Ухвала суду № 25581527, 26.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" липня 2012 р. м. Київ К-1707/10-С

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Островича С.Е.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2009р.

у справі №3/44А (22а-9403/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербуд» (надалі -ТОВ «Інтербуд»)

до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова (надалі -ДПІ у Залізничному районі м. Львова)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У вересні 2007р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням доповнення вимог, поставлено питання про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 12.07.2007р. №0001712302/0/21259, №0001702302/0/21258; від 30.11.2007р. №0001712302/2/35923, №0001702308/2/35922 та №0002672302/0/35921; від 05.02.2008р. №0001712302/3/3653; від 06.02.2008р. №0001702302/3/3838.

Постановою господарського суду Львівської області від 07 травня 2008р., у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2009р. рішення суду першої інстанції було скасовано та прийнято у справі нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 12.07.2007р. №0001702302/0/21258, від 30.11.2007р. №0001702308/2/35922, від 06.02.2008р. №0001702302/3/3838 та від 05.02.2008р. №0001712302/3/3653 в частині донарахування податку на прибуток в розмірі 94020,85грн. у т.ч. 62680,56грн. основного платежу та 31340,29грн. штрафних санкцій. Судові витрати стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача в сумі 5,10грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі постанови господарського суду Львівської області від 07 травня 2008р.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Інтербуд»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005р. по 31.12.2006р., про що складено акт від 02.07.2007р. №1413/23-1/30649879.

За висновками податкового органу вказано на порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем занижений податок на прибуток в сумі 65434,93грн.; в порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»занижено податок на додану вартість на суму 52317,92грн.

На підставі акта перевірки та за результатами розгляду скарг позивача в порядку апеляційного узгодження, податковим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Так, в ході проведеної перевірки податковий орган встановив, що у перевіреному періоді ТОВ «Інтербуд»було укладено договори щодо виконання консультаційно-інформаційних та спостережних послуг при використанні комп'ютерної мережі з ДП «АВН ГРУП»(договір №23/ІБ-ЮР від 28.03.2005р.), ПП «АМІ К-ТРЕЙД»(договір №2-10/1 від 01.10.2005р.), ТОВ «Спецторгпроект»(договір №02/11-05ІБ-ЮР від 01.11.2005р.) та ТОВ «Торгівельна мережа «Десятка»(договір №38/10-ЮР від 03.01.2005р.).

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що був чинним на час правовідносин, встановлено, що під терміном «валові витрати»розуміється сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податків для їх подальшого використання в своїй господарській діяльності. Згідно з підпунктом 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, оплачених (нарахованих) на протязі звітного періоду в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Витрати на маркетинг відносяться саме до таких витрат.

Відповідними актами прийому-передачі послуг підтверджено, що позивачем отримувались інформаційно-консультаційні послуги та послуги з перепроведення бази даних 1С, проведення антивірусного контролю персональних компютерів, настройка протоколів та підключення клієнтів до мережі, настройка сервера і терміналів, які знаходились на балансі ТОВ «Інтербуд»у складі IV-ї групи основних фондів.

Відповідно до п.п.5.2.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», консультативно-інформаційні та спостережні послуги з використання комп'ютерної техніки та мережі підлягають включенню до складу валових витрат підприємства, оскільки є сумами будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Виходячи з наведеного, у відповідності до приписів п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зазначені витрати підлягають включенню до валових витрат і не є витратами, визначеними п.5.3.2 вказаної норми.

Крім того, п.п.8.7.1, п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»прямо визначено право платника податку віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. При чому, з декларації з податку на прибуток ТОВ «Інтербуд»за 2005р. вбачається, що у 2005р. розмір такого ліміту позивача складав 91,5 тис.грн., з них невикористаний на кінець року 41,9тис.грн.

Щодо віднесення до складу валових витрат сум орендної плати, суди першої та апеляційної інстанції погодились із висновками перевірки в цій частині. Адже, як вбачається з акту перевірки, було встановлено, що між ТОВ «Інтербуд»та ВАТ «Прикарпатбуд»04.01.2005р. укладено договір оренди складських приміщень №04-01/05, предметом якого були виробничі приміщення, що належать ВАТ «Прикарпатбуд»і знаходяться за адресою м. Львів, вул. Щирецька, 5. Згідно умов договору плата за оренду приміщення складає 5,42грн. за 1 м. кв. та 0,36грн. за користування І м. кв. земельної ділянки (без ПДВ). Відповідно до даної угоди позивачем щомісячно відносилось до складу валових витрат витрати по оренді складських приміщень площею 1760,4м.кв. та землі площею 3185м.кв.

Між тим, відповідно до договору купівлі-продажу від 25.12.2005р. укладеного між КБП «Карпатбуд»(продавець) та ТОВ «Інтербуд»(покупець) майно, що належить продавцю переходить у власність покупця після проведення оплати та підписання акту-прийому передачі основних засобів. На підставі акту приймання-передачі основних засобів, ТОВ «Інтербуд»було передано покупцю склад-ангар збірно розбірний площею 330,6м.кв. та склад-ангар збірно-розбірний площею 503,9м.кв., а відповідно до акту прийому-передачі від 27.04.2006р. - цегляний склад площею 414,7м.кв.

Проте, за період з 17.02.2006р. по 27.04.2006р. ТОВ «Інтербуд»нараховувало і відносило до складу валових витрат плату за оренду складського приміщення площею 1760,4м.кв.

Оскільки приміщення, площею 330,6м.кв. та 503,9м.кв. були власністю ТОВ «Інтербуд», то протягом березня-квітня 2006р. ТОВ «Інтербуд»мало нараховувати, сплачувати та відносити до складу валових витрат, витрати за оренду приміщення площею 925,9м.кв., тобто 5018,38грн., а за лютий 2006р. - 7747,37грн. Таким чином, перевіркою правильно встановлено зайве віднесення до складу валових витрат суму орендної плати в розмірі 11017,49грн.

Щодо формування позивачем податкового кредиту слід зазначити наступне.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 7.2.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

При цьому, для підтвердження включення витрат на інформаційно-консультативні послуги до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що витрати, які були віднесені позивачем до складу валових витрат, що безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю, підтверджені належними документами і віднесення їх до складу валових витрат не порушує приписи п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та надає право на формування податкового кредиту.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова -залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2009 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді:

____ М.І. Костенко

____ С.Е. Острович

Суддя Н.Є. Маринчак