Постанова № 25583598, 06.08.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.12 Справа № 5015/1092/12

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Гриців В.М.,

Зварич О.В.,

при секретарі Горбач Ю.Б.,

за участю представників:

від позивача -Гембусь-Малецька М.В.

від відповідача -Чирик А.І.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Бірюза»в особі ліквідаційної комісії, б/н від 03.05.2012 року

на рішення господарського суду Львівської області від 23.04.2012 року, суддя П.Манюк

у справі № 5015/1092/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», м. Харків

до відповідача Приватного підприємства «Бірюза»в особі ліквідаційної комісії, м. Львів

про зобов'язання до вчинення дій

в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Львівської області від 23.04.2012 року по справі №5015/1092/12 позов ПАТ «УкрСиббанк»задоволено, визнано ПАТ «УкрСиббанк»кредитором ПП «Бірюза»із загальною сумою вимог у розмірі -7246917,75 грн. Зобов'язано ПП «Бірюза»в особі його ліквідаційної комісії внести до проміжного ліквідаційного балансу вимоги ПАТ «УкрСиббанк»у загальному розмірі 7246917,75 грн.

Суд у рішенні посилаючись на положення ст.ст.15, 16, ч.4 ст.105, ст.112 ЦК України, ст.ст. 20 59, 60 ГК України, ст.20 Закону України «Про господарські товариства», беручи до уваги вимогу ПАТ «УкрСиббанк»до ліквідаційної комісії ПП «Бірюза»(заява від 17.01.2012 року) про визнання його кредиторських вимог на суму 7246917,75 грн., у відповідь на яку, ліквідаційна комісія повідомила про неможливість розгляду таких вимог, прийшов до висновку про обґрунтованість позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПП «Бірюза»в особі ліквідаційної комісії подало апеляційну скаргу (коротку), в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 23.04.2012 року по справі №5015/1092/12, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, вказуючи на неповне з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального права.

10.05.2012 року на адресу суду надійшла апеляційна скарга (повний текст), в якій скаржник наводить обґрунтування своїх вимог. Зокрема, вказує на те, що ліквідаційна комісія ПП «Бірюза»не ухилялась від розгляду заяви ПАТ «УкрСиббанк»про визнання кредиторських вимог. Разом з тим, зазначає, що подання ПАТ «УкрСиббанк»скарг на дії Личаківського ВДВС Львівського МУЮ щодо закриття виконавчих проваджень та надіслання виконавчих документів ліквідаційній комісії ПП «Бірюза»по справах господарського суду Львівської області за №2/229, 26/140, унеможливлює розгляд ліквідаційною комісією вимог кредиторів, оскільки у випадку задоволення таких скарг Банку, відповідні постанови про закриття виконавчих проваджень будуть скасовані, а виконавчі провадження по примусовому виконанню рішень суду відновлено, на думку скаржника, а вказане зробить неможливим та недоцільним виконання ліквідаційною комісією передбаченого обов'язку складання проміжного ліквідаційного балансу, що включає відомості про склад майна ПП «Бірюза», оскільки оцінка та ціна продажу такого майна може відбуватись іншими суб'єктами за іншою вартістю. Крім того, скаржник посилаючись на положення ст.112 ЦК України, ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України, правову позицію Вищого господарського суду України від 14.06.2011 року по справі №25/190, вважає, що судом задоволено позов із предметом позову, що не передбачений чинним законодавством.

25.06.2012 року та 05.07.2012 року відповідачем суду подано додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких апелянт посилаючись на ч.6 ст.232 ГК України, зазначає про неправомірність нарахованої позивачем пені та вказує на безпідставність нарахування заборгованості по процентах за користування кредитом (кредитний договір №0011162893000 від 31.05.2007 року) за ставкою 26 % річних.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги та додаткових пояснень до апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, з підстав наведених у запереченні на апеляційну скаргу, оскаржуване рішення залишити без змін. Зокрема, зазначала, що позивач у термін визначений законом та оголошенням, розміщеним ліквідаційною комісією боржника, звернувся із заявою з вимогами до боржника (відповідача) №30-31 від 17.01.2012 року, проте, відповідь щодо результату розгляду кредиторських вимог, у строк визначений законом, не отримав. Лише 15.03.2012 року отримано відповідь, в якій ліквідаційна комісія відповідача повідомила про неможливість розгляду вимог банку до моменту вирішення господарським судом скарг на дії ДВС по справах №2/229 та №26/140 (10), з огляду на що та положення ч.3, ч.5 ст.112 ЦК України, Банк звернувся з позовом до відповідача про визнання кредиторських вимог в загальному розмірі 7246917,75 грн.

Поряд з цим, від позивача до суду 25.06.2012 року та 01.08.2012 року надійшли письмові пояснення, в яких наведено розрахунок заборгованості відповідача станом на момент пред'явлення позову по кредитних договорах №11031742000 від 23.08.2006 року з врахуванням рішення господарського суду Львівської області від 24.01.2011 року по справі №26/140 (10) та №11162893000 від 31.05.2007 року з врахуванням рішення господарського суду Львівської області від 17.06.2010 року по справі №2/229. Одночасно, позивач звертає увагу суду на те, що розмір пені, заявлений у позовних вимогах є меншим ніж розмір пені стягнений вказаними рішеннями судів.

Представник позивача вказувала на те, що у довідці -розрахунку заборгованості по процентах за користування кредитом ПП «Бірюза»станом на 13.01.012 року за кредитним договором №0011162893000 від 31.05.2007 року помилково вказано ставку 26% відсотків, а розрахунок проведено із врахуванням ставки в розмірі 19,5 % та подала довідку- розрахунок таких відсотків.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство "Бірюза" перебуває у стані припинення підприємницької діяльності, 18.11.2011 року у Бюлетні державної реєстрації № 196 (31) опубліковані відомості щодо ліквідації Приватного підприємства "Бірюза" із зазначенням строку для заявлення вимог кредиторів, а саме - до 18.01.2012 року.

Враховуючи те, що ліквідаційною комісією позивача, як кредитора, письмово не повідомлено про ліквідацію ПП "Бірюза", 17.01.2012 року ПАТ "УкрСиббанк" направлено на адресу ПП «Бірюза»вимогу № 30-31/53 про визнання заявлених вимог ПАТ "УкрСиббанк" до Приватного підприємства "Бірюза" на суму 7 246 917,75 грн. (заява з вимогами до боржника, арк. справи 79 -80).

26.03.2012 року на адресу ПАТ «УкрСиббанк» від ПП «Бірюза»від імені якого діє ліквідаційна комісія, надійшла відповідь на заяву №30-31/53 від 17.01.2012 року (арк. справи 101), в якій зазначено, що 19.01.2012 року ПП «Бірюза»отримано заяву з вимогами до боржника, яку розглянуто ліквідаційною комісією та повідомлено Банк про неможливість розгляду вимог ПАТ «УкрСиббанк»до моменту вирішення господарським судом Львівської області справ №2/229 та 26/140 (10), по яких розглядаються скарги ПАТ «Укрсиббанк»на дії Личаківського ВДВС Львівського міського управління юстиції на постанови про закриття виконавчих проваджень.

Судом встановлено, що між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк"(правонаступником всіх прав та обов'язків, якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" - позивач) та ПП "Бірюза" укладені кредитні договори:

- від 23.08.2006 р. за № 11031742000, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кошти в розмірі 250 000,00 швейцарських франків 00 сантимів, що в еквіваленті дорівнювало 1 025 236,00 грн., а відповідач прийняв та зобов'язувався належним чином використовувати і повернути кредит у повному обсязі до 23.08.2017 р., при умові, що не буде застосовуватись інший термін;

- від 31.05.2007 р. №11162893000, яким надано позивачем кредит в розмірі 460000,00 доларів США 00 центів, що в еквіваленті дорівнювало 2 323 000,00 грн., а відповідач прийняв та зобов'язувався належним чином використовувати і повернути кредит у повному обсязі до 31.05.2010 р.

24.01.2011 року господарським судом Львівської області у справі № 26/140 прийнято рішення, яким стягнено з ПП "Бірюза" на користь ПАТ "УкрСиббанк»заборгованість по кредитному договору № 11031742000 в розмірі 160 982 швейцарських франків по кредиту; 2 472,58 швейцарських франків заборгованості по процентах; 5 008,72 грн. пені та санкції за несвоєчасну сплату кредиту та процентів; 13 514,08 грн. - державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

17.06.2010 року рішенням господарського суду Львівської області у справі №2/229 стягнено з ПП "Бірюза" на користь ПАТ "УкрСиббанк»заборгованість по кредитному договору №11162893000, а саме: 3 645 914,00 грн. заборгованості по кредиту; 325 747,75 грн. заборгованості по процентах; 414 021,85 грн. пені та санкції за несвоєчасну сплату кредиту та процентів; 22 853,10 грн. - державного мита та 211,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання вказаних рішень суду, видано накази, які пред'явлені до виконання в органи державної виконавчої служби.

Разом з тим, в забезпечення виконання зобов'язання відповідача за кредитними договорами № 11031742000, № 11031742000 позивач прийняв в іпотеку нерухоме майно: приміщення кафе-бару, приміщення магазину, торгово-адміністративні приміщення, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Зелена,44 (договори іпотеки від 23.08.2006 року та 31.05.2007 року).

Загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем по вищезазначених кредитних договорах станом на час розгляду справи становить - 7 246 917,75 грн.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Слід також зазначити, що статтею 59 Господарського кодексу України передбачено, що припинення діяльності суб'єкта господарювання може здійснюватися, зокрема, шляхом його ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників.

Стаття 60 ГК України визначає загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, відповідно до якого ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується.

Згідно зі ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.

Відповідно до ч.ч. 3 та 4 ст.60 ГК України, на ліквідаційну комісією покладається виконання, зокрема, таких обов'язків: розміщення в друкованих виданнях повідомлення про ліквідацію суб'єкта господарювання та про порядок і строки заяви кредиторами своїх претензій; персональне повідомлення про ліквідацію (в письмовій формі) явних (відомих) кредиторів; вжиття заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості; вжиття необхідних заходів по виявленню вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання.

Частиною 5 ст.60 ГК України передбачено, що ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку з обов'язковою перевіркою органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання.

Згідно зі ст. 105 Цивільного кодексу України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї, який не може становити менше двох місяців з дня публікації такого повідомлення.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про господарські товариства", з дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами товариства. Ліквідаційна комісія у триденний строк з моменту її призначення публікує в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення господарського товариства та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до нього, забезпечує визначення вартості майна товариства в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, виявляє його дебіторів і кредиторів та розраховується з ними. Тобто з дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами товариства, та зобов'язання, зокрема виявляти дебіторів та кредиторів та розраховуватися з ними.

Частиною 2 ст. 112 ЦК України передбачено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії.

Згідно ч.4 ст.112 ЦК України, якщо кредитор не звертається до суду з позовом у місячний строк після одержання повідомлення ліквідаційної комісії про повну або часткову відмову у визнанні його вимог, то тоді його вимоги вважаються погашеними.

Таким чином, такі дії ліквідаційної комісії, як ухилення від розгляду вимог кредитора та повна або часткова відмова у визнанні вимог кредитора, можуть бути оскаржені кредитором до суду шляхом подання відповідного позову.

Судом встановлено, що ПП «Бірюза»в особі ліквідаційної комісії ухиляється від розгляду по суті заяви ПАТ "УкрСиббанк" з грошовими кредиторськими вимогами на суму 7246917,75 грн.

Щодо посилань скаржника (відповідача) на те, що судом задоволено позов із предметом позову, що не передбачений чинним законодавством, то такі судом не приймаються, так як відповідно до абзацу 2 ч.2 ст.16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Вказаний спосіб захисту передбачений ч.2 ст.112 Цивільного кодексу України, норму якої наведено вище.

Не приймається також до уваги посилання скаржника, як на підтвердження своєї позиції стосовно того, що судом задоволено позов із предметом позову, що не передбачений чинним законодавством, на правову позицію Вищого господарського суду України наведену у постанові від 14.06.2011 року по справі за №25/190, оскільки в даному випадку ВГСУ відзначено, що позивачем по даній справі не доведено ухилення ліквідаційної комісії від розгляду його кредиторських вимог, а ст.16 ЦК України не передбачено такого способу захисту цивільного права та інтересів, як спонукання розглянути вимоги за заявленою претензією.

Необґрунтовані є також посилання скаржника (відповідача) на неправомірність нарахованої позивачем пені.

Судом встановлено, що умовами кредитних договорів від 23.08.2006 р. та 31.05.2007 року за порушення відповідачем термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій, встановлених договорами, передбачено сплату пені, розраховану за кожен день прострочення платежу.

Щодо зауважень відповідача про неправильність нарахування відсотків по договору №11031742000 від 23.08.2006 року, слід зазначити наступне:

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.06.2010 року по справі №2/229 встановлено, що умовами договору №11031742000 від 23.08.2006 року, зокрема, п.1.3.1 передбачено, що за користування кредитними коштами встановлюється процентна ставка в розмірі 13 % річних, а згідно п.1.3.2 договору, за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка встановлюється в розмірі 19,5 % річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором. Оскільки в строк до 28.05.2009 року відповідач суму ліміту кредиту не повернув, чим порушив п.1.2.2 кредитного договору, починаючи з 28.05.2009 року у позивача виникло право нарахувати на прострочену суму кредиту підвищені проценти в розмірі 19,5 % річних. Судом відзначено, що рішення господарського суду Львівської області від 17.06.2010 року по справі №2/229 в частині розгляду позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк»залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2010 року. Банком подано розрахунок позовних вимог по кредитному договору №11162893000 від 31.05.2007 року з врахуванням підвищеної процентної ставки у розмірі 19,5 %.

Судом відзначено, що відповідь відповідача за вих.№ 3-а від 27.02.2012 р. на заяву з вимогами до боржника (ПП «Бірюза») № 30-31/53 від 17.01.2012 р., що надійшла на адресу позивача - 26.03.2012 р., в якій повідомляється про неможливість розгляду вимог позивача до моменту вирішення господарським судом Львівської області судових спорів у справах № 2/229 та № 26/140 та набрання такими судовими рішеннями законної сили, не свідчить про визнання відповідачем кредиторських вимог позивача.

Щодо посилань скаржника (відповідача) на наявність виконавчих проваджень щодо стягнення з ПП «Бірюза»на користь ПАТ «УкрСиббанк»кредиторської заборгованості, згідно рішень господарського суду Львівської області по справах № 2/229 та № 26/140 по яких судом розглядаються скарги на дії ДВС, то такі не є перешкодою для включення цієї заборгованості до проміжного ліквідаційного балансу.

З огляду на наведене вище, господарський суд обґрунтовано прийшов до висновку про підставність позовних вимог та задоволення позову.

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Львівської області від 23.04.2012 року по справі №5015/1092/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства «Бірюза»в особі ліквідаційної комісії без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Гриців В.М.

Зварич О.В.