Ухвала суду № 25585040, 09.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-3424/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"09" серпня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2012 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Українська фінансова група» до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.12.2011р. №№0004262310, 0004272310.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 08.11.2011 р. ДПА у Харківській області проведено фактичну перевірку, як зазначено в актах перевірок, "пункту обміну валют" за адресами: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 148/2, поверх 1, м. Харків, вул. Карла Маркса, 2/15, які належить ПАТ "Українська фінансова група"(Харківська філія).

За наслідками проведених перевірок, суб'єктом владних повноважень складено наступні Акти перевірок: №5470/20/40/23/14285934 від 08.11.2011р.; №5472/20/40/23/14285934 від 08.11.2011р., в яких встановлено здійснення торгівлі валютними цінностями без придбання відповідного торгового патенту, що є порушення п/п. 267.1.1 ПК України (відносно збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності).

На підставі зазначених висновків актів перевірок були прийняті оскаржувані рішення, на підставі п/п. 54.3.3. та згідно з абз. 3 п. 125.1. ПК України ("Порушення порядку отримання та використання торгового патенту") у зв'язку із встановленням порушення п/п.267.1.1. ПК України.

Вважаючи вказані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що об'єкти перевірки мають статус операційної каси фінансової установи та не мають статусу пункту обміну валют для цілей застосування ст. 267 ПК України, а тому викладені в Акті перевірки висновки ДПІ щодо статусу об'єктів перевірки як пунктів обміну валют не відповідають фактичним обставинам, а висновки щодо покладання на позивача обов'язку із сплати збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти) не ґрунтуються на наведених вище нормам законодавства у зв'язку з чим, застосування до позивача санкцій, передбачених п. 125.1. ПК України, не відповідає вимогам законодавства.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зі змісту оскаржуваних рішень відповідача вбачається, що фінансові санкції застосовано до позивача за порушення пп. 267.1.1 п. 267 ст. 267 Податкового кодексу України.

Згідно з п. в пп. 267.1.1. п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України платниками збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності, до яких відноситься, зокрема, торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти.

Як на підставу для застосування до позивача штрафних санкцій, відповідач посилається на ту обставину, що в пунктах обміну валют позивача торгівля валютними цінностями здійснюється без наявності торгового патенту.

Правові підстави здійснення операцій з обміну валют визначені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»від 12.07.2001 р. № 2664 та Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 09.02.1993 р. № 15-93.

Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»від 12.07.2001 р. № 2664 діяльність з обміну валют віднесено до фінансових послуг, надавати які можуть лише фінансові установи або інші юридичні особи на підставі агентського договору, укладеного з фінансовою установою.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 цього Закону до фінансових установ належать банки та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких с надання фінансових послуг.

Судом першої інстанції встановлено, що ПрАТ «УФГ», являючись фінансовою установою, було отримано генеральну ліцензію Національного банку України від 02.06.2011 р. № 75 на здійснення валютних операцій при наданні фінансових послуг з переказу коштів та діяльності з обміну валют, а також ліцензію Держфішюслуг серії АВ № 518410 на здійснення переказу коштів.

Згідно з повідомленням Держфінпослуг України від 25.04.2012р. №852/16-8, Харківські філії ПрАТ "Українська фінансова група", що розташовані за адресами: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 148/2, поверх 1, м. Харків, вул. Карла Маркса, 2/15 мають статус операційних кас, вид фінансової послуги, яку може надавати структурна одиниця «надання послуг з переказу коштів, провадження діяльності з обміну валют».

Діяльність з обміну валют регламентовано Інструкцією про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, що затверджена постановою Правління Національного банку України №502 від 12.12.2002р. (далі -Інструкція №502).

В Інструкції № 502 Національним банком України визначено, що валютно-обмінні операції на території України здійснюються не тільки в пунктах обміну іноземної валюти, айв касах банку або іншої фінансової установи (далі - каса банку (фінансової установи)).

Відповідно до абзацу одинадцятого пункту 1.1 Інструкції, пункт обміну іноземної валюти - це структурна одиниця, яка відкривається банком (фінансовою установою), у тому числі на підставі агентських договорів з юридичними особами-резидентами, а також національним оператором поштового зв'язку, де здійснюються валютно-обмінні операції для фізичних осіб - резидентів і нерезидентів з дотриманням вимог цієї Інструкції та інших нормативно-правових актів Національного банку України.

На відміну від вимог, що пред'являються до пунктів обміну валют (щодо наявності обов'язкового переліку документів -п. 4.10. Інструкції № 502), а саме стосовно наявності торгового патенту, вимоги щодо операційних кас не містять такої вимоги.

Виходячи з аналізу встановлених фактичних обставин справи на підставі наведених норм законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на відміну від вимог, що пред'являються до пунктів обміну валют (щодо наявності обов'язкового переліку документів - п. 4.10. Інструкції № 502), а саме стосовно наявності торгового патенту, вимоги щодо операційних кас фінансової установи не містять такої вимоги, а тому висновок податкового органу про порушення позивачем пп. 267.1.1. п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України у зв'язку з відсутністю в операційній касі фінансової установи, що проводить валютно-обмінні операції, торгового патенту, передбаченого для пункту обміну валюти, не відповідає вимогам законодавства.

Керуючись цим, колегія суддів звертає увагу, що посилання відповідача на порушення позивачем Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»при оформленні операції з купівлі валюти оформлена квитанцією ф-377к є помилковими, оскільки касовими і розрахунковими документами згідно з п. 5.1. Інструкції № 502 є довідки за формою N 377, квитанції за формами N 377-А, 377-і, 377-І, 377-К та чек банкомата.

Пунктом 6.2. інструкції № 502 встановлено, що операції з купівлі готівкової іноземної валюти за готівкові гривні у фізичних осіб здійснюють, зокрема: каси банку (фінансової установи) з оформленням квитанцій за формою № 377-К (що мало місце в даному випадку) із зазначенням у них часу здійснення операції та додатково для фізичних осіб - нерезидентів - довідок за формою N 377. У свою чергу, пункти обміну валюти здійснюють купівлю валют з оформленням квитанцій про здійснення купівлі іноземної валюти за формою № 377-А для фізичних осіб - резидентів, а для фізичних осіб - нерезидентів - довідок за формою № 377.

Керуючись викладеним, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача винесені останнім з порушенням норм законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Доводи апелянта не спростовують висновки суду першої інстанції та відхиляються судом апеляційної інстанції так, як є помилковими.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.