Ухвала суду № 25581443, 19.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" липня 2012 р. м. Київ К-6113/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Бухтіярової І.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя

на постанову господарського суду Запорізької області від 14 листопада 2007р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2009р.

у справі №24/599/07-АП

за позовом Приватного підприємства «ДСВ» (надалі -ПП «ДСВ»)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (надалі -ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя №0000012300/0/450/10/23 від 16.01.2007р., №0000012300/1-3747/10-23 від 07.03.2007р. та №0000012300/2-6767/10-23 від 17.05.2007р.

Постановою господарського суду Запорізької області від 14 листопада 2007р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2009р., позов було задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя №0000012300/0/450/10/23 від 16.01.2007р., №0000012300/1-3747/10-23 від 07.03.2007р. та №0000012300/2-6767/10-23 від 17.05.2007р. Судовий збір в сумі 3,40грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено комплексну планову документальну перевірку позивача за період з 01.01.2002р. по 31.12.2004р., про що складено акт перевірки від 24.03.2005р. №9-23/24904829. В ході перевірки встановлено, що ПП «ДСВ», в порушення п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було невірно визначено дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело до заниження чистої суми податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до бюджету на суму 97491грн. та завищення чистої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 97491грн.

За наслідками вказаної перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.03.2005р. №0000292302/0, яким позивачеві визначено зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 97491грн. та 12318,70грн.

В подальшому, після закінчення планової документальної перевірки позивач надав до ДПІ уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з ІІ кварталу 2002р. по грудень 2004р., згідно з якими зменшено чисту суму податкових зобов'язань, що підлягає сплаті до бюджету за ІІ квартал 2002р. та серпень-грудень 2002р. на загальну суму 5046грн., за січень, березень, травень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2003р. на загальну суму 49207грн. і за січень, березень, травень, червень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2004р. на загальну суму 60604грн.

Матеріали справи свідчать, що на підставі подання прокуратури Ленінського району м. Запоріжжя працівниками ДПА у Запорізькій області у межах службового розслідування було проведено позапланову перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податку на додану вартість за період з 01.01.2002р. по 31.12.2004р., про що складено акт перевірки від 27.12.2006р. №15/23-1/24904829.

За результатами повторної перевірки встановлено невідповідність даних податкового обліку з податку на додану вартість позивача та акту комплексної документальної перевірки від 24.03.2005р. №9-23/24904829, за наслідками якої необґрунтовано пред'явлено до сплати 97491грн. податку на додану вартість згідно з податковим повідомленням-рішенням від 28.03.2005р. №0000292302/0. Сума надмірно нарахованих за наслідками комплексної документальної перевірки податкових зобов'язань з податку на додану вартість зменшена позивачем згідно з уточнюючими розрахунками, наданими до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя у квітні, травні 2005р. Розмір штрафних санкцій, розрахований згідно з п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за лютий, квітень, червень, липень, серпень 2003р. та за лютий, травень, серпень 2004р. складає 39577,50грн., що на 27258,80грн. більше, ніж визначено у податковому повідомленні-рішенні від 28.03.2005р. №0000292302/0.

Отже, 16.01.2007р. податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012300/0, яким визначено розмір штрафних санкцій 27258,80грн., застосованих з посиланням на п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В порядку апеляційного узгодження скарги платника податку залишені без задоволення та прийнято податкові повідомлення-рішення №0000012300/1-3747/10-23 від 07.03.2007р. та №0000012300/2-6767/10-23 від 17.05.2007р., в яких сума зобов'язання зі сплати штрафних санкцій залишена без змін.

На час правовідносин порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства було врегульовано наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327.

Відповідно до п. 1.3 вказаного Порядку, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Між тим, висновком акту перевірки від 27.12.2006р. №15/23-1/24904829, вказано, що за результатами повторної перевірки встановлена невідповідність даних податкового обліку з податку на додану вартість ПП «ДСВ»та актом комплексної документальної перевірки від 24.03.2005р., а саме: у 2002р. перевіркою не враховано податковий кредит у сумі 5046,00грн. (на цю суму підприємством надані уточнюючі розрахунки 13.05.2005р.); у 2003р. занижено податкове зобов'язання на суму 167,0грн. (49207,0 за даними перевірки, і 49374,0 за даними повторної перевірки), але враховуючи граничні терміни, відповідно до п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відсутні підстави для перегляду раніше визначеного податкового зобов'язання. Також вказано, що у 2004р. в порушення вимог п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем занижені податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 29781,0грн. та занижено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 42101,00грн. На від'ємну різницю податкового зобов'язання у сумі 12320,00грн. підприємством надано уточнюючий розрахунок 29.04.2005р., що відповідає податковому обліку.

При цьому, в акті перевірки не наведені факти порушення Закону України «Про податок на додану вартість», як не зазначено і первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому бухгалтерському обліку; не наведено кореспонденцію рахунків, інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Крім того, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначає, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платнику податків за підставами, викладеними у п.п. «б»п.п.4.2.2 ст.4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10% від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, встановлених для такого податку, починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та, закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше 50% такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно із п.п. «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст.4 вказаного вище Закону, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платників свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Разом з тим, оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями донарахувань податкового зобов'язання здійснено не було, тому застосування санкцій без визначення такого зобов'язання є безпідставним.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя -залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 14 листопада 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ І.О. Бухтіярова

Суддя Н.Є. Маринчак