Рішення № 25582651, 09.08.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "09" серпня 2012 р. Справа № 17/5007/54/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Фандралюк С.О. - дов. №745 від 18.06.2012р.;

від відповідача: ОСОБА_1 - паспорт серії НОМЕР_2;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного підприємства "Коростенське лісомисливське підприємство" (м. Коростень Житомирська область)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 55180,26 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 55180,26грн., з яких: 42715,04грн. основний борг, 6236,43грн. інфляційні, 2945,58грн. 3% річних, 3283,21грн. пеня. Також просить стягнути з відповідача судовий збір.

19.06.2012р. відповідач подав клопотання про застосування строку позовної давності, проти позову заперечив повністю (а.с. 61 том 2).

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Разом з тим надав довідку від 30.07.2012р. №912 про суму заборгованості відповідача у межах терміну позовної давності, з якої вбачається, що заборгованість відповідача складає 1923,60грн. за період з 09.09.2009р. по 30.07.2012р. (а.с.72-73 т.2).

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, підтримав заяву про застосування строку позовної давності до вимог за період 2006-2009 рік.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач в позовній заяві та вбачається з матеріалів справи між ДП "Коростенське лісомисливське господарство" - продавець (позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 - покупець (відповідач) укладені договори поставки лісопродукції №306 від 21.12.2006р., №8 від 02.01.2007р., №145.2 від 31.08.2009р. (а.с.12).

На виконання умов вищезазначених договорів позивач відповідно до товарно - транспортних накладних, копії яких долучені до матеріалів справи, за період з 26.12.2006р. по 14.11.2009р. відпустив відповідачу лісопродукції на загальну суму 347436,72грн.

Відповідач за отриману продукцію розрахувався частково в сумі 2599,96грн.

Крім того, відповідно до товарно-транспортної накладної відповідачем надані автопослуги на суму 399,93грн.

Також відповідно до укладених між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) договорів підряду №94.1 від 10.03.2006р. та №145 від 17.08.2009р. на проведення лісозаготівельних робіт, відповідач надав позивачу послуги по лісозаготівлі на загальну суму 340514,61грн. При цьому позивач здійснив попередню оплату за виконання лісозаготівельних робі на суму 37992,96грн.

Таким чином, станом на 18.06.2012р. загальна сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 42715,04грн.

Крім основної суми боргу позивач просить стягнути з відповідача 6236,43грн. інфляційних за період з грудня 2009р. по лютий 2012р., 2945,58грн. 3% річних за період з 25.11.2009р. по 13.03.2012р., а також 3283,21грн. пені за період з 08.01.2011р. по 08.07.2011р.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Разом з тим, у накладних відсутнє посилання на відповідні договори поставки. Тому суд приходить до висновку, що поставка здійснювалась на підставі товарно-транспорних накладних, а не на підставі договору.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що за період з 09.09.2009р. по 31.12.2009р. заборгованість становить 1923,60грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, поясненнями сторін, іншими матеріалами справи.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості, що виникла до вересня 2009р. у сумі 40791,44грн. слід зазначити наступне.

Згідно ст. 256, 257, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Наведене свідчить про те, що до позовних вимог про стягнення 40791,44 грн. боргу за поставлену продукцію слід застосувати строк позовної давності та про те, що в позові про стягнення 40791,44 грн. боргу необхідно відмовити.

Позовні вимоги про стягнення 1923,60 грн. боргу за отриману продукцію в вересні-листопаді 2009 року є законними і обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних, 3% річних та пені, господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч.2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши проведені позивачем нарахування 3% річних (а.с.4 т.1, а.с. 59-60 т.2), зважаючи на встановлені обставини справи щодо суми основного боргу, господарський суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування 3% річних в сумі 132,77грн. за період з 25.11.2009р. по 13.03.2012р.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню в сумі 132,77грн. У задоволенні вимог про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 2812,81грн. суд відмовляє за безпідставністю їх нарахування.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 6236,4грн. господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

У відповідності з Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №62-97р від 03.04.1997р. у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних (а.с.3-4 т.1, а.с. 59-60 т.2), з урахуванням обставин даної справи, а також рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №62-97р від 03.04.1997р., господарський суд встановив, що правомірним є нарахування інфляційних в сумі 305,95грн. нарахованих за грудень 2009 року - березень 2012 року на суму заборгованості 1923,60грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних за несвоєчасну оплату лісопродукції підлягають частковому задоволенню в сумі 305,95грн. У задоволенні позову в частині стягнення 5930,48грн. інфляційних суд відмовляє.

В частині стягнення 3283,21грн. пені суд відмовляє за безпідставністю, оскільки між сторонами в порушення вимог ст.547 ЦК України не укладено письмової угоди про можливість застосування відповідальності у вигляді сплати пені.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 1923,60грн. - основного боргу, 305,95грн. - інфляційних та 132,77грн. - 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.33,44,49,69,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (12724, АДРЕСА_1, ід.номер НОМЕР_1)

- на користь Державного підприємства "Коростенське лісомисливське господарство" (11500, Житомирська область, м.Коростень, 3-й провулок Шатрищанський, 3, код 00991841) - 2362,32грн., з яких: 1923,60грн. основний борг, 132,77грн. 3% річних, 305,95грн. інфляційні, а також 68,90грн. сплаченого судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 10 серпня 2012 року.

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу (рек.з пов.)