Ухвала суду № 25581525, 26.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" липня 2012 р. м. Київ К/9991/39851/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Островича С.Е.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2011 року

по справі №2а-5073/10/1770

за позовом Акціонерного товариства «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.»(надалі -АТ «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.»)

до Державної податкової інспекції у м.Рівне (надалі -ДПІ у м.Рівне)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У жовтні 2010р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у м.Рівне про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 21.10.2010р. №000262344/3/23-318, №000272344/3/23-318.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 01.02.2011р. залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011р., позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівне від 21.10.2010р. №000262344/3/23-318, №000272344/3/23-318. Присуджено на користь позивача АТ "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40грн.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у м.Рівне звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідачем також було заявлено клопотання про здійснення заміни Державної податкової інспекції у м.Рівне її правонаступником Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, ДПІ у м.Рівне було здійснено позапланову виїзну перевірку представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за березень 2010р., що декларувалось в період: серпень, жовтень, листопад 2009р., січень, лютий 2010р., за результатами якої складено акт від 18.05.2010р. №649/521/23-300/26603641.

В згаданому акті, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1, п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 "а", п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено бюджетне відшкодування по декларації з ПДВ за березень 2010р. Зокрема встановлено завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 1134909,00грн., у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту у відповідних періодах податку на додану вартість, сплаченого митним органам при тимчасовому ввезенні, без факту придбання, основних засобів та матеріалів, отриманих представництвом від АТ "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." відповідно до контракту №7/4 від 08.02.2008р. для ремонту автодороги Київ-Чоп.; - п.п.7.7.2"а", п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме невключення представництвом сум податку на додану вартість до суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у відповідних звітних періодах, та неподанням відповідних уточнюючих розрахунків в результаті чого занижено бюджетне відшкодування по деклараціях з ПДВ.

На підставі зазначеного акта та за результатами адміністративного оскарження відповідачем 21.10.2010р. було прийнято податкові повідомлення - рішення від №000262344/3/23-318, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та №000272344/3/23-318, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірні податкові повідомлення -рішення, суди попередніх інстанції цілком правильно та обгрунтовано виходили з наступного.

Так, судами встановлено, що представництвом "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." у квітні 2010р. було подано до ДПІ у м.Рівне уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2010р. з додатками, згідно з якими залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду складається із сум ПДВ, фактично сплаченого позивачем постачальникам товарів (робіт, послуг) у попередніх податкових періодах, а саме: в серпні жовтні, листопаді 2009р., січні, лютому 2010р.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (надалі -Закон N168/97-ВР) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 цього Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Як визначено у п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 вказаного Закону, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

При цьому суди правильно звернули увагу на те, що порядок подання податкової декларації та визначення суми податкових зобов'язань було врегульовано ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. N166 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.06.2005р. за N702/10982.

Згідно з п.п.4.4 п.4 Порядку N66 якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону N2181), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Платник податку має право не подавати вказаний розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі декларації за будь-який наступний звітний (податковий) період (з урахуванням зазначених у першому абзаці строків давності та положень п.17.2 Закону N2181), протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Оскільки судами попередніх інстанції вірно встановлено, що представництвом "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." правомірно, з урахуванням строків давності, встановлених ст.15 Закону №2181, вказано уточнені показники сум податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у березні 2010р., з урахуванням помилок, допущених у минулих звітних періодах, тому дійшли обгрунтовано висновку, що підстав для застосування абз.«а»п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР та прийняття податкових повідомлень - рішень про збільшення спірної суми бюджетного відшкодування та одночасне зменшення спірної суми бюджетного відшкодування, у податкового органу не було.

Щодо зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в частині 1134909,00грн., судами попередніх інстанції встановлено, що АТ "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." є юридичною особою, яка має своє представництво в Україні Представництво "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.", яка перебуває на обліку як платник податків та, зокрема як платник податку на додану вартість, у ДПІ у м. Рівне

08.02.2008р. між АТ "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." (Постачальник) та представництвом "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." (Отримувач) укладено контракт №7/4, згідно з яким Постачальник поставляє, а Отримувач приймає обладнання, техніку, транспортні засоби, витратні матеріали тощо необхідні для проведення ремонту автодороги Київ-Чоп, км 348-441. Після завершення ремонту автодороги матеріали, необхідні для проведення ремонту (основні засоби), підлягають поверненню Постачальнику, що не заперечуються сторонами.

Відповідно до п.п. «б»п.10.1 ст.10 Закону N168/97-ВР особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону.

У п.2.4 ст.2 цього Закону N168/97-ВР зазначено, що платником податку є будь-яка особа, що імпортує товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує згідно із законодавством.

Пряма норма Закону N168/97-ВР (п.п.3.1.2 п.3.1 ст.3) вказує, що з метою оподаткування до імпорту прирівнюється ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди) (у тому числі у разі повернення об'єкта лізингу лізингодавцю-резиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави, та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов'язане із поверненням товарів у зв'язку з припиненням дії зазначених договорів.

Датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті (пп.7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону N168/97-ВР)

Отже, за Законом N168/97-ВР ввезення імпортного майна для його використання на митній території України має наслідком нарахування і сплату податку на додану вартість.

Згідно з п.п.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону N168/97-ВР для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

У відповідності п.п.7.2.7 п.7.2 ст.7 цього Закону у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Факт сплати позивачем до бюджету податку на додану вартість підтверджується вантажними митними деклараціями (т.1 - а.а.с.130-250, т.2 - а.а.с.1-15).

Як встановлено судами, в усіх вантажних митних деклараціях визначений митний режим ІМ 40 (імпорт), а відповідно твердження відповідача про тимчасовий ввіз майна є неправомірним та таким, що не відповідає дійсності.

Закон N168/97-ВР не містить заборони на відображення податкового кредиту за таких обставин.

Судами попередніх інстанції також правильно встановлено, що імпортні матеріальні цінності (основні засоби), використовуються в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, позивачем за наявності усіх підтверджуючих документів виконані вимоги Закону N168/97-ВР щодо права платника на відображення податкового кредиту з податку на додану вартість, та наступне включення відповідних сум податку на додану вартість до суми бюджетного відшкодування.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Замінити Державну податкову інспекцію у м.Рівне її процесуальним правонаступником Державною податковою інспекцією у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді:

____ М.І. Костенко

____ С.Е. Острович

Суддя Н.Є. Маринчак