Ухвала суду № 25581438, 09.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2012 року м. Київ К-32378/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Вербицька О.В., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі -СДПІ)

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.06.2009

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010

у справі № 2а-2863/09/0870

за позовом комунального підприємства "Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів" (далі -Підприємство)

до СДПІ

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.06.2009, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ від 03.02.2009 № 0000010805/0, від 05.03.2009 № 0000280805/0 та від 27.04.2009 № 0000520805/0 з причин відсутності у податкового органу повноважень змінювати призначення платежу у платіжних дорученнях платника та спрямовувати внесені ним платежі на оплату поточних зобов'язань в рахунок погашення податкового боргу за минулі періоди.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України СДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що установлена пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» черговість погашення податкових зобов'язань застосовується незалежно від волі платника за наявності у нього податкового боргу.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги СДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що податковим органом було проведено невиїзні перевірки Підприємства з питань своєчасності сплати до бюджету задекларованих ним сум ПДВ за жовтень, листопад 2008 року та за січень 2009 року, оформлені актами від 27.01.2009 № 14/08-05-025/03345018, від 27.02.2009 № 41/08-05-025-03345018 та від 21.04.2009 № 68/08-05-025-03345018. За наслідками цих перевірок на підставі висновку СДПІ про порушення Підприємством граничних строків сплати цього податку позивача було притягнуто до відповідальності у вигляді штрафів у сумах 10 641,54 грн., 21525,91 грн. та 11006,33 грн. згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Судами також було з'ясовано, що у перевірений період Підприємство своєчасно сплачувало задекларовані ним суми податкових зобов'язань з ПДВ, однак відповідні кошти було самовільно зараховано СДПІ в рахунок оплати податкового боргу позивача за минулі періоди всупереч визначеному платником призначенню платежу.

Приймаючи рішення про задоволення цього позову, попередні судові інстанції обґрунтовано виходили з того, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Встановлена ж пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» рівність бюджетних інтересів, яка зводиться до того, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, не позбавляє платника як права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 цього ж Закону, так і обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону.

Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків. Відповідно, названим Законом не визначено серед заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, зміну призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Відповідно ж до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові .особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного попередні судові інстанції дійшли неспростовуваного доводами касаційної скарги висновку стосовно того, що пункт 7.7 статті 7 згаданого Закону не надає податковому органу право змінювати призначення платежу, самостійно визначене платником податків, та обґрунтовано скасували оспорювані податкові повідомлення-рішення, у зв'язку з чим передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі відхилити.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.06.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010 у справі № 2а-2863/09/0870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:О.В. Вербицька Є.А. Усенко