Рішення № 25582976, 07.08.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.08.12 р. Справа № 5006/12/114/2012

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Міщенко Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління», м.Маріуполь

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк

про стягнення 7662,21грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Пазій О.І.- довіреність.

від відповідача: відсутній.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Комунальним підприємством «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління», м.Маріуполь до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 7392грн.00коп., інфляційних витрат в сумі 59грн.28коп. та 3% річних в сумі 210грн.93коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору №555 від 30.03.2011р. на розміщення рекламної інформації на бортах рухомого складу КП ««Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» відповідач, взяв на себе зобов'язання здійснювати оплату у встановлені в договорі строки за рухомий склад, який використовується в якості рекламо носія, однак у встановлений строк їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у сумі 7392грн.00коп., що стало підставою для нарахування інфляційних витрат в сумі 59грн.28коп. та 3% річних в сумі 210грн.93коп.

Позивач у судовому засіданні 07.08.2012року надав клопотання про залучення до матеріалів справи: акту звірки на 07.08.2012р., бухгалтерської довідки, копію виписки з банку та витяг в ЕДРПОУ. Позивач пояснив та надав доказ, що відповідачем сплачено 2100, 00 грн., що підтверджується випискою з банку по особовому рахунку № 26007000116615 від 16.07.2012р. та згідно бухгалтерської довідки від 07.08.2012р. основна сума заборгованості відповідача перед позивачем на 07.08.2012р. складає - 5292,00грн.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення вхід. №06-20/23746 від 05.07.2012р., яке було отримано відповідачем 27.06.2012р. Однак, відповідач у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Враховуючи вищевикладене відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

В силу вимог передбачених ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі Закон) Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно ст.16 Закону Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Статтею 18 Закону встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того за приписами абз.3 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відтак відповідно до положень ст.75 ГПК України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами. Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За клопотанням представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 18 Закону України "Про мови в Український РСР" (від 28 жовтня 1989р. N8312) та клопотання представника позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

Між Комунальним підприємством «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління», м.Маріуполь (Виконавець), в особі начальника управління Узун В.І., діючого на підставі статуту та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Замовник) діючої на підставі свідоцтва про державну реєстрацію підприємців №141301 від 04.12.2008р. було укладено договір №555 від 30.03.2012р. на розміщення рекламної інформації на бортах рухомого складу КП ««Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» за умовами якого позивач надає відповідачу рухомий склад для розміщення інформаційно-рекламної продукції на бортах тролейбусів №1810, 1803, 1809.

За приписами п.2.1.2. договору Виконавець зобов'язаний забезпечувати роботу кожного рухомого складу з розміщеною рекламою на лінії не менше 20 днів на місяць.

Згідно умов п.2.2.3. договору Замовник зобов'язувався своєчасно, у встановлені договорі строки здійснювати оплату Виконавцю за рухомий склад, який використовувався в якості рекламоносія.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що строк дії договору визначається на період шість місяців і вступає в силу з моменту нанесення реклами і діє до 01 жовтня 2011р.

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками.

Між тими ж сторонами був складений додаток №1 від 30.03.2012р. відповідно до якого сторони зазначили, що відповідно до умов п.1 вказаного додатку вартість розміщення реклами на бортах 3 одиниці рухомого складу в місяць складає: 1800,00грн.; ПДВ 20% - 360,00грн., податок з реклами 0,5% - відсутній та загальна вартість робіт складає - 2160,00грн.

Згідно п.2 додатку №1 від 30.03.2012р. вартість робіт з урахуванням строку розміщення реклами (експонування за 6 місяців) складає: 10800,00грн.; ПДВ 20% -2160,00грн.; податок з реклами 0,5% - відсутній та загальна вартість робіт складає: 12960,00грн.

01.04.2011р. між сторонами складено та підписано акт про вихід рухомого складу на лінію з рекламою на бортах згідно з яким при нанесенні реклами простій тролейбуса №1803, 1809, 1810 склав 2 дні ( №1809-без простою, 1803-1 день, №1810 - 1 день). Рухомий склад вийшов на лінію з рекламою (державний номер 1803, 1809, 1810) 01.04.2011р.

31.05.2012р. між позивачем та відповідачем складено акт виконаних робіт по розміщенню рекламної продукції на бортах тролейбусів до договору №555 від 30.03.2012р. у якому вказали, що послуги по експонуванню рекламної продукції на бортах тролейбуса у кількості трьох шт. За травень 2011р. зроблені в повному об'ємі в сумі 1800,00грн., ПДВ 20% - 360грн., загальна сума - 2160,00грн. Аналогічні акти виконаних робіт по розміщенню рекламної продукції на бортах тролейбусів до договору №555 від 30.03.2012р. сторони уклали за червень та липень 2011р.

На підтвердження своїх позовних вимог позивачем було надано до матеріалів справи бухгалтерську довідку №1-10/1-96юр від 17.04.2012р. у якій зазначено, що 01.02.2012р. позивачем був складений акт звірки розрахунків, який був направлений на адресу відповідача та отриманий останнім 18.02.2012р., про що свідчить поштове повідомлення 8303001277016 (яке наявне в матеріалах справи) та копія листа №1-10/1-38юр від 16.02.2012р. в якому позивач додатково повідомив, що на підставі п.п.11.11. п.11 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків №69 від 11 серпня 1994р. затвердженої наказом Міністерства фінансів України, підприємства - дебітори зобов'язаний протягом 10 днів з дня отримання виписок підтвердити заборгованість або заявити свої заперечення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до приписів ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до приписів статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У даній справі Договір №555 від 30.03.2011р. на розміщення рекламної інформації на бортах рухомого складу КП «Маріупольського трамвайно-тролейбусного управління», на бортах тролейбусів №1810, №1803, №1809 за своєю природою відноситься до договору по наданню послуг.

Частиною першою ст.901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами п.3.1. договору сторони домовились про умови оплати та про те, що оплата буде здійснюватися шляхом виплат згідно Додатку №1 к Договору №555 від 30.03.2011р.

Частиною першою ст.903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню плати за Договором № 555 від 30.03.2011р. на розміщення рекламної інформації на бортах рухомого складу КП «Маріупольського трамвайно-тролейбусного управління», господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості в сумі 5292,00грн., яка утворилася перед позивачем за надання послуг за розміщення реклами на рухомому складі.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 5292,00грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 210, 93грн. та інфляційних витрат в сумі 59, 28грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог передбачених частиною 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 59,28грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 210,93грн. є арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст.6, 11, 15, 16, 202, 509, 526, 530, 598, 599, 610, 612, 625-627, 632, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 173, 174, 193 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» м.Маріуполь до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк простягнення заборгованості у сумі 7392грн.00коп., інфляційних витрат в сумі 59грн.28коп. та 3% річних в сумі 210грн.93коп. задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (83000, АДРЕСА_1, інд.код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» (87500, вул.Миколаївська, буд.92, р/р 26008962485232, ЄДРПОУ 05393725, МФО 334851 ПАТ «ПУМБ») заборгованість у сумі 5292грн.00коп., інфляційні витрати в сумі 59грн.28коп., 3% річних в сумі 210грн.93коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 08.08.2012р.

Суддя Тоцький С.В.