чином відображена у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а також первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача. А відтак оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте відповідачем неправомірно, без достатніх для того підстав.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком з огляду на наступне.

В обґрунтування правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення апелянт посилався на ту обставину, що договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів з вказаним контрагентом позивача не мав реального характеру, оскільки укладений без мети настання реальних наслідків.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування валових витрат підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 червня 2010 року між ТОВ «Кен-Пак (Україна)»(замовник) та ТОВ «Дормашавто»(експедитор) укладено договір № К-1305 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні, відповідно до якого експедитор зобов'язується надавати послуги по організації перевезення вантажів замовника власним або найманим вантажним транспортом.

Виконання вказаного договору підтверджується належним чином оформленими податковими накладними на загальну суму 1119318,00 грн., що відповідає даним податкових декларацій з податку на додану вартість за червень - грудень 2010 року та січень, лютий, квітень 2011 року; рахунками - фактурами на загальну суму 1119318,00 грн., актами виконання транспортних послуг, товарно-транспорті накладні, реєстри товарно-транспортних накладних.

Факт надання послуг також наявними у матеріалах справи переліченими вище документами, що містять номерний знак транспортного засобу, що здійснив перевезення; прізвище водія, що здійснив перевезення; реквізити вантажоотримувача; пункт завантаження; пункт розвантаження (місце постачання); перелік, кількість та вартість продукції, що було перевезено; перелік, кількість та вартість заставної тари; загальний тоннаж транспортного засобу. Товарно-транспортна накладна також містить в собі відмітку вантажоотримувача щодо отримання вантажу.

Аналізуючи фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність нарахування Товариству податкового зобов'язання з податку на прибуток та застосування штрафних санкцій, виходячи з такого.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Податковим Кодексом України та Цивільним кодексом України щодо недійсності правочинів.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вже зазначалось судом першої інстанції, податковий орган прийняв рішення про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток, посилаючись на те, що він вважає договір укладений між позивачем та ТОВ «Дормашавто»нікчемним. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.

Вимоги діючого на час здійснення спірних операцій і формування податкового обліку законодавства в частині віднесення витрат підприємства до складу валових витрат з податку на прибуток за період з червня 2010 року по лютий 2011 року було встановлено ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі - Закон), який був спеціальним нормативним документом який визначав порядок формування валових витрат з податку на прибуток.

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені п. 5.1 ст. 5 вказаного закону, згідно якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 ст. 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Частиною 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення i зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Наведене також кореспондується з Податковим Кодексом України, чинним на момент спірних правовідносин в період квітня 2011 року.

Відповідно до п. 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, 138.6 - 138.9, пп. 138.10.2 -138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п. п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст.. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п.п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

В силу положень пп. 138.10.3 п. 138.10 та п. 138.5 статті 138 Податкового кодексу України витрати на транспортування, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції відповідно до умов договору постачання до числа витрат, пов'язаних із збутом продукції, що класифікуються ст. 138.1 як інші витрати, які визнаються витратами згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Оскільки, як зазначено вище, господарські операції позивача з ТОВ «Дормашавто»носили реальний характер, а позивач використовував послуги для власної господарської діяльності, що підтверджується первинною документацією, віднесення сум до валових витрат по даних операціях не може вважатися незаконним.

Також, судова колегія звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податку нести відповідальність за несплату податків продавцями, або за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, за умови необізнаності щодо неї. Бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку, та встановлення реальності здійснення господарських операцій.

Аналогічна правова позиція також відображена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 04 квітня 2012 року № 0000232304 прийняте необґрунтовано, без достатніх підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано необхідних доказів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та прийняття його в межах повноважень, що передбачені законами України.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ч. 5 ст.254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді

Повний текст ухвали складено 09 серпня 2012 року

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.